Постанова 4851 № 644/4584/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 р.Справа № 644/4584/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. , за участю секретаря судового засідання Носаченка Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.09.2021, головуючий суддя І інстанції: Шевченко С.В., пр. Орджонікідзе, 7, м. Харків, Харківська, 61007, повний текст складено 13.09.21 року по справі № 644/4584/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції третя особа: Інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дацька Надія Іванівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, третя особа: Інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дацька Надія Іванівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №113388 від 14.05.2021 року, а провадження у справі - закрити. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що 14.05.2021 року інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дацькою Надією Іванівною винесено постанову серії БАА №113388 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень. Під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем неправильно вказане місце проживання позивача, не доведений склад адміністративного правопорушення. Вказав, що він, керуючи автомобілем Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою дороги, на якій не встановлено дорожні знаки 5.46-5.48 ПДР України, якими позначаються в`їзд до та виїзд з населеного пункту, а прилад «TruCam» в порушення нормативних вимог не був стаціонарно вмонтований. Рішенням Орджонікідзевського районного суду Харківської області від 13.09.2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову серії БАА № 113388 від 14 травня 2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП - закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 454,00 грн. Відповідач, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, в апеляційній скарзі скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фотознімок з приладу TRUCAM LTI 20/20 TC, яким зафіксоване перевищення швидкості руху, не містить відомостей про місце розташування дорожнього знаку «5.45» - «Початок населеного пункту», що унеможливлює висновок про те, чи рухався транспортний засіб під керуванням позивача в зоні дії вказаного дорожнього знаку, який визначає порядок руху в населених пунктах. Також зазначає, що зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вказаним вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, усі обов`язкові реквізити вказані, всі графи постанови заповнені. Постанова винесена на офіційному бланкові утвердженого зразка. У постанові належною мірою описано суть допущеного позивачем правопорушення, а саме той факт, що він рухався зі швидкістю 110 (сто десять) км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в межах населеного пункту на 60 (шістдесят) км/год. Необхідності посилатися на місце розташування конкретного дорожнього знаку вимоги ст. 283 КУпАП не передбачають. Тому посилання суду на вказану обставину як на недолік, який може слугувати підставою для скасування постанови, є необгрунтованим. Вказує, що відповідно до листа служби автомобільних доріг у Полтавській області від 08.07.2021 року № 10638/41/26/03-2021 дорожні знаки 5.45 «Початок населеного пункту», що позначають початок населеного пункту «Циганське», встановлені на 318 км.+ 300 м. та 320 км.+500 м. автодороги Київ-Харків-Довжанський. Це означає, що населений пункт Циганське простягається між вказаними знаками та, відповідно, розташовується в межах автодороги між 318 км+300 м. та 320 км.+500 м., тобто на відрізок довжиною в 2 км. 200 м. В свою чергу, місце вчинення правопорушення - населений пункт Циганське вказано як у постанові у справі про адміністративне правопорушення, так і на фото порушення. Тобто, правопорушення було вчинено в с. Циганське, яке, відповідно до листа Служби автомобільних доріг, розташовано в межах автодороги Київ - Харків-Довжанський та позначено дорожніми знаками 5.45 «Початок населеного пункту». Також, із вказаного листа однозначно вбачається, що на вказаній ділянці дороги наявні дорожні знаки 5.70. Додатково зазначає, що місце розташування приладу TruCam автоматично фіксується за допомогою влаштованого GPS навігатора. Вказані координати зазначено на фото правопорушення, що міститься в матеріалах справи. Так, згідно з координатами, при здійсненні заміру швидкості автомобіля позивача він знаходився в координатах -9°36'00.37 N 34°16Т0.42 Е. Перенісши ці координати за допомогою загальнодоступних карт Google Maps (прін-скрін карти додається а.с. 85,86) встановлено, що прилад знаходився в межах населеного пункту Циганське. При цьому, відстань від приладу до автомобіля, становить 402,6 м., а відтак і сам автомобіль знаходиться в межах населеного пункту Циганське. Додатково на карті однозначно видно, що правопорушення вчинено в межах автодороги державного значення М03 Київ-Харків-Довжанський. Таким чином, належними та допустимими доказами доведено той факт, що правопорушення було вчинено в с. Циганське, яке, в свою чергу, розташовується на автодорозі М03 Київ-Харків-Довжанський та позначено дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту». Стосовно посилань суду першої інстанції на те, що ні оскаржувана постанова, ні надані відповідачем докази не містять даних про місце розташування дорожнього знаку «5.47», який також інформує про початок населеного пункту, проте не зобов`язує водія дотримуватись швидкісних обмежень, встановлених для руху у населених пунктах, а також той факт, що вказана обставина має суттєве значення при вирішенні питання про наявність складу адміністративного правопорушення у виді перевищення встановленої швидкості руху транспортних засобів в межах населеного пункту відповідач зазначає, що вказаний дорожній знак 5.47 відсутній на даній ділянці дороги, оскільки населений пункт, в якому рухався позивач, позначено дорожнім знаком 5.45. У зв`язку з цим жодної інформації про наявність дорожнього знаку 5.47. ні в постанові, ні в матеріалах справи не міститься. Позивач та третя особа - інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дацька Надія Іванівна не скористалися своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу відповідача. Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дацької Н.І., серія БАА №113388 від 14.05.2021 року на ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Hyundai Accent реєстраційний номер НОМЕР_1 , накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн., у зв`язку з тим, що він рухався зі швидкістю 110 кілометрів на годину, чим перевищив дозволену в населеному пункті швидкість руху більше, ніж на 60 кілометрів на годину, порушивши п. 12.4 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП. Вимірювання швидкості здійснювалося за допомогою приладу TRUCAM LTI 20/20 TC 0001013 (а.с.12). Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що при складанні оскаржуваної постанови інспектором поліції були допущені порушення вимог ст. ст. 7, 251, 280 КУпАП, а докази, на які посилається відповідач, не спростовують аргументів позивача щодо недоведеності його вини у порушенні п. 12.4 ПДР України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на таке. Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух встановлюють Правила дорожнього руху (далі ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Відповідно до п.11 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію» від 07.07.2015 №580-VIII (далі: ЗУ №580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. За змістом ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ст. 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в Кодексі України про адміністративні правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. У ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з вимогами ст. 74, 75 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Колегія суддів переглядаючи цю адміністративну справу, зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що позивач в населеному пункті порушив швидкісний режим, визначений п. 12.4 ПДР України. З аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що факт перевищення швидкості руху транспортним засобом під керуванням позивача підтверджується даними лазерного вимірювання швидкості руху приладом TRUCAM. Однак, фотознімок з приладу TRUCAM LTI 20/20 TC, яким зафіксоване перевищення швидкості руху, не містить відомостей про місце розташування дорожнього знаку «5.45» - «Початок населеного пункту». Вказана обставина унеможливлює висновок про те, чи рухався транспортний засіб під керуванням позивача в зоні дії вказаного дорожнього знаку, який визначає порядок руху в населених пунктах. У листі служби автомобільних доріг у Полтавській області від 08.07.2021 року № 10638/41/26/03-2021 зазначено, що дорожній знак 5.45, який позначає населений пункт «Циганське», та дорожній знак 5.70 "Фото-, відеофіксація порушень Правил дорожнього руху", встановлені на ділянці автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський на км 318+300 (праворуч на розділювальній смузі) та на км 320+500 (ліворуч на розділювальній смузі). Проте, в оскаржуваній постанові відсутні посилання на якому кілометрі автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський патрульним поліцейським було виявлене правопорушення. Колегія суддів наголошує, що відповідач у справі зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами, зокрема факт керування позивачем автомобілем у населеному пункті із швидкістю більше 60 км/год. З матеріалів справи вбачається, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-MI/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ197-12 (а.с.47). Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/20580, яке чинне до 01.12.2021, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів ТruСАМ LTI 20/20 N ТС001013, за результатами повірки відповідає вимогам технічної документації на вимірювач (а.с.46). Дослідивши надану відповідачем фотокопію із приладу Trucam, колегія суддів встановила, що вказаний доказ не містить інформації щодо місця знаходження дорожнього знаку "5.45" "населений пункт" та зони його дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги. Так, в оскаржуваній постанові відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку " 5.45" "населений пункт" та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення. Доданий до відзиву лист Служби автомобільних доріг у Полтавській області № 10638/41/26/03-2021 від 08.07.2021 року, колегія суддів не бере до уваги, як належний доказ, оскільки він не може беззаперечно свідчити про наявність дорожнього знаку на момент скоєння правопорушення саме 14.05.2021 року. Крім того, зазначені докази до оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення від 14.05.2021 року не додавалися, отже, розгляд справи відбувся без з`ясування всіх обставин та дослідження доказів скоєння правопорушення та наявності його складу. Як зазначено в оскаржуваній постанові, місце руху автомобіля під керуванням позивача із швидкістю 110 км/год визначено як: Полтавська область, Полтавський район, с. Циганське. Пункт 1.10 ПДР визначає значення термінів, зокрема: населений пункт забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 "Населений пункт", 5.46 "Кінець населеного пункта", 5.47 "Населений пункт", 5.48 "Кінець населеного пункта". Відповідачем не зазначено, на якому саме відрізку траси М03 знаходиться населений пункт Циганське, не вказано його протяжність. Окрім того, відповідачем не зазначено, на якій дистанції виміряна швидкість автомобіля. За відсутності посилання в оскаржуваній постанові на доказ щодо зони дії дорожнього знаку "5.45" "населений пункт" в кілометровій відмітці вказаної автодороги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зібраними доказами не підтверджуються обставини стосовно руху транспортного засобу під керуванням позивача саме в зоні дії дорожнього знаку "5.45" "населений пункт" з перевищенням швидкості. Таким чином, відповідач в особі працівника патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення позивачем. Частина 4 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину. Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З наведеної норми законодавства слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації (дорожній знак " 5.70"), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст.40 Закону № 580-VIII, згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці. Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 "Фото, відео фіксування порушень Правил дорожнього руху" інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Натомість, оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувались обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку "5.70", лише за наявності якого можливе монтування/розміщення автоматичної фототехніки і відеотехніки щодо фіксації обставин порушення правил дорожнього руху в тому числі і швидкісного режиму. Суд апеляційної інстанції також враховує положення ст.40 Закону України "Про Національну поліцію", якою передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, нормативно-правові акти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав доказів правомірності своїх дій, а отже, постанова серії серія БАА №113388 від 14.05.2021 року, винесена інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Дацькою Н.І., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 гривень підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 року по справі № 644/64584/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Враховуючи те, що за наслідками апеляційного перегляду цієї справи рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, відсутні правові підстави для розподілу судових витрат . Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.09.2021 по справі № 644/4584/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова