Постанова Львівський апеляційний суд № 438/74/21

Справа № 438/74/21 Головуючий у 1 інстанції: Слиш А.Т. Провадження № 22-ц/811/2189/21 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Бориславського міського суду Львівської області в складі судді Слиша А.Т. від 26 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и л а : рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 26 травня 2021 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за договором б/н від 05 травня 2011 року в розмірі 19 384,75грн., (дев`ятнадцята тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 75 копійок, що становить заборгованість за простроченим тілом кредиту та судовий збір у розмірі 1 690,33 грн. (одну тисячу шістсот дев`яносто) гривень 33 копійки. У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 4 720,93 грн. (чотири тисячі сімсот двадцять) гривень 93 коп. заборгованості за простроченими відсотками - відмовлено. Вказане рішення оскаржило Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк». В апеляційній скарзі просять скасувати рішення в частині відмови в стягненні прострочених відсотків та ухвалити в цій частині нове рішення, задоволити вимоги AT КБ "Приватбанк" в цій частині вимог в повному обсязі. Вважають, що рішення в частині відмовлених позовних вимог є прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Вказують, що 05.05.2011 року Відповідачем підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. 21.02.2019 року Відповідачем також підписано Паспорт споживчого кредиту, яким, серед іншого, - сторони письмово погодили всі істотні умови кредитування, в т.ч. й розмір відсотків, який застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 84% річних. Із розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, що за матеріалами справи чітко вбачається, що саме за даною ставкою 84% річних проводиться нарахування відсотків на прострочене тіло кредиту та після письмового ознайомлення позичальника із істотними умовами кредитування, що погоджені сторонами за Паспортом споживчого кредиту. Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивачем надано виписку з особового рахунку клієнта. Дана виписка у відповідності до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, підтверджує виконання за день операцій клієнтом. Аналіз наявної виписки з урахуванням даних виданої кредитної картки, свідчить про користування кредитними коштами - розрахунок за товари та послуги, переказ зі своєї карти через додаток Приват24, зняття готівки в банкоматі, поповнення готівкою своєї картки в терміналі самообслуговування, зарахування переказу зі своєї картки, переказ зі своєї карти, переказ на свою карту через додаток Приват24, списання з карткового рахунку, переказ зі своєї карти, переказ з катки через IVR- меню, зарахування переказу на картку. Вказують, що підписана позивачем анкета-заява, Паспорт споживчого кредиту та виписка з особового рахунку відповідача з урахуванням довідки позивача про видану кредитну картку у сукупності та взаємозв`язку є достатніми для висновку очевидності здійснення операцій саме відповідачем, у тому числі із ідентифікацією особи, яка користується карткою. Таким чином апелянт вважає доведеними обставини, що позивачем умови укладеного договору виконано, а відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконував, а відтак, згідно з розрахунком, який відповідачем не спростовано - вимога, що заявлені до стягнення підлягають задоволенню. Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 207, 509, 526, 527, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263- 265 ЦПК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, та частково задовольняючи позов, виходив з того, що 05 травня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», згідно з умовами договору відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contrakt» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 05.05.2011 станом на 12.11.2020 становить 24 105,68 грн, яка складається з: 24 105,68 грн. заборгованість за тілом кредиту (у т.ч. 00,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту); 19 384,75 грн - заборгованість за простроченими тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 4 720,93 заборгованістю за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625; 0,00 грн. нарахованої пені; 0,00 грн. нарахованої комісії. Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо не належного виконання умов укладеного кредитного договору. У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, чим порушено майнові права АТ КБ «ПриватБанк», відтак вимоги позвача про стягнення з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту обґрунтовані і судом задоволені. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зокрема підписаної відповідачем анкети-заяви від 05.05.2011 року не визначено розміру процентів за користування кредитними коштами, пені та інших штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, а Умови та правила надання банківських послуг, витяг з яких долучено до позовної заяви не містять підпису позичальника. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, та, зокрема саме в зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.05.2011 шляхом підписання анкети-заяви, а отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4 720,93 заборгованості за простроченими відсотками безпідставні. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи, вимогам закону, а також судовій практиці Верховного Суду, що враховується судами при виборі та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. 18.01.2021р. АТ КБ «Приватбанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з Відповідача на користь акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 05 травня 2011 року в розмірі 24 105,68 грн. станом на 12.11.2020 р. В обґрунтування своїх вимог покликалися на те, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», підписав заяву б/н від 05.05.2011, згідно з якою відповідачу було відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано у користування кредитну картку. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між ними договір про надання банківських послуг (далі Договір). При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується, що він був повністю поінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15 000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.2.1.1.2.3 Договору, де зазначено, що відповідач дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального платежу. В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно з п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84 % - для картки «Універсальна голд». Відповідач станом на 12.11.2020 має заборгованість 24 105,68 грн, яка складається з: 24 105,68 грн. заборгованість за тілом кредиту (у т.ч. 00,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту); 19 384,75 грн - заборгованість за простроченими тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 4 720,93 заборгованістю за простроченими відсотками; заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625; 0,00 грн. нарахованої пені; 0,00 грн. нарахованої комісії. Як вбачається із матеріалів справи та сторонами не оспорювалось та не спростовано, 05.05.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк». До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанку» та Інформацію та контактні дані кредитодавця, яка підписана відповідачем. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 12.11.2020 року становить 24105,68 грн., з яких 19384,75 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4720,93 грн. заборгованість за простроченими відсотками. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У підписаній відповідачем Анкеті-заяві позичальника від 05.05.2011 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, окрім цього процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 05.05.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні змінив умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Крім цього, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (05.05.2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18.01.2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Враховуючи вказане, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 травня 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі Закон №1023-XII). Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями. Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім цього, укладений між сторонами кредитний договір від 05.05.2011 року у вигляді заяви-анкети не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, суд першої інстанції, підставно стягнув з боржника суму непогашеної заборгованості за кредитом в розмірі 19384,75 грн.та в задоволенні решти позову відмовив. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/2019р. Що стосується, заборгованості за простроченими відсотками, то слід вказати, що про можливість сплати відсотків за кредитним договором дійсно було вказано у «Інформації та контактних даних кредитодавця», підписаній відповідачем (а.с. 20-21). Однак, слід вказати, що анкета-заява (як факт укладення кредитного договору) підписана 05.05.2011 року, а «Інформація та контактні дані кредитодавця» 21.02.2019 року, тобто такої на час укладення договору та отримання коштів у період з 2011 року не існувало та така не була та не є частиною договору кредиту чи його умовами відповідно. Крім цього, додатково, з такої інформації вбачається, що вона була актуальною лише до 08.03.2019 року та жодним чином не замінює умов договору та не є таким умовами, оскільки як вбачається із самої Інформації (а.с. 21 зв.): «…Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан6, розмір доходів, тощо». Окрім наведеного, як вбачається з доданої до анкети-заяви (від 2011 року) Інформації (від 2019 року), вказані у останній відсотки могли бути актуальними та діяти лише до 08.03.2019 року, проте з розрахунку заборгованості вбачається, що прострочені відсотки банк почав нараховувати з 01.05.2020 року, відповідно будь-яких доказів, які б свідчили про те, що сторони домовилися про нарахування відсотків у розмірі, який вказаний у поданому банком розрахунку немає. Крім цього, як вбачається з розрахунку заборгованості за договором, позивачем самостійно здійснювалося нарахування відсотків за прострочений кредит від 60% до 84% річних, при цьому відповідач, умов та правил, якими б таке збільшення відсоткової ставки було передбачено, не підписував. Будь-яких доказів про те, що Банк повідомляв відповідача про зміну (збільшення) процентної ставки та він визнавав таку зміну та у будь-якій формі погоджувалося на сплату таких відсотків матеріали справи не містять. Враховуючи вказане, підстав для стягнення заборгованості за простроченими відсотками немає та у задоволенні цієї вимоги судом першої інстанції відмовлено правильно. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а також практиці Верховного Суду, яка аналогічна до правовідносин, що виникли у даній справі на відміну від тієї практики, на яку посилався Банк у своїх заявах та скарзі та яка слід вважати не може бути застосовна у даному спорі, оскільки така помилково потлумачена Банком стосовно даного спору. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 26 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 16 грудня 2021 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра