Постанова Львівський апеляційний суд № 466/395/22

Справа № 466/395/22 Головуючий у 1 інстанції: Зима І.Є. Провадження № 22-ц/811/1871/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючої судді Мікуш Ю.Р., Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В., Секретар Іванова О.О. З участю: представника позивача-адвоката Мотрук М.Ю., представника відповідача-адвоката Коров`як Б.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу №466/395/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 08 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ковтун Людмила Богданівна,- про визнання права власності на 1/3 частку квартири в порядку спадкування в с т а н о в и в : 20 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Львівської міської ради, третя особа Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Ковтун Людмила Богданівна про визнання права власності на 1/3 частку квартири в порядку спадкування, Позовна заява мотивована тим, що на момент смерті ОСОБА_4 , серед іншого майна, на праві спільної сумісної власності разом з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , такому належала 1/3 частина трьохкімнатної квартири по АДРЕСА_1 . 21 вересня 2020 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким належну йому частину вказаної квартири заповів позивачці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Третьої Львівської ДНК Станкевич В.М. та зареєстровано у спадковому реєстрі за номером 66446005. 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Ковтун Л.Б. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , на підставі чого 27 квітня 2021 року відкрито спадкову справу № 67572714. 20 жовтня 2021 року нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю оригіналів документів, які б підтвердили право власності ОСОБА_4 на спадкове майно. Вважає, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, з урахуванням положень статей 1296-1298 ЦК України, вона має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно в порядку спадкування. Просить визнати за нею право власності на 1/3 частини квартири, що знаходиться у АДРЕСА_1 , в порядку спадкування по смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 08 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування по смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено за безпідставністю. Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 .. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є незаконним. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги обставини встановлені в іншій справі, а саме рішення Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі №466/9242/21, яким встановлено нікчемним заповіт ОСОБА_4 , вчинений 21 вересня 2020 року. Суди при розгляді справ не встановлюють факт (обставину) нікчемності правочину, зокрема, і заповіту, а мають надавати правову оцінку правочину (факту), зокрема, і заповіту. Судом не з`ясовувалося питання, чи був спроможним ОСОБА_4 підписати 21 вересня 2020 року заповіт, шляхом проставлення свого підпису та написання свого прізвища, імені та по батькові, в той час як з`ясування цього питання має важливе значення для даної справи та потребує спеціальних знань, у зв`язку з чим є необхідність у призначенні судової медичної екпертизи. Суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків та їх допит, чим позбавив її можливості довести підставність та обгрунтованість позову. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції просить викликати та допитати у якості свідків нотаріуса ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відібрати взірці почерку у ОСОБА_6 , призначити почеркознавчу та судово- медичну експертизу, що дасть можливість отримати необхідні та достатні докази для скасування рішення суду першої інстанції та для задоволення її позову. Просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 08 травня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. 13.08.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Коров`як Б.Е. надав суду відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що рішення суду першої інстанції вважає законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги безпідставними. Щодо заявлених клопотань про виклик свідків та призначення медичної та почеркознавчої експертизи заперечує, оскільки в суді першої інстанції під час підготовчого засідання зазначені клопотання не заявлялися. В подальшому під час судового засідання представнику позивачки було відмовлено у задоволенні аналогічних клопотань. Колегія суддів вважає безпідставними заявлені клопотання, оскільки предметом спору у зазначеній справі є визнання права власності на частку у квартирі в порядку спадкування за заповітом у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про спадщину через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів. Відповідно до ч.1ст.367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши пояснення представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мотрук М.Ю. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідача-адвоката Коров`як Б.Е., вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про визнання за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 . Зазначає, що 21.09.2020 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким належну йому 1/3 частини у квартирі АДРЕСА_1 заповів їй. Заповіт посвідчений державним нотаріусом Третьої Львівської ДНК Станкевич В.М., реєстровий номер №5-384; 5-385, номер у Спадковому реєстрі № 66446005. 27 квітня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Ковтун Л.Б. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 на підставі чого 27.04.2021 року нотаріусом заведено спадкову справу №67572714. 20.10.2021 року приватним нотаріусом Ковтун Л.Б. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з відсутністю оригіналів документів, які б підтвердили право власності ОСОБА_4 на спадкове майно, що стало підставою для її звернення в суд із зазначеним позовом. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст..ст.1217-1218 ЦК України). За положеннями ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту та прописано, що заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Згідно ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках ( ст.1253 цього Кодексу). Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо форми та посвідчення, є нікчемним. (ч.1ст.1257 ЦК України). Встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 06.09.2022 року у цивільній справі № 2/466/575/22 визнано нікчемним заповіт ОСОБА_4 , вчинений 21 вересня 2020 року, посвідчений державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Станкевич В.М., реєстровий номер №5-384; 5-385, номер у спадковому реєстрі № 66446005. Зазначене рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21.02.2023 року. Постановою Верховного Суду від 08.11.2023 року, рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06.09.2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21.02.2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Підставою для скасування є те, що позивач заявив вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, тобто обрав неналежний спосіб захисту, що стало підставою для відмови у задоволенні позову. Тобто позивачем не заявлено вимог ( за наявності перешкод у реалізації права на спадкування) про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту та/або зобов`язання внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру позивач не заявляв. Постанова Верховного Суду набрала законної сили. Підставою для скасування стало процесуальне питання, яке не впливає на суть рішення щодо нікчемності заповіту, оскільки Верховний Суд прописав, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту ОСОБА_4 від 20.09.2020 року, а тому вказаний заповіт є нікчемним. У постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду ( ч.2ст.215 ЦК України). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно з посиланням на ч.4 ст.82 ЦПК України прописав, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При встановленні заповіту нікчемним, у позивачки ОСОБА_1 не відбувається виникнення права на спадкування. Виходячи із зазначеного вище, судом апеляційної інстанції відмовлено у допиті свідків та призначенні медичної та почеркознавчої експертизи, оскільки такі дії позивача направлені на затягування розгляду апеляційної скарги, окрім цього не мають правових наслідків, передбачених ЦК України, Законом України «Про нотаріат». Сам факт визнання судом заповіту нікчемним нівелює його як правочин. Предмет спору у зазначеній справі не стосується визнання заповіту незаконним. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції повинен був самостійно надати правову оцінку заповіту, а не покликатися на оцінку складеного і посвідченого заповіту у іншій справі, а також дослідити інші обставини під час розгляду справи, зокрема, що ОСОБА_4 був особою з інвалідністю та підстави такої, допитати свідків та призначити експертизи щодо дійсності чи нікчемності заповіту. Вимоги щодо допиту свідків, призначення експертиз, позивач зазначила і у клопотанні для суду апеляційної інстанції. Колегія суддів з приводу цього зазначає, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки вже встановлених обставин щодо законності заповіту. Окрім цього, предметом спору у зазначеній праві є визнання права власності на частину квартири у порядку спадкування по заповіту через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину внаслідок відсутності у позивачки оригіналів документів на право власності заповідача ОСОБА_4 .. У позовній заяві позивачка зазначала, що її позовні вимоги ґрунтуються на заповіті ОСОБА_4 , який заповів їй належну йому при житті частину нерухомості. Отже, позивачка ОСОБА_1 до тепер вважає себе спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 , незважаючи на те, що заповіт як такий немає юридичної сили через нікчемність. В постанові Верховного Суду від 18 квітня 20218 року у справі №753/11000/14-ц зазначено, що суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особами, які беруть участь у справі ( за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення) не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду-на їх дослідження і оцінку. Враховуючи те, що судом першої інстанції належно встановлені фактичні обставини справи, дано їм правову оцінку, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування законного рішення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 08 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 17 жовтня 2024 року. Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк