Постанова 4811 № 465/5551/20

Справа № 465/5551/20 Головуючий у 1 інстанції: Хемич О.Б. Провадження № 22-ц/811/1409/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Мельничук О.Я., Цяцяка Р.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Бориславського міського суду Львівської області в складі судді Хемич О.Б. від 09 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а : рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 09 лютого 2021 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 27 травня 2010 року в розмірі 15485 гривень 58 копійок, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту та 1587 гривень 91 коп. судового збору. У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 5013 гривень 45 копійок заборгованості за простроченими відсотками відмовлено. Вказане рішення оскаржило Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк». В апеляційній скарзі просять скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Вважають, що рішення в частині відмовлених позовних вимог є прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Вказують, що приймаючи рішення суд першої інстанції не навів жодних правових підстав в існуванні у відповідача права на користування коштами банку без сплати відсотків (безоплатно). Зазначають, що диспозиція норми права ст. 49 Закону Про банки і банківську діяльність встановлює, що надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Додатково 27.05.2010 року Відповідач підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна. 30днів пільгового періоду » в якій зазначено: базова відсоткова ставка за користування кредитом (3% на місяць), строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір штрафів при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж 30 днів, а саме (500грн. +5% від суми заборгованості по кредитному договору, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій). Також, у вказаній довідці зазначено 3 фінансовими умовами надання платіжної карти Кредитка Універсальна, 55 днів пільгового періоду та прикладами розрахунку сум плати за використання кредитних коштів ознайомлений. Факт сплати Відповідачем платежів на погашення відсотків ним не спростований, що в силу вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, апелянт вважає, що місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Зазначає також, що Посилання в довідці про умови кредитування на номер SAMDN500TC003231157 є не номером договору, а номером референсу, що використовується в банківських комплексах та присвоюється активам клієнтів з метою їх обліку та ідентифікації згідно з встановленими банківськими процедурами. Вказані обставини підтверджує скріншотом з банківського комплексу, який надав до суду апеляційної інстанції задля спростування висновків суду першої інстанції, підтвердження, що доказ є належним та допустимим, в якому зазначено окремо (зверху донизу) номер референсу, номер договору б/н, дату договору 27.05.2010. При цьому, наголошує, що Відповідачем, всупереч закріпленому цивільним процесуальним законодавством принципу змагальності сторін, не доведено, що в цей день ним укладалися будь-які інші договори з Банком, яких могла б стосуватися така довідка. З матеріалів справи такі обставини не вбачаються. Відтак, апелянт вважає, що висновки суду про це є надуманими та ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим. Крім цього, зазначають, що якщо суд і надалі буде вважати, що розмір відсоткової ставки є не погодженним, то в такому випадку просить дотриматись диспозиції норми права ст. 263 ЦПК України та частини 5, 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів, згідно якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 207, 509, 526, 530, 549, 551, 625, 626, 628, 633, 634 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 44, 76, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263- 265, 275 ЦПК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), та частково задовольняючи позов, виходив з того, що 27 травня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», згідно з умовами договору відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 27.05.2010 станом на 05.07.2020 становить 20499,03 грн, яка складається з: 15485,58 грн заборгованість за тілом кредиту (у т.ч. 15485,58 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту); 5013,45 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0.00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 0.00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 ЦК України. Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема підписаної відповідачем анкети-заяви від 27.05.2010 року (а.с.39) не визначено розміру процентів за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, а Умови та правила надання банківських послуг, витяг з яких долучено до позовної заяви не містять підпису позичальника. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.05.2010 шляхом підписання анкети-заяви. До анкети-заяви позивач долучив довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 30 днів пільгового періоду» від 27.05.2010 року, яка підписана позичальником відповідачем ОСОБА_1 в якій вказано про деякі умови кредитування відносно даного позичальника. Зокрема, у цій довідці зазначено про базову процентну ставку в місяць за користування кредитом (3,0%), розмір та строк внесення щомісячного платежу (7% від заборгованості, але не менше 50 грн., до 25 числа місяця наступного за звітним), розмір комісії за зняття готівкових коштів, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штрафи та ін. Однак, вказана довідка від 27.05.2010 року стосується договору SAMDN50ОТС003231157, а не договору кредиту № б/н від 27.05.2010 наданого відповідачу ОСОБА_1 у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, що є предметом спору. Зважаючи на вказане, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55днів пільгового періоду», що долучена до позовної заяви, даного спору не стосується та така судом не береться до уваги, як неналежний та недопустимий доказ. Навіть, якщо б у випадку, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду» була б допустимим доказом, то позов в частині стягнення заборгованості за відсотками не підлягав би до задоволення, оскільки правильним слід було б вважати нарахування за час дії договору відсотків у розмірі 36% річних (про що вказано у довідці) та стягнення виключно правильно нарахованої суми відсотків за користування отриманими коштами. Беручи до уваги розрахунок заборгованості, поданий до позовної заяви, а саме нарахування процентів за користування кредитними коштами та заборгованості по цій складовій кредиту, вбачається, що при нарахуванні процентів позивачем самостійно здійснювалося нарахування відсотків від 36% до 72% річних, при цьому відповідач ОСОБА_1 , умов та правил, якими б таке збільшення відсоткової ставки було передбачено, не підписував. Будь-яких доказів про те, що Банк повідомляв відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки та він визнавав таку зміну та у будь-якій формі погоджувався та сплату таких відсотків матеріали справи не містять. Згідно розрахунку позивача, заборгованість за простроченими відсотками станом на 05.07.2020 року становила 5013,45 грн., заборгованість по пені відсутня, але, враховуючи те, що заборгованість по процентам нарахована відповідачу неправомірно, тому заборгованість за простроченими відсотками є недоведеною та необґрунтованою. Відтак, позовні вимоги банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками до задоволення не підлягають. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, а також судовій практиці Верховного Суду, що враховується судами при виборі та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. 28.08.2020р. АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 27.05.2010 у розмірі 20499,03 грн. та судові витрати в розмірі 2102 грн. В обґрунтування своїх вимог покликалися на те, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», підписав заяву б/н від 27.05.2010, згідно з якою відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку» складає між ними договір про надання банківських послуг (далі Договір). При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується, що він був повністю поінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 14500 грн. 27.05.2010 відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій відповідач своїм підписом підтвердив, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за виростання кредитних коштів ознайомлений. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.2.3 Договору, де зазначено, що відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов?язався здійснювати погашення кредиту внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального платежу. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно з п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язується сплатити заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84 % - для картки «Універсальна голд». Відповідач станом на 05.07.2020 має заборгованість 20499,03 грн, яка складається з: 15485,58 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту (у т.ч. 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту); 5013,45 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0.00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 0.00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 ЦК України. Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПривтаБанк» та ОСОБА_1 договору № б/н від 27.05.2010 року у формі анкети-заяви, ОСОБА_1 отримав кредит на платіжну картку. До анкети-заяви банк додав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка підписана відповідачем та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 05 липня 2020 року становить 20499,03 грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту 15485,58 грн., заборгованості за простроченими відсотками 5013,45 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім основної суми кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути і інші його складові, складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27 травня 2010 року, посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також кілька видів комісій. Крім цього, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (27 травня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26.08.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Тому, зокрема, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не визнається відповідачем та не містить його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.05.2010 року шляхом підписання заяви-анкети та довідки. Дійсно слід вважати, що відсотки за користування кредитом були передбачені у «Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», однак такою була визначена базова відсоткова ставка у розмірі 36% річних. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім цього, укладений між сторонами кредитний договір від 27.05.2010 року у вигляді заяви-анкети та довідки про умови кредитування, підписаних сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Вказані вище висновки відповідають також правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/2019р. Зважаючи на те, що відповідачем підписано заяву-анкету та довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», правильним слід було б вважати нарахування за час дії договору відсотків у розмірі 36% річних та стягнення виключно правильно нарахованої суми відсотків за користування отриманими коштами. Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, позивачем самостійно здійснювалося нарахування відсотків від 30% до 84% річних (а саме 30 %, 34,8%, 36%, 42%, 43,2%, 72%, 84% річних) при цьому відповідач, умов та правил, якими б така зміна відсоткової ставки була передбачена, не підписував. Будь-яких доказів про те, що Банк повідомляв відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки та він визнавав таку зміну та у будь-якій формі погоджувався та сплату таких відсотків матеріали справи не містять. Відповідно вся сума заборгованості, окрім нарахування за «тілом кредиту» (основною сумою кредиту, що отримана відповідачем) слід вважати здійснена без дотримання вимог закону та умов, погоджених з відповідачем. Враховуючи наведене, а саме те, що слід вважати безпідставним зміну відсоткової ставки протягом строку дії договору, стягнення пені та комісії протягом строку дії договору, а, також, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, суд першої інстанції, підставно стягнув з боржника суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 15485,58 грн. та в задоволенні решти позову відмовив. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/2019р., на яку, також, правильно посилався і суд першої інстанції. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 09 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 16 грудня 2021 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: О.Я. Мельничук Р.П. Цяцяк