Постанова 4811 № 454/1975/19

Справа № 454/1975/19 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю. Провадження № 22-ц/811/1386/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. Категорія:60 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Шандри М.М. суддів: Бойко С.М., Левика Я.А. секретаря: Скакун І.А. за участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Переспівська сільська рада Сокальського району, Приватний нотаріус Сокальського районного нотаріального округу Сироїд Галина Іванівна про визнання заповіту недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту, ВСТАНОВИЛА: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання заповіту ОСОБА_9 недійсним та застосування наслідків недійсності нікчемного заповіту. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_9 . Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,6000га, що розташована на території Переспівської сільської ради Сокальського району. У матері було п`ятеро дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Однак ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , а його діти ОСОБА_14 та ОСОБА_15 є спадкоємцями за правом представлення. У травні 2019 позивач подав заяву до приватного нотаріуса Сокальського районного нотаріального округу Сироїд Г.І. про прийняття спадщини після смерті матері, однак стало відомо, що існує заповіт від імені спадкодавця на користь ОСОБА_3 . Зокрема 26.08.2016 секретарем виконавчого комітету Переспівської сільської ради Сокальського району Синчиною О.В. було посвідчено та зареєстровано у реєстрі №34 заповіт від імені ОСОБА_9 , згідно якого остання заповідає своїй дочці ОСОБА_3 житловий будинок та земельну ділянку. Позивач вважає, що заповіт є недійсним та нікчемним в силу закону через те, що секретарем виконавчого комітету Переспівської сільської ради Сокальського району Синчиною О.В. на момент посвідчення заповіту не було дотримано вимог закону: текст заповіту надрукований, а перед його підписанням заповідачем не зазначено, що з його слів записано та прочитано у голос; прізвище, ім`я та по батькові заповідача « ОСОБА_9 » написано не рукою заповідача а ОСОБА_3 , на користь якої складено заповіт, та без зазначення, що зміст заповіту відповідає волі відповідача; текс заповіту не містить відомостей про свідків. За таких обставин заповіт є нікчемним в силу ч.1 ст. 1257 ЦК України. Зазначає також, що у заповіті підпис «Захарко» здійснено не заповідачем а іншою особою, тому його зміст не відповідає дійсній волі заповідача, і є недійсним. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним заповіт ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який складено в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений 26.08.2016 секретарем виконавчого комітету Переспівської сільської ради Сокальського району Львівської області Синчиною О.В. та зареєстрований в реєстрі №34. Застосовано наслідки нікчемного заповіту ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який складено в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений 26.08.2016 секретарем виконавчого комітету Переспівської сільської ради Сокальського району Львівської області Синчиною О.В. та зареєстрований в реєстрі №34 шляхом позбавлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , права на спадкування за заповітом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 та встановлення спадкування всього майна ОСОБА_16 за законом, на яке мають право, як спадкоємці першої черги: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як спадкоємці за правом представлення: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за заявами яких Приватним нотаріусом Сокальського нотаріального округу Львівської області Сироїд Г.І. заведена спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 . Судові витрати у розмірі 12452, 40грн (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят дві гривні 40коп) стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом не правильно та формально здійснено дослідження та оцінку доказів - висновку повторної судово-почеркознавчої експертизи №19469- 19471/20-32 від 16.12.2020, яку було виконано з тими ж порушеннями, що і первинну експертизу, яку суд вважав неналежним, недопустимим та недостовірним доказом. Так, в порушення вимог статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення суд не навів висновків повторної судово-почеркознавчої експертизи від 16.12.2020, а повторно зазначив висновки первинної експертизи у справі. Не було надано мотивованої оцінки доводів відповідача ОСОБА_3 про те, що заповіт підписувався в її присутності особисто ОСОБА_9 та посвідчувався секретарем виконавчого комітету Переспівської сільської ради Сокальського району Синчиною О.В., а також те, що укладення заповіту було волею ОСОБА_9 . Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 11.06.2021 ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною. Зазначає, що рішення суду є законним і обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення з мотивів, викладених у відзиві на скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, тому розгляд справи проводиться за їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Судом установлено наступні обставини справи. Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.08.2016 секретарем виконавчого комітету Переспівської сільської ради Сокальського району, Львівської області Синчиною О.В., було посвідчено заповіт, згідно якого ОСОБА_9 на випадок своєї смерті зробила розпорядження та заповіла житловий будинок по АДРЕСА_1 і земельну ділянку згідно Державного акту серії ІІ-ЛВ №093546 (9373) площею 0,6000га своїй дочці ОСОБА_3 . Заповіт складено та підписано у двох примірниках в приміщенні Переспівської сільської ради. Заповіт підписано « ОСОБА_9 » у графі підпис вказано « ОСОБА_17 ». Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено. Зареєстровано в реєстрі за № 34, стягнуто держмито. Звертаючись з позовними вимогами про визнання заповіту недійсним, серед іншого, позивач покликався на те, що на оспорюваному заповіті міститься підпис іншої особи, а не особисто заповідача, спадкодавця ОСОБА_9 . Згідно із статтями 1233-1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто. Загальні вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 ЦК України, відповідно до частини другої якої заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Відповідно до ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем, а також заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (ст. 1251 ЦК України). Згідно із ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. З метою об`єктивного розгляду справи та з огляду на заявлені вимоги та їх підстави, суд першої інстанції ухвалою від 24.10.2019 призначив судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ (79024, м. Львів, вул. Липинського 54) на вирішення якої поставив ряд питань. За клопотанням експерта для проведення експертизи додатково надано вільні зразки почерку ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , експериментальні зразки почерку ОСОБА_3 , про що 06.02.2020 постановлено ухвалу. Згідно Висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №6238 від 24.02.2020 рукописний запис " ОСОБА_9 " розташований у заповіті від імені ОСОБА_9 , посвідченого секретарем Переспівської сільської ради Сокальського району 26.08.2016 за реєстровим №34, виконаний не ОСОБА_9 , а ОСОБА_3 . Підпис від імені ОСОБА_9 у вигляді рукописного запису "Захарко" виконаний не ОСОБА_9 а іншою особою, встановити ким саме виявилося не можливим (а.с.111-117 т.2). Ухвалою суду від 03.07.2020 задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_4 про призначення повторної почеркознавчої експертизи. У даній справі призначено повторну судову почеркознавчу експертизу заповіту ОСОБА_9 , проведення якої доручено експертній установі, про яку клопотав представник відповідача, а саме, експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6) на вирішення експертизи поставлено наступні запитання.

1. Чи виконано особистий рукописний підпис у графі «Підпис» заповіту ОСОБА_9 , який складено в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений 26.08.2016року секретарем виконавчого комітету Переспівської сільської ради Сокальського району Львівської області Синчиною О.В. та зареєстрований в реєстрі №34 самою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , чи іншою особою?

2. Чи виконано підпис у заповіті ОСОБА_9 , який складено в користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , посвідчений 26.08.2016року секретарем виконавчого комітету Переспівської сільської ради Сокальського району Львівської області Синчиною О.В. та зареєстрований в реєстрі №34 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 під впливом збиваючих факторів (природних, штучних)? Згідно висновку експертів за результатами проведення повторної судово-почеркознавчої експертизи №19469:19471/20-32 від 16.12.2020 підпис від імені ОСОБА_9 у графі «Підпис» у заповіті від імені ОСОБА_9 на ім`я ОСОБА_3 від 26.08.2016 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою. Питання щодо виконання підпису від імені ОСОБА_9 у графі «Підпис» у заповіті від імені ОСОБА_9 від 26.08.2016 під впливом збиваючих факторів (природних, штучних) експертами не вирішувалось, з причини, наведеної у дослідницькій частині Висновку експертів. а саме через те, що питання стосовно його виконання ОСОБА_9 вирішено в категоричній негативній формі (а.с.223-229 т.1). Таким чином, вирішуючи спір, суд установивши, що підпис в оспорюваному заповіті здійснено не заповідачем, а іншою особою, дійшов висновку про те, що при складанні заповіту волевиявлення ОСОБА_9 на складання заповіту не було вільним, тому є підстави для визнання заповіту недійсним. Колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції. Як вбачається із дослідницької частини висновку №19469:19471/20-32 від 16.12.2020 для порівняльного дослідження експертам були надані вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_9 на трьох аркушах паперу з учнівського зошиту, у її пенсійній справі у заяві про призначення пенсії. При цьому, оскільки підписи від імені ОСОБА_9 у заяві про видачу паспорта різняться за рядом загальних (у тому числі за ступенем виробленості рухів) та окремих ознак почерку від інших зразків її почерку та підпису, що дає підстави вважати про їх виконання не ОСОБА_9 , підписи в заяві про видачу паспорта експертами в якості порівняльного матеріалу не використовувались. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, сторона відповідача фактично свої доводи зводить до не згоди з висновком повторної експертизи, зокрема, зазначає, що суд не заслухав думки учасників справи, а з власної ініціативи надав експертам сумнівні та спірні вільні взірці почерку ОСОБА_9 із учнівського зошиту. Зазначені доводи не заслуговують на увагу, оскільки питання про надання вказаних вище вільних зразків підпису спадкодавця для проведення почеркознавчої експертизи були предметом судового розгляду 06.02.2020 та вирішувалися у судовому засіданні за участю відповідачки та її представника, які не заперечили проти надання зазначених зразків підпису ОСОБА_9 експертам (а.с. 106 т.1). Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З врахуванням предмету даної справи, апеляційний суд вважає, що зібрані докази дозволили встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Висновок експертизи Київського НДІСЕ №19469:19471/20-32 від 16.12.2020 є належним і допустимим доказом. Доводи, наведені в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, яким надана належна оцінка судом першої інстанції. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 23 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено:16.12.2021. Головуючий Судді