Постанова 4873 № 910/4532/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" грудня 2021 р. Справа№ 910/4532/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Суліма В.В. суддів: Коротун О.М. Майданевича А.Г. при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А. за участю представників сторін: від позивача: Чернишенко А.М.; від відповідача : Поляк І.О., розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-Комфорт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року (повний текст складено 12.08.2021 року) у справі № 910/4532/21 (суддя - М.Є.Літвінова) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" про стягнення 1 974 877, 63 грн,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 1 974877, 63 грн, з яких: 1239023,52 грн заборгованість з орендної плати за квітень- червень 2020 року та лютий 2021 року; 106618,93 грн пені за період з 06.06.2020 року по 06.05.2021 року за невиконання простроченого зобов`язання з орендної плати за квітень - червень 2020 року; 469762, 68 грн штраф за невиконання простроченого зобов`язання з орендної плати за квітень-червень 2020 року; 9723,43 грн пені за період з 06.02.2021 року по 06.05.2021 року за невиконання простроченого зобов`язання з орендної плати за лютий 2021 року; 149749,07 грн штрафу за невиконання простроченого зобов`язання з орендної плати за лютий 2021 року та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на судовий збір у сумі 29623,16 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог). Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору оренди в частині повної та своєчасної оплати за оренду приміщення. Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" суму боргу у розмірі 679110,53 грн, пеню у розмірі 20754,46 грн, штраф у розмірі 339555,26 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 658,18 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт-комфорт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року та прийняти нове рішення суду, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 5 ст. 263, ч. 4 ст. 265 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник (відповідач) вказав, що суд першої інстанції при з`ясуванні обставин справи допустив ряд помилок та не дотримався вимог законодавства щодо повного та об`єктивного дослідження доказів у справі, відповідно результатом таких дій суду стала помилкова кваліфікація наданих відповідачем доказів та обґрунтувань на підставі помилкових та таких, що не відповідають обставинам справи, висновків. Разом з цим, відповідачем належним чином було доведено факт належного виконання ним умов договору оренди та наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов`язань за договором оренди, включаючи сплату цільових платежів, та звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору оренди у спірні періоди. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність правових підстав для нарахування суми боргу за договором оренди та штрафних санкцій за порушення умов такого договору. При цьому, за твердженням скаржника, останній неодноразово наголошував, що сторонами у договорі оренди визначені умови звільнення сторін від виконання зобов`язань (п. 23.5 договору оренди) та підстави звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору оренди (п. 23.2 договору оренди). Проте суд першої інстанції, не взяв до уваги наявність договірних умов та підстав, при яких відповідач звільняється від виконання зобов`язань та не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору оренди у період існування форс-мажорних обставин. Тобто, з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року №211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку, наймач звільнений від плати за користування майном. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2021 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Комфорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року у справі № 910/4532/21. Крім того, не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року у справі №910/4532/21 в частині відмови стягнення заборгованості за договором оренди на суму 559 912,99 грн, штрафу на суму 279 956,49 грн та 95587,90 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Північний апеляційний господарський суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року у справі №910/4532/21. Об`єднав апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт-комфорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року у справі №910/4532/21 в одне апеляційне провадження своєю ухвалою від 27.09.2021 року. Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 року №910/7495/16. Так, скаржник (позивач) вказав, що суд першої інстанції безпідставно та неправомірно в оскаржуваній постанові посилається на постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, про заборону здійснення господарської діяльності з надання послуг фітнес-центрів, так як жодна з них не регулює договірні відносини у сфері оренди нерухомості та не може підмінювати норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. При цьому, скаржник наголосив, що відповідач не звертався до позивача з приводу зменшення орендної плати. Разом з цим, за твердженням скаржника, посилання суду першої інстанції, як на доказ на «Акти про неможливість використання Об`єкту за призначенням та тимчасове припинення функціонування фітнес-клубу «Спорт-Лайф» до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014 року» від 17.03.23020 року; від 14.11.2020 року взагалі позбавлені будь-якого правового підґрунтя. Вагомим доказом користування орендованим приміщенням відповідачем в період з 17.03.2020 року по 31.05.2020 року, 14-15.11.2020 року, 21-22.11.2020 року, 28-29.11.2020 року, 08.-24.1.2021 року є відсутність факту підписання між сторонами актів повернення-прийому приміщень у зазначені періоди. Водночас, скаржник наголошує, що і суд першої інстанції і відповідач визнають факт використання останнім орендованих приміщень та можливість вільного доступу до них під час дії карантину. Крім того, скаржник вказав, що ПП/ТОВ/АТ/інша форма «Спорт-Лайф» не є - ані стороною договору оренди нерухомого майна, ані стороною у судовому спорі. В судовому засіданні неодноразово оголошувалася перерва на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України. 15.09.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" - задовольнити повністю. Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що у матеріалах справи, не існує жодного передбаченого чинним законодавством документа, який би давав змогу позивачу не проводити нарахування орендної плати та зменшувати розмір податків у задекларованих податкових періодах. 07.10.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест", відповідно до яких, представник відповідача, зокрема зазначив, що саме Сертифікати Торгово-промислової палати України, є доказами, що підтверджують факти неможливості використання відповідачем приміщення за цільовим призначенням із вказаною у п. 5.1 договору оренди. Крім того, 26.10.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого відповідач просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" - задовольнити повністю. При цьому, представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що «Спорт-Лайф» є знаком для товарів і послуг, якому позивач, не звертаючи увагу на неодноразові намагання відповідача звернути на це увагу, намагається присвоїти ознаки суб`єкта господарювання. Щодо актів про неможливість використання об`єкту оренди за призначенням та тимчасове припинення функціонування фітнес-клубу, то вказані акти підписані представниками відповідача, а також третіми особами, жодних претензій щодо змісту актів чи осіб, що їх підписали від позивача не надходило. 16.11.2021 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача до суду надійшло клопотання про надання роз`яснення щодо порядку здійснення розрахунків, яке залишено без розгляду, з огляду на наступне. Згідно ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі має бути зазначено, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 267 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції у порядку підготовки справи до розгляду за клопотанням сторін та інших учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача. За змістом ст. 262 Господарського процесуального кодексу України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття апеляційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу; якщо разом з апеляційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Водночас, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт-Комфорт» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року у справі № 910/4532/21 було, зокрема, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, пояснень та клопотань - протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України. За змістом ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом. Враховуючи викладене та те, що вищевказане клопотання подане з порушенням передбаченого процесуальним законом строку та без належних обґрунтувань неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від скаржника, колегія суддів приходить до висновку про залишення зазначеного клопотання без розгляду. Представник позивача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 07.12.2021 року заперечував проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" та просив відмовити в її задоволенні, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови позовних вимог, та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача а повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 07.12.2021 року заперечував проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" та просив відмовити в її задоволенні, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Розглянувши апеляційні скарги, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року підлягає скасуванню, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" - задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" у справі №910/4532/21 - без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, яким є нежитлові приміщення у відповідності до умов договору. Відповідно до п. 1.2 договору приміщення розташоване у будівлі, що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул. Борщагівська, буд.

154. Згідно з п. 1.3 договору приміщення передається для використання його за цільовим призначенням, визначеним у ст. 5 договору. Приміщення належить орендодавцю на підставі договору про поділ нерухомого майна, посвідченого Устименко В.Т., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 10.09.2013 року, № в реєстрі №

292. Загальна площа приміщень, частина яких передається в оренду і згідно з умовами даного договору називається "приміщення", становить 8886, 00 квадратних метрів (п. 2.3 договору). Відповідно до п. 6.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання сторонами, скріплення договору печатками сторін та нотаріального посвідчення. Строк оренди починає спливати з моменту підписання сторонами першого АПП вказаних в пункті 4.2 договору і триває 180 календарних місяців (п. 7.1 договору). Згідно п. 10.1 договору орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату у розмірах та у строк визначені цим договором. Відповідно до п. 10.6 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 5 числа відповідного (поточного) місяця. Згідно п. 10. 8 договору орендна плата за неповні місяці оренди за цим договором розраховується пропорційно кількості днів фактичної оренди у такому неповному місяці. Розмір орендної плати за неповний календарний місяць визначається пропорційно кількості днів оплачуваного періоду такого місяця. У разі необхідності визначення розміру орендної плати за певну кількість днів оренди у місяці, розмір орендної плати за відповідний місяць поділяється на кількість календарних днів у цьому місяці та помножується на відповідну кількість днів оренди. У разі прострочення орендарем виконання грошового зобов`язання, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ і діє у період прострочення виконання зобов`язання, від відповідної суми простроченого грошового зобов`язання, за кожний календарний день прострочення (п. 21.9 договору). Відповідно до п. 23.1. договору, сторони не несуть відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору оренди, якщо таке невиконання (неналежне виконання) є наслідком дії обставини непереборної сили (форс-мажор). Згідно п. 23.2. договору, для цілей цього договору оренди обставинами непереборної сили вважаються, окрім іншого, стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, епідемії, аварії у зовнішніх щодо Приміщення (комунальних) систем водопостачання, водовідведення, енергопостачання та інші події, безпосередньо пов`язані з реалізацією цього договору, виникнення, розвиток та/або припинення яких не залежить від волі сторони (сторін). Наявність обставин непереборної сили підтверджується у відповідності до чинного законодавства України та договору оренди (п. 23.3. договору). Відповідно до п. 23.4. договору сторона, яка зазнала дії обставин непереборної сили, негайно повідомляє про це у письмовій формі другу сторону протягом 3 (трьох) діб з моменту настання обставин непереборної сили. Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на зазначені обставини, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань по договору оренди, а також не підтвердження настання таких обставин сертифікатом ТПП або іншим документом компетентного органу Згідно п. 23.5 договору на період існування обставин непереборної сили (підтверджених документально) сторона, яка зазнає впливу таких обставин, звільняється від виконання зобов`язань, передбачених цим договором. 05.02.2014 року між сторонами було підписано Акт приймання - передавання приміщення (том 1, а.с. 27). Крім того, 05.02.2014 року сторони підписали договір про внесення змін № 1 до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014 року та домовились про наступне:

1. Сторони усвідомлюють, що поточний технічний стан Об`єкту оренди 6 (шостого) та 7 (сьомого) поверхів Будівлі, переданого за Актом приймання-передачі, призводить до неможливості повноцінного використання орендарем такого приміщення за цільовим призначенням, що також негативно впливає на прибутковість орендаря та показники його фінансово-господарської діяльності. Враховуючи можливість орендаря фактично користуватись лише частинами приміщень Об`єкту оренди, у зв`язку з проведенням в інших частинах приміщень адаптаційних та опоряджувальних робіт, необхідних для приведення об`єкту оренди до належного для використання за цільовим призначенням стану, Сторони дійшли згоди змінити розмір орендної плати, та встановили, що на період починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі першої черги, яка складається з "приміщень сухої зони", до моменту підписання Акту приймання-передачі другої черги, яка складається з площі приміщення з басейном, щомісячна Орендна плата за користування Об`єктом оренди становить суму у національній валюті України, яка є еквівалентом 12 548 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) доларів США 00 центів за встановленим Національним Банком України курсом національної валюти України до долару США на дату оплати. Вказана сума Орендної плати включає в себе податок на додану вартість, у відповідності до чинного законодавства України. Враховуючи вищезазначене Сторони дійшли згоди доповнити п. 10.4 підпунктом 10.4.2. у такій редакції:

1. Сторони усвідомлюють, що поточний технічний стан Об`єкту оренди 6 (шостого) та 7 (сьомого) поверхів Будівлі, переданого за Актом приймання-передачі, призводить до неможливості повноцінного використання орендарем такого приміщення за цільовим призначенням, що також негативно впливає на прибутковість орендаря та показники його фінансово-господарської діяльності. Враховуючи можливість орендаря фактично користуватись лише частинами приміщень об`єкту оренди, у зв`язку з проведенням в інших частинах приміщень адаптаційних та опоряджувальних робіт, необхідних для приведення Об`єкту оренди до належного для використання за цільовим призначенням стану, сторони дійшли згоди змінити розмір орендної плати, та встановили, що на період починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі першої черги, яка складається з "приміщень сухої зони", до моменту підписання Акту приймання-передачі другої черги, яка складається з площі приміщення з басейном, щомісячна орендна плата за користування Об`єктом оренди становить суму у національній валюті України, яка є еквівалентом 12 548 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) доларів США 00 центів за встановленим Національним Банком України курсом національної валюти України до долару США на дату оплати. Вказана сума Орендної плати включає в себе податок на додану вартість, у відповідності до чинного законодавства України. Враховуючи вищезазначене Сторони дійшли згоди доповнити п. 10.4 підпунктом 10.4.2. у такій редакції: " 10.4.2. Сторони дійшли згоди, що починаючи з дати підписання Акту приймання- передачі першої черги, яка складається з "приміщень сухої зони", до моменту підписання Акту приймання-передачі другої черги, яка складається з площі приміщення з басейном, щомісячна орендна плата за користування об`єктом оренди становить суму у національній валюті України, яка є еквівалентом 12 548 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) доларів США 00 центів за встановленим Національним Банком України курсом національної валюти України до долару США на дату виставлення рахунку на оплату. На день підписання даного договору щомісячно орендна плата за користування об`єктом оренди становить 100 296, 16 грн. 16.04.2014 року сторони підписали договір про внесення змін № 2 до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014 року та домовились про наступне:

1. З метою уніфікації нумерації - підпункт 10.4.2. пункту 10.4. договору оренди вважати підпунктом 10.4.1. пункту 10.4. цього ж договору оренди;

2. Внести зміни до підпункту 10.4.2. пункту 10.4. договору оренди, виклавши його у такій редакції: " 10.4.1. Сторони дійшли згоди, що починаючи з дати підписання Акту приймання-передачі першої черги, яка складається з "приміщень сухої зони", до 30 квітня 2014 року місячна Орендна плата за користування Об`єктом оренди становить суму у національній валюті України, яка є еквівалентом 12 548 (дванадцять тисяч п 'ятсот сорок вісім) доларів США 00 центів за встановленим Національним Банком України курсом національної валюти України до долару США на дату платежу, що на день підписання даного договору становить 142998, 26 (сто сорок дві тисячі дев`ясот дев`яносто вісім) гривень 26 копійок за діючим курсом НБУ. Вказана сума Орендної плати включає в себе податок на додану вартість, у відповідності до чинного законодавства України. У період з 01.05.2014 року по 31.05.2014 року - місячна Орендна плата за користування Об`єктом оренди становить суму у наці 16 484 долари США 95 центів за встановленим Національним банком України курсом національної валюти України до долару США та становить 187864, 14 грн. У період з 01.06.2014 року до моменту підписання Акту приймання - передачі другої черги, яка складається з площі приміщення з басейном - щомісячна Орендна плата за користування Об`єктом оренди становить суму у національній валюті України, яка є еквівалентом 14133 (чотирнадцять тисяч сто тридцять три) доларів США 00 центів за встановленим Національним Банком України курсом національної валюти України до долару США на дату платежу, що на день підписання даного договору становить 161061 (Сто шістдесят одну тисячу шістдесят одну гривню 08 копійок) за діючим курсом НБУ. Вказана сума Орендної плати включає в себе податок на додану вартість, у відповідності до чинного законодавства України.". 2.1. Сторони домовились, розмір орендної плати, зазначений у п.2 даного договору продовжує діяти до моменту передачі орендодавцем в оренду всього комплексу приміщень першої, другої черг і паркінгу, визначених в п.4.2. договору оренди.

3. У зв`язку з прийнятим цим договором змінами, сторони дійшли згоди-внести зміни до п. 10.5 договору оренди та викласти його у такій редакції: " 10.5. Після підписання Сторонами АПП другої черги Гарантійний платіж, сплачений орендарем у відповідності до умов попереднього договору щодо укладання договору оренди нерухомого майна від 06.03.2013 року, на підставі якого був укладений цей Договір зараховується Орендодавцем у рахунок Орендної плати за перші місяці оренди Приміщень". Всі іншому, що не передбачено даним договором сторони керуються умовами договору оренди. 17.03.2014 року сторонами було підписано акт приймання - передавання приміщення. Так, за твердженням позивача, відповідачем в порушення умов договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014 року не повністю сплачена орендна плата за квітень - травень - червень 2020 року та лютий 2021 року, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1239023, 52 грн. 15.07.2020 року, 13.01.2021 року та 08.02.2021 року позивач звертався до відповідача з претензіями № 15/07/2020-1, № 13/01/2021-1, № 08/02/2021-1 в яких просив сплатити заборгованість з орендної плати (наявні в матеріалах справи). Проте, відповідач за твердженням позивача, заборгованість не сплатив, в результаті чого останній звернувся до суду з даним позовом. Так, позивачем до матеріалів справи на підтвердження позовних вимог додано рахунки - фактури: - № СФ - 0000026 від 01.04.2020 року на суму 390353, 46 грн; - № СФ - 0000035 від 04.05.2020 року на суму 381025, 68 грн; - № СФ - 0000044 від 01.06.2020 року на суму 379 612, 38 грн; - № СФ - 0000012 від 01.02.2021 року на суму 397589, 55 грн. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору. Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Як встановлено п. 10.6 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 5 числа відповідного (поточного) місяця. Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, з урахуванням положень ст.530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.10.6 договору, відповідач повинен був сплачувати орендну плату щомісячно до 5 числа відповідного (поточного) місяця. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 року, № 242 від 20.03.2020 року, № 239 від 25.03.2020 року, № 241 від 29.03.2020 року, № 255 від 02.04.2020 року, № 262 від 08.04.2020 року, № 284 від 15.04.2020 року, № 291 від 22.04.2020 року) введено режим надзвичайної ситуації на всій території України відповідно, встановлено обмежувальні заходи в роботі окремих підприємств господарської діяльності, зокрема заборонена робота торгово-розважальних центрів, закладів громадського харчування, інших установ розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного та побутового обслуговування населення, проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 10 осіб. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" продовжено дію продовжено дію карантину на території України з 22.05.2020 року до 22.06.2020 року. У регіонах, в яких здійснюється послаблення протиепідемічних заходів, зокрема дозволяється: з 22 травня: - діяльність готелів (крім функціонування ресторанів у готелях); - регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні за умови перевезення пасажирів у межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб; з 25 травня: - перевезення пасажирів метрополітенами за умови забезпечення перевізником контролю за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, у тому числі виготовлених самостійно; - відвідування закладів дошкільної освіти; з 1 червня: - робота закладів фізичної культури і спорту, спортивних залів, фітнес-центрів (крім проведення групових занять з кількістю учасників більше ніж 10 осіб); з 10 червня: - діяльність закладів харчування, зокрема приймання відвідувачів у приміщеннях, за умови дотримання протиепідемічних заходів; - діяльність закладів культури, зокрема з прийманням відвідувачів за рішенням власника (органу управління), у тому числі культурних заходів, за умови перебування не більше однієї особи на 5 кв. метрах площі приміщення, де проводиться захід; - діяльність закладів, що надають послуги з розміщення. Тобто, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року (із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 року, № 242 від 20.03.2020 року, Ш 239 від 25.03.2020 року, № 241 від 29.03.2020 року, № 255 від 02.04.2020 року, № 262 від 08.04.2020 року, № 284 від 15.04.2020 року, № 291 від 22.04.2020 року) та постановою Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року було заборонено здійснення господарської діяльності з надання послуг фітнес-центрів. Відповідач на виконання умов п. 23.5 договору та положень діючих нормативно-правових актів, належним чином та у визначений договором строк виконав вимоги щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом з вих. №03/19 від 19.03.2020 року (період дії форс-мажорних обставин: з 17.03.2020 року до 31.05.2020 року (включно), описом вкладення в цінний лист №0100178157374, фіскальним чеком укрпошти (том. 1, а.с. 113-117). Крім того, матеріали справи містять Сертифікат Торгово - промислової палати № 3100-20-0853 від 29.05.2020 року про форс - мажорні обставини, з яких вбачається, що датою настання форс - мажорних обставин є 17.03.2020 - датою закінчення вказано: тривають на 29.05.2020року. При цьому, колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та постанови Міністерства охорони здоров`я України від 26.05.2020 року №28 з 01.06.2020 року дозволена робота закладів фізичної культури і спорту, спортивних залів, фітнес-центрів (крім проведення групових занять з кількістю учасників більше ніж 10 осіб. Згідно акту від 17.03.2020 року про неможливість використання об`єкту оренди за призначенням та тимчасове припинення функціонування фітнес клубу "Спорт Лайф" до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014 року вбачається, що позивач призупинив з 17.03.2020 року по 01.06.2020 року свою господарську діяльність за адресою розташування орендованого майна. З огляду на наведене, відповідачем належними та допустимими доказами доведено суду, що з 17.03.2020 року по 31.05.2020 року приміщення не використовувалося за цільовим призначенням. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року №614 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», зі змінами та доповненнями від 11.11.2020 року, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1100, починаючи з 14.11.2020 року до 16.11.2020 року (включно), з 21.11.2020 року до 23.11.2020 року (включно), з 28.11.2020 року до 30.11.2020 року (включно) на території України додатково до запроваджених вказаною постановою №641 обмежувальних заходів було введено заборону на приймання відвідувачів спортивних залів, фітнес-центрів, басейнів (карантин вихідного дня). Відповідач на виконання умов п. 23.5 договору та положень діючих нормативно-правових актів, належним чином та у визначений договором строк виконав вимоги щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом з вих. №121 від 13.11.2020 року (період дії форс-мажорних обставин 14, 15, 21, 22, 28, 29 листопада 2020 року), описом вкладення в цінний лист №0319106237600, фіскальним чеком укрпошти (том. 1, а.с. 131-134). Крім того, матеріали справи містять Сертифікат Торгово - промислової палати № 3100-21-0080 від 21.01.2021 року про форс - мажорні обставини, з яких вбачається, що датою настання форс - мажорних обставин є 14.11.2020 року - датою закінчення: 30.11.2020 року. Згідно акту від 14.11.2020 року про неможливість використання об`єкту оренди за призначенням та тимчасове припинення функціонування фітнес клубу "Спорт Лайф" до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014 року вбачається, що позивач призупинив з 14.11.2020 року до 16.11.2020 року, з 21.11.2020 року до 23.11.2020 року, з 28.11.2020 року до 30.11.2020 року свою господарську діяльність за адресою розташування орендованого майна. З огляду на наведене, відповідачем належними та допустимими доказами доведено суду, що з 14.11.2020 року до 16.11.2020 року (включно), з 21.11.2020 року до 23.11.2020 року (включно), з 28.11.2020 року до 30.11.2020 року, приміщення не використовувалося за цільовим призначенням. Тобто, у листопаді 2020 року загальна кількість днів, коли приміщення не використовувалося за цільовим призначенням, склала 6 днів. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», з 00:00 годин 08.01.2021 року до 00:00 годин 25.01.2021 року було встановлено заборону на приймання відвідувачів спортивних залів, фітнес-центрів, басейнів, крім відвідування спортсменами національних збірних команд України та їх тренерами за умови дотримання відповідних санітарних і протиепідемічних заходів. Відповідач на виконання умов п. 23.5 договору та положень діючих нормативно-правових актів, належним чином та у визначений договором строк виконав вимоги щодо повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, що підтверджується листом з вих. №б/н від 08.01.2021 року (період дії форс-мажорних обставин з 08.01.2021 року до 24.01.2021 року), описом вкладення в цінний лист №0319106151632, фіскальним чеком укрпошти (том. 1, а.с. 137-140). Крім того, матеріали справи містять Сертифікат Торгово - промислової палати № 3100-21-0287 від 12.03.2021 року про форс - мажорні обставини, з яких вбачається, що датою настання форс - мажорних обставин є 08.01.2021 року - датою закінчення: 25.01.2021 року. Згідно акту від 08.01.2021 року про неможливість використання об`єкту оренди за призначенням та тимчасове припинення функціонування фітнес клубу "Спорт Лайф" до договору оренди нерухомого майна від 05.02.2014 року вбачається, що позивач призупинив з 08.01.2021 року до 25.01.2021 року свою господарську діяльність за адресою розташування орендованого майна. З огляду на наведене, відповідачем належними та допустимими доказами доведено суду, що з 08.01.2021 року до 25.01.2021 року, приміщення не використовувалося за цільовим призначенням. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що з моменту встановлення карантину, введеного постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 року №211 (з наступними змінами і доповненнями), і до його завершення в установленому законом порядку, наймач звільнений від плати за користування майном. При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження позивача, що суд першої інстанції безпідставно та неправомірно в оскаржуваній постанові посилається на постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, про заборону здійснення господарської діяльності з надання послуг фітнес-центрів, так як жодна з них не регулює договірні відносини у сфері оренди нерухомості та не може підмінювати норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, з огляду на наступне. У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 року зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 року зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 року зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: - статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати; - форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; - доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Отже, виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким доповнено частину 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" положенням про віднесення до форс-мажорних обставин карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, не передбачає будь-яких законодавчих змін (виключень/особливостей) щодо підтвердження існування такої обставини. Щодо твердження позивача, що вагомим доказом користування орендованим приміщенням відповідачем в період з 17.03.2020 року по 31.05.2020 року, 14-15.11.2020 року, 21-22.11.2020 року, 28-29.11.2020 року, 08.-24.1.2021 року є відсутність факту підписання між сторонами актів повернення-прийому приміщень у зазначені періоди, колегія суддів відзначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18). 17.10.2019 року набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВП ВС від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц. Так, матеріали справи не містять, а позивачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції будь-яких належних та допустимих доказів незаконності отримання відповідачем відповідних актів (заперечення на акт, тощо). Враховуючи вищевикладене у сукупності, на переконання колегії суддів докази, подані відповідачем в обґрунтування заперечень на позовні вимоги, зокрема, щодо неможливості використовувати відповідне приміщення за цільовим призначенням є більш вірогідними. Факт зупинення діяльності об`єкту оренди на час карантину підтверджений матеріалами справи та позивачем не спростований. При цьому, колегія суддів відзначає, що можливість доступу відповідача до приміщення, в якому знаходиться його майно, за схоронність якого несе відповідальність лише відповідач у спірні періоди не є доказом використання приміщення за цільовим призначенням та наявності підстав для нарахування орендної плати. Відповідно до п. 5.1 договору орендар зобов`язаний використовувати приміщення виключно відповідно до його призначення, визначеного договором. Орендодавець погоджується, що орендар використовує приміщення з метою надання спортивно-оздоровчих послуг, у тому числі для організації та функціонування спортивного комплексу (фітнес центру), а також для розташування пов`язаних об`єктів дозвілля, торгівлі та харчування з можливістю надання супутніх (пов`язаних) послуг і реалізації супутніх (пов`язаних товарів). Твердження скаржника, що суд першої інстанції і відповідач визнають факт використання останнім орендованих приміщень та можливість вільного доступу до них під час дії карантину, спростовуються висновками суду. Між сторонами не існує договірних відносин стосовно зберігання майна, у яких позивач є стороною зберігача та отримує кошти за надання послуг зберігання. Відповідачем у відповідності до зобов`язань щодо своєчасності та повноти сплати розміру орендної плати, визначених договором оренди, перерахував на рахунок позивача наступні грошові кошти в рахунок оплати вартості орендної плати: - за березень 2020 року - 347 502,20 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 566 від 04.03.2020 року. - за червень 2020 року - 211 466,15 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 592 від 16.06.2020 року. - за листопад 2020 року 402 055,58 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 638 від 09.11.2020 року. - за січень 2021 року 399 51 1,64 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується відповідним Платіжним дорученням № 663 від 11.01.2021 року. - за лютий 2021 року 98 091,40 грн, з урахуванням ПДВ, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 680 від 08.02.2021 року (наявні в матеріалах справи). Як вбачається з матеріалів справи, станом на квітень 2020 року за відповідачем обліковувалась переплата орендної плати у розмірі 168 146,23 грн, з ПДВ, про що відповідач повідомив позивача листом з вих. № 116 від 25.06.2020 року (наявний в матеріалах справи), в якому надавав відповідні пояснення, наголошував на необхідності здійснити зарахування суми переплати в рахунок оплати орендної плати за червень 2020 року (пропорційно сумі переплати) та повідомляв про належне виконання зобов`язання щодо оплати оренди за червень 2020 року. Крім цього, за відповідачем обліковувались переплати орендної плати у листопаді 2020 року у розмірі 80 411,12 грн, з ПДВ, та січні 2021 року - 219 087,03 грн. Тобто, зважаючи на наявність вказаних переплат, відповідачем у відповідності до п. 10.8 договору було відкориговано розмір орендної плати за лютий 2021 року шляхом його зменшення на суму вказаних переплат, про що відповідач повідомив у листі № 118 від 25.04.2021 року (наявний в матеріалах справи) та наголосив на виконанні зобов`язань зі сплати орендної плати за листопад 2020 року, січень 2021 року та лютий 2021 року в повному обсязі та у встановлені договором оренди строки з урахуванням форс-мажорних обставин. Надсилання вищевказаних листів про роз`яснення порядку оплати вартості орендованих платежів та врегулювання суперечливих питань, спростовує твердження позивача, що відповідач не звертався до позивача з приводу зменшення орендної плати. Позивачем за червень 2020 року було виставлено рахунок на оплату вартості орендної плати на суму 379612,38 грн, з ПДВ. Проте, як встановлено вище, станом на червень 2020 року за відповідачем обліковувалась переплата орендної плати у розмірі 168146,23 грн, з ПДВ. Відповідач сплатив за червень 2020 року 211466,15 грн, з ПДВ, а саме за мінусом існуючої переплати, тобто повністю сплатив вартість орендної плати згідно виставленого рахунку. Позивачем за лютий 2021 року було виставлено рахунок на оплату вартості орендної плати на суму 397589,55 грн, з ПДВ. Станом на лютий 2021 року за відповідачем обліковувалась переплата орендної плати у розмірі 299498,15 грн, з ПДВ, з яких 80411,12 грн - сума переплати за листопад 2020 року; 219087,03 грн - сума переплати за січень 2021 року. Відповідач с повністю сплатив вартість орендної плати згідно виставленого рахунку. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт належного виконання відповідачем свого обов`язку щодо сплати орендної плати за користування приміщенням у повному обсязі та у встановлені договором оренди строки з урахуванням форс-мажорних обставин, що діяли у березні 2020 року, червні 2020 року, листопаді 2020 року, січні 2021 року та лютому 2021 року та пунктів 23.1, 23.5. договору оренди відповідно умов якого сторони звільняються від відповідальності та обов`язку щодо виконання зобов`язань за договором оренди, внаслідок дії обставини непереборної сили (форс-мажор). Отже, висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог суперечать дійсним обставинам справи, не ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати не підлягають задоволенню повністю. Разом з цим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 106618, 93 грн (пеня за період з 06.06.2020 року по 06.05.2021 року за невиконання простроченого зобов`язання з орендної плати за квітень - червень 2020 року); 469 762,68 грн (штраф за невиконання простроченого зобов`язання з орендної плати за квітень - червень 2020 року); 9 723,43 грн (пеня за період з 06.02.2021 року по 06.05.2021 року за невиконання простроченого зобов`язання з орендної плати за лютий 2021 року); 149 749, 07 грн (штраф за невиконання простроченого зобов`язання з орендної плати за лютий 2021 року), як похідні від частини позовних вимог в задоволенні яких було відмовлено. Твердження позивача, що ПП/ТОВ/АТ/інша форма «Спорт-Лайф» не є - ані стороною договору оренди нерухомого майна, ані стороною у судовому спорі, не спростовує висновків суду першої інстанції та є безпідставним, оскільки «Спорт Лайф» є знаком для товарів і послуг, та відповідно відсутні ознаки суб`єкта господарювання. Посилання скаржника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 08.05.2018 року у справі №910/7495/16 є неприйнятними з огляду на те, що таку постанову прийнято Великою Палатою Верховного Суду з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідній справі, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших встановлених обставин, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідне судове рішення. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Великої Палати Верховного Суду. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 910/17999/16. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень скаржник (позивач) суду не надав. Так, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання позивача, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. При цьому, колегія суддів погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест". Твердження позивача викладені у відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" спростовуються висновками апеляційного суду. При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України по. 4241/03 від 28.10.2010 року). Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України). Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт", знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають судові витрати пов`язані із розглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року у справі № 910/4532/21 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року у справі № 910/4532/21 задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 року у справі №910/4532/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на позивача. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрохолдинг - Інвест" (04107, м. Київ, вул. Ромоданова Академіка, буд. 14, кв. 49; код ЄДРПОУ 36798719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт - Комфорт" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, буд. 1, оф. 23; код ЄДРПОУ 37635773) 44 434,74 грн (сорок чотири тисячі чотириста тридцять чотири гривні 74 копійки) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/4532/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя В.В. Сулім Судді О.М. Коротун А.Г. Майданевич Дата складення повного тексту 14.12.2021 року.