Постанова 4856 № 240/3354/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/3354/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 17 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області, Державної фіскальної служби України про визнаня протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, Державної фіскальної служби України з наступними позовними вимогами: - визнати бездіяльність ДФС України щодо виділення та направлення ГУ ДФС у Житомирській області коштів у сумі 420 тис. грн. 00 коп. для виплати одноразової грошової допомоги під час звільнення з посади та податкової міліції за хворобою у зв`язку з встановлення II групи інвалідності протиправною; - визнати бездіяльність Головного управління ДФС у Житомирській області щодо виплати одноразової грошової допомоги під час звільнення з посади та податкової міліції за хворобою у зв`язку із інвалідністю у сумі 420 тис. грн. 00 коп., протиправною; - зобов`язати ДФС України невідкладно виділити та направити ГУ ДФС у Житомирській області кошти у сумі 420 тис. грн. 00 коп. для виплати одноразової грошової допомоги під час звільнення з посади та податкової міліції за хворобою у зв`язку з встановлення II групи інвалідності; - стягнути із Головного управління ДФС у Житомирській області одноразову грошову допомогу, що належить до виплати під час звільнення з посади та податкової міліції за хворобою у зв`язку із інвалідністю, у сумі 420 тис. грн. 00 коп.; Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 у строк, встановлений п.10 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 22.01.2020, 2 групи інвалідності, в розмірі 420000 грн. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням 22.01.2020, 2 групи інвалідності, в розмірі 420000 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач - ГУ ДФС у Житомирській області подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Житомирській області щодо призначення йому одноразової грошової допомоги під час звільнення з посади податкової міліції за хворобою у зв`язку із інвалідністю. Зобов`язано Головне управління ДФС у Житомирській області повторно прийняти документи та надіслати у 15-денний строк до Державної фіскальної служби України висновок щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства. Листом від 29.01.2021 № 34/14/06-97-9 Головне управління ДФС України повідомило позивача, що було погоджено та затверджено висновок про призначення та виплату позивачу зазначеної допомоги, однак одноразова грошова допомога в разі встановлення інвалідності працівника податкової міліції виплачується в порядку черговості в межах кошторисних призначень, передбачених державних бюджетом; кошти для виплати одноразової грошової допомоги виділяються розпорядником вищого рівня, тобто ДФС України; станом на 29.01.2021 кошторисні призначення на 2021 рік по ГУ ДФС у Житомирській області за кодом економічної класифікації 2730 "Інші виплати" для виплат такої допомоги не передбачені, а тому відповідач звернувся з листом до ДФС щодо збільшення кошторисних призначень по цьому КЕКВ та при збільшенні кошторисних призначень і відкритих асигнувань по даному коду ОСОБА_1 буде проведена виплата одноразової грошової допомоги в сумі 420000 грн. Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з позовом до суду. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Зокрема суд зауважив, що оскільки Державною фіскальною службою України затверджено висновок щодо призначення та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги в розмірі 420000 грн., однак у двомісячний строк з моменту прийняття вказаного рішення не було здійснено її виплати позивачу, тому відповідачами у даній справі вчинено бездіяльність щодо невиплати позивачу цієї одноразової грошової допомоги. а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до пункту 356.1 статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-XII та Законом України від 24.03.1998р. №203/98-ВР "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону від 13.02.2015 №208-VIII) встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. 07.11.2015 втратив чинність Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565-ХІІ та набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015р. №580-VIІI. Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VIІI передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію". Такий порядок визначався частиною 6 статті 23 Закону України "Про міліцію", якою було встановлено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства. Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850). Цей Порядок та умови визначав механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (п. 1 Порядку №850). Відповідно до п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Згідно п. 9 Порядку №850, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови. Відповідно до п. 10 Порядку №850 грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС. Таким чином, як вірно зауважив суд першої інстанції, грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття рішення про її призначення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання ДФС, однак містить застереження щодо строку її виплати, а саме не пізніше двох місяців із дня прийняття рішення про призначення грошової допомоги. Судовим розглядом встановлено, що Державною фіскальною службою України затверджено висновок щодо призначення та виплату позивачеві одноразової грошової допомоги в розмірі 420000 грн., однак у двомісячний строк з моменту прийняття вказаного рішення не було здійснено її виплати позивачу. Наведені обставини свідчать про те, що відповідачами відносно позивача допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу цієї одноразової грошової допомоги. Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутність коштів на виплату позивачу належних йому коштів обгрунтовуючи тим, що нормативно-правовими актами, що регулюють дані правовідносини, органам не надано повноважень порушення встановленого максимального строку виплати одноразової грошової допомоги. Колегія суддів звертає увагу, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року). Відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22 червня 2010 року у справі № 21-399во10, від 07 грудня 2012 року у справі №21-977во10, від 03 грудня 2010 року у справі № 21- 44а10). Окрім того, варто також звернути увагу на підвищені гарантії соціальної захищеності осіб, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, з боку держави, що повинні бути реалізованими у комплексі заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку. При цьому, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Суд наголошує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення із Головного управління ДФС у Житомирській області на його користь сум одноразової грошової допомоги, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений. Таким чином, беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року в оскаржуваній відповідачем частині відповідає. В іншій частині, рішення суду сторонами не оскаржується. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Гонтарук В. М.