Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/4020/21

Справа № 308/4020/21 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13.12.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю секретаря судових засідань Чейпеш С.І., особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Колотухи О.М., потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвоката Гаєвої Г.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/386/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2021. Цією постановою: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, одружений, мешканець в АДРЕСА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , директор ТОВ «І Контракт», визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №051253 від 18.03.2021 та постанови судді від 12.05.2021 вбачається, що 18.03.2021 близько 07 год. 24 хв. ОСОБА_1 , за місцем спільного проживання з дружиною, вчинив домашнє насильство в сім`ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: наніс незначні тілесні ушкодження на лівій руці, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду від 12.05.2021 скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що постанова суду є незаконною, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом безпідставно кваліфіковано його дії за ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки саме його дружина перешкоджала йому вільно ходити по будинку та вчиняла з ним сварку, провокувала на конфлікт та проводила відеозйомку на мобільний телефон, замикала двері, ображала його. В ході судового розгляду справи був допитаний свідок ОСОБА_4 , який чітко зазначав про те, що жодних тілесних ушкоджень він дружині не спричиняв, натомість остання поводилась агресивно та всіляко перешкоджала йому покинути приміщення будинку. Окрім того зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення -2- не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки у ньому не зазначено про можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана ОСОБА_2 , оскільки така встановлена не була. Незрозуміло за яких обставин працівниками поліції встановлено, що саме він наніс ОСОБА_2 незначні тілесні ушкодження, не зазначено які саме та механізм їх утворення. В запереченні на апеляційну скаргу, потерпіла ОСОБА_2 вказує про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, яку подав ОСОБА_1 . Свої доводи обґрунтовує тим, що вирішуючи питання про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вірно оцінив наявні у справі докази та прийшов вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. В судовому засіданні за клопотанням сторони захисту були допитані працівники поліції, які складали протокол про адміністративне правопорушення, які надали пояснення, в тому числі з приводу наявності свідків події. Окрім того, судом обґрунтовано встановлено відповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам ст.256 КУпАП, в якому зазначено дату його складання, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, викладено суть адміністративного правопорушення, ОСОБА_1 роз`яснено права, передбачені ст.268 КУпАП, яким скористався останній надавши пояснення по суті правопорушення, протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення. Вважає, що прибувші на виклик працівники поліції вірно оцінили ситуацію та склали протоколі саме на ОСОБА_1 , а не на неї, як про це зазначає останній. Що стосується неналежності, як доказу, відеозапису події, що мала місце 18.03.2021, то такі доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими, оскільки саме цей доказ підтверджує факт навмисної, миттєвої дії, спрямованої на спричинення їй ОСОБА_1 тілесного ушкодження та відображає подію, яка мала ознаки домашнього насильства. Що стосується тверджень сторони захисту про не встановлення кількості та механізму заподіяння тілесних ушкоджень, то для кваліфікації за ч.1 ст.173-2 КУпАП, особа яка зазнала домашнього насильства, обов`язку звертатися до медичного закладу для їх підтвердження не має. Що стосується доводів про провокацію конфлікту саме ОСОБА_2 , то такі нічим не підтверджені, а лише спрямовані на перекладення вини на іншу особу, яка до того ж не здійснювала жодних дій агресивного характеру. Суд також вірно оцінив свідчення ОСОБА_4 , який безпосередньо не був очевидцем події. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Колотухи О.М., які підтримали апеляційну скаргу, пояснення потерпілої ОСОБА_2 та її представника адвоката Гаєвої Г.С., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, допитавши працівника поліції ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи та наведені доводи в апеляційній скарзі, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Частиною 1 статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. -3- Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності . Згідно з положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Апеляційний суд, дослідивши зібрані у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що при розгляді справи щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону судом першої інстанції не було дотримано. Зі змісту складеного щодо ОСОБА_1 протоколу вбачається, що 18.03.2021 близько 07 год. 24 хв. ОСОБА_1 , за місцем спільного проживання з дружиною, вчинив домашнє насильство в сім`ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме: наніс незначні тілесні ушкодження на лівій руці, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП. У зв`язку з чим, стосовно ОСОБА_1 працівниками поліції 18.03.2021 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №051253, згідно якого ОСОБА_1 рекомендовано притягнути до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.173-2 КУпАП. Вирішуючи питання щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 по суті інкримінованих обставин вчинення адміністративного правопорушення, апеляційний суд приходить до висновку про недоведеність наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та доданими до протоколу про адміністративне правопорушення доказами таке діяння не підтверджується. Статтею 251 КУпАПпередбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. У відповідності до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. -4- Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи дану справу, суд першої інстанції, при прийнятті рішення не врахував вимоги ст.ст.245,252,280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом та прийшов до передчасного та помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 в даному адміністративному правопорушенні, при цьому не дотримавшись вимог щодо змісту постанови, передбачених ст.283 КУпАП. Відповідно до положень ч.1 ст.173-2 КУпАП відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад). Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу. Норма статті 173-2 КУпАПє бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені. Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім`ї»насильство в сім`ї - це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю. Зокрема, пунктом 17 частини 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Отже законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду. -5- До висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд першої інстанції прийшов в результаті дослідження та оцінки наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 051253 від 18.03.2021, рапорту працівника поліції поліцейського РПП СПД ВП №1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області сержанта поліції Кілб Ю. від 18.03.2021, пояснень потерпілої ОСОБА_2 та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , відеозапису, наданого потерпілою ОСОБА_2 , пояснень поліцейських ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Суд першої інстанції виходив з того, що протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №051253 від 18.03.2021 встановлено, що 18.03.2021 близько 07 год. 24 хв. ОСОБА_1 , за місцем спільного проживання з дружиною, вчинив домашнє насильство в сім`ї відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме, наніс незначні тілесні ушкодження на лівій руці. Разом з тим, обставини домашнього насильства, описані у протоколі, не дозволяють зробити однозначний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Так, у доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що ніяких насильницьких дій у відношенні своєї дружини не вчиняв, докази, які містяться в матеріалах справи не є такими, що свідчать про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Зокрема, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 пояснив, що він з дружиною ОСОБА_2 перебувають на стадії розлучення і не проживають в спільному будинку. 18.03.2021 конфлікт між ними виник через сімейні неприязні стосунки, того дня жодних насильницьких дій по відношенню до своєї дружини не вчиняв, остання сама провокувала його, закриваючи його в будинку та всіляко перешкоджаючи йому покинути приміщення будинку, при цьому здійснюючи безперервну відеозйомку. Після таких її провокативних дій він викликав поліцію, яка відносно нього склала протокол про адміністративне правопорушення, який він підписав, не читаючи, при цьому жодних обставин події працівниками поліції не з`ясовувалось, ніяких питань не задавалось. Зазначені пояснення повністю узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , даними ним в ході запровадження справи про адміністративне правопорушення, де останній не заперечував, що відштовхував дружину, яка намагалась перешкодити йому виносити речі з кабінету, що в свою чергу також узгоджується з даними відеозаписів, наданих потерпілою ОСОБА_2 , які також були оглянуті в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснила, що 18.03.2021, ОСОБА_1 їй були заподіяні тілесні ушкодження, оскільки того дня була подряпина на її руці, а гематоми проявились пізніше, тому вона звернулась до травмпункту тільки через чотири дні. Крім того, зазначила, що поки вона перебувала в м. Будапешт, ОСОБА_1 заблокував її автомобіль, забрав з будинку все цінне майно, спільно набуте ними за час шлюбу. Також, з метою перевірки доводів викладених в апеляційній скарзі, в апеляційному суді був допитаний в якості свідка ОСОБА_5 , який показав, що 18.03.2021 виклик поліції здійснив ОСОБА_1 та повідомив, що ОСОБА_2 не випускає його з будинку. У свою чергу ОСОБА_2 зазначала, що ОСОБА_1 стиснув їй руки, коли та намагалась перешкоджати забрати йому майно. В будинку перебували тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому ніяких видимих тілесних ушкоджень на ОСОБА_2 ним помічено не було. У їх присутності жодних дій між подружжям ОСОБА_7 не вчинялось, обстановка в будинку -6- порушена не була, ОСОБА_1 був спокійним, а ОСОБА_2 , навпаки, була збудженою. Пояснення від потерпілої ОСОБА_2 він відбирав особисто, однак таке в матеріалах справи відсутнє. Також зазначив, що на дворі перебувала якась особа, однак така до опитування не залучалась, оскільки не було потреби. При цьому, конфліктна ситуація між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка склалася за довго до настання подій, описаних у протоколі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження завдання або можливості завдати шкоди, зокрема, фізичному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Долучений потерпілою ОСОБА_2 талон від 22.03.2021 підтверджує лише факт її звернення до травматологічного пункту та містить перелік тілесних ушкоджень, однак жодних належних і допустимих доказів того, що ці тілесні ушкодження виникли внаслідок насильницьких дій ОСОБА_1 та вкладались в час події, яка мала місце 18.03.2021 потерпілою не надано і як слідує з пояснень потерпілої в суді апеляційної інстанції до експерта на предмет встановлення даних тілесних ушкоджень вона не зверталася. Будь-яких інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 18.03.2021 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин викладених у протоколі, за відсутності письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 , матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять. Аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, не підтверджуються зібраними у справі доказами, приєднані потерпілою до справи докази породжують сумніви у достовірності викладених у них фактів, та ґрунтуються на припущеннях - суб`єктивних даних відповідних посадових осіб, що у свою чергу, з огляду на вищенаведені норми та обставини, свідчить про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу саме цього адміністративного правопорушення. При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, апеляційний суд вважає, що у зв`язку зі спливом значного часу, встановлені апеляційним судом і вищенаведені недоліки, які допущені при встановленні обставин правопорушення та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу, не можуть бути усунуті. При цьому, апеляційний суд бере до уваги і те, що чинний КУпАП не містить норм, які би давали підстави для внесення тих чи інших змін до протоколу, або виправлень у протоколі. Таким чином, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б указували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП та настання (можливість настання) для потерпілої особи наслідків, зазначених у цій статті. Відтак, дії, вчинені ОСОБА_1 в межах цього конфлікту не досягли межі, які б вказували на вчинення ним того виду насильства, який визначений у диспозиції ч.1 ст.173-2 КУпАП. Апеляційний суд вважає, що пояснення сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення достовірними доказами не спростовані, і матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для сумнівів у достовірності цих пояснень, тому керуючись принципом презумпції невинуватості, апеляційний суд при прийнятті судового рішення приймає до уваги вказані пояснення. -7- При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що в ОСОБА_2 існують підстави для можливої обмови ОСОБА_1 , що підтверджується поясненнями ОСОБА_1 (як письмовими, що містяться у матеріалах справи, так і наданими в ході апеляційного розгляду) про існування між ним та ОСОБА_2 неприязних стосунків та постійні сварки, а також поясненнями захисника Колотухи О.М. про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має місце цивільно-правовий спір з приводу належного подружжю майна. Зазначене повністю підтверджується наданими стороною захисту документами, зокрема: копією ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2021 про прийняття до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі за позовною заявою адвоката Овсепян К.А., яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про поділ спільного майна подружжя; копією ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2021 про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі за повом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Овсепян К.А., до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ТзОВ «ЕВГ-21», приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Васіловка В.О., приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального Селехман О.А., відділ державної реєстрації прав не нерухоме майно та їх обтяжень про визнання заяви та договорів, що були укладені на її підставі недійними та застосування наслідків недійсності правочинів; рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.06.2021 про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 23.09.2021. Твердження потерпілої ОСОБА_2 про умисне позбавлення ОСОБА_1 можливості користування спільно нажитим майном подружжя, в тому числі автомобілем, можливо і містять ознаки економічного насильства, однак обставини, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення жодних відомостей про вчинення ОСОБА_1 економічного насильства не містять та в провину ОСОБА_1 не ставились. Таким чином, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист і свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд. При цьому, враховуючи, що розгляд справи в суді здійснюється лише в межах перевірки тих обставин, які були встановлені органом, який склав протокол, та для з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, на суд не може бути покладена функція фактично збільшення об`єму обвинувачення, оскільки таким чином буде порушено принцип змагальності, та зважаючи на повноваження апеляційного суду, який не вправі встановлювати такі обставини, які не знайшли свого відображення у відповідних процесуальних документах органу, що складав протокол, оскільки наведені порушення закону, які допущені органом, який склав протокол, є істотними і перешкоджають провадженню у справі, та не можуть бути усунені при судовому розгляді апеляційним судом, постанова суду підлягає скасуванню. Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади, зокрема, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. -8- Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Статтею 62 Конституції Українивизначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Особу може бути визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, виключно в разі встановлення в її діянні всіх ознак складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення, тобто наявність усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують діяння як правопорушення. На підставі вищенаведеного, апеляційний суд приходить до висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з`ясування обставин, що мали місце за участю ОСОБА_1 , у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження в справі закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи; відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб поліції покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого адміністративного правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів. При прийнятті рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи; -9- що потерпілою та її представником не було надано належних та допустимих доказів, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось. Керуючись ст.ст.247,294 КпАП України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_16 задовольнити. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.05.2021 про визнання ОСОБА_16 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя