Постанова 4855 № 320/22288/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/22288/23 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Парінов А.Б., судді: Беспалов О.О., Грибан І.О., при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е., від позивача: Чорний М.В.; від відповідача(апелянта): Василевська А.В., Совпель Т.А.; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Підприємства "Здоров`я-2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Підприємства "Здоров`я-2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2023 р. за №00222610704 (форма «В3»); - зобов?язати відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем за податковий період січень 2022 року в розмірі 1569433 грн. відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України. Позовні вимоги обґрунтовані тим,. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасувано повністю податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2023 р. за №00222610704 (форма «В3»); - в решті позовних вимог відмовлено; - стягнуто на користь Підприємства «Здоров`я-2000» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» (03056 м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 27, оф. 10), код ЄДРПОУ 30404677) понесені судові витрати у вигляду судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011 у розмірі 23541,49 грн. Не погоджуючись з рішенням першої інстанції Головним управлінням ДПС у м. Києві подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій апелянт просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, крім того в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, що призвело до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення справи. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року та 01 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Підприємства "Здоров`я-2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, яке призначено на 20.05.2025 о 11:45, продовживши строк розгляду справи на підставі ч. 2 ст.309 КАС України. До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. 20.05.2025 в судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги, наполягали на їх задоволенні. Просили скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року без змін. Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, мотивуючи це наступним. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі направлень від 27.02.2023 №2872/26-15-07-04-01 та №2873/26-15-07-04-01 виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві та наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 17.01.2023 №241-п, виданого на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України 02.12.2010 №2755-VI, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства «Здоров?я-2000» Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України". В ході проведення перевірки встановлено, що основним чинником виникнення від?ємного значення з ПДВ є: застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з п. 197.6 ст. 197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу на підставі Розпорядження №68 про надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій інвалідів (виданий Виконавчим органом Київської міської Ради (Київська міська державна організація) від 21.01.2021). Перевіркою достовірності і правильності визначення суми від?ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації за наявності): встановлено порушення податкового законодавства, а саме: - ненадання посадовими особами Підприємства «ЗДОРОВ?Я-2000» ВОІ СОІУ оригіналів банківських виписок/платіжних доручень за січень 2022 року, у зв?язку з чим, неможливо підтвердити суму податку фактично сплачену Підприємством «ЗДОРОВ?Я-2000» ВОІ СОІУ постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, зазначених у додатку 3 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року. Так, під час перевірки, представнику за довіреністю Підприємства «Здоров?я-2000» ВОІ СОІУ Чорному Віктору Володимировичу вручено запит №1 від 27.02.2023 та №2 від 03.03.2023 про необхідність надання первинних та бухгалтерських документів в термін до 03.03.2023 та 10.03.2023 року. Проте, посадовими особами підприємства не надано у встановлений термін первинні та бухгалтерські документи про, що складено акт №985/26-15-07-04-01 від 10.03.2023 про не надання наступних документів: -виписки банку/платіжні доручення, що підтверджують факт сплати за січень, лютий, березень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень 2022 року, що зазначені в Додатку з до уточнюючого розрахунку податкових зобов?язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2022 року (вх. №9049384332 від 01.05.2022). За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт від 17.03.2023 року №19200/26-15-07-04-01/30404677, в якому зазначено про виявлені порушення норм Податкового кодексу України, а саме: - п. 200.4, пп. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 Кодексу, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ (рядок 20.2.1 Декларації) за січень 2022 року на суму 1 569 433 грн. Відповідачем на підставі висновків акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2023 №00222610704, яким відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за період січень 2022 року на суму 1569433,00 грн. За результатами адміністративного оскарження вказаних вище рішень, Державною податковою службою України прийнято рішення від 30 травня 2023 року, яким зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами твердження про порушення вимог п. 197.6 ст. 197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу на підставі Розпорядження №68. В той же час позивачем спростовано такі доводи долученими до матеріалів справи копіями бухгалтерських документів (видаткові накладні про отримання товарів та накладні на переміщення товарів). Крім того, відмовляючи в іншій частині адміністративного позову, суд зазначив, що у відповідача ще не виник обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані по заяві про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 20 611 519,00 грн. як такої, що є узгодженою. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Оскільки апелянтом оскаржується рішення суду в частині задоволеної частини позовних вимог, колегія суддів надає оцінку спірним правовідносинам в рамках доводів і вимог апеляційної скарги. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі-Закон № 265/95-ВР). Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Статтею 3 Закону № 265/95-ВР визначені обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу. Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Положеннями п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. За положеннями п.п. 75.1.2 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. За приписами п. 73.3. ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і має містити: 1) підстави для надсилання запиту відповідно до цього пункту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Підпункт 73.3.3. п. 73.3 ст. 73 ПК України платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Пунктом 85.2 статті 85 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Абзацами першим та другим п. 86.7 ст. 86 ПКУ визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому п. п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПКУ), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до ПКУ, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки. Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному п. 86.7 ст. 86 ПКУ порядку, розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок, яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу (абзац перший п. п. 86.7.1 п. 86.7 ст. 86 ПКУ). Відповідно до п.п.86.7.1 п.86.7 ст. 87 ПКУ акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу. Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно із п.п.86.7.2 п.86.7 ст. 87 ПКУ у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов`язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду. Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки. Згідно з підпунктом 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України під час розгляду матеріалів перевірки комісія з питань розгляду заперечень: встановлює, чи вчинив платник податку, щодо якого було складено акт перевірки, порушення податкового, валютного та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; розглядає обставини вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, а також встановлені при розгляді наданих платником податків відповідно до цього пункту письмових пояснень та їх документального підтвердження (зокрема щодо обставин, що стосуються події правопорушення, та вжитих платником податків заходів щодо дотримання правил та норм законодавства, з посиланням на документи та інші фактичні дані, що підтверджують зазначені обставини); досліджує питання наявності або відсутності обставин, що виключають вину у вчиненні правопорушення (крім правопорушень, відповідальність за які настає незалежно від наявності вини), пом`якшують або звільняють від відповідальності; досліджує питання щодо необхідності проведення перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; визначає розмір грошових зобов`язань та/або суму зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, та/або суму зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, а також необхідність надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. Відповідно до п.п.86.7.5 п.86.7 ст. 87 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п`яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту. Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті. Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень. Як встановлено судом першої інстанції, спірне рішення податкового органу прийнято, здебільшого, через ненадання позивачем до перевірки запитуваних первинних документів. Колегія суддів зазначає, що до заперечень позивач надав копії відповідних документів, а саме документи на підтвердження господарських операцій з ПОГ «Батур», ПОГ «Текстиль Трей», ТОВ «Товар Експо», ПФ «Таврія», ТОВ «Капрати-Логістик» та ТОВ «Біг Софт». Копії договорів, копії актів прийому-передачі, копії платіжних доручень, а також виписок з банківських рахунків, які підтверджують рух коштів між позивачем та його контрагентами - наявні в матеріалах справи та було надано Відповідачу та до ДПС України разом із запереченнями на акти перевірки №19200/26-15-07-04-01/30404677 від 30.11.2023. Зазначені докази мали бути враховані податковим органом під час розгляду питання про про право позивача на бюджетне відшкодування, в результаті чого і було винесено податкове повідомлення-рішення від 24 березня 2023 р. за №00222610704 (форма «В3»). Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, як вбачається з матеріалів справи, податковий орган не надав належної оцінки наданим позивачем документам. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком викладеним в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, що податковий орган всупереч вимогам п.86.7 та п.86.8 статті 86 ПК України не надавав належної оцінки вказаним документам на предмет їх відповідності порядку ведення обліку товарних запасів, також у податкового органу не виникало зауважень до поданих документів, що такі складені з порушенням законодавства. Верховний Суд в постанові від 17.08.2023 у справі № 380/8798/21 зазначив, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України. Отже, неврахування контролюючим органом при прийнятті податкових повідомлень-рішень поданих заперечень на Акт перевірки є підставою для їх скасування. Відносно доводів апелянта, в частині не надання оцінки доказам у справі які долучалися Відповідачем під час розгляду справи (30.04.2024), а саме, листу Головного слідчого управління Служби безпеки України від 05.02.2024 № 6/7650 який отриманий на відповідь ГУ ДПС у м. Києві, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що такий не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо під час судового розгляду адміністративної справи встановлено правомірність дій суб`єкта господарювання. Також, враховує релевантні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 10 березня 2025 року по справі № 320/34385/23: «Відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте ГУ ДПС, всупереч вимог статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було. Сама по собі наявність кримінального провадження, не спростовує факту здійснення господарських операцій без вироку чи ухвали суду якими були б встановлені певні факти, які спростовували обставини здійснення господарської діяльності Товариством із залученням необхідної кількості інвалідів які надають можливість застосовувати 0 ставку податку під час такої діяльності.» Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог (в оскаржуваній частині) Підприємства "Здоров`я-2000" Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України". Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-245, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя А.Б. Парінов Судді: О.О. Беспалов І.О. Грибан (повний текст судового рішення виготовлено 30 травня 2025 року)