Ухвала КЦС ВС № 143/549/21
від 16.12.2021 · ЦивільнаУхвала 16 грудня 2021 року м. Київ справа № 143/549/21 провадження № 61-19702ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання незаконними та скасування наказів, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання незаконними та скасування наказів. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13 травня 2021 року № 1690/5 про задоволення скарги ОСОБА_2 від 13 січня 2020 року на рішення державного реєстратора Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області Чубатюк О. Р. від 20 грудня 2019 року № 50357455. Зобов`язано Міністерство юстиції України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 134,09 га з кадастровим номером 0523484200:02:002:0017 за ОСОБА_1 . Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 13 травня 2021 року № 1678/5 про задоволення скарги ОСОБА_2 від 06 жовтня 2020 року на рішення державного реєстратора Нападівської сільської ради Липовецького району Вінницької області Козак Р. В. від 01 жовтня 2020 року № 54348383. Зобов`язано Міністерство юстиції України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 134,09 га з кадастровим номером 0523484200:02:002:0017 за ОСОБА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства юстиції України задоволено частково. Рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2021 року у частині зобов`язання Міністерства юстиції України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 134,09 га з кадастровим номером 0523484200:02:002:0017 за ОСОБА_1 , а також у частині розподілу судових витрат скасовано та постановлено в цих частинах нове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Міністерства юстиції України відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом відновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди на земельну ділянку площею 134,09 га з кадастровим номером 0523484200:02:002:0017 за ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 454 грн судового збору за подання до суду позовної заяви. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 454 грн судового збору за подання до суду позовної заяви. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 01 грудня 2021 року Міністерство юстиції України звернулося із касаційною скаргою на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Касаційна скарга Міністерства юстиції України не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником не зазначено у касаційній скарзі усіх учасників справи, а саме: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. За змістом пункту 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб). Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Таким чином, заявнику потрібно надіслати на адресу Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги із зазначенням місця проживання або місцезнаходження всіх учасників справи разом із копіями касаційної скарги та доданими до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також у порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не зазначено ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Погребищенського районного суду Вінницької області від 11 серпня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк