Постанова 4873 № 911/2035/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" грудня 2021 р. Справа№ 911/2035/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Коротун О.М. Руденко М.А. секретар судового засідання: Вайнер Є.І. за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 06.12.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Харуци Мар`яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 (повний текст рішення виготовлений та підписаний 21.09.2020) у справі № 911/2035/20 (суддя Лилак Т.Д.) за позовом Фізичної особи-підприємця Харуци Мар`яни Юріївни до Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Укрсервісбудматеріали" про визнання недійсним договору оренди майна,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У липні 2020 року Фізична особа - підприємець Харуца Мар`яна Юріївна (далі - позивач; ФОП Харуца М.Ю.) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" (далі - відповідач; ПП "Інвестиційна компанія "Плутос") про визнання недійсним договору оренди від 01.01.2019 №03/2019 з моменту його укладення. В обґрунтування позовних вимог ФОП Харуца М.Ю. зазначила, що договір оренди від 01.01.2019 №03/2019 є недійсним, оскільки при його підписанні їй стало відомо, що відповідач не є власником або особою, якій належать майнові права на нерухоме майно - об`єкт оренди. Так, в тексті договору не була відображена інформація про орендодавця, як власника нерухомого майна, або підстави набуття відповідачем права передавати майно в оренду. На вимогу позивача відповідач не надав правовстановлюючі документи на нерухоме майно. Тому після підписання договору позивач повідомив відповідача про те, що не має наміру фактично приймати нерухоме майно в орендне користування у зв`язку з тим, що договір є нікчемним. Після чого позивач і відповідач домовились вважати договір неукладеним та знищити примірники підписаного договору, про що свідчать ті факти, що: (1) позивач та відповідач не вчинили будь-яких дій, які можуть свідчити, що договір відбувся; (2) сторонами договору не підписувались акти наданих послуг; (3) не проводились оплати в порядку, що зазначений в пункті 5.7 договору; (4) відповідач не надсилав/не надавав позивачу рахунки на оплату. Короткий зміст рішень господарських судів та мотиви їх прийняття Рішенням Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що договір оренди № 03/2019 був вчинений у письмовій формі. Крім того, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору та в подальшому сторонами вчинялись дії для його виконання, а тому такий договір не може бути визнаний недійсним з моменту його укладання. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі №911/2035/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди від 01.01.2019 №03/2019 з моменту його укладення. Вмотивовуючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір оренди №03/2019 суперечить приписам статей 316, 317, 319, 761 Цивільного кодексу України, з огляду на відсутність у ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" законних підстав для укладення оспорюваного правочину і, відповідно, для розпорядження річчю, право власності якої ним не набувалось, оскільки відповідачем не надано доказів того, що приміщення, яке передавалось в оренду, належить йому на праві власності. Також суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не надав належних та допустимих доказів, яке саме майно передавалось в оренду позивачу щодо якого власником майна надано відповідний дозвіл. Постановою Верховного Суду від 14.09.2021 касаційну скаргу Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №911/2035/20 скасовано. Справу №911/2035/20 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду. Передаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції (1) не зазначив, які саме права (інтереси) позивача були порушені, не визнані чи оспорюються та в який спосіб відбувається таке порушення внаслідок укладеного договору оренди; (2) не аргументував наявності реальності (дійсності) порушення прав та інтересів позивача у цьому випадку; (3) залишив поза увагою доводи учасників спору стосовно того, що передане в оренду майно не входить до складу комплексу будівель і споруд по вулиці Доківська, 2 в смт Коцюбинське, побудоване орендодавцем за відсутності відповідних дозволів, а тому не виснував щодо правових наслідків укладення договору щодо такого предмету оренди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Харуца Мар`яна Юріївна звернулась до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що відповідач не є власником або особою, якій належать майнові права на нерухоме майно, що визначено п. 1.1 договору та актом приймання-передачі до договору від 01.01.2019. Позивач не приймав в орендне користування тимчасові споруди. В тексті договору та в акті приймання-передачі від 01.01.2019 відсутні дані, що ідентифікують об`єкт оренди як тимчасову споруду. Фізична особа - підприємець Харуца Мар`яна Юріївна наголошує, що передання в оренду майна, на яке в орендодавця відсутні майнові права або укладення договорів оренди майна якого фактично не існує, суперечить законодавству України. Скаржник зазначає про те, що в оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції посилається на неіснуючі положення договору оренди, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що сторонами вчинялись дії, що свідчать про виконання умов договору. На думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір укладено під впливом помилки позивача, безпідставно застосував до спірних правовідносин та невірно розтлумачив положення ст. 229 Цивільного кодексу України, а також не застосував до спірних правовідносин ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, оскільки спірний договір підписано під впливом обману зі сторони відповідача. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 17.11.2020, зазначає, що між відповідачем та третьою особою (власником) укладено договір оренди № 01/2017 від 01.01.2017 на об`єкт (комплекс будівель) за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська,

2. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору № 01/2017 від 01.01.2017 та повернення об`єкта оренди ПАТ "Укрсервісбудматеріали", тому вказаний договір не є припиненим. У свою чергу, в пункті 1.6 договору № 01/2017 визначено умову про те, що орендар має право передавати орендоване приміщення в суборенду третій особі, заздалегідь попередивши орендодавця (ПАТ "Укрсервісбудматеріали"). На території комплексу, що є предметом оренди, відповідач, з дозволу власника та за свої кошти, побудував споруду площею 230 кв.м, між приміщеннями, які належать відповідачу, у зв`язку із чим, на думку відповідача, для передачі в оренду приміщення дозволів не потрібно, оскільки приміщення є власністю відповідача. Оскільки дана споруда виготовлена з полегшених конструкцій і встановлюється без закладання фундаменту, тому законом не вимагається обов`язкове нотаріальне засвідчення та державна реєстрація договору відчуження чи оренди такої споруди, у зв`язку з чим, відсутня необхідність реєстрації права власності в реєстрі нерухомого майна, у БТІ тощо. Також відповідач вказує на те, що позивачем частково сплачувалась орендна плата. Узагальнені доводи письмових пояснень позивача 16.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду ФОП Харуца М.Ю. подала додаткові пояснення, в яких вказує, що мала намір орендувати приміщення, яке вказане в акті приймання-передачі від 01.01.2019 до договору, однак, фактично не приймала в користування вказане приміщення. Відповідач не є власником або особою, якій належать майнові права на вищезазначені будівлі та не був уповноважений власником на укладення оспорюваного договору, у зв`язку з чим, у відповідача не було законних підстав для укладення оспорюваного правочину і, відповідно, для розпорядження майном, право власності щодо якого ним не набувалось. Позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що об`єктом оренди за спірним договором є збудована відповідачем тимчасова споруда площею 230 кв.м, яка виготовлена з полегшених конструкцій і встановлена тимчасово, без закладання фундаменту, вільне приміщення якої у просторі можливе без зміни її призначення, є безпідставним, оскільки судовим експертом у висновку №590/11/2020 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи складеним 16.11.2020, об`єктом дослідження якої є: прибудова до технічної будівлі (літера "Г") та будівлі побутових приміщень (літера "В") за адресою: Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2-П, встановлено, що об`єкт дослідження має площу 110 кв.м; об`єкт дослідження належить до нерухомого майна та є об`єктом будівництва; в об`єкті дослідження наявний конструктивний елемент - фундамент; об`єкт дослідження не належить до тимчасових будівель та споруд; не може бути переміщений в просторі без проведення демонтажу складових елементів, що призведе до їх знецінення; ознаки проведення демонтажних робіт та зміни габаритних розмірів об`єкту дослідження - відсутні. Отже, позивач не приймав і не міг прийняти в оренду так звану "тимчасову споруду площею 230 кв.м", у зв`язку із тим, що такої споруди не існує. 09.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду ФОП Харуца М.Ю. подала пояснення, в яких вказує, що необхідною умовою для правильного вирішення даної справи є дослідження фактів, що лежать в основі спору, а саме: наявність у відповідача законних підстав для укладення оспорюваного правочину та реальність існування об`єкта оренди, визначеного оспорюваним договором. Однак, матеріали справи не містять будь-яких достовірних доказів як отримання відповідачем згоди власника майнового комплексу та (чи) власника земельної ділянки по вул. Доківська, 2 в смт Коцюбинське на розміщення будь-яких споруд, так і доказів побудови та існування такої споруди. Узагальнені доводи заперечень та письмових пояснень відповідача 25.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Приватним підприємством "Інвестиційна компанія "Плутос" подано заперечення на додаткові пояснення, в яких вказує, що висновок судового експерта №590/11/2020 складений з порушенням порядку встановленого процесуальним законом та не може вважатись судовою експертизою у розумінні Господарського процесуального кодексу України. Позивач не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. 24.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відповідач подав письмові пояснення щодо суті спору, в яких вказує, що прийняття приміщення ФОП Харуцею М.Ю. та підписання акту приймання-передачі приміщення в оренду є беззаперечним доказом того, що договір оренди розпочав виконуватись сторонами, а отже є діючим з моменту його укладання. Крім того, позивачем сплачено передоплату за грудень 2019 та орендну плату з січня по липень 2019. Узагальнені доводи письмових пояснень третьої особи 09.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Приватним акціонерним товариством "Укрсервісбудматеріали" подано письмові пояснення, в яких вказано, що договір оренди № 01/2017 від 01.01.2017, укладений між відповідачем та третьою особою, припинив дію з 31.08.2019, у зв`язку із порушенням відповідачем умов договору, а саме - несплатою орендної плати. За договором 01/2017 від 01.01.2017 відповідачу передавався в оренду не весь комплекс будівель по вул. Доківська, 2 в смт Коцюбинське, а лише окремі приміщення. Третьою особою не надавалось відповідачу жодних дозволів на побудову споруд по вул. Доківська, 2 в смт Коцюбинське та не погоджували передачу орендованих приміщень в суборенду, зокрема ФОП Хараца М.Ю. 30.11.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які за своїм змістом є тотожними поясненням, що подані до суду 09.12.2020. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 прийнято апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Харуци Мар`яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Руденко М.А. Призначено розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Харуци Мар`яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 на 17.11.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 оголошено перерву у розгляді справи № 911/2035/20 до 06.12.2021. Явка представників сторін 06.12.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду Приватним підприємством "Інвестиційна компанія "Плутос" подано клопотання про розгляд справи без участі представника. Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та беручи до уваги, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача. Позиції учасників справи Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2021 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову. Представник третьої особи в судовому засіданні 06.12.2021 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 01.01.2019 між ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" (орендодавець) та Приватним підприємцем Харуцою Мар`яною Юріївною (орендар) укладено договір оренди №03/2019. Відповідно до пункту 1.1 договору оренди №03/2019 орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування 200 м кв. в приміщенні виробничо-складського призначення площею 230 м кв. в комплексі будівель за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська,

2. У пункті 1.2 договору оренди №03/2019 стан і технічний опис приміщення, а також перелік майна/устаткування/обладнання тощо, що знаходиться в приміщенні, на момент передачі його в оренду за цим договором, відображені в акті приймання-передачі приміщення до даного договору. Приміщення повинне бути передане орендодавцем і прийняте орендарем на підставі акту приймання-передачі, який, з моменту його підписання сторонами, буде додатком до цього договору та його невід`ємною частиною. Ризик випадкової загибелі орендованого приміщення з моменту прийняття його орендарем від орендодавця та до моменту передачі приміщення орендодавцю, за відповідним актом приймання-передачі, несе орендар якщо випадок стався з вини орендаря. Стан приміщення та дату його отримання орендарем у користування фіксується в акті приймання-передачі приміщення, який складається та підписується повноважними представниками орендодавця та орендаря (п. 3.1 договору оренди №03/2019). Згідно з пунктом 4.1 договору оренди №03/2019 строк оренди починається з 01.01.2019 та закінчується 31.12.2019. Починаючи з дати прийняття орендарем від орендодавця приміщення за актом приймання-передачі, орендар сплачує орендодавцю орендну плату за користування приміщенням (п. 5.1 договору оренди №03/2019). Орендар сплачує щомісячну орендну плату шляхом банківського переказу на поточний рахунок орендодавця, який зазначено у цьому договорі або на інший рахунок, про який орендодавець може повідомити орендаря у письмовій формі принаймні за п`ять робочих днів до дати виставлення рахунку (п. 5.4 договору оренди №03/2019). У жовтні 2019 на адресу позивача надійшли листи від відповідача з вимогою сплатити заборгованість за договором оренди №03/2019. 22.11.2019 Господарським судом Закарпатської області було видано судовий наказ в справі №907/698/19 про стягнення з позивача заборгованості за договором у сумі 62192,10 грн, який в подальшому скасовано ухвалою цього суду від 09.12.2019. Звертаючись з позовною заявою, ФОП Харуца М.Ю. вказала, що договір оренди від 01.01.2019 №03/2019 є недійсним, оскільки при його підписанні їй стало відомо, що відповідач не є власником або особою, якій належать майнові права на нерухоме майно - об`єкт оренди. В тексті договору не відображена інформація про орендодавця, як власника нерухомого майна, або підстави набуття відповідачем права передавати майно в оренду. На вимогу позивача відповідач не надав правовстановлюючі документи на нерухоме майно. Позивач і відповідач домовились вважати договір неукладеним та знищити примірники підписаного договору, про що свідчать ті факти, що: (1) позивач та відповідач не вчинили будь-яких дій, які можуть свідчити, що договір відбувся; (2) сторонами договору не підписувались акти наданих послуг; (3) не проводились оплати в порядку, що зазначений в пункті 5.7 договору; (4) відповідач не надсилав/не надавав позивачу рахунки на оплату. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлюється презумпція правомірності правочину, яка означає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу. Відповідно до частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей. Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі №6-806цс16. Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України). Предметом позову у цій справі є вимоги ФОП Харуца М.Ю., заявлені нею, як орендарем, до ПП "Інвестиційна компанія "Плутос", як орендодавця, про визнання недійсним договору оренди від 01.01.2019 №03/2019 з моменту його укладення, з огляду на відсутність правових підстав для розпорядження нежитловим приміщенням, яке є предметом договору. Для з`ясування дійсності чи недійсності договору оренди, суд повинен встановити чи належить ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" право власності на нежитлове приміщення площею 230 м кв. в комплексі будівель за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, та чи мало право передавати в оренду нежитлове приміщення, яке вказане в оскаржуваному договорі. Так, 01.01.2019 між ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" (орендодавець) та Приватним підприємцем Харуцою Мар`яною Юріївною (орендар) укладено договір оренди №03/2019, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування 200 м кв. в приміщенні виробничо-складського призначення площею 230 м кв. в комплексі будівель за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська,

2. Згідно з пунктом 3.1 договору приміщення повинне бути передане орендодавцем і прийняте орендарем на підставі акту приймання-передачі, який, з моменту його підписання сторонами, буде додатком до цього договору та його невід`ємною частиною. У матеріалах справи наявна копія підписаного уповноваженими особами та скріпленого печатками акту приймання-передачі приміщення від 01.01.2019, з якого вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв частину приміщення на першому поверсі виробничого цеху за адресою: України, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, загальною площею 200,00 кв.м. у належному стані, що відповідає цілям оренди. Орендар не має будь-яких претензій та вимог до орендодавця, щодо вищевказаного приміщення, включаючи перевірену орендарем справність, належний стан, комплектність, якість, будь-які особливі властивості, недоліки, упущення приміщення тощо. Так, дослідивши договір оренди №03/2019 від 01.01.2019 та акт приймання-передачі приміщення від 01.01.2019, колегія суддів встановила, що в тексті договору та акті приймання-передачі приміщення не відображена інформація про орендодавця як власника нерухомого майна або про підстави набуття відповідачем права передавати майно в оренду. Відповідач у відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що оскаржуване нежитлове приміщення передано йому Приватним акціонерним товариством "Укрсервісбудматеріали" відповідно до договору оренди №01/2017 від 01.01.2017, проте, колегія суддів вказує наступне. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права(ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України). Частиною 2 наведеної статті визначено, що наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. У частинах 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до частини 1 статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що 01.01.2017 між ПАТ "Укрсервісбудматеріали" (орендодавець) та ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" (орендар) укладено договір оренди № 01/2017 (далі - договір оренди 01/2017 від 01.01.2017). Відповідно до пункту 1.1 договору оренди 01/2017 від 01.01.2017 орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, платне користування об`єкти оренди - приміщення в комплексі будівель за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2 (далі - комплекс), а саме: орендовані площі вказуються у додатках до цього договору та складаються відносно до кожного задіяного приміщення. Детальний план об`єкта оренди наведено у додатку до цього договору, стан і технічний опис приміщення, а також перелік майна/устаткування/обладнання тощо, що знаходиться в приміщенні, на момент передачі його в оренду за цим договором, відображені в акті приймання-передачі приміщення до даного договору (пункт 1.2 договору оренди 01/2017 від 01.01.2017). Згідно з пунктом 1.5 договору оренди 01/2017 від 01.01.2017 приміщення належить орендодавцю в складі цілісного майнового комплексу на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 29.12.1995 №1841-ВАТ. Орендар має право передати орендоване приміщення в суборенду третій особі, заздалегідь письмово попередивши орендодавця (п. 1.6 договору оренди 01/2017 від 01.01.2017). Відповідно до актів прийому-передачі від 01.04.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв наступні приміщення майнового комплексу: приміщення майстерні будівлі № 3 загальною площею 147 кв.м; приміщення складу (Л2), загальною площею 75 кв.м; приміщення майстерні (Д), загальною площею 165 кв.м; частину побутового приміщення (Б-1), загальною площею 35 кв.м; приміщення складу, загальною площею 160 кв.м; приміщення складу, загальною площею 117 кв.м. У матеріалах справи наявний лист №02/07/2020 від 02.07.2020 третьої особи, в якому повідомлено про те, що ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" ніколи не повідомляв ПАТ "Укрсервісбудматеріали" про передачу в суборенду приміщень майнового комплексу та не отримував у останнього дозволу на передачу об`єкта оренди в суборенду позивачу чи будь-яким іншим особам. Посилання відповідача на те, що в пояснювальних записках №09/17 від 26.12.2017 та 16/19 від 01.05.2019 повідомляв ПАТ "Укрсервісбудматеріали" про передачу приміщень в суборенду, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у вказаних пояснювальних записках не зазначено, які саме приміщення передано в суборенду. Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що в договорі оренди №03/2019 від 01.01.2019 відсутня інформація про те, що майно передається на умовах піднайму (суборенди). Враховуючи вказане вище, колегія суддів визнає безпідставним твердження відповідача про те, що ПАТ "Укрсервісбудматеріали" передавало Приватному підприємству "Інвестиційна компанія "Плутос" в оренду нежитлове приміщення загальною площею 200,00 кв.м. за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська,

2. Також, відповідач у своїх поясненнях вказав, що на території комплексу, яке є предметом договору оренди (Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2), з дозволу власника та за свої кошти, побудував споруду площею 230 кв.м, між приміщеннями, які йому належать. На підтвердження отримання від третьої особи дозволу на побудову тимчасових споруд за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, відповідач послався на службовий лист № 02/18 від 10.01.2018. Проте, дослідивши вказаний службовий лист, колегія суддів встановила, що в останьому зазначено інформацію про необхідність виконання відновлювального ремонту приміщень переданих третьою особою відповідачу згідно з додатками до договору №01/2017 від 01.01.2017, проте у вказаному службовому листі не надано дозволу саме на побудову додаткових окремих споруд. У судовому засіданні представник третьої особи зазначив, що ПП «Інвестеційна компанія «Плутос» не надавалось жодних дозволів на побудову споруд по вул. Доківська, 2 в смт Коцюбинське та тимчасових споруд на вказаній території не існує і ніколи не існувало на які посилається відповідач. Вказана обставина також підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2021 у справі №910/3145/20, яке набрало законної сили, за позовом Приватного акціонерного товариства «Укрсервісбудматеріали" до Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" про стягнення 207 230,05 грн. та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" до Приватного акціонерного товариства "Укрсервісбудматеріали" про зобов`язання здійснити зарахування понесених ПАТ "Інвестиційна компанія "Плутос" витрат на проведення капітального ремонту комплексу будівель, яким у зустрічному позові було відмовлено, а первісний позов задоволено частково. Так, судом встановлено, що службовий лист № 02/18 від 10.01.2018 містить інформацію лише про проведення будівельно-реставраційних робіт, необхідних для відновлення первинного стану (ремонту) приміщень, які були пошкоджені ПП "Інвестиційна компанія "Плутос", а саме: стін та стелі, та не містить інформацію про те, що ПАТ "Укрсервісбудматеріали" надає згоду на проведення капітального ремонту чи виконання поліпшення, переданих орендарю в технічно справному стані, приміщень. У згаданому листі не вказано, що орендодавець погоджує саме добудову приміщень. Суд зазначив, що ПП "Інвестиційна компанія "Плутос" не надано суду доказів, що сторонами вчинялись дії, які можуть свідчити про наявність домовленості про проведення капітального ремонту, поліпшень чи добудови приміщень та відшкодування вартості таких робіт орендодавцем. Орендодавцем не складались та не погоджувались з орендарем проект капітального ремонту чи поліпшення об`єкта оренди та кошторис, що визначає ціну вказаних робіт. Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що ПП «Інвестиційна компанія «Плутос» не надано належних доказів того, що з дозволу власника та за свої кошти, підприємством побудувано споруду площею 230 кв.м, між приміщеннями, які йому належать, за адресою: Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, та передано за договором оренди 01.01.2019 №03/2019 позивачу у користування. Також, дослідивши матеріали справи, «План комплексу будівель за адресою: Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2», договір № 01/2017 від 01.01.2017 та «План (схема) приміщення виробничо-побутового корпусу, що знаходиться за адресою: Україна, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 2-п», суд апеляційної інстанції встановив, що споруди, на які посилається відповідач, як на об`єкт оренди за оспорюваним договором, знаходяться за іншою адресою, а саме: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2-п. Вказану обставину підтвердив у судовому засіданні представник третьої особи. Більш того, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі №910/18821/19 за позовом ПП «Інвестиційна компанія «Плутос» до ТОВ «Авангард СВМ Сервіс» про стягнення заборгованості встановлено, що 01.08.2017 між Приватним акціонерним товариством «Позняки-жил-буд» (орендодавець) та Приватним підприємством «Інвестиційна компанія «Плутос» (орендар) укладено договір оренди № 06/2017-1 (далі - договір № 06/2017-1), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове, платне користування «об`єкт оренди» приміщення в комплексі будівель за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська,

2. У пункті 1 додатку № 1 від 01.08.2017 до договору №06/2017-1 від 01.08.2017, сторонами визначено, що відповідно до п. 1.1. договору ПрАТ «Позняки-жил-буд» передає, а ПП «Інвестиційна компанія «Плутос» приймає в строкове платне користування приміщення виробничо-побутового корпусу загальною площею 560,00 кв.м., за адресою: Україна, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2-п. Строк оренди складає 1 рік - до 01 серпня 2018. Також, пунктом 1 додатку № 2 від 28.12.2018 до договору №06/2017-1 від 01.08.2017, визначено, що відповідно до умов п. 1.1. договору ПрАТ «Позняки-жил-буд» передає, а ПП «Інвестиційна компанія «Плутос» приймає в строкове платне користування приміщення виробничо-побутового корпусу загальною площею 560,00 кв.м., за адресою: Україна, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2-п. Строк оренди встановлюється до 29 грудня 2019. Згідно з актом приймання-передачі від 01.08.2017 ПАТ «Позняки-жил-буд» передав, а ПП «Інвестиційна компанія «Плутос» прийняв приміщення виробничо-побутового корпусу за адресою: Україна, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2-п, загальною площею 560,00 кв.м. У пункті 1.6 договору № 06/2017-1 передбачено, що орендар має право передавати орендоване приміщення в суборенду третій особі, з попереднім повідомленням про це орендодавця. 01.02.2019 між Приватним підприємством «Інвестиційна компанія «Плутос», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард СВМ Сервіс», як орендарем, укладено договір оренди №07/2019 (далі - договір №07/2019), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає (відповідно до актів приймання передачі приміщення) в тимчасове, платне користування перший поверх виробничого цеху загальною площею 470 м2 (далі - приміщення), в комплексі будівель за адресою: Україна, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська,

2. Строк оренди за цим договором починається з 01.02.2019 та закінчується 31.01.2020. Судом у справі №910/18821/19 встановлено, що договір №07/2019 є похідним від договору №06/2017-1, та за своєю правовою природою є договором піднайму. З огляду на вказане вище, колегія суддів зазначає, що приміщення першого поверху виробничого цеху в комплексі будівель за адресою: Україна, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2-п, також не передавалось позивачу. Твердження відповідача, що позивач сплачував орендні платежі з січня 2019 по липень 2019 і здійснив оплату за останній місяць оренди - грудень 2019, що підтверджується прибутковими касовими ордерами №1/03Х від 02.01.2019, №2/03Х від 03.01.2019 №3/03Х від 02.02.2019, №4/03Х від 20.03.2019, №5/03Х від 04.04.2019 №6/03Х від 15.05.2019, №7/03Х від 01.06.2019, №8/03Х від 02.07.2019, №9/03Х від 17.07.2019 та вказані кошти були внесенні керівником відповідача на розрахунковий рахунок, про що свідчать меморіальні ордери: №2PL430234 від 08.01.2019, №2PL588910 від 25.01.2019, №2PL121054 від 01.02.2019, №2PL350211 від 01.02.2019, №2PL910943 від 10.02.2019, № 2PL817882 від 10.02.2019, № 2PL317535 від 21.02.2019; № 2PL917882 від 10.02.2019, № 2PL317535 від 21.02.2019, № 2PL319228 від 22.02.2019, № 2PL374294 від 26.02.2019, № 2PL379112 від 26.02.2019, № 2PL147667 від 14.03.2019, № 2PL712432 від 27.03.2019, № 2PL080976 від 23.04.2019, №2PL595206 від 25.04.2019, № 2PL497397 від 25.04.2019, № 2PL457291 від 02.05.2019, № 2PL901015 від 23.05.2019, на переконання колегії суддів є безпідставним, оскільки у вказаних меморіальних ордерах у призначенні платежу зазначено: «надходження неторговельної виручки від продажу товарів 01.01.2019 - 31.01.2019 ч/з Хромихин Віталій Олексійович». Крім того, колегія суддів зазначає, що у пункті 5.4 договором оренди №03/2019 визначено інший порядок розрахунку, а саме орендар сплачує щомісячну орендну плату шляхом банківського переказу на поточний рахунок орендодавця. Отже, відповідачем не доведено, що саме ФОП Харуца М.Ю. здійснювала оплату орендованого приміщення за договором оренди №03/2019 від 01.01.2019 з січня 2019 по липень 2019 та за грудень 2019. Доводи ПП «Інвестиційна компанія «Плутос» про те, що акти здачі приймання послуг були надіслані на адресу позивача, колегія суддів оцінює критично, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази того, що вказані акти були отриманні позивачем. Водночас, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 викладений висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Виходячи з наведених норм, при розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину судом повинно вирішуватися питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Крім того, в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 викладено правову позицію, відповідно до якої особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. При цьому, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 зазначила, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19). Враховуючи вказане вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що при укладанні договору оренди №03/2019 від 01.01.2019 було порушено права позивача, як орендаря, оскільки відповідач звертався до позивача з вимогою про сплату заборгованості за договором оренди №03/2019 за оренду приміщення, яке нею не використовувалось. Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія дійшла висновку, що спірне приміщення, яке передавалось в оренду відповідачем, де останній не будучи його власником, не маючи для цього відповідних повноважень та без погодження його із дійсним власником, передав ФОП Харуці М.Ю. в оренду частину приміщення на першому поверсі виробничого цеху за адресою: Україна, смт Коцюбинське, вул. Доківська, 2, загальню площею 200 кв.м., а тому є підстави для визнання договору оренди №03/2019 від 01.01.2019 недійсним з моменту його укладання, враховуючи те, що відповідач звернувся з позовом до позивача з вимогою про сплату заборгованості за користування спірним приміщенням, яке, як встановлено судом, позивачем фактично не використовувались. Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 слід скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Харуци Мар`яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі №911/2035/20 підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі №911/2035/20 слід скасувати та прийняти нове, про задоволення позову. Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Харуци Мар`яни Юріївни на рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 задовольнити. Рішення Господарського суду Київської області від 10.09.2020 у справі № 911/2035/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позов Фізичної особи-підприємця Харуци Мар`яни Юріївни задовольнити. Визнати договір оренди №03/2019 від 01.01.2019 недійсним з моменту його укладення. Стягнути з Приватного підприємства "Інвестиційна компанія "Плутос" (03164, м. Київ, вул. Булаховського, буд. 30-А, код ЄДРПОУ 34999122) на користь Фізичної особи-підприємця Харуци Мар`яни Юріївни ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Видати накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області. Матеріали справи №911/2035/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 16.12.2021. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді О.М. Коротун М.А. Руденко