Постанова 4855 № 640/5991/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5991/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві (як відокремленого підрозділу ДПС) на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2021 року (повний текст складено 18 серпня 2021 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Інжиніринг» до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку, в с т а н о в и л а: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просив, з урахуванням змін, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.02.2020 №0782615573, №0792615573 та №0802615573, рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку від 05.03.2020 №142/26-15-04-13-18. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, ГУ ДПС у м.Києві (як відокремлений підрозділ ДПС) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, здійснював діяльність з постачання теплової енергії за державні кошти для підприємств пенітенціарної системи у 2016-2018 роках на суму, що перевищує річний дохід в 5000000,00 грн, однак не здійснив перехід на сплату інших податків, що призвело до заниження податкових зобов`язань з єдиного податку, податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам справи, при цьому позивач є лише посередником (комісіонером) з надання послуг, в той час, як сума надходжень за договорами комісії не визнаються доходами, однак вказані обставини не встановлювались контролюючим органом, а сама перевірка проведена незаконно і наказ про проведення перевірки визнано протиправним та скасовано в судовому порядку. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу ГУ ДПС у м.Києві від 02.12.2019 №3948 в період з 17.12.2019 по 21.12.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пауер Інжиніринг», за результатами якої складено акт від 27.12.2019 №110/26-15-05-17-03-10/38814501 (а.с.28-65 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем: - п.291.4 ст.291 ПК України, перевищено у податковому (звітному) періоді 2016 рік обсяг доходів та не здійснено перехід на сплату інших податків та зборів, встановлених Кодексом; - п.292.6 ст.292, п.293.5, 293.8 ст.293, пп.296.5.4 п.296.5 ст.296 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов`язання з єдиного податку на загальну суму 197529,00 грн, в т.ч. за 2016 рік на суму 197529,00 грн; - п.44.1, 44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого підприємством не задекларовано та не сплачено податок на прибуток у сумі 3762377,00 грн, а саме: в 2017 році - 1940439,00 грн, в 2018 році - 1821938,00 грн; - п.181.1 ст.181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, що призвело до не нарахування та не сплати підприємством суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету, на загальну суму 4180419,00 грн. Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем за реалізовані підприємствам пенітенціарної системи товари (послуги) отримано дохід за 2016 рік у сумі 6718514,73 грн, за 2017 рік - 12936260,16 грн, за 2018 рік - 12146251,00 грн, тобто більше ніж граничний розмір доходу, який дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування. При цьому позивачем не застосовано у 2016 році ставку єдиного податку у подвійному розмірі до суми перевищення, не подано заяву та відповідно не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених ПК України, що призвело до заниження сум податку на прибуток та ПДВ. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення рішення від 07.02.2020: - №0782615573 (а.с.88 т.1), яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Пауер Інжиніринг» з податку на прибуток підприємств в розмірі 4702971,00 грн, з них, за податковим зобов`язанням - 3762377,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 940594,00 грн; - №0792615573 (а.с.89 т.1), яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «Пауер Інжиніринг» з ПДВ в розмірі 5225524,00 грн, з них, за податковим зобов`язанням - 4180419,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1045105,00 грн; - №0802615573 (а.с.90 т.1), яким збільшено суму грошового позивача з єдиного податку в розмірі 246911,00 грн, з них, за податковим зобов`язанням - 197529,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 49382,00 грн. Також, на підставі наведеного акту перевірки, 05.03.2020 відповідачем прийнято рішення №142/26-15-04-13-18, яким анульовано реєстрацію позивача, як платника єдиного податку з 01.01.2017, внаслідок перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи абз.3 п.299.10 ст.299 та обз.3 пп.29.2.3 п.29.2 ст.298 ПК України (а.с.260 т.1). Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що неврахування відповідачем під час перевірки договорів комісії, укладених позивачем з ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 призвело до необґрунтованих висновків, що сумою доходу ТОВ «Пауер Інжиніринг» є вся сума, перерахована на рахунок позивача підприємствами пенітенціарної системи у 2016-2018 роках за договорами постачання, а не розмір комісійної винагороди позивача за такими операціями, що призвело до спотворення висновків такої перевірки та їх необґрунтованості у відповідній частині. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. За приписами п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне врахувати позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 21 січня 2020 року у справі №826/17123/18, від 04 вересня 2020 року у справі № 821/1274/18 та від 11 листопада 2020 року у справі №640/2254/19, відповідно до якої незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Колегія суддів зазначає, що перевірка позивача була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у м.Києві від 02.12.2019 №3948 (а.с.107 т.1). Вказаний наказ був оскаржений позивачем у судовому порядку та рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.03.2021 у справі №640/1874/20 за позовом ТОВ «Пауер Інжиніринг» до ГУ ДПС у м.Києві адміністративний позов задовольнити повністю, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у м.Києві від 02.12.2019 №3948 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Пауер Інжиніринг»; визнано протиправними дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Пауер Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні показників, що містяться у податкових деклараціях платника єдиного податку третьої групи за 2016 - 2018 роки (а.с.227-232 т.2). За наслідком апеляційного оскарження вказаного судового рішення, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пауер Інжиніринг" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу повернуто особі, яка її подала (а.с.60-62 т.3). Відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2021 та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2021 відмовлено. При цьому, ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.12.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2020 у справі №640/1874/20. Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.03.2021 у справі №640/1874/20 набрало законної сили 22.06.2021, в силу ч.2 ст.255 КАС України, відповідно до якої у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Отже, враховуючи, що наказ ГУ ДПС у м.Києві від 02.12.2019 №3948 скасовано в судовому порядку, колегія суддів доходить висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача, за наслідками якої було складено акт від 27.12.2019 №110/26-15-05-17-03-10/38814501, була проведена контролюючим органом за відсутності визначених законом підстав, що має наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення). Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону і не має юридичної значимості, а тому прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення та рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку не можуть бути визнані правомірними. Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №821/371/17, від 27 лютого 2020 року у справі №П/811/3206/15 та від 26 березня 2020 року у справі №813/823/16, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку і наявності підстав для їх скасування. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі «Hirvisaari v. Finland», зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно з п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain» пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві (як відокремленого підрозділу ДПС) - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 18 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови виготовлено 16 грудня 2021 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма