Постанова 4817 № 606/1789/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/1789/19Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 22-ц/817/467/20 Доповідач - Міщій О.Я. Категорія - 307010000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 червня 2020 року м. Тернопіль Колегія суддів судової палати в цивільних справах Тернопільського апеляційного суду в складі: головуючого - Міщій О.Я. суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С., секретар с/з - Костів Х.Ю. з участю представника ОСОБА_1 адвоката Будз Т.В., представника ОСОБА_2 адвоката Нужди Ф.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 606/1789/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05.02.2020 р., ухвалене в м. Теребовлі суддею Теребовлянського районного суду Ромазан Л.С., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Довгенська сільська рада, Теребовлянського району Тернопільської області про встановлення нікчемності заповіту,- ВСТАНОВИЛА: У серпні 2018 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Довгенська сільська рада, Теребовлянського району Тернопільської області про визнання заповіту недійсним. Позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який 23.05.2017 року склав заповіт, що був посвідчений представником Довгенської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області. ОСОБА_2 вказала, що вказаний заповіт складено неправомірно, з порушенням вимог ст. 43 Закону України "Про нотаріат", оскільки у спадкодавця на час посвідчення заповіту не було документів, які б посвідчували його особу, зазначені документи, зокрема паспорт громадянина України, був у неї, а не у ОСОБА_3 . Посилаючись на ч.1 статті 1257 ЦК України, просила задовольнити позов, оскільки не було дотримано вимог щодо встановлення особи та її цивільної дієздатності. 07.11.2018 р. позивачка згідно частини 3 статті 49 ЦПК України подала заяву про зміну предмету позову, у якій на підставі частини 1 статті 1257 ЦК України просила визнати заповіт, складеного ОСОБА_3 , нікчемним правочином, посилаючись на порушення вимог щодо його форми та посвідчення (а.с. 44, 45). У заяві про зміну предмету позову позивачка не зазначила обставин, якими вона обгрунтовує свої змінені вимоги. В судовому засіданні у суді першої інстанції позивачка та її представник змінені позовні вимоги підтримали, вказавши, що 23.05.2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 2.14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території с.Довге Теребовлянського району Тернопільської області. При вчиненні цієї нотаріальної дії старостою с.Довге Теребовлянської ОТГ ОСОБА_4 не було встановлено особу заповідача у порядку, передбаченому ст.43 Закону України «Про нотаріат», про що свідчить запис невірного номера паспорта спадкодавця у журналі реєстрації нотаріальних дій. Паспорт громадянина України ОСОБА_3 знаходився увесь час у позивачки. Із змісту вказаного заповіту вбачається, що він складений в приміщенні Теребовлянської міської ради за адресою АДРЕСА_1 , однак ОСОБА_3 не міг прибути до приміщення міської ради, оскільки самостійно не пересувався. Вважали, що заповідач 23.05.2017 року не складав заповіту від свого імені. Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 у суді першої інстанції позову не визнав, пояснив, що заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та посвідчення, оскільки складений у письмовій формі та посвідчений відповідною посадовою особою органу місцевого самоврядування. Відповідачка ОСОБА_1 в суді першої інстанції пояснила, що староста с.Довге, Теребовлянського району ОСОБА_4 приходив за місцем проживання її батька ОСОБА_3 для складення заповіту, просила відмовити у задоволенні позову. Рішенням Теребовлянського районного суду від 05.02.2020 р. позов задоволено. Встановлено нікчемність заповіту від імені ОСОБА_3 , який посвідчено старостою с.Довге Теребовлянської міської ради Тернопільської області ОСОБА_4 23.05.2017 року та зареєстрований в реєстрі № 06/09-08/12. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 704.80 гривень судового збору. 10.03.2020 року відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 вказала, що спірний заповіт складено уповноваженою особою - старостою с. Довге, Теребовлянського району в письмовій формі. Також заповіт нотаріально посвідчений шляхом вчинення посвідчувального напису та зареєстрований в реєстрі № 06/19-08/12. Заповіт підписано її батьком ОСОБА_3 в будинку за місцем його проживання у с. Довге Теребовлянського району. Позивачка в суді першої інстанції не ставила під сумнів факт підписання заповіту особисто ОСОБА_3 . Отже, висновок суду про те, що заповіт складено за відсутності заповідача не відповідає обставинам справи. Виявлені недоліки спірного заповіту - відсутність запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій щодо місця вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також не зазначення причини, з якої нотаріальна дія вчинялася поза приміщенням органу місцевого самоврядування в приміщенні будинку спадкодавця, не дають підстав ставити під сумнів дійсне волевиявлення ОСОБА_3 щодо його бажання заповісти земельну ділянку саме їй. Сам по собі невірний запис номера паспорта ОСОБА_3 у журналі реєстрації нотаріальних дій та відсутність даних щодо його видачі, на думку відповідачки, є лише технічною помилкою посадової особи. Разом з тим, із змісту заповіту видно, що особа заповідача була встановлена, зазначено місце і дату народження та місце проживання ОСОБА_3 , вірно вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків. Також староста с. Довге, Теребовлянського району на час складення заповіту мав паспорт ОСОБА_3 , що підтверджується наявністю у нього копії паспорта. 30.03.2020 р. представник ОСОБА_2 - адвокат Нужда Ф.Т. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити у її задоволенні. Представник вказав, що при посвідченні заповіту не встановлено особу заповідача, оскільки на той час паспорт ОСОБА_3 знаходився у позивачки. Вказане підтверджується даними щодо переписки з відповідачкою та інформацією про справжні реквізити серії і номер паспорта померлого. Також всупереч вимог закону в заповіті не зазначено причину, з якої нотаріальна дія вчинялася поза приміщенням органу місцевого самоврядування. Твердження ОСОБА_1 про технічну помилку у реєстрі вчинення нотаріальних дій при внесенні даних про документ ОСОБА_3 , який посвідчує особу, є надуманими та спростовуються доказами про відсутність у заповідача паспорта на момент посвідчення спірного заповіту. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення. Задовольняючи позов, суд виходив з того, що заповіт від імені ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 складений за відсутності заповідача, без встановлення його особи, не в приміщенні органу місцевого самоврядування, без запису в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій місця вчинення заповіту із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, а тому не відповідає вимогам закону щодо його посвідчення, як це передбачено ст. 43 Закону України "Про нотаріат", що має наслідком його нікчемність. Однак, погодитись з таким висновком суду неможливо. Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача. Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України). Згідно статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно ст.43 Закону Україн "Про нотаріат" не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, особи з інвалідністю чи учасника Другої світової війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів. Відповідно до п.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595, документи, за якими встановлено особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, чи уповноваженого представника, повертаються особам, що їх подали. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записуються назва документа, серія, номер, дата його видачі і найменування установи, яка його видала. При посвідченні правочинів, видачі свідоцтв чи оформленні інших документів, примірники яких залишаються у справах нотаріуса, витяг з документа, за яким встановлено особу громадянина, у якому відображено усі заповнені сторінки, що стосуються реквізитів поданого документа, його дійсності та мають значення для вчинюваної нотаріальної дії, долучається до справ нотаріуса. Як установлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 та відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 (а.с.9). З копії заповіту від 23.05.2017 року відомо, що ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 2.14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміщену на території с.Довге, Теребовлянського району Тернопільської області. Вказаний заповіт посвідчений старостою с.Довге, Теребовлянської міської ради ОСОБА_6 , про що внесено відомості у журнал реєстрації нотаріальних дій № 06/12 та зареєстровано в реєстрі № 06/09-08/12( а.с. 9). Судом установлено, що рішенням 13-ї сесії 7-го скликання Теребовлянської міської ради Тернопільської області від 16 вересня 2016 року № 841 «Про покладення обов`язків із вчинення нотаріальних дій, проведення державної реєстрації актів цивільного стану, вчинення дій щодо ведення погосподарського обліку» старосту с.Довге Теребовлянської міської ради ОСОБА_6 уповноважено вчиняти нотаріальні дії, передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про нотаріат». Із змісту вказаного заповіту видно, що він складений ОСОБА_3 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Довге, Теребовлянського району Тернопільської області та зареєстрований в цьому ж селі по АДРЕСА_2 , із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків заповідача. На підставі ст.ст.1248, 1253 ЦК України заповіт на прохання заповідача записано з його слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп`ютера) старостою села Довге. Заповіт ОСОБА_3 прочитано вголос і підписано власноручно. Крім того вказано, що заповіт складено в приміщенні Теребовлянської міської ради, 23 травня 2017 року о 17 годині 00 хвилин у двох примірниках, один з яких залишається у міській раді, а другий видається заповідачу. Заповіт до підписання прочитаний вголос ОСОБА_3 та власноручно ним підписаний у присутності старости села 23.05.2017 року об 17 год.15 хвилин. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Отже, спірний заповіт відповідає вимогам закону, оскільки складений в письмовій формі та посвідчений старостою с. Довге Теребовлянської міської ради відповідно до наданих йому повноважень, із зазначенням місця та часу його складення та особисто підписаний заповідачем. У вказаному правочині зазначено дату народження та місце проживання спадкодавця, його реєстраційний номер облікової картки платника податків, отже особу заповідача установлено. Зміст заповіту був зачитаний уголос та власноручно підписаний заповідачем у присутності повноважної особи, заповіт відповідав волі ОСОБА_3 та був зареєстрований у встановленому законом порядку. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про визнання заповіту нікчемним правочином на тій підставі, що заповіт складений за відсутності заповідача, без встановлення його особи, не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Те, що заповіт складений зі слів спадкодавця за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп`ютера) в приміщенні Теребовлянської міської ради, а потім підписаний ОСОБА_3 за місцем його проживання не може бути підставою для задоволення позову, оскільки відповідно до ст.1248 ЦК України заповіт був вголос прочитаний заповідачем і ним підписаний. Суд зазначив, що у журналі реєстрації нотаріальних дій староста села невірно вказав номер паспорта ОСОБА_3 , а також не зазначив дату видачі паспорта, в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій відсутній запис про місце вчинення заповіту із зазначенням адреси, а також не вказано причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування. Колегія суддів вважає, що зазначені обставини не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки наявність формальних помилок при складанні заповіту не свідчить про нікчемність заповіту та не спростовує презумпцію правомірності цього правочину. При цьому слід урахувати, що заповідач не був визнаний судом недієздатним чи обмежено дієздатним, мав право на складання заповіту, заповіт має письмову форму та посвідчений повноважною особою. Особистий підпис заповідача у заповіті свідчить про його вільне волевиявлення та відповідність його волі за заповітом. Справжність підпису від імені заповідача у заповіті не оспорено, з підстав дефекту волі заповідача заповіт в судовому порядку не визнано недійсним. При цьому вимоги про внесення відомостей про заповіт до Спадкового реєстру виконано. Що стосується доводів про відсутність у ОСОБА_3 на час складення заповіту паспорта громадянина України, то позивачка не подала належних доказів у цій частині, а із доказів, здобутих судом, видно, що особа спадкодавця була установлена, у журналі реєстрації нотаріальної дії зазначено про наявність паспорта, який знищено після смерті особи. Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вказане, рішення Теребовлянського районного суду від 05.02.2020 р. слід скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким у задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Довгенська сільська рада Теребовлянського району Тернопільської області про встановлення нікчемності заповіту, складеного ОСОБА_3 , посвідченого 23.05.2017 року старостою с. Довге Теребовлянської міської ради Тернопільської області ОСОБА_4 , зареєстрованого у Спадковому реєстрі № 06/09-08/12 - відмовити. Частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, слід стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1152,60 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись статтями 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Теребовлянського районного суду від 05.02.2020 р. - скасувати. Постановити нове судове рішення, яким у задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ., третя особа - Довгенська сільська рада Теребовлянського району Тернопільської області про встановлення нікчемності заповіту, складеного ОСОБА_3 , посвідченого 23.05.2017 року старостою с. Довге Теребовлянської міської ради Тернопільської області ОСОБА_4 , зареєстрованого в Спадковому реєстрі № 06/09-08/12 - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1152,60 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні шістдесят копійок) судового збору. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 09.06.2020 року. Головуючий Судді