Ухвала КАС ВС № 460/4918/20

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 16 грудня 2021 року м. Київ справа №460/4918/20 провадження № К/9901/45765/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А. А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2021 у справі №460/4918/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій, у с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у якому просила: - визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за періоди з 22 травня 2008 року по 22 липня 2011 року включно, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно та з 17 липня 2018 року доплату до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаної доплати; - визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в передбаченому законом розмірі як інваліду III групи, захворювання якого пов`язане з Чорнобильською катастрофою; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року включно пенсію у розмірі шести мінімальних пенсій за віком щомісячно і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком щомісячно. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено частково. Скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі №460/4918/19 та позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 04 січня 2020 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, починаючи з 04 січня 2020 року з урахуванням раніше виплачених сум. Позов ОСОБА_1 у частині позовних вимог за період з 22 травня 2008 року по 03 січня 2020 року залишено без розгляду. Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанції. Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження треба відмовити з таких мотивів. Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Суд касаційної інстанції зауважує, що Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, яке (таке питання) порушене в касаційній скарзі на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2021 у справі №460/4918/20. Ухвалюючи вказану постанову, Верховний Суд дійшов таких висновків про застосування норм права у спірних правовідносинах: "1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

44. Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року». Позиція суду апеляційної інстанції, яка сформульована в оскарженому судовому рішенні, узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19. Верховний Суд від згаданого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах із застосуванням виняткового механізму, закріпленого частиною першою статті 346 КАС України, не відступав і колегія суддів також не вважає за потрібне відступати від зазначеного висновку. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою треба відмовити. Керуючись положеннями пункту 6 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2021 у справі №460/4918/20.

2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб