Постанова Волинський апеляційний суд № 165/1696/22

Справа № 165/1696/22 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В. Провадження № 22-ц/802/858/22 Категорія: 114 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 вересня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., з участю секретаря судового засідання Ганжі М.І., заявника ОСОБА_1 , та її представника ОСОБА_2 , заінтересованої особи ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 18 липня 2022 року , В С Т А Н О В И В: 15 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису. Свою заяву обґрунтовує тим, що з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 26 листопада 2020 року шлюб між ними був розірваний. Зазначає, що вже тривалий час вона потерпає від психологічного та фізичного насильства зі сторони ОСОБА_3 . Останній регулярно чинить щодо неї неправомірні дії, у зв`язку з чим вона з січня 2020 року проживає в квартирі свого брата ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 , що складає для них великі незручності. З приводу нанесення ОСОБА_3 їй тілесних ушкоджень вона неодноразово зверталася до ВП №1 (м. Нововолинськ). Зокрема, 14 січня 2020 року ОСОБА_3 за місцем їх спільного проживання, з мотивів особистих неприязних відносин, з метою нанесення тілесних ушкоджень, під час словесного конфлікту, він правою рукою схопив її за шию, після чого наніс декілька ударів в область правої та лівої рук і удари в ліву частину спини, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Вироком Нововолинського міського суду від 28 січня 2022 року ОСОБА_3 був визнаний винним за ч.1 ст.125 КК України, а 15 грудня 2021 року, працівниками поліції відносно останнього був складений адміністративний протокол за ч.1 ст.173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства). У зв`язку з викладеним ОСОБА_3 перебуває на обліку у ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, як кривдник. На даний час заявник побоюється за своє здоров`я та життя і здоров`я їх спільної дочки, а тому, враховуючи систематичність вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства, психологічного стану здоров`я дочки, обґрунтованість ризиків та підставність застосування до ОСОБА_3 спеціальних заходів захисту щодо протидії домашньому насильству, враховуючи положення ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", просить видати стосовно ОСОБА_3 обмежувальний припис, яким встановити заходи тимчасового обмеження його прав з покладенням на останнього наступних обов`язків: заборонити ОСОБА_3 перебувати із нею та дочкою за їх фактичним місцем проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань 200 метрів до місця її проживання (перебування) та місця проживання дочки. Обмежувальний припис просила видати на максимальний строк, а саме шість місяців. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 18 липня 2022 року заяву задоволено. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з покладенням на нього наступних обов`язків: заборонено наближатися ближче ніж на 200 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та місця проживання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено перебувати в місці проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та місця проживання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено строк дії обмежувального припису терміном на 6 (шість) місяців, який рахувати з дня ухвалення рішення суду. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви про видачу обмежувального припису, з підстав неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд з порушенням норм матеріального права дійшов помилкового висновку про задоволення заяви, оскільки не повністю з`ясував усі обставини у даній справі, а надані докази заявником не доводять обґрунтованість ризиків та підставність застосування до нього спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, а саме видачі обмежувального припису. Заслухавши учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що заявник та заінтересована особа перебували в офіційних шлюбних стосунках і від цього шлюбу мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). Рішенням Нововолинського міського суду від 26 листопада 2020 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний (а.с.9). Рішення суду набрало законної сили 12 січня 2021 року. Заявник неодноразово зверталася до правоохоронних органів щодо неправомірних дій ОСОБА_8 , що підтверджується повідомленням начальника ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області від 28 червня 2022 року. ЄО №288 від 16 січня 2020 року (зареєстровано в ЄРДР №12020030050000053 від 17 січня 2020 року за ч.1 ст.125 КК України) ЄО №9440 від 10 грудня 2021 року (складено адмінпротокол № 628860 від 15 грудня 2021 року за ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування). Також зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку у ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, як особа- кривдник (а.с.12). Вироком Нововолинського міського суду Волинської області від 28 січня 2022 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді штрафу. На підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України його звільнено від відбування призначеного судом покарання (а.с.10-11). Згідно довідки про склад сім`ї №144 від 22 січня 2020 року в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с.13), зареєстроване постійне місце проживання наступних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Постановою Нововолинського міського суду Волинської області від 23 лютого 2022 року визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.ст. 173-2 КУпАП та на підставі ст. 22 КУпАП звільнено його від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення та обмежено усним зауваженням. Статтею 53 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) передбачено, що сторони (держави) вживають необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення того, щоб належні обмежувальні або захисні приписи були доступними для жертв усіх форм насильства, які підпадають під сферу застосування цієї Конвенції. Застосування цієї статті означає, що суд має право видати обмежувальний припис незалежно від результатів цивільного, адміністративного чи кримінального провадження. У національному законодавстві України такий юридичний інструмент протидії домашньому насильству, як видача обмежувального припису стосовно кривдника, який вчинив домашнє насильство або насильство за ознакою статі, передбачений статтями 24, 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст. 21-5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків». Порядок застосування цього юридичного інструменту судами встановлений гл. 13 розд. ІV ЦПК України «Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувального припису». Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб (частина друга статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. У пункті 9 частини першої статті 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні. З урахуванням змісту вказаних правових норм видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків. Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Крім того, при розгляді справ про видачу обмежувального припису суд має звертати увагу насамперед на потреби потерпілих від насильства осіб, особливо дітей, якщо домашнє насильство хоч якось їх торкнулося або ж вони стали свідками такого насильства. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність. В постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративні правопорушення та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. В постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) вказано, що тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи. В постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 165/3472/21 (провадження № 61-441св22) зазначено, що саме по собі звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою відносно неї насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Встановивши, що надані ОСОБА_1 докази підтверджують обставини застосування відносно неї заінтересованою особою у справі психологічного насильства в розумінні ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_3 . З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи апеляційним судом було витребувано та досліджено матеріали адміністративної справи № 165/156/22 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_3 . Вказані матеріали підтверджують доводи заявника про застосування до неї психологічного насилля. Зокрема: скріншоти телефонної переписки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , свідчать, що останній періодичного залякує бувшу дружину, погрожуючи їй «Божим судом», при цьому вживає по відношенню до неї ненормативну лексику, нецензурні та образливі слова. В судді апеляційної інстанції заявниця вказувала, що такі вислови та залякування в свою адресу зі сторони ОСОБА_3 вона сприймає, як психологічний тиск на неї. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вказала, що після її побиття ОСОБА_3 у січні 2020 року, вона побоюючись за своє життя та життя неповнолітньої доньки змушена була переїхати на проживання до брата та не змогла повернутись назад у власну квартиру, оскільки ОСОБА_3 цьому перешкоджав. Вона ж в свою чергу, не бажаючи напружувати обстановку та наражатись на тиск бувшого чоловіка, чекала судового вирішення спору. Також заявниця вказувала, що неодноразові конфлікти між нею та ОСОБА_3 , застосування ним фізичної сили до неї відбувалось в присутності неповнолітньої доньки. Неповнолітня ОСОБА_5 була очевидицею обставин, коли ОСОБА_3 тримаючи ніж собі біля горла погрожував покінчити своє життя. ОСОБА_1 вказувала, що донька боялася батька та боялась залишатись в квартирі по АДРЕСА_1 коли він там був присутнім. Такі пояснення заявника ОСОБА_3 не спростував. Натомість не заперечував, що між ними виникають конфлікти на ґрунті побутових питань. Не заперечував, що мало місце застосування до ОСОБА_1 фізичної сили за яке він був засуджений. З врахуванням викладено, колегія суддів приходить до висновку, що існує обґрунтований ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними. Зазначене підтверджується фактичними обставинами справи та доказами, зокрема вироком суду, з якого вбачається вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 і відсутність зміни своєї поведінки, тому пріоритет має бути надано безпеці постраждалої особи, а не праву власності кривдника. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив порядок повідомлення про розгляд справи, оскільки він не писав заяву про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою смс-повідомлення, не заслуговують на увагу. Частинами першою та другою статті 350-5 ЦПК України передбачено, що справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду. Згідно з частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Аналіз матеріалів справи свідчить, що розгляд заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису судом першої інстанції призначений на 18 липня 2022 року 0 14 год. 00 хв. Про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 14 год. 00 хв. 18 липня 2022 року, суд першої інстанції повідомив ОСОБА_3 засобами мобільного зв`язку шляхом направлення йому повідомлення на номер НОМЕР_1 , яке доставлено 15 липня 2022 року о 16:27 год. Заперечень ОСОБА_3 щодо належності йому вказаного номера телефону апеляційна скарга не містить. Ураховуючи обмежені законом строки розгляду справ про видачу обмежувального припису та необхідність у зв`язку з цим термінового повідомлення учасників справи, повідомлення судом першої інстанції ОСОБА_3 про дату, час та місце судового засідання за допомогою смс-повідомлення відповідає положенням статті 128 ЦПК України, а тому відсутні підстави вважати, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 18 липня 2022 року. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 відповідає вимогам закону. Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Волинський апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу заінтересованої особи ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 18 липня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий-суддя: Судді: