Постанова 4802 № 165/3472/21

Справа № 165/3472/21 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1487/21 Категорія: 114 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 грудня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., з участю секретаря судового засідання Савчук О. В., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 , представника заінтересованої особи ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису за апеляційною скаргою представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 02 листопада 2021 року, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною заявою, обґрунтовуючи вимоги тим, що із заінтересованою особою ОСОБА_3 мають спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом вони не проживають та не ведуть спільного господарства. На даний час вона перебуває у шлюбних відносинах з ОСОБА_6 , з ними проживають її діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_8 . Заявник вказувала, що згідно рішення органу опіки і піклування від 05 травня 2020 року № 127 малолітній син ОСОБА_9 проживав тиждень у неї, а тиждень у ОСОБА_3 . Однак, рішенням № 105 від 18 березня 2021 року, після надання нею відеодоказів здійснення ОСОБА_3 сексуального насильства відносно сина, орган опіки і піклування встановив ОСОБА_3 новий графік побачень із сином: понеділок (з 17 год. по 20 год.), середа (з 17 год. по 20 год.), суботу та неділю (з 10 год. по 20 год. через тиждень) без права ночівлі в батька. ОСОБА_3 оскаржив вказане рішення і таким чином призупинив його дію. Також заявник зазначала, що вже тривалий час вона потерпає від психологічного та фізичного насильства зі сторони ОСОБА_3 , який будучи батьком дитини, чинить психологічний тиск на неї, погрожує фізичною розправою та завдає їй фізичного болю. Неодноразово, в день передачі дитини (28 липня 2020 року, 24 березня 2021 року, 24 серпня 2021 року та 19 жовтня 2021 року) він вчиняв щодо неї фізичне насилля, бив по руках та виражався нецензурною лайкою. 04 червня 2021 року у приміщенні дитячого відділення Нововолинської ЦМЛ ОСОБА_3 наніс їй удар в плече, завдавши при цьому фізичного болю. Все це відбувається на очах та в присутності малолітньої дитини. Крім того, ОСОБА_3 здійснює насильство відносно її старшої дочки ОСОБА_10 , яка проживає разом із нею і також побоюється кривдника. З приводу неправомірних дій ОСОБА_3 вона неодноразово зверталася з відповідними заявами до ВП № 1 (м.Нововолинськ) і на даний час, за її зверненнями, здійснюється досудове розслідування у кримінальних провадженнях внесених до ЄРДР за №12021035520000687, № 12020035050000055, № 12021035520000058, №12021035520000336. Також ОСОБА_3 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності. Так, 13 лютого 2020 року відносно ОСОБА_3 був винесений терміновий заборонний припис строком на 10 діб по 22 лютого 2020 року, однак він неодноразово порушував його. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 22 червня 2020 року видавався обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 , однак його дія вже сплинула, у зв`язку з чим вона побоюється за своє здоров`я та життя і здоров`я своїх дітей, враховуючи систематичність вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства, її стану здоров`я та психологічного стану здоров`я дітей, обґрунтованість ризиків та раніше застосованих до ОСОБА_3 спеціальних заходів захисту щодо протидії домашньому насильству. Ураховуючи наведене, заявник ОСОБА_1 просила суд видати щодо ОСОБА_3 обмежувальний припис на максимальний строк, а саме шість місяців, яким встановити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на останнього таких обов`язків: заборонити ОСОБА_3 перебувати із нею за її місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 вести телефонні переговори із нею, контактувати через інші засоби зв`язку та третіх осіб; обмежити спілкування ОСОБА_3 із дітьми: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань 100 метрів до місця її проживання та роботи та інших місць частого відвідування постраждалої особи. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 02 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 . Встановлено наступні заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 та покладено на нього наступні обов`язки: 1. заборонено наближатися ближче ніж на 100 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; 2. заборонено перебувати в місці проживання (перебування) потерпілих за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 , та малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3. заборонено вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; 4. обмежено спілкування з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено строк дії обмежувального припису, що стосується заборон та обмежень, визначених у пунктах 1-4 резолютивної частини рішення терміном на 6 місяців, який рахувати з дня ухвалення рішення суду. Рішення допущено до негайного виконання. В апеляційній скарзі представник заінтересованої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 , покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення заяви, не відповідають дійсним обставинам справи. Єдиною підставою для видачі обмежувального припису, як зазначає суд у своїх висновках, є повідомлення в.о. начальника ВП № 1 (м. Нововолинськ) Ципка О. № 1139/52/1/02-21 від 23 березня 2021 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 перебуває в поліції на обліку як кривдник, хоча у повідомленні в.о. начальника ВП № 1 (м. Нововолинськ) Ципка О. №2021/52/1/01-21 від 24 травня 2021 року зазначено про те, що ОСОБА_3 не перебуває на обліку в поліції як кривдник і ця підстава для видачі судом ОСОБА_3 обмежувального припису є необґрунтованою, оскільки суд не перевірив вказану інформацію шляхом звернення із запитом до правоохоронних органів. Вважає, що висновки суду про систематичність вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства є безпідставними, оскільки це не підтверджується жодними доказами. Крім того, обмеження судом спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином є незаконним та порушує права батька на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною. Суд не звернув уваги на те, що на даний час діє рішення Виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05 травня 2020 року № 127, яким ОСОБА_3 визначено способи участі у вихованні дитини. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив заяву ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення заявника, заінтересованої особи, а також їх представників, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині встановлених обмежень щодо малолітнього сина із залишенням в решті рішення без змін, виходячи з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_11 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6). 09 січня 2021 року заявник уклала шлюб з ОСОБА_12 і надалі іменується прізвищем ОСОБА_13 (а.с.4, 5). Судом також встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_5 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , і з приводу участі у вихованні сина між сторонами постійно виникають конфлікти. Рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 127 від 05 травня 2020 року визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_3 з малолітнім ОСОБА_5 , а саме один тиждень через тиждень (з правом ночівлі) за місцем проживання батька (а.с.7). Рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 105 від 18 березня 2021 року визначено інший спосіб участі у вихованні дитини: щотижня кожного понеділка на кожну середу з 17 год. 20 год.; субота з 10 год. до 20 год. через тиждень; неділя з 10 год. до 20 год. через тиждень; щорічно у літній період (червень-серпень) протягом не більше 14 календарних днів підряд з обов`язковим попереднім повідомленням ОСОБА_14 не менше як за 10 календарних днів; день народження ОСОБА_3 та дні народження близьких родичів ОСОБА_3 до 22 год. з обов`язковим попереднім повідомленням ОСОБА_14 не менше як за 5 календарних днів (а.с.9). Судом також встановлено, що протягом 2020-2021 років заявник ОСОБА_1 кілька разів зверталася до правоохоронних органів із заявами і повідомленнями про факти вчинення неправомірних дій щодо неї кривдником ОСОБА_3 . Підставою звернень ОСОБА_1 до поліції було те, що ОСОБА_3 вчиняє відносно неї домашнє насильство, зокрема: ображає нецензурною лайкою, вчиняє дії фізичного характеру, не виконує встановленого щодо нього обмежувального припису. Згідно копій витягів з ЄРДР за № 12021035520000687, №12020035050000055, № 12021035520000058, № 12021035520000336 було внесено відомості за фактами здійснення фізичного насилля ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 та розпочато досудові дослідування, які на даний час ще тривають (а.с.17, 19-21). Як вбачається з повідомлення в.о. начальника ВП №1 (м. Нововолинськ) Ципка О. №1139/52/1/02-21 від 23 березня 2021 року, ОСОБА_3 перебуває в поліції на обліку як кривдник (а.с.18). Так, раніше рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 22 червня 2020 року був виданий обмежувальний припис, яким заборонено ОСОБА_3 наближатися ближче ніж на 100 метрів до ОСОБА_14 , її дочки ОСОБА_10 , також до місця проживання постраждалої особи та заборонено в будь-який спосіб контактувати з останньою (а.с.11-13). Крім того, постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 10 липня 2020 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчиненого відносно потерпілої ОСОБА_14 (а.с.14). Звертаючись до суду з цією заявою, заявник ОСОБА_1 свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_3 систематично вчиняє тиск на неї та її дітей, поводить себе агресивно, погрожує фізичною розправою, ображав її та старшу дочку. Діти бояться ОСОБА_3 , а вона постійно перебуває у стані тривоги, непокоїться за своє життя та життя дітей. Крім того, ОСОБА_3 здійснює на неї психологічний тиск, маніпулює сином, погрожує. На даний час на стадії досудового розслідування перебувають кілька кримінальних проваджень за фактом нанесення ОСОБА_3 їй тілесних ушкоджень, а на розгляді в суді перебувають позови щодо визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 . Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувального припису передбачено розділом 13 Глави ІV ЦПК України. Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У п. 9 ч. 1 ст. 1 згаданого Закону оцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Суд першої інстанції частково задовольняючи позов, оцінивши ризики продовження у майбутньому домашнього насильства, врахувавши те, що ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 тривалий час здійснюється домашнє насильство, систематичність неправомірних дій ОСОБА_3 відносно заявника, а також ту обставину, що раніше судом вирішувалося аналогічна заява останньої, яка, попри позитивне рішення суду, не призвела до дієвих результатів, дійшов обґрунтованого висновку, що для забезпечення дієвого та ефективного захисту постраждалої особи необхідно застосувати обмежувальний припис щодо кривдника ОСОБА_3 , яким встановити заходи тимчасового обмеження прав останнього з покладенням на нього обов`язків в частині, що стосується ОСОБА_1 . При цьому, суд зробив правильний висновок, що заявник ОСОБА_1 не надала жодних належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо її дочки ОСОБА_7 , а тому цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви у цій частині. Наведені представником заінтересованої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 в апеляційній скарзі доводи щодо невідповідності рішення суду першої інстанції у вказаній частині фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами і не впливають на законність рішення суду у цій частині. До апеляційної скарги представником заінтересованої особи було додано повідомлення в.о. начальника ВП № 1 (м. Нововолинськ) Ципка О. № 2021/52/1/01-21 від 24 травня 2021 року у якому зазначено про те, що ОСОБА_3 не перебуває на обліку в поліції як кривдник і ця підстава для видачі судом ОСОБА_3 обмежувального припису є необґрунтованою і суд не перевірив вказану інформацію шляхом звернення із запитом до правоохоронних органів. Однак, колегією суддів вказаний доказ не приймається до уваги, оскільки збирання доказів не є обов`язком суду, суд може витребувати такі докази, якщо у сторони є труднощі у їх отриманні. При цьому, заінтересована особа на час розгляду справи у суді першої інстанції клопотання про приєднання вказаного повідомлення до матеріалів справи не заявляла, тому такий доказ не може бути прийнятий апеляційним судом до уваги, оскільки представником заінтересованої особи в суді апеляційної інстанції не надано доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи у цій частині. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про встановлення заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 з покладенням на нього обов`язків в частині, що стосується малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такий висновок суд мотивував тим, що за повідомленням заступника міського голови № С-677/1 від 07 квітня 2021 року перебування ОСОБА_9 в сім`ї ОСОБА_3 негативно впливає на його психоемоційний стан, коли батько помічає у поведінці сина дії, не притаманні дітям, не дотримується рекомендацій, наданих спеціалістами ВОБФ «Карітас Волинь», як наслідок, було ухвалено рішення № 105 від 18 березня 2021 року, щодо обмеження перебування дитини за місцем проживання батька у нічний час доби (а.с.8, 9). Керівник центру Волинського обласного благодійного фонду «Карітас-Волинь» в довідці № 58 від 25 серпня 2021 року вказує, що малолітній ОСОБА_9 найчастіше негативними емоціями наділяє саме батька, який наказує говорити йому, що мама погана, зла, б`ється, сама ж дитина заперечує побиття матір`ю, при згадці про тата ОСОБА_9 змінюється, стає неуважним, припиняє гратися, а зі слів матері у дитини почастішали істерики та напади агресії (а.с.24). Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду. Крім вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила СК України. За правилами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суди під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. На наведені положення СК України, а також наявність рішення Виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 105 від 18 березня 2021 року, яким визначено спосіб участі батька у вихованні дитини, суд першої інстанції уваги не звернув та допустив необґрунтоване обмеження ОСОБА_3 як батька у реалізації своїх прав відносно малолітнього сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що порушує право батька і дитини бути поряд один з одним та є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства відносно сина ОСОБА_9 , у суду не було передбачених законом підстав для задоволення заяви в цій частині та обмежувати ОСОБА_3 у реалізації своїх прав відносно дитини. При цьому, під час апеляційного розгляду справи не встановлено факту вчинення заінтересованою особою домашнього насильства щодо малолітнього сина і заявником не доведено існування загрози вчинення таких протиправних дій щодо дитини у майбутньому. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, підлягає зміні із виключенням встановлених судом обмежень щодо малолітнього сина, а саме: з абзацу третього резолютивної частини рішення: з пункту другого слів: «та малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та пункту четвертого. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 02 листопада 2021 року у цій справі змінити. Виключити з абзацу третього резолютивної частини рішення: з пункту другого слова: «та малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та пункт четвертий. В решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя Судді: