Постанова 4857 № 300/2052/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2052/21 пров. № А/857/15459/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Святецького В.В. суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в справі №300/2052/21 (головуючий суддя Остап`юк С.В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив: а) визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 18.12.220 щодо призначення позивачу пенсії за віком з 01.12.2020; б) визнати протиправною відмову щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 18.06.2020; в) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплатити позивачу пенсію за віком за період з 18.06.2020 по 30.11.2020. Рішенням від 15 липня 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю. Визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з 18.06.2020. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 18.12.2020 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.12.2020. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області призначити з 18.06.2020 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нарахувати та виплатити суми пенсії за період з 18.06.2020 до 30.11.2020. Стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини справи, що обчислення стажу роботи позивача на підприємстві ЗАО ,,Моспромстрой" Російської Федерації має здійснюватися згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, і набутий на території її стаж та видані в належному порядку документи враховуються при призначенні пенсії за віком за законодавством України. Так, для зарахування до страхового стажу з 1 січня 2004 року періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідальних фондів держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність. Вказує на те, що при першому зверненні до пенсійного органу 16.09.2020 позивач не надав документів для підтвердження сплати страхових внесків за період з 01.01.2004 по 28.02.2015 в ПАО ,,Моспромстрой", у зв`язку з чим Головне управління прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії, яка не оскаржувалося позивачем. 24.12.2020 ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління з заявою про призначення пенсії, та після належного підтвердження страхового стажу в ПАО ,,Моспромстрой" йому була призначена пенсія з 01.12.2020. Крім того, апелянт звертає увагу, що суд першої інстанції не дослідив питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, зокрема, співмірності витрат зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, ціною позову тощо. Вказані обставини є підставою для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. На підставі пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.09.2020 звернувся до відповідача із заявою та відповідними документами за призначенням пенсії за віком. Згідно з листом відповідача за № 2297-1950/М-02/8-0900/21 від 09.04.2021 та поданого відзиву на позовну заяву, суд встановив, що при зверненні позивача за призначенням пенсії відповідач не зарахував періоди роботи позивача на території Російської Федерації, а саме: з 01.01.2004 до 09.03.2011 у фірмі ,,Промстрой"; з 10.03.2011 до 19.01.2012, з 20.01.2012 до 27.10.2012, з 29.10.2012 до 07.09.2013, з 01.10.2013 до 31.05.2014, з 02.06.2014 до 22.05.2015 в ЗАО ,,Моспромстрой", оскільки відсутня інформація компетентних органів РФ про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Для підтвердження вказаної інформації сервісним центром направлено запити до Пенсійного фонду РФ. Відділом з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення 23.09.2020 № 2143 про відмову у призначенні позивачу пенсії. 24.12.2020 позивач повторно звернувся до сервісного центру із заявою про призначення пенсії за віком, однак, оскільки страховий стаж становив 23 роки 2 місяці та була відсутня інформація компетентних органів Російської Федерації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації, тому відповідач прийняв рішення за № 3334 від 31.12.2020 про відому в призначенні позивачу пенсії. З 01.12.2020 позивачу призначена пенсія за віком після надходження інформації компетентних органів Російської Федерації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації. Вважаючи такі рішення та дії пенсійного органу щодо призначення пенсії за віком через півроку після настання обставин, що дають право на призначення такої пенсії протиправними, позивач звернувся в суд з позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що відсутність документів про сплату страхових внесків підприємством в Росії на час подання заяви про призначення пенсії з наступним підтвердженням сплати таких внесків роботодавцем позивача не є підставою для відмови у призначенні пенсії з моменту досягнення позивачем пенсійного віку. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Статтею 8 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до статті 1 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування', страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із статтею 20 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 106 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Таким чином, особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, та наявність заборгованості підприємства по страхових внесках не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі№199/1852/15-а та від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17. Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993 року передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі. Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації. Відповідно до частини 3 статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 року ратифікованої Законом № 290/95-ВР від 11.07.1995 року, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування. У матеріалах справи містяться архівні довідки ПАО ,,Моспромстрой" від 25.05.2018 №10/03-М-222, №10/03-М-223, №10/03-М-224, 10/03-М-225, №10/03-М-226, 10/03-М-227, №10/03-М-222, в яких зазначена помісячна заробітна плата ОСОБА_1 з 2002 по 2015 роки. При цьому, у вказаних довідках зазначено, що за період з 01.01.1991 по 31.12.2000 здійснено відрахування до Пенсійного Фонду за встановленими тарифами. Також, зі всіх включених у довідку сум за період після 01.01.2001 проведено сплату ЄСП в органи МПС за встановленими ставками (а.с.18-21). Відповідно до відповідей Пенсійного фонду Російської Федерації від 19.10.2020 №210-1ПУ-01-21/4840 та від 18.11.2020 №210-1ПУ-01/21/5433 за період роботи ОСОБА_1 з 01.01.2004 по 28.02.2015 в організації ПАО ,,Моспромстрой" страхувальник зі всіх включених в довідку сум здійснював відрахування до ПФ РФ за встановленими тарифами. У 2010-2011 відрахування страхових внесків не проводилися. Колегія суддів звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаних періодів роботи до страхового та пільгового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник. Щодо дати призначення пенсії, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такою повинна бути дата первинного звернення позивача за призначенням пенсії , а саме - 08.06.2020, а не 01.12.2020. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно з пунктом 1.7 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Матеріалами справи підтверджується, що відповідь Пенсійного фонду РФ про підтвердження сплати страхових внесків із заробітної плати ОСОБА_1 надійшла на адресу відповідача 17.11.2020 (складена 19.10.2020), тобто в межах передбаченого вказаними вище правовими нормами тримісячного строку з дня повідомлення позивача про необхідність подання додаткових документів (16.09.2020), що є підставою для призначення пенсії з дня прийняття заяви про її призначення. Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 45 Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Оскільки первинну заяву про призначення пенсії було подано не пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області призначити з 18.06.2020 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нарахувати та виплатити суми пенсії за період з 18.06.2020 до 30.11.2020. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розміру відшкодування позивачу понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з урахуванням обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи, а також розумності їхнього розміру, співмірності, беручи до уваги значну кількість аналогічних справ та відповідно наявність певної судової практики, враховуючи розмір витрат на правничу допомогу по інших аналогічних справах, присудженню підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом ч.4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає. Поряд з цим колегія суддів визнає правильним змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх до 1000,00 грн. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року в справі №300/2052/21 змінити в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зазначивши в абзаці 5 резолютивної частини суму таких витрат 1 000 (одна тисяча) гривень. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 14.12.2021.