Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/5192/19

Справа № 303/5192/19 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13.07.2021 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Новікової І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/128/20 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Русина І.М. на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27. 08. 2019. Цією постановою провадження у справі, щодо: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 051552 від 08. 08. 2019 вбачається, що ОСОБА_1 об 11 год. 20 хв. 18.

06. АДРЕСА_3 ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2 . Суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області в постанові від 27. 08. 2019 визнала установленим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об 11 год. 20 хв. 18. 06. 2019 на вул. Я. Мудрого в м. Мукачеві стався конфлікт після якого вони обидва звернулись з заявами до поліції з приводу спричинення тілесних ушкоджень, але відзначив, що матеріали справи не містять фактичних даних, які свідчили б про психологічне насильство щодо ОСОБА_2 з боку ОСОБА_1 і тому провадження в справі закрив за відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_2 та його представник адвокат Русин І.М. подали на постанову апеляційну скаргу, в якій зазначили, що не погоджуються з висновками, вказаними у постанові, і вважають ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Зокрема, потерпілий ОСОБА_2 стверджує, що ОСОБА_1 , намагаючись викрасти онука (свого сина), викручував руку свідку ОСОБА_4 (дружині потерпілого), що свідчить про факт фізичного насильства стосовно потерпілого, яке відбувалось на очах малолітньої дитини, а також стосовно дідуся й бабусі цієї дитини. Також вказують на те, що слідчий, закриваючи кримінальне провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, встановив у них ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Також звертають увагу на те, що дія Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», незалежно від факту спільного -2- проживання поширюється на потерпілого ОСОБА_2 , який є батьком колишньої дружини ОСОБА_1 та дідусем малолітньої дитини, навіть якщо шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. Окрім того, судом звужено перелік осіб стосовно яких можливе насильство в сім`ї, оскільки такий перелік зведено лише до колишніх чоловіка та дружини. Окрім іншого, судом першої інстанції всупереч встановлених фактів вказано, що причиною інциденту стали активні дії потерпілого ОСОБА_2 , вчинені під приводом захисту дружини від колишнього зятя ОСОБА_1 , однак активні дії ОСОБА_1 , у тому числі щодо осіб пенсійного віку та в присутності малолітньої дитини залишились поза увагою суду. До того ж, судом дано невірну оцінку показанням свідка ОСОБА_6 , також судом обмежено представника потерпілого в праві висловити свою процесуальну позицію. Вважають, що судом першої інстанції встановлено факт застосування ОСОБА_1 насильства щодо потерпілого ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_4 , його намагання «вирвати з рук малолітню дитину, те, що його дії припинили два військовослужбовці, а тому постанова про закриття справи є незаконною. Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_2 та його представник - адвокат Русин І.М. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07. 07. 1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та представника - адвоката Русина І.М., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. ст. 268, 271 КУпАП. Апеляційний суд заслухав пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Новікової І.С., які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За змістом ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне -3- правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновки суду, викладені в постанові щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам у справі, яким суддя надала відповідну правову оцінку. Відповідальність за змістом ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07. 12. 2017 №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. -4- Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що розлучений, проживає окремо від сина. 18. 06. 2019 біля 11 год. 20 хв. їхав на автомобілі по АДРЕСА_4 побачив колишню тещу ОСОБА_4 , яка вела за руку його сина. Він зупинився, вийшов з автомобіля та підійшов до сина для того, щоб з ним привітатися та поспілкуватися. Побачивши його, колишня теща почала насильно тягнути сина на територію РЦСу, до приміщення «ФОТО при ЗАГСі», де працюють його колишні тесть та дружина ОСОБА_5 . Наблизившись до сина, хотів його обняти, однак теща не відпускала руку сина, тоді він відштовхнув її руку. У цей момент, з приміщення «ФОТО при ЗАГСі» вибіг ОСОБА_2 та накинувся на нього із заду зі стусанами та почав бити руками та ногами по спині, голові та руках, потім з приміщення вийшла його колишня дружина, забрала сина та завела його до приміщення. ОСОБА_4 стояла осторонь у ситуацію, що склалася між ним та тестем не втручалася. Все це тривало близько 3-4 хвилин, потім до них підійшли двоє сторонніх чоловіків у камуфляжній формі (військовослужбовці) і розборонили їх із тестем. Після чого, зателефонував знайомому поліцейському та повідомив про подію, на що той порадив йому звернутися до відділку поліції із заявою по даному факту. Поліцію на місце події він особисто не викликав, а поїхав до Мукачівської ЦРЛ в приймальне відділення і зафіксував тілесні ушкодження, які йому спричинив його бувший тесть (потерпілий), після чого пішов і написав заяву у поліцію про спричинення йому тілесних ушкоджень громадянином ОСОБА_2 . Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що його донька ОСОБА_5 із колишнім зятем ОСОБА_1 розлучені з грудня місяця 2018 року, тому онук часто буває з ними на роботі. 18. 06. 2019 біля 11 год. його дружина з онуком пішли у місто на прогулянку. Через 5-7 хвилин, після того як дружина з онуком пішли, помітив, що вони різко забігли на територію РАЦСу, а за ними слідом забіг бувший зять ОСОБА_1 . Бувший зять ОСОБА_7 наблизився до хлопчика і відштовхнув руку його дружини. На що він вибіг з приміщення та один раз відштовхнув бувшого зятя ОСОБА_7 від своєї дружини. ОСОБА_7 від поштовху присів на фундамент огорожі. Після чого, підійшов до бувшого зятя і силою розвівши його руки в сторони, притиснув його до огорожі, для того, щоб обмежити останньому пересування. ОСОБА_7 спробував вирватися, внаслідок чого він впав на землю, а ОСОБА_7 декілька разів вдарив його ногою в коліно. Після чого, до них підбігли військовослужбовці, підняли ОСОБА_7 з землі та вивели на вулицю з території РАЦСу. Поліцію викликала його донька, зателефонувавши на «102». Поліція прибула о 13 год. 30 хв., після чого, його донька та дружина поїхали у відділок, для дачі пояснень з приводу події. На місці події жодного протоколу поліцейські не складали. Він у свою чергу написав заяву до поліції про спричинення ОСОБА_1 йому тілесних ушкоджень. Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що розлучена з ОСОБА_8 з 2018 року. Їх син проживає з нею. 18. 06. 2019 приблизно о 11 год.15 хв. почула, як батько закричав їй, що бувший зять ОСОБА_7 крутить на вулиці її мамі руку. Після чого, вона вибігла на вулицю і побачила, що її батько притиснув ОСОБА_1 за руки до огорожі. У приміщені фотоательє були військовослужбовці, яких вона попросила, щоб вони втрутилися в конфлікт між її батьком та бувшим чоловіком. Сина вона забрала в приміщення фотоательє. Бачила, як її батько лежав на землі, а ОСОБА_1 копав його в коліно. Поліцію викликала о 11 год. 30 хв. Пояснила поліції, що був напад на її батька, після чого, вони з мамою поїхали до відділення поліції, де в їх присутності складали якісь документи. Свідок ОСОБА_6 пояснила, що 18. 06. 2019 біля 11 год. побачила ОСОБА_1 , який вийшов з автомобіля та хотів підійти до сина. Бачила, як ОСОБА_2 вискочив із приміщення на території РАЦСу, наскочив із заду на ОСОБА_1 та почав бити -5- його по голові рукою. Після чого, між ними двома почалася штовханина. У цей час, ОСОБА_5 разом зі своїм сином зайшли до приміщення РАЦСу. До ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підійшли двоє військових і почали їх рознімати. Сама подія тривала кілька хвилин. Після того, як військові їх розняли, ОСОБА_2 пішов до приміщення РАЦСу, а ОСОБА_1 пішов в іншу сторону. Проаналізувавши показання ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , свідків, а також наявні у справі докази у їх сукупності, розглядаючи справу в межах протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, щоОСОБА_1 об 11 год. 20 хв. 18. 06. 2019 на АДРЕСА_4 ображав нецензурною лайкою ОСОБА_2 , суд першої інстанції вірно зазначив у постанові, що про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак домашнього насильства. Під час апеляційного розгляду було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склався конфлікт внаслідок розлучення доньки ОСОБА_2 та, власне ОСОБА_1 , а також через перешкоджання батьків його колишньої дружини у можливості спілкуватись із його сином. Саме після цього відбулось загострення конфліктної ситуації, яка переросла в спонтанну словесну перепалку, що вилилась у бійку. Тобто конфлікт виник спонтанно, без будь-якого умислу ОСОБА_1 завдати фізичної чи психологічної шкоди потерпілому та лише після того, як йому перешкодили у доступі до дитини. Будь-які докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив умисні діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю ОСОБА_2 , матеріали адміністративної справи не містять. Не надано таких доказів і на стадії апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом. Оскільки всі сумніви мають тлумачитись на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, а саме пояснення учасників конфлікту та свідків, протокол про адміністративне правопорушення, який наявний в матеріалах справи, враховуючи відсутність у ОСОБА_1 прямого умислу на вчинення домашнього насильства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що наявні у справі докази у їх сукупності, свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, Посилання потерпілого та його представника в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції того факту, що він намагався захистити від ОСОБА_1 свою дружину та активних дій ОСОБА_1 щодо осіб пенсійного віку та в присутності малолітньої дитини, є безпідставним, оскільки жодними доказами - ні з показів свідків, а ні показів самого потерпілого ОСОБА_2 не встановлено, що мав місце факт нецензурної лайки з боку ОСОБА_1 у бік ОСОБА_2 , що вказує на відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства відносно бувшого тестя ОСОБА_2 та а відповідно складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Крім того, згідно показань самого потерпілого ОСОБА_2 , - він побачивши у вікно, що ОСОБА_1 підійшов до онука та відштовхнув руку його дружини накинувся на нього з заду та силою відштовхнув його від своєї дружини з онуком. Від поштовху ОСОБА_1 аж присів на фундамент огорожі, -6- після чого, продовжуючи свої дії, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_1 і силою розвівши його руки в сторони, притиснув його до огорожі, щоб обмежити рухи ОСОБА_1 , аж поки останній не звільнився відштовхнувши його. Інші доводи апеляційної скарги мають формальний характер та будь-яких інших доказів щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не містять. Таким чином, у суду апеляційної інстанції не виникає сумніву щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що потерпілою стороною не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу, у тому числі про витребування доказів, не заявлялось. Керуючись ст. ст. 278, 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 та його представника адвоката Русина І.М. залишити без задоволення, а постанову судді Мукачівського міськрайонного суду від 27. 08. 2019 про закриття провадження щодо ОСОБА_1 в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, - без змін. Постанова набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя: