Ухвала КЦС ВС № 369/10320/22

УХВАЛА 18 червня 2026 року м. Київ справа № 369/10320/22 провадження № 61-5995ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сердюка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних, ВСТАНОВИВ: У травні 2026 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2026 року наведені заявницею підстави для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду визнано неповажними, касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме для подання доказів на підтвердження причин пропущеного строку на касаційне оскарження. У червні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06 травня 2026 року, а саме заява про визнання причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду поважними та поновлення пропущеного строку. Усуваючи недоліки касаційної скарги, ОСОБА_1 наполягає, що не отримувала від суду копії ухвали від 24 лютого 2026 року, про яку дізналася лише 01 квітня 2026 року з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР). Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку, заявниця посилається на об`єктивні причини пропуску строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду, оскільки ОСОБА_1 не має відповідної юридичної освіти. Також посилається на форс-мажорні обставини, а саме тривала відсутність світла через пошкодження енергетичної інфраструктури, що об`єктивно ускладнювало доступ до електронних ресурсів. Проаналізувавши матеріали, що надійшли, Верховний Суд приходить до висновку, що обставини, зазначені в якості причини пропуску строку на касаційне оскарження, не є поважними, а отже недоліки касаційної скарги не усунуто, з огляду на таке. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Залишаючи без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та визнаючи наведені нею причини пропуску процесуального строку не поважними, Верховний Суд констатував, що касаційна скарга подана понад два місяці з дня винесення оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції 24 лютого 2026 року, загальний доступ до якої (ухвали) забезпечено в ЄДРСР 02 березня 2026 року. При цьому суд касаційної інстанції зауважив, що ознайомлення з оскаржуваною ухвалою від 24 лютого 2026 року на сайті ЄДРСР 01 квітня 2026 року може бути враховано лише за сукупності з іншими об`єктивними обставинами, підтвердженими доказами, на підтвердження поважності пропуску процесуального строку, адже факт ознайомлення особи із оскаржуваним судовим рішенням в ЄДРСР не можливо перевірити та ствердити з високою вірогідністю на підтвердження такого факту. Тобто в цьому випадку, вказаний довід, як єдиний на підтвердження дати ознайомлення з оскаржуваним судовим рішенням не є достатнім, адже ухвала апеляційного суду від 24 лютого 2026 року оприлюднена в ЄДРСР 02 березня 2026 року, водночас ОСОБА_1 стверджує, що ознайомилася з вказаним судовим рішенням на сайті ЄДРСР лише 01 квітня 2026 року. Проте, Верховний Суд вже звертав увагу, що за відсутності інших об`єктивних обставин пропуску процесуального строку, підтверджених відповідними доказами, факт ознайомлення особою з оскаржуваним судовим рішенням, у вказаний нею день в ЄДРСР, неможливо перевірити. Оскільки в цьому випадку залишаються обґрунтовані сумніви, чому особа, яка клопоче про поновлення пропущеного строку, не могла раніше ознайомитися з оскаржуваним судовим рішенням в ЄДРСР, тобто раніше за ту дату, яку вона вказує. В цій справі, строк між оприлюдненням ухвали апеляційного суду від 24 лютого 2026 року в ЄДРСР 02 березня 2026 року та фактом ознайомлення ОСОБА_1 з вказаним судовим рішенням на сайті ЄДРСР 01 квітня 2026 року становить 29 днів. Також, Верховний Суд відхиляє за недоведеністю довід клопотання про неотримання засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 ухвали апеляційного суду від 24 лютого 2026 року та враховує процесуальну поведінку заявниці, яка подала апеляційну скаргу, а отже мала цікавитися ініційованим нею апеляційним провадженням. В контексті наведеного суд касаційної інстанції також враховує, що ОСОБА_1 , звернувшись з касаційною скаргою вказала адресу проживання (листування): АДРЕСА_1 , водночас ухвалу Верховного Суду від 06 травня 2026 року направлено заявниці на вказану адресу двічі, оскільки перше поштове відправлення повернулося до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях наголошує на необхідності дотримання особою належної процесуальної поведінки, спрямованої на отримання інформації щодо перебігу розгляду справи стосовно неї. Касаційний кримінальний суд, повертаючи 02 червня 2026 року, касаційну скаргу особі, якій двічі надсилалась копію ухвали про залишення без руху скарги, проте поштові відправлення повернуто до суду без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання» дійшов висновку, що виходячи з принципу правової визначеності та засади розумності строків, оцінюючи поінформованість заявника про результати розгляду його скарги, колегія суддів дійшла висновку, що заявник мав альтернативні та передбачені законом джерела отримання інформації (сайти: Судова влада України, ЄДРСР) (справа № 758/21009/25, провадження № 51-755ск26). За подібних обставин, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відмовив у відкритті касаційного провадження у справі № 640/17236/20 (провадження № К/990/3167/26). Оцінюючи наведені заявницею доводи та міркування в обґрунтування поважності причини пропуску строку в цілому, Верховний Суд констатує, що пропущений процесуальний строк поза розумним сумнівом є тривалим, тому ОСОБА_1 в цьому випадку, усуваючи недоліки касаційної скарги, мала навести та підтвердити доказами об`єктивні перешкоди неможливості подати касаційну скаргу в межах строків, визначених законом, дотримуючись засад обачливості, зацікавленості щодо ініційованого апеляційного провадження. Усуваючи недоліки касаційної скарги, ОСОБА_1 не наводить та не підтверджує доказами наявність об`єктивних обставин неможливості звернення із касаційною скаргою в межах відповідного строку, а наведені нею доводи, як то відсутність юридичної освіти та загальновідомі обставини в сфері енергетики, не є непереборними обставинами, які зумовили значний пропуск на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду. При цьому Верховний Суд зауважує, що відсутність юридичної освіти жодним чином не зумовлює для учасника справи позитивних наслідків, як то задоволення клопотання, зокрема про поновлення пропущеного строку, оскільки, реалізуючи свої процесуальні права та обов`язки, кожний учасник справи самостійно визначає спосіб такої реалізації, зокрема звернення до особи, яка надає професійну правничу допомогу, або самостійно вчинення процесуальних дій. Отже, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року заявницею не надано. Враховуючи встановлені обставини, підстави вважати, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, відсутні. У контексті зазначеного Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо вирішення питання про поновлення строку на оскарження, яке перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», рішення від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). За наведених обставин, оскільки заявниця не довела наявність поважних причин пропущення строку на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року, відсутні підстави для поновлення строку на подання касаційної скарги, тому відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі. Керуючись частиною другою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та річних. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді Н. Ю. Сакара О. М. Осіян В. В. Сердюк