Постанова 4873 № 927/891/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "10" березня 2021 р. Справа № 927/891/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Попікової О.В. суддів: Андрієнка В.В. Євсікова О.О. розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 у справі №927/891/20 (суддя Демидова М.О.) за позовом Приватного підприємства "Нові Технології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" про стягнення 2805581,19 грн. за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С., в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Браніцький О.М., адвокат, посв. №3604/10 від 20.03.2008; - відповідача повідомлений, але не з`явився; Короткий зміст і підстави позовних вимог. Приватне підприємство "Нові Технології" (надалі позивач/ПП «Нові Технології») звернулось до Господарського суду Чернігівської області із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" (надалі відповідач/скаржник/ТОВ «Агрофірма «Іванівка АГ») заборгованості у сумі 2683571,20 грн., 3% річних у сумі 22838,87 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5967,14 грн., пеню у сумі 93203,98 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №ІВО20420/ор в частині здійснення розрахунків. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 (з урахуванням ухвали від 07.12.2020) позов задоволений повністю; стягнуто з відповідача заборгованість у сумі 2683571,20 грн., 3% річних у сумі 22838,87 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5967,14 грн., пеню у сумі 93203,98 грн. Судове рішення обґрунтоване тим, що всупереч умов договору оренди, відповідач не здійснив повністю оплату за орендовану техніку, а тому, заборгованість у сумі 2 683 571,20 грн. підлягає стягненню з нього у судовому порядку, так само як і нараховані на неї пеня на підставі п. 9.4. договору, інфляційні втрати та 3% річних, заявлені до стягнення на підставі статті 625 ЦК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати повністю, та прийняти нове, яким у позові відмовити. Єдиною підставою для скасування рішення, на яку посилається скаржник в апеляційній скарзі, є те, що судом не враховано, що позивач, при розрахунку інфляційних нарахувань, врахував не весь період прострочення виконання грошового зобов`язання, а лише червень 2020 року, в якому рівень інфляції становив 100,2%. Як стверджує скаржник, при врахуванні червня, липня і серпня 2020 року при нарахуванні інфляційних, інфляційні втрати були б відсутні. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті. Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Андрієнко В.В., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 у справі №927/891/20 залишено без руху; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази доплати судового збору у розмірі 49999,98 грн. 29.01.2021 від Приватного підприємства "Нові Технології" надійшов відзив на апеляційну скаргу. 01.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов лист з платіжним дорученням №1 від 26.01.2021 про доплату судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 у справі №927/891/20; розгляд справи №927/891/20 призначено на 08.02.2021. 05.02.2021 від адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" Кульгейко Л.Ю. надійшла заява про дострокове розірвання договору про надання правової допомоги та проханням відкласти розгляд справи. 05.02.2021 від Адміністративного директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" надійшла заява про відкладення розгляду справи. 05.02.2021 від адвоката Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" Карачія П.П. надійшла заява про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи. Представники відповідача в судове засідання 08.02.2021 не з`явились. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 розгляд справи відкладено на 01.03.2021. У судовому засіданні 01.03.2021 оголошено перерву на 10.03.2021, про що постановлено ухвалу та повідомлено відповідача. В судове засідання 10.03.2021 представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; клопотань про відкладення від нього не надходило. Враховуючи, що явка сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача. Позиції учасників справи. Присутній у судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити в силі. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції. 02.04.2020 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем №ІВО20420/ор (надалі договір оренди), відповідно до якого орендодавцеь зобов`язується передати у тимчасове володіння і користування орендарю сільськогосподарську техніку, зазначену у акті прийому-передачі сільськогосподарської техніки, який є додатком до договору, а також зобов`язується забезпечити своїми силами її керування та технічну експлуатацію; орендар зобов`язується прийняти в тимчасове володіння та користування техніку під керуванням екіпажу, виплачувати орендодавцю орендну плату за користування сільськогосподарською технікою і повернути її у порядку, встановленому Договором (п. 1.1.). Об?єктом договору є сільськогосподарська техніка, зазначена у акті прийому-передачі сільськогосподарської техніки, який є додатком до договору. Комплектація сільськогосподарської техніки вказується у акті прийому-передачі сільськогосподарської техніки (п. 1.3. договору). Згідно із п.3.2 договору оренди передача сільськогосподарської техніки в оренду здійснюється за актом прийому-передачі сільськогосподарської техніки у с. Красне Чернігівської області. Строк оренди встановлюється додатковою угодою до договору (п. 4.1 договору). Згідно з п.п. 5.1, 5.2 договору розмір орендної плати встановлюється додатковою угодою до договору. Орендна плата сплачується орендарем у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця протягом строку, визначеного у додаткових угодах до договору. 02.04.2020 сторони підписали додаткову угоду №1 до договору оренди, в якій узгодили розмір орендної плати під час використання орендованої сільськогосподарської техніки для посіву, яка складає у національній валюті 1044,24 грн. (з ПДВ) за 1 гектар. Відповідно до п. 3 додаткової угоди строк оренди починається з моменту підписання акту приймання-передачі. Пунктом 4 додаткової угоди сторони погодили, що орендар здійснює оплату протягом 30 календарних днів після підписання Актів про виконання роботи у робочі дні тижня (вівторок або четвер). Згідно із пункту 9.4 договору у випадку прострочення сплати орендної плати орендар зобов?язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Відповідно до акта приймання-передачі сільськогосподарської техніки до договору оренди без дати та номера, підписаного сторонами, позивачем передано, а відповідачем прийнято в оренду сільськогосподарську техніку а саме: трактор гусеничний марки challenger 95E з автопілотом та сіялку марки Джон Дір DB80 № АО DB 80Х700108, 32 рядка з Precision Planting. Згідно з актом надання послуг №2 від 04.05.2020, підписаного та скріпленого печатками обох сторін, надано послуг на суму 2983571,20 грн. 04.05.2020 позивачем виставлений відповідачу рахунок на оплату №1 на суму 2983571,20 грн. Враховуючи п. 4 додаткової угоди №1, відповідач повинен був оплатити вказаний рахунок протягом 30 днів з дати підписання акта надання послуг від 04.05.2020, тобто до 03.06.2020, чого зроблено відповідачем не було. Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач свої зобов`язання за договором у частині сплати орендної плати виконав частково, сплативши всього 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №905044656 від 26.06.2020 на суму 100 000,00 грн., №104495629 від 04.09.2020 на суму 200 000,00 грн. Решта суми заборгованості з орендної плати у сумі 2683571 грн. 20 коп. відповідачем сплачена не була. Позивачем на адресу відповідача надсилалася претензія №01-1006/2020 від 10.06.2020 з вимогою сплати заборгованості, докази направлення якої містяться у матеріалах справи. Проте, претензія відповідачем залишена без задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. За змістом п. 1 ч. 2 статті 11 та ч. 1 статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондує право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України може виникати на підставі договору. В силу норм статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 статті 759 ЦК України). Відповідно до ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частиною першою статті 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Враховуючи встановлені у даній справі обставини, зокрема, щодо підписання сторонами договору оренди акта надання послуг 04.05.2020 на суму 2 983 571,20 грн., з підписанням якого пов`язується обов`язок відповідача здійснити розрахунок з позивачем за орендоване майно - протягом 30 днів з дати підписання (до 03.06.2020), факт не здійснення відповідачем розрахунків з позивачем в указаний строк, а здійснення лише часткової оплати - 100 000,00 грн. та 200 000,00 грн., і то, поза межами кінцевого строку здійснення оплати, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про обґрунтованість та доведеність позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 2 683 571,20 грн. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) за статтею 610 ЦК України. За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (стаття 551 ЦК України). Відповідно до ч. 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені з урахуванням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами спору договору, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність стягнення з відповідача пені у сумі 93 203,98 грн. Частиною 2 статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Відповідно до ч. 1 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки. Нормами ч. 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, з урахуванням встановлених у справі обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування позивачем 3% річних у сумі 22 838,87 грн. та, відповідно, стягнення їх у судовому порядку. Стосовно заявленої позивачем вимоги, яка задоволена судом першої інстанції, про стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості тільки за червень 2020 року, а не за весь період прострочення, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови). За змістом ч. 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.10.2018 у справі №922/4099/17). Крім того, у своїй постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Колегія суддів, враховуючи положення статті 625 ЦК України стосовно того, що боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також позицію Верховного Суду, викладену вище стосовно того, що для до розрахунку інфляційних втрат мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція), приймаючи до уваги, що порушення грошового зобов`язання з боку відповідача тривало не лише в одному місяці - червні 2020 року, приходить до висновку, що нарахування позивачем інфляційних лише за вказаний місяць, в якому мала місце інфляція (100,2%), без урахування інших періодів прострочення боржником (відповідачем) виконання грошового зобов`язання, в яких могла бути як інфляція, так і дефляція, не відповідає приписам статті 625 ЦК України та наведеній позиції Верховного Суду. Відповідно до ч. 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Отже, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 5 967,14 грн., з огляду на наведене вище, а також неможливістю виходу судом за межі позовних вимог, задоволенню не підлягають і судове рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у стягненні з відповідача інфляційних втрат у сумі 5 967,14 грн. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Як вказувалося вище, єдиним доводом апеляційної скарги було невірне застосування судом статті 625 ЦК України щодо задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих лише за один місяць, який (довід) знайшов своє підтвердження під час здійснення апеляційного провадження, наслідком чого є скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині, а не повністю судового рішення як просив скаржник в апеляційній скарзі. Згідно з пунктом 2) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 277 ГПК України). Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, та про скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 967,14 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у цій позовній вимозі. Судові витрати. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України стягуються пропорційно до задоволених вимог. Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 у справі №927/891/20 задовольнити частково. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 у справі №927/891/20 скасувати в частині задоволення позовної вимоги Приватного підприємства "Нові Технології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 967,14 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству "Нові Технології" у задоволенні позовної вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 5 967,14 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" (вул. Садова, 26-А, село Красне, Чернігівська область, Чернігівський район, 15572, код ЄДРПОУ 36131192) на користь Приватного підприємства "Нові Технології" (вул. Шевченка, 67, смт. Теофіполь, Теофіпольський район, Хмельницька область, 30602, код ЄДРПОУ 32607322) 41 994,22 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.11.2020 у справі №927/891/20 залишити без змін. Стягнути з Приватного підприємства "Нові Технології" (вул. Шевченка, 67, смт. Теофіполь, Теофіпольський район, Хмельницька область, 30602, код ЄДРПОУ 32607322) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Іванівка АГ" (вул. Садова, 26-А, село Красне, Чернігівська область, Чернігівський район, 15572, код ЄДРПОУ 36131192) 134,26 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази. Справу №927/891/20 повернути до Господарського суду Чернігівської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту. Повний текст постанови складений 11.03.2021. Головуючий суддя О.В. Попікова Судді В.В.Андрієнко О.О. Євсіков