Постанова 4873 № 910/5461/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" грудня 2021 р. Справа№ 910/5461/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Андрієнка В.В. суддів: Буравльова С.І. Шапрана В.В. за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С. учасники справи згідно протоколу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" та апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21 (суддя Борисенко І.І.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 20 000,00 грн у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 1 534 794,42 грн УСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2021 первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер-Техно" задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер-Техно" 1 199 640 грн основного боргу, 15 705,79 грн 3% річних, 44 386, 68 грн інфляційних втрат та 18 901,41 грн судового збору. В частині вимог про стягнення пені та штрафу відмовлено. Зустрічний позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер-Техно" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2 789,51 грн пені та 2 270 грн судового збору. 17.09.2021 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у розмірі 20 000,00 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер-Техно" 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Указана додаткова ухвала мотивована тим, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 10000,00 грн, інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат. Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21. Винести рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "ВІННЕР-ТЕХНО" про розподіл судових витрат в повному обсязі та стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта місцевим господарським судом було необґрунтовано зменшена сума витрат на правничу допомогу, яка належить до стягнення з відповідача. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21 - задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/5461/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО", розгляд апеляційної скарги призначено на 17.11.2021 . Не погодившись із винесеною ухвалою місцевого суду, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21 повністю і ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" витрат на правову допомогу залишити без задоволення. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом в порушення вимог ст. 221 ГПК України винесено ухвалу, якою вирішив питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі. Вказана обставина, на думку апелянта, є підставою для скасування ухвали, прийняття додаткового рішення про залишення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" витрат на правову допомогу без задоволення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21 задоволено, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі №910/5461/21 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція", об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" та апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" в одне апеляційне провадження для спільного розгляду, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" призначено на 17.11.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 відкладено розгляд справи до 01.12.2021. Частиною 1 статті 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази. Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі. Причиною апеляційного оскарження у справі стало питання щодо правильності застосування судом першої інстанції норми права - ст. 129 ГПК України у розгляді питання щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Апеляційним судом встановлено, що правова допомога ТОВ "ВІННЕР-ТЕХНО" було отримана на підставі договору № 21/12/20 про надання правової допомоги від 21.12.2020, укладеного із АО «Твій Захист». Заявником суду подано акт прийому-передачі виконаних послуг по договору № 21/12/20 про надання правової допомоги від 21.12.2020. Згідно із п. 3 даного акту, розмір винагороди за надані адвокатським об`єднанням послуги клієнту за цим актом складає 20000 грн. Вказана сума була перерахована позивачем АО «Твій Захист» платіжним дорученням № 582 від 28.12.2020. У постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 (п. 3.31) зазначено, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами). Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. В свою чергу, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України). При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені, зокрема, ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК України (зокрема, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком). При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу). Колегія суддів звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 923/1121/17 також зазначено, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Згідно з положеннями п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Так відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. У п. 3.29 постанови Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 вказано, що у випадку коли, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, він повинен в судовому рішенні конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Обґрунтовуючи часткове задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" витрат на правову допомогу, суд першої інстанції вказує, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному спорі є сума 10 000,00 грн., інші заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком місцевого господарського суду та відзначає, що суд першої інстанції не мотивував такий свій висновок та не вказав, на підставі яких доказів дійшов висновку про те, що заявлені витрати на послуги адвоката є завищеними. Так само у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження висновку суду про те, що заявлені витрати на послуги адвоката становлять надмірний тягар для відповідача, а отже колегія суддів вважає такий висновок необґрунтованим. Вказане свідчить про порушення місцевим господарським судом норм ст. 129 ГПК України та ст. 126 ГПК України, і неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, та Верховного Суду, викладених у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" про розподіл судових витрат підлягає задоволенню повністю. Крім того, в силу ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Таким чином, за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" про розподіл судових витрат судом має бути прийнято процесуальний документ у формі додаткового рішення. Отже, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер-Техно" у відповідній частині знайшли своє підтвердження. При цьому колегія суддів вважає доводи Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими з підстав, наведених вище. За таких обставин ухвала Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21 підлягає скасуванню. Керуючись ст. 129, 244, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер-Техно" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21 скасувати та прийняти додаткове рішення.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННЕР-ТЕХНО" про розподіл судових витрат задовольнити повністю. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віннер-Техно" (68612, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Папаніна, 46, ідентифікаційний код 37295510) 20000,00 грн витрат на правову допомогу.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2021 у справі №910/5461/21 залишити без задоволення.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2021. Головуючий суддя В.В.Андрієнко Судді С.І. Буравльов В.В. Шапран