Постанова 4856 № 560/11768/22

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11768/22 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 09 травня 2023 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення від 29.08.2022 року №220150001655 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу періоди роботи з 01.04.2021 по 31.03.2003 в ТОВ КВФ "НИВА" с. Залужжя Шепетівського (Білогірського) району Хмельницької області та з 01.04.2003 по 06.02.2006 в ФГ "Корниця" с. Корниця Шепетівського (Білогірського) району Хмельницької області; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_2 до страхового стажу періоди роботи з 01.04.2021 по 31.03.2003 в ТОВ КВФ "НИВА" с. Залужжя Шепетівського (Білогірського) району Хмельницької області та з 01.04.2003 по 06.02.2006 в ФГ "Корниця" с. Корниця Шепетівського (Білогірського) району Хмельницької області; - призначити пенсію за віком з дати подання заяви про призначення пенсії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено частково. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта позивача. 22.08.2022 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком за нормами Закону України №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846), заяву позивачки та додані документи розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.08.2022 №220150001655 позивачці відмовлено в призначені пенсії за віком з тих підстав, що страховий стаж роботи позивачки на дату звернення до пенсійного органу становить 24 років 0 місяців 16 днів, тоді як згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» необхідний страховий стаж 29 років. До такого висновку пенсійний орган дійшов через не зарахування до стажу роботи позивачки: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата народження, що порушує порядок ведення трудових книжок (порушення пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993); - період роботи з 01.04.2001 по 31.03.2003 в ТОВ ВКФ "НИВА", оскільки запис про вказаний період роботи у трудовій книжці не засвідчено підписом відповідальної особи; - період роботи з 01.04.2003 по 06.02.2006 в СФГ "Корниця", оскільки відсутня сплата страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб; - періоди отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 13.05.2010, з 25.01.2011 по 24.02.2011, з 01.03.2011 по 30.05.2011, з 05.02.2013 по 22.07.2013, оскільки відсутня інформація за даними наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Однак позивач зазначає, що спірне питання стосовно зарахування періодів отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 13.05.2010, з 25.01.2011 по 24.02.2011, з 01.03.2011 по 30.05.2011, з 05.02.2013 по 22.07.2013, було вирішене у досудовому порядку. Позовні вимоги стосовно зарахування вказаних періодів до страхового стажу відсутні. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набув чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV), цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-ІV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком. Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Таке ж визначення містить і частина 1статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Таким чином, до 01.01.2004 стаж роботи підтверджується в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. Так, приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637(далі - Порядок №637). Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж позивача є його трудова книжка. При цьому, лише у разі відсутності трудової книжки або записів в ній органи пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. Статтею 26 Закону №1058-IVвизначено умови призначення пенсії за віком. Частинами першою та другою даної статті передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років. Отже, обов`язковими умовами для призначення пенсії відповідно до вказаної норми є досягнення віку 60 років та наявність страхового стажу не менше 29 років. Як слідує з оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, загальний страховий стаж позивача, обрахований пенсійним органом, становить 24 років 00 місяці 16 днів, до якого не враховані періоди: - періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня дата народження, що порушує порядок ведення трудових книжок (порушення пункту 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993); - період роботи з 01.04.2001 по 31.03.2003 в ТОВ ВКФ "НИВА", оскільки запис про вказаний період роботи у трудовій книжці не засвідчено підписом відповідальної особи; - період роботи з 01.04.2003 по 06.02.2006 в СФГ "Корниця", оскільки відсутня сплата страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб; - періоди отримання допомоги по безробіттю з 01.01.2010 по 13.05.2010, з 25.01.2011 по 24.02.2011, з 01.03.2011 по 30.05.2011, з 05.02.2013 по 22.07.2013, оскільки відсутня інформація за даними наявними в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Крім того, відповідачем відмовлено у зарахуванні наступних періодів: - період роботи з 01.04.2001 по 31.03.2003 в ТОВ ВКФ "НИВА", оскільки запис про вказаний період роботи у трудовій книжці не засвідчено підписом відповідальної особи; - період роботи з 01.04.2003 по 06.02.2006 в СФГ "Корниця", оскільки відсутня сплата страхових внесків у реєстрі застрахованих осіб. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.04.2001 по 31.03.2003 в ТОВ ВКФ "НИВА", суд зазначає наступне. Так, судом встановлено, що у трудову книжку ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 внесено запис, про те, що 01.04.2001 ОСОБА_1 прийнята на роботу ТОВ КВФ "НИВА", з якої звільнена 31.03.2003. Суд акцентує увагу, що записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи останньої у ТОВ КВФ "НИВА" засвідчено печаткою. При цьому, відсутність підпису на записах про прийняття та звільнення не може бути підставою для не зарахування стажу, оскільки дані записи засвідчено печаткою. Всі записи за спірний період не містять закреслень та відсутність підписів на записах в трудовій книжці не може перекладатись на позивачку, як тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. На момент внесення у трудову книжку позивача запису про звільнення (31.03.2003) чинна інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 року, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за № 110 (далі - Інструкція №58). Відповідно до п. 2.2 Інструкції №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження: відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення: відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України: відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з ним винагороди. Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказ) (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати текст) наказу (розпорядження). Аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить про те, що записи до трудової книжки вноситься виключно власником або уповноваженим ним органом, у зв`язку з чим власнику трудової книжки не може ставитися в провину наявність неправильно занесених записів до трудової. Окрім тою, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України. Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захист) населення України від 29 липня 1993 року №58, не передбачає наслідків для особи щодо якої вона складена, порушення порядку ведення трудової книжки. Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна поліній висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17). Таким чином, ОСОБА_1 , яка в даному випадку була працівником, не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу затвердження печатки із неправильною організаційно-правовою формою з вини адміністрації підприємства. Невиконання підприємством вимоги Інструкції №58 не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 06 березня 2018 року по справі №754/14898/15-а підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Тобто, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи в останню вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто працівником, а недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу. Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/6-а, у яких останній зазначив про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Так, підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд також зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не проведено позивачу зарахування спірного періоду роботи, а тому порушені права позивача підлягають відновленню, шляхом зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.04.2001 по 31.03.2003 в ТОВ ВКФ "НИВА" Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.04.2003 по 06.02.2006 в СФГ "Корниця", суд зазначає наступне. Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із статтею 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За змістом вищезазначених норм, обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Відповідно, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки воно здійснює нарахування страхових внесків та їх сплату (утримання ) із заробітної плати застрахованої особи. Фактично, внаслідок невиконання страхувальником обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків за відповідний період (з 01.04.2003 по 06.02.2006) для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на призначення та виплату пенсії. Суд наголошує, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи з 01.04.2003 по 06.02.2006. Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі №199/1852/15-а та від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17. Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637). Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 остання з 01.04.2003 по 06.02.2006 працювала в СФГ "Корниця". На переконання суду, записи у трудовій книжці позивача містять чіткі та достатні відомості щодо роботи позивача на вищевказаному підприємстві у спірний період, а позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу в зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 01.04.2003 по 06.02.2006 в СФГ "Корниця", внаслідок чого зазначений період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Відтак, рішення від 29.08.2022 року №220150001655 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є протиправним, таким, що порушує права позивача та підлягає скасуванню. Разом з тим суд позбавлений можливості зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідачем в ході розгляду заяв позивача про призначення пенсії не виконані всі умови для прийняття відповідного рішення, а саме належно не досліджена та достовірно не встановлена наявність щодо позивача необхідних умов для призначення пенсії, із зарахуванням спірних періодів, яким судом надана оцінка. В той же час здійснення розрахунку страхового стажу входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України. Оскільки в спірних правовідносинах права позивача порушені протиправним рішенням відповідача, яке судом скасовано, і відповідачем в даному випадку не було належно обраховано загальний страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, а суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта, суд вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України, для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі заявлених позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням всіх доданих до неї документів, та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в даному рішенні. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2023 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.