Постанова 4855 № 640/7039/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7039/19 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Гайворонського В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року, суддя Клочкова Н.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023604205 від 29.03.2019 року про збільшення розміру податкового зобов`язання на суму 17 100,00 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 4 275,00 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023564205 від 29.03.2019 року про нарахування пені за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 164,24 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023754205 від 29.03.2019 року про збільшення розміру податкового зобов`язання зі сплати військового збору на суму 1 445,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 361,25 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023584205 від 29.03.2019 року про застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 259,20 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0023934205 від 29.03.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску у вигляді штрафу в розмірі 1 711,60 грн; - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 107 від 29.03.2019 року по єдиному внеску в розмірі 8 558,00 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішення суду першої інстанції Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2019 року та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовну повністю. 12.05.2020 року від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про заміну ГУ ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС України у м. Києві, оскільки відповідно до постанови КМ України №537 від 19 червня 2019 року утворено у т.ч. Головне управління ДПС у м. Києві та реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. Зазначена обставина підтверджується долученими до клопотання доказами, а тому колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління ДФС України у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві. Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до клопотання Головного управління ДПС у м. Києві колегія суддів не вбачає з огляду на те, що нових доказів чи пояснень відповідач у справі не надав. У матеріалах справи достатньо доказів для розгляду Справи в даному судовому засіданні, а викладені у клопотанні доводи не перешкоджають розгляду справи. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою, яка отримувала доходи від підприємницької діяльності. У зв`язку з припиненням підприємницької діяльності, ГУ ДФС у м. Києві провело перевірку підприємницької діяльності позивачки. За результатами перевірки складено складено акт № 504/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 04.03.2019 року відповідно до якого ГУ ДФС у м. Києві дійшло висновку про те, що ФОП ОСОБА_1 порушено: - п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164, п.п. 165.1.31 п. 165.1. ст. 165, п. 177.1 п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями - ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу за 2017 рік на загальну суму 529 100,00 грн та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 95 238,00 грн; - п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України № 92755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, а саме несплачено військовий збір у розмірі 7 963,50 грн; - п. 177.10 ст. 177 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями "Фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару"; - п.1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 3 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 р. № 92664-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, подано Таблицю № 1 Додатку № 5 Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2017 рік з невірними показниками, єдиний внесок із сум чистого доходу не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету за 2017 рік на суму 56 494,52 грн; - ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 92664-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, порушено термін сплати зобов`язань, визначених у Звітах "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями"; - ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 92664-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, порушено термін сплати зобов`язань, визначених у Звітах "сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі, в натуральній формі"; - п. 203.1 ст. 203 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, не подано податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2017 р., серпень 2017 р. та жовтень 2017 р. Не погоджуючись з зазначеними вище висновками податкового органу, позивачкою було подано заперечення до акту перевірки № 504/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 04.03.2019 року, які отримано ГУ ДФС у м. Києві 19.03.2019 року. 28.03.2019 року ГУ ДФС у м. Києві надіслано лист про розгляд заперечень № 42230/A/26-15-42-05-28. За результатами розгляду заперечень, поданих ОСОБА_1 на акт перевірки № 504/26-15-42-05/ НОМЕР_1 від 04.03.2019 року, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення викласти висновки акту документальної позапланової перевірки в наступній редакції: - п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.17 п. 164.2. ст. 164, п.п. 165.1.31 п. 165.1. ст. 165, п. 177.1 п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями - ФОП ОСОБА_1 занижено суму чистого доходу за 2017 р. на загальну суму 95 000, 00 грн та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 17 100, 00 грн; - п.п. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України № 92755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, а саме несплачено військовий збір у розмірі 1 445,00 грн; - п. 177.10 ст. 177 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями "Фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару"; - п.1, п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 3 ст. 7, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 р. № 92664-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, подано Таблицю № 1 Додатку № 5 Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2017 рік з невірними показниками, єдиний внесок із сум чистого доходу не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету за 2017 р. на суму 8 558, 00 грн; - ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 92664-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, порушено термін сплати зобов`язань, визначених у Звітах "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями"; - ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 р. № 92664-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, порушено термін сплати зобов`язань, визначених у Звітах "сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі, в натуральній формі"; - п. 203.1 ст. 203 ПК України № 92755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, не подано податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2017 р., серпень 2017 р. та жовтень 2017 р. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме: - податкове повідомлення-рішення № 0023604205 від 29.03.2019 року про збільшення розміру податкового зобов`язання на суму 17 100, 00 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 4 275,00 грн; - податкове повідомлення-рішення № 0023564205 від 29.03.2019 року про нарахування пені за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 164,24 грн; - податкове повідомлення-рішення № 0023754205 від 29.03.2019 року про збільшення розміру податкового зобов`язання зі сплати військового збору на суму 1 445,00 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 361,25 грн; - податкове повідомлення-рішення № 0023584205 від 29.03.2019 року про застосування штрафних санкцій у вигляді штрафу за несплату чи несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 259,20 грн; - податкове повідомлення-рішення № 0023934205 від 29.03.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску у вигляді штрафу в розмірі 1 711,60 грн.; - вимога про сплату боргу (недоїмки) № 107 від 29.03.2019 року по єдиному внеску в розмірі 8 558,00 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправними та такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Згідно з п. 75.1.2 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначено ст. 78 ПК України. Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. П. 86.1 ст. 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу. У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акту перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст.44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному ст. 42 цього Кодексу. Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акту перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акту (довідки) перевірки. Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення. Абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. У відповідності до п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України). Підпунктом 164.1 ст. 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Згідно з п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Відповідно до абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. За змістом п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю. В свою чергу, згідно п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Положення підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України передбачають, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку. Як убачається із матеріалів справи, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату податкового боргу (недоїмки) є те, що 01.10.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги. На підставі укладеного договору, 25.11.2016 року на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 зараховано 95 000, 00 грн. Відповідно до п.п. 3.1. п. 3 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.10.2016 року, поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 11.02.2019 року. 26.10.2017 року ОСОБА_1 подано заяву на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, про що внесено запис № 207200600060003763 від 26.10.2017 року. ГУ ДФС у м. Києві вважає, що поворотна фінансова допомога мала би бути повернута до 26.10.2017 року, а зважаючи на зворотнє - є доходом, отриманим платником податку як додаткове благо, з огляду на що ФОП ОСОБА_1 занижено оподатковуваний дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності на суму 95 000, 00 грн. Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, виходячи зі змісту умов договору, зобов`язання щодо повернення поворотної фінансової допомоги в цій справі є цивільно-правовими за свою суттю і після припинення ФОП ОСОБА_1 своєї діяльності, залишилися за нею як за фізичною особою. Відповідно до правил ч. 1 ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Крім того, недопустимим є застосування відповідачем положень п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, а саме до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 ПК України. Разом з тим, відповідно до правового висновоку Верховного Суду України, висловленого, зокрема в постанові від 04.12.2013 року у справі № 6-125цс13, згідно з яким відповідно до статей 51, 52, 598 - 609 Цивільного кодексу України, статей 47 - 49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-XII та у постанові від 09.08.2017 року у справі № 3-3947к06 однією із особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Таким чином, поворотна фінансова допомога за правилами п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Крім того, колегія суддів зазначає, що зобов`язання щодо повернення суми коштів поворотної фінансової допомоги у розмірі 95 000,00 грн виконано позивачем, що підтверджується розпискою від 03.09.2018 року. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки поворотна фінансова допомога за правилами п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, а також зважаючи на те, що зобов`язання щодо повернення суми коштів поворотної фінансової допомоги у розмірі 95 000, 00 грн виконано ОСОБА_1 у повному обсязі, тому податкові повідомлення-рішення № 0023604205 від 29.03.2019 року, № 0023564205 від 29.03.2019 року, № 0023754205 від 29.03.2019 року, № 0023584205 від 29.03.2019 року, № 0023934205 від 29.03.2019 року та вимога про сплату боргу (недоїмки) № 107 від 29.03.2019 року є протиправними та підлягають скасуванню. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І. Повний текст виготовлено: 19 травня 2020 року.