Постанова Харківський апеляційний суд № 641/5715/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2024 року м. Харків. справа № 641/5715/24 провадження № 22-ц/818/3668/24 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді - Тичкової О.Ю., суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Орел Володимира Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року в складі судді Боговського Д.Є.,- в с т а н о в и в : У серпні 2024 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису строком на шість місяців відносно ОСОБА_1 шляхом обмеження його спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заборони ОСОБА_1 наближатися на відстань ближче 100 м до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування заявниці та дитини, заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати заявницю та ОСОБА_4 , якщо вони за власним бажанням перебувають у місці, невідомому кривднику, переслідувати їх та в будь-який спосіб спілкуватися з ними; заборонити вести листування, телефонні переговори з нею та ОСОБА_4 або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, зобов`язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_4 їй. Обґрунтовуючи свою заяву ОСОБА_3 посилалась на те, що вона понад 6 років страждає від домашнього насильства, що систематично вчиняє відносно неї колишній чоловік ОСОБА_1 . З 2023 року поведінка ОСОБА_1 стала набувати характеру суцільного терору, переслідувань та прямої загрози її життю і психологічному здоров`ю їхньої спільної доньки ОСОБА_4 . За її заявою за фактом домашнього насильства відносно ОСОБА_1 було складено три протоколи про адміністративне правопорушення. Свідком домашнього насильства та відповідно потерпілою від протиправних діянь ОСОБА_1 є малолітня ОСОБА_4 . Тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про протидію та запобігання домашньому насильству» вона є дитиною, яка постраждала від домашнього насильства. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року заяву ОСОБА_3 задоволено частково. Видано обмежувальний припис строком на три місяців відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборонивши йому наближатися на відстань ближче 100 м. до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заборонивши йому особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_3 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею, а також заборонивши йому вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_3 , 27.06.1988 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення суду мотивовано тим, що заявницею надано належні та допустимі докази, які підтверджують факти неодноразових конфліктів між сторонами, її звернення з приводу неправомірних дій заінтересованої особи до правоохоронних органів та застосування психологічного насильства до неї, а тому з метою запобігання продовження вчинення насильства щодо заявника є доцільним застосування до ОСОБА_3 обмежувального припису строком на 3 місяців, з обмеженнями запропонованими заявником. У видачі обмежувального припису відносно дитини відмовлено тому що , заявником не надано жодних доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на час вирішення справи батько не позбавлений батьківських прав стосовно дитини і вона фактично проживає з ним. Крім того у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання малолітньої дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд рішення змінити, задовольнити заяву про видачу обмежувального припису в повному обсязі. Вважає, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, суд не правильно розтлумачив положення закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та дійшов до помилкового висновку про недоведеність підстав для видачу обмежувального припису строком на шість місяців відносно ОСОБА_1 шляхом у вигляді обмеження його спілкування з постраждалою дитиною, заборони наближатися на відстань ближче 100 м до місця проживання (перебування), навчання дитини, заборони особисто і через третіх осіб переслідувати дитину та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборони вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб та зобов`язання ОСОБА_1 передати ОСОБА_4 заявниці. В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 просив суд рішення скасувати, у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі. Посилався на те, що суд не повно встановив обставини у справі та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для частково задоволення заяви. Заявниця не надала належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту вчинення відносно неї домашнього насильства з у боку ОСОБА_1 . Останнім надані суду докази існування між сторонами у справі тривалого конфлікту, причиною якого є в тому числі неправомірна поведінка заявниці, за що вона також була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам рішення суду відповідає. Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу сторони мають спільну доньку, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7). На розгляді Комінтернівського районного суду перебуває справа про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю. Із матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_3 наявний конфлікт із її колишнім чоловіком ОСОБА_1 , останній постійно вчинює відносно неї дії фізичного та психологічного характеру, в тому числі застосовує фізичне насильство, погрожує та ображає її, тим самим завдаючи шкоду її здоров`ю. ОСОБА_3 неодноразово зверталась до органів поліції із відповідними заявами, відносно ОСОБА_1 було складено адміністративні протоколи за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та ч.1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства ( а.с. 13-17). Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.02.2021 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу ( а.с.40 зворот - 41). Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.09.2023 ОСОБА_4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу ( а.с. 39-40). Питання видачі обмежувального припису регулюється Цивільним процесуальним Кодексом України та Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству». Відповідно до ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу. Пунктом 1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису (ч.1 ст.350-3 ЦПК України). Згідно з п.п.3, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 24 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За приписами п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник. Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"). Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Нормами статті 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд необґрунтовано відмовив у видачі обмежувального припису у вигляді заборони ОСОБА_1 наближатися, спілкуватися та переслідувати дитину не знайшли свого підтвердження, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 є дитиною постраждалою від домашнього насильства вчиненого щодо неї з боку батька матеріали справи не містять. Згідно матеріалів справи та пояснень ОСОБА_3 , донька без її на те згоди проживає з батьком, який створює заявниці перешкоди у спілкуванні та участі у вихованні дитини. Питання щодо поновлення її прав на участь у спілкуванні з дитиною наразі є предметом розгляд органу опіки та піклування. Зазначене свідчить про існування між сторонами спору щодо участі матері у вихованні дитини та визначення місця проживання дитини, що підлягає розгляду та вирішенню в установленому СК України та ЦПК України порядку. Застосування обмежувального припису у вигляді відібрання дитини від одного з батьків та передання його іншому, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» не передбачено. Надані ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції нові докази щодо існування справ про адміністративні правопорушення відносно заявниці, не спростовують висновки суду першої інстанції про доведеність вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно до ОСОБА_3 , що є підставою для винесення обмежувального напису. Отже, доводи скарг не підтверджені належними і допустимими доказами, не знайшли свого достатнього підтвердження за результатами розгляду справи та дослідження доказів у справі, тому висновків суду не спростовують. Втручання суду у захищене гарантіями ст. 8 ЄКПЛ право на приватність у даному випадку відбулося відповідно до закону, з легітимною метою та є пропорційним, а тому колегія відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарг висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін. Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складений 18 грудня 2024 року. Головуючий О.Ю. Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук