Ухвала КЦС ВС № 760/12354/17

Ухвала Іменем України 09 грудня 2021 року м. Київ справа № 760/12354/17 провадження № 61-19262ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення майнової шкоди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних, ВСТАНОВИВ: Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 472,18 грн за втрату товарної вартості автомобіля, 125 грн за проведення звіту та 320 грн судового збору. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_1 29 671,31 грн недоплаченого страхового відшкодування, 1 059,21 грн пені, три проценти річних у розмірі 126,81 грн, інфляційні збитки в розмірі 474,74 грн, 125 грн за проведення звіту та 320 грн судового збору. Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана ОСОБА_3 , на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року повернуто особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. При поверненні апеляційної скарги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції виходив із того, що до апеляційної скарги не додані документи, які підтверджують повноваження ОСОБА_3 на її підписання від імені ОСОБА_1 . Апеляційний суд встановив, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана ОСОБА_3 , подано 13 серпня 2021 року; строк дії довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1 ОСОБА_3 від 24 лютого 2020 року, копія якої наявна в матеріалах справи, закінчився 24 лютого 2021 року; інші докази на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на представництво інтересів ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні. 29 листопада 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати і передати справу для продовження її розгляду до апеляційного суду. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційному суду слід було спочатку винести ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, надавши заявникові строк для надання документів на підтвердження повноважень представника, оскільки ОСОБА_3 має право представляти інтереси ОСОБА_1 на підставі довіреності від 18 січня 2021 року. ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження відповідно до статті 390 ЦПК України, посилаючись на те, що копію оскарженої ухвали Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року отримала 29 жовтня 2021 року. На підтвердження зазначених обставин до касаційної скарги додано відповідні докази. Згідно з частинами першою, другою статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Ураховуючи те, що касаційну скаргу подано 29 листопада 2021 року, тобто протягом тридцяти днів з дня, коли особа отримала оскаржувану ухвалу, суд дійшов висновку, що строк на касаційне оскарження підлягає поновленню відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. У частині першій статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 58 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи, свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги визначені у статті 356 ЦПК України. Відповідно до частини третьої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (пункт 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України). До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України). Разом з тим у пункті 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. З урахуванням наведеного, апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , яка підписана ОСОБА_3 , підлягає поверненню з підстав, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України, оскільки до апеляційної скарги не додано довіреності або іншого документу на підтвердження повноважень ОСОБА_3 на представництво інтересів ОСОБА_1 , а строк дії наявної в матеріалах справи довіреності від 24 лютого 2020 року сплив 24 лютого 2021 року. Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення майнової шкоди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков І. О. Дундар В. І. Крат