Постанова 4857 № 300/1784/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1784/21 пров. № А/857/17978/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Заверухи О.Б., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- суддя (судді) в суді першої інстанції Матуляк Я.П., час ухвалення рішення не зазначено, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В: 20 квітня 2021 року Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило стягнути в дохід бюджету податковий борг на суму 323306,89 грн. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача наявна заборгованість перед бюджетом, що виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та пені, зокрема по платежах: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в загальній сумі 616,96 грн, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в загальному розмірі 28494,17 грн, орендна плата з фізичних осіб в загальній сумі 294114,23 грн, єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 81,53 грн, що разом становить 323306,89 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в сумі 323306,89 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сума узгодженого грошового зобов`язання за платежами: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в загальній сумі 616,96 грн, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в загальному розмірі 28494,17 грн, орендна плата з фізичних осіб в загальній сумі 294114,23 грн, єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 81,53 грн, а всього разом 323306,89 грн, є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. Не погодившись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення податкового боргу в сумі 23326,01 грн та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову в цій частині відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що пеня є різновидом фінансової відповідальності, строки давності для застосування пені Податковим кодексом України не визначено, а тому мають застосовуватися загальні строки давності, визначені ст. 102 ПК України, зокрема 1095 днів. Відповідно до абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, платникам податків штрафні санкції не застосовуються та не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, а тому податкові повідомлення-рішення № 0083290410 від 29 грудня 2020 року та № 0084715033 від 15 травня 2020 року є протиправними. Податкове повідомлення-рішення № 0023824/15-5013-0905 від 10 травня 2019 року з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2015 року на суму 7491,92 грн, а також штрафні санкції за вказане грошове зобов`язання згідно ППР № 0084715033 від 15 травня 2020 року на суму 4000,00 грн, є незаконними, оскільки рекомендація Закону № 71-VIIІ встановити місцевим радам транспортний податок у 2015 році не може розглядатися як скасування чинної норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України. Стягнення коштів на підставі податкового повідомлення-рішення № 0023824/16-5013-0905 від 10 травня 2019 року у сумі 6357,06 грн за податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2016 року є незаконним з огляду на пред`явлення позову поза межами строку позовної давності. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідачем у встановлений законом термін не здійснено сплати узгодженого податкового зобов`язання, згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України контролюючим органом вручено боржникові податкову вимогу форми «Ф» № 17829-17/905 від 03 жовтня 2017 року. Позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення, які відповідач вважає незаконними, проте правомірність таких податкових повідомлень-рішень не є предметом доказування, предметом доказування є підстави та склад податкового боргу. Оскільки, отримавши податкові повідомлення-рішення відповідач не здійснила сплати податкового зобов`язання, а також не оскаржила їх, то податкове зобов`язання є узгодженим та набуло статусу податкового боргу. Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України). Рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення податкового боргу в сумі 299980,88 грн не оскаржене, тому відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України в апеляційному порядку не переглядається. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 31 серпня 1995 року зареєстрована як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків. За результатами провадження підприємницької діяльності за відповідачем, станом на 08 квітня 2021 року, обліковується заборгованість на загальну суму 323306,89 грн, яка утворилась внаслідок несплати грошових зобов`язань за платежами: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в загальному розмірі 616,96 грн, що виник на підставі: податкових повідомлень-рішень форми «Ф» за № 0011983-5033-0905 від 20 травня 2020 року (а.с.18), форми «Ф» за № 0011984-5033-0905 від 20 травня 2020 року (зворотній бік а.с.18), форми «Ш» від 13 грудня 2020 року за № 0061060410 та пені, нарахованої на суму несплаченого грошового зобов`язання згідно облікової картки платника податків на підставі ст. 129 Податкового кодексу України (а.с.38-39,41-43,47); податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в загальному розмірі 28494,17 грн, що виник на підставі: податкових повідомлень-рішень форми «Ф» за № 0023824/15-5013/0905 від 10 травня 2019 року, форми «Ф» за № 0023824/16-5013-0905 від 10 травня 2019 року (а.с.14), форми «Ф» за № 0023824/17-5013-0905 від 10 травня 2019 року (а.с.15), форми «Ф» за № 0023824-5013-0905 від 10 травня 2019 року (а.с.16), форми «Ф» за № 0011986-5033-0905 від 20 травня 2020 року (а.с.18), форми «Ш» від 15 травня 2020 року за № 0084715033 (а.с.19), форми «Ш» від 13 липня 2020 року за № 0097735033 (а.с.20) та пені, нарахованої на суму несплаченого грошового зобов`язання згідно облікової картки платника податків на підставі статті 129 Податкового кодексу України (зворотній бік а.с.39, а.с.40,44,45-46); орендна плата з фізичних осіб в загальному розмірі 294114,23 грн, що виник на підставі: податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік від 08 квітня 2021 року (а.с.28-29) та за 2019 рік від 06 квітня 2021 року (а.с.30-31); податкових повідомлень-рішень форми «Ф» за № 3000196-5033-0905 від 28 квітня 2020 року (а.с.32), форми «Ф» за № 3000198-5033-0905 від 28 квітня 2020 року (а.с.32), форми «Ш» від 15 травня 2020 року за № 0085455033 та пені, нарахованої на суму несплаченого грошового зобов`язання згідно облікової картки платника податків на підставі ст. 129 Податкового кодексу України (а.с.49-54,55-58); єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 81,53 грн, що виник на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 29 грудня 2020 року за № 0083290410 (а.с.36). Сума грошових зобов`язань за податковими зобов`язаннями, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та пені за платежами: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в загальній сумі 616,96 грн, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в загальному розмірі 28494,17 грн, орендна плата з фізичних осіб в загальній сумі 294114,23 грн, єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 81,53 грн, а всього разом 323306,89 грн, є узгодженою. На виконання вимог абзацу 1 пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області надсилалась відповідачу податкова вимога форми «Ф» від 03 жовтня 2017 року за № 17829-17/905, яка 10 жовтня 2017 року отримана ОСОБА_1 , що підтверджується підписом останньої на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.10). Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог. Однак, колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Згідно із ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України відповідач є платником податку та згідно підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3 статті 37 ПК України. Згідно пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 ПК України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Підпунктом 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України. Згідно із пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Згідно із пп. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки (п. 58.1 ст. 58 ПК України). Відповідно до п. 58.2 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Згідно із п. 56.1, п. 56.18 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до п. 59.1, п. 59.3 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу. Згідно із п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно із пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно із п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З матеріалів справи слідує, що 15 травня 2020 року, 13 липня 2020 року, 13 грудня 2020 року та 29 грудня 2020 року старшим державним ревізором-інспектором Долинського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області проведено камеральні перевірки сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, орендної плати з фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 , про що складено акти № 490/09-19-50-33/ НОМЕР_1 , № 305/09-19-50-33/ НОМЕР_1 від 15 травня 2020 року, № 647/09-19-50-33/ НОМЕР_1 від 13 липня 2020 року, № 4637/09-19-04-10/ НОМЕР_1 від 13 грудня 2020 року та № 5796/09-19-04-10/ НОМЕР_1 від 29 грудня 2020 року відповідно до яких встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначених грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, орендної плати з фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб протягом строків, визначених п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України. На підставі актів перевірки № 490/09-19-50-33/ НОМЕР_1 , № 305/09-19-50-33/ НОМЕР_1 від 15 травня 2020 року, № 647/09-19-50-33/ НОМЕР_1 від 13 липня 2020 року, № 4637/09-19-04-10/ НОМЕР_1 від 13 грудня 2020 року та № 5796/09-19-04-10/ НОМЕР_1 від 29 грудня 2020 року позивачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0084715033 від 15 травня 2020 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 2000,00 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, № 0085455033 від 15 травня 2020 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 5390,75 грн за платежем орендна плата з фізичних осіб, № 0097735033 від 13 липня 2020 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 4000,00 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, № 0061060410 від 13 грудня 2020 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 28,41 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, № 0083290410 від 29 грудня 2020 року, яким до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 86,28 грн за платежем єдиний податок з фізичних осіб. Оскільки, відповідачем частково сплачено 862,15 грн, то вказану суму враховано податковим органом та зменшено штрафні санкції застосовані на підставі податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2020 року № 0085455033 на суму 4528,60 грн. Також, враховуючи часткову сплату відповідачем на суму 4,74 грн, податковий орган зменшив штрафні санкції, застосовані на підставі податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2020 року № 0083290410 на суму 81,53 грн. Згідно з довідкою про борг за платежами по ФОП ОСОБА_1 та витягів з інтегрованої картки платника податку на нерухоме майно, орендної плати фізичних осіб, єдиного податку та історій недоїмки, за відповідачем рахується податковий борг, зокрема: податкові зобов`язання на підставі податкових повідомлень-рішень форми «Ш» від 20 травня 2020 року № 0011983-5033-0905 та № 0011984-5033-0905 в розмірі 389,59 грн та 198,80 грн відповідно та пеня 0,16 грн; податкові зобов`язання згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 10 травня 2019 року № 0023824/15-5013-0905, № 0023824/16-5013-0905, № 0023824/17-5013-0905, № 0023824-5013-0905 на суми 7491,92 грн, 6357,06 грн, 7381,20 грн, 17175,13 грн відповідно та від 20 травня 2020 року № 0011986-5033-0905 на суму 12834,06 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, а також пеня 1254,80 грн; податкові зобов`язання згідно із самостійно поданими деклараціями з плати за землю від 08 квітня 2021 року за період 2018 року на суму 96516,29 грн, від 06 квітня 2021 року за період 2019 року на суму 96516,29 грн, згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 28 квітня 2020 року № 3000196-5033-0905 та № 3000198-5033-0905 на суму 1372,66 грн та 95143,63 грн відповідно, а також пеня 36,76 грн. Вищевказані податкові повідомлення-рішення направлено ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та отримані відповідачем, що підтверджується його підписом на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, копії яких міститься в матеріалах справи. Судом першої інстанції встановлено, що згідно вимог ст. 56 Податкового кодексу України, відповідачем не була застосована процедура адміністративного оскарження податкових зобов`язань, тому застосовані позивачем штрафні санкції в загальній сумі 323306,89 грн є узгодженими та являються податковим боргом відповідача. Згідно із пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом. Відповідно до пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань. На підставі положень ст. 129 ПК України податковим органом нараховано пеню в загальному розмірі 1291,72 грн, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, орендної плати з фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб. Позивачем, на виконання вимог абз. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, надсилалася ОСОБА_1 податкова вимога форми «Ф» за № 17829-17/905 від 03 жовтня 2017 року, яка 10 жовтня 2017 року отримана відповідачем. При цьому, оскільки податкова вимога станом на момент звернення до суду не була погашеною, позивачем не надсилалася нова податкова вимога. Також, довідкою про борг за платежами від 08 квітня 2021 року та інтегрованими картками платника податку відповідача підтверджується податковий борг відповідача. Отже, сума узгодженого податкового зобов`язання є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено. В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, та такі не надані відповідачем. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновки суду першої інстанції про правомірність стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу в сумі 2081,53 грн зі сплати штрафних санкцій на підставі податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2020 року № 0083290410 та податкового повідомлення-рішення від 15 травня 2020 року № 0084715033, з урахуванням наступного. Згідно з пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-IX від 13 травня 2020 року, які набрали чинності 29 травня 2020 року), за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати. Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» встановлено з 12 березня на усій території України карантин. Станом на дату звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом (20 квітня 2021 року) та на дату прийняття даного рішення карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не завершено. Відповідно до довідки про борг за платежами від 08 квітня 2021 року та інтегрованої картки платника (ІКП) слідує, що податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 323306,89 грн складається в тому числі з 2081,53 грн штрафних санкцій в період дії карантину. Тобто, враховуючи положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_1 2081,53 грн нарахованих податковим органом штрафних санкцій відсутні. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду про стягнення боргу за податковими повідомленнями-рішеннями № 0085445033 від 15 травня 2020 року, № 0023824/15-5013-0905 від 10 травня 2019 року, № 0084715033 від 15 травня 2020 року та № 0023824/16-5013-0905 від 10 травня 2019 року, то колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений ст. 102 ПК України. Відповідно до п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Згідно із п. 95.1-95.3 ст. 95 і п. 102.4 ст. 102 ПК України контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 1340/5767/18. Колегія суддів зазначає, що у податкового органу для стягнення сум боргу існує 1095 днів з моменту виникнення податкового боргу. Положення наведених вище норм податкового законодавства обумовлюють висновок про те, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо. Податкові повідомлення-рішення № 0085445033 від 15 травня 2020 року, № 0023824/15-5013-0905 від 10 травня 2019 року, № 0084715033 від 15 травня 2020 року та № 0023824/16-5013-0905 від 10 травня 2019 року відповідачем не оскаржені та є чинними, податкова вимога форми «Ф» за № 17829-17/905 від 03 жовтня 2017 року також не була оскаржена у порядку встановленому законодавством у зв`язку з чим сума податкового боргу є узгодженою. З огляду на викладене, позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом. При цьому, стосовно зазначеного в апеляційній скарзі податкового повідомлення-рішення № 0085445033 від 15 травня 2020 року, то вказане податкове повідомлення-рішення не входить до складу податкового боргу, який просить стягнути позивач. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частинні стягнення податкового боргу в сумі 2081,53 грн, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частинні стягнення податкового боргу в сумі 2081,53 грн та ухвалення нового судового рішення в цій частині. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 червня 2021 року у справі № 300/1784/21 скасувати в частині стягнення податкового боргу в сумі 2081,53 грн (дві тисячі вісімдесят одна гривня п`ятдесят три копійки) та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в цій частині відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 16 грудня 2021 року.