Постанова 4876 № 904/5255/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.06.2026 року м. Дніпро Справа № 904/5255/25 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Мороза В.Ф., Паруснікова Ю.Б., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бєлік В.Г.) від 20.11.2025 р. та ухвалу від 10.12.2025 р. у справі № 904/5255/25 за позовом Комунального підприємства "МІСЬКА ЖИТЛОВО-ТЕХНІЧНА ІНСПЕКЦІЯ" Нікопольської міської ради, Дніпропетровська область, м. Нікополь до Товариства з обмеженою відповідальністю ''ЮРВІТ-2014'', Дніпропетровська область, м. Нікополь про стягнення заборгованості за договором оренди комунального майна територіальної громади м. Нікополя у загальному розмірі 88 980,41 грн, - ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 р. Комунальне підприємство "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014", у якому просило: - визнати поважними причини пропущення позовної давності за липень, серпень 2022 року зважаючи на обставини, пов`язані з тим, що Нікопольська територіальна громада являлась територією активних бойових дій з 21.07.2022 р. по 31.05.2023 р., та з 31.05.2023 р. і по теперішній час являється територією активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси, та на якій відбуваються такі події як: нестабільна робота підприємств; виїзд працівників до інших населених пунктів чи закордон; неможливість отримати доступ до інформації на електронних носіях, та поновити строки позовної давності, починаючи з 01.06.2025 р.; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" на користь Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради суму основного боргу у розмірі 88 980,41 грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди комунального майна територіальної громади м. Нікополя № 7 від 13.01.2022 в частині оплати за користування майном. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. у справі № 904/5255/25: - позов задоволено; - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 74, код ЄДРПОУ 37951455) на користь Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 58А; код ЄДРПОУ 38309555) суму основного боргу у розмірі 88 980,41 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. у справі № 904/5255/25: - заяву Комунального підприємства "МІСЬКА ЖИТЛОВО-ТЕХНІЧНА ІНСПЕКЦІЯ" Нікопольської міської ради про виправлення помилки в судовому рішенні - задоволено; - виправлено описку, допущену в другому абзаці резолютивній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 по справі № 904/5255/25 щодо коду ЄДРПОУ відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю ''ЮРВІТ-2014'', виклавши в наступній редакції: "Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Героїв Чорнобиля, буд. 74, код ЄДРПОУ 39456812) на користь Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 58А; код ЄДРПОУ 38309555) суму основного боргу у розмірі 88 980,41 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн"; - дана ухвала є невід`ємною частиною рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 по справі № 904/5255/25. Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014", в якій просить поновити строк ТОВ "ЮРВІТ-2014" на оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. у справі № 904/5255/25, скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. та ухвалу від 10.12.2025 р. у справі № 904/5255/25, позов Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради у даній справі залишити без розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема, зазначає наступне: - вказує на те, що позовна заява подана позивачем без додержання вимог, викладених у статті 162 ГПК України, а саме неправильно вказаний ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Суд першої інстанції не надав цьому належної оцінки та не перевірив додержання позивачем вимог процесуальних норм. На думку апелянта, подання позовної заяви із зазначеним порушенням та прийняття її судом першої інстанції є підставою для скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про залишення позову без розгляду; - також позивач у позовній заяві вказав, що у нього відсутні відомості про наявність чи відсутність у відповідача електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Своєю чергою суд першої інстанції не перевірив інформацію про наявність у відповідача електронного кабінету та в ухвалі про відкриття провадження у справі зазначив про відсутність електронного кабінету у відповідача. Апелянт вказує на наявність у нього електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, а в зазначених діях суду першої інстанції вбачає порушення судом норм процесуального права; - на переконання апелянта, викладення абзацу 2 резолютивної частини рішення від 20.11.2025 у справі № 904/5255/25 не можуть вважатися опискою в розумінні статті 243 ГПК України, оскільки не є неточністю щодо встановлених фактичних обставин справи і не носить технічний характер, а фактично є зміною резолютивної частини судового рішення, яка змінює (зачіпає) зміст судового рішення. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.02.2026 р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. та ухвалу від 10.12.2025 р. у справі № 904/5255/25 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи. Комунальне підприємство "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради подало до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким заперечує проти її задоволення та просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає наступне: - вказує на те, що позивачем на адресу відповідача було направлено позовну заяву, в якій було зазначено ідентифікаційний код відповідача з помилками та інформацію про відсутність відомостей у позивача стосовно реєстрації відповідачем електронного кабінету в системі «Електронний суд». Враховуючи обізнаність відповідача про пред`явлення до нього позову, позивач вважає дії відповідача з неповідомлення суду першої інстанції про наявність у нього електронного кабінету та про помилку у зазначенні в позовній заяві ідентифікаційного коду відповідача такими, що спрямовані на введення суду в оману та зловживання процесуальними правами; - вважає, що підлягають відхиленню судом апеляційної інстанції доводи відповідача про те, що ухвала суду від 10.12.2025 підлягає скасуванню оскільки описки в рішенні та помилки виникли внаслідок надання позивачем суду невірної інформації. Так, позивач вказує на те, що нормами ст. 89 ГПК України можливість виправлення описок і помилок не ставиться в залежність від причин їх виникнення, адже головним у цій процесуальній процедурі є виявлення описок і помилок, які були допущені в судовому рішенні і існування яких унеможливлює його виконання. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" подало до Центрального апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що відповідач жодним чином не вчиняв дій зловживання процесуальними правами, про які зазначає позивач, а сама ситуація виникла саме через порушення норм процесуального права позивачем при оформленні позовної заяви. Апелянт вважає, що, з процесуального погляду, важливе значення має встановлення того, хто саме припустився помилки. На думку апелянта, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню, оскільки описку допустив не суддя, а позивач, який неправильно вказав код ЄДРПОУ відповідача в позовній заяві, а суд, задовольняючи її, дослівно відтворив таку помилку в резолютивній частині рішення. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 13.01.2022 р. між Управлінням комунального майна Нікопольської міської ради (Орендодавець) (далі - Орендодавець) з однієї сторони, Комунальним підприємством "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради (далі - Балансоутримувач/Позивач) (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юрвіт-2014" (далі - Орендар, Відповідач) був укладений Договір оренди комунального майна територіальної громади м. Нікополя за № 7 від 13.01.2022 р. (далі - Договір). Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець і Балансоутримувач передають, а Орендар приймає у строкове платне користування майно, будівлі контори та нежитлові будівлі, загальною площею 532,80 м2 за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Г. Чорнобиля

74. На виконання Договору складений акт прийому-передачі будівлі контори та нежитлові будівлі, і цей акт є невід`ємною частиною договору. Пунктом 1.14. Договору узгоджена орендна плата та інші платежі. Місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону: 6 975,42 грн (без податку на додану вартість). Дата і реквізити протоколу електронного аукціону: протокол про результати електронного аукціону № LLP001-UA-20211129-41816-41816 від 20.12.2021. Пунктом 3.3. Договору передбачено, що Орендар сплачує орендну плату Балансоутримувачу, щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону. Пунктом 3.4. Договору визначено, що Орендар сплачує орендну плату на підставі виставлених рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати без зазначення частини орендної плати, яка сплачується окремо на рахунок Балансоутримувача та частини орендної плати, яка сплачується окремо до місцевого бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу орендну плату разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації Орендаря платником податку на додану вартість. Відповідно до п. 12.1. Договору цей договір укладено на строк, визначений у пункті 1.17. Умов (5 років з дати набрання чинності цим договором). Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами (нотаріального посвідчення, якщо відповідно до законодавства договір підлягає нотаріальному посвідченню). Строк оренди за цим договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього договору. На виконання умов Договору Позивач щомісячно виставляв рахунки на оплату відповідно до П. 3.4. із власної електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, що містяться в П.1. Договору (Змінювані умови договору) шляхом направлення електронних листів з прикріпленим файлом, що містив в собі рахунок і акт надання послуг та оригінали надавав представнику Відповідача нарочним способом. Оскільки самим П 3.4. Договору не зафіксовано умов виставляння рахунків на оплату, у 2022 році Відповідач рахунки і акти надання послуг отримував нарочним способом, а у 2023 році Позивач почав надсилати рахунки і акти надання послуг в електронній формі, адже згідно П.12.8. Договору прямо передбачено пересилку листів Позивача на електронну адресу Відповідача, що свідчить про допустимість електронного листування використовуючи корпоративну пошту в спілкуванні між собою. В порушення умов договору оренди, Відповідач свої обов`язки щодо повернення другого екземпляру підписаного акту надання послуг не виконував і не відправляв їх на адресу Позивача ні нарочним способом ні по електронній пошті. Як зазначає позивач, за 2022 рік Відповідачу було нараховано орендну плату в сумі 84 650,09 грн, а сплачено Відповідачем було лише 58 592,52 грн. Борг за 2022 рік складає 26 057,57 грн. За 2023 рік Відповідачу було нараховано 114 801,46 грн, а сплачено Відповідачем було 51 878,62 грн. Борг за 2023 рік складає 62 922,84 грн. Таким чином, за твердженням позивача, загальна заборгованість Відповідача з орендної плати складає 88 980,41 грн (вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят грн 41 коп.). Згідно з пунктами 11.1, 11.3 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором. Спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку. Посилаючись на несплату відповідачем орендної плати, передбаченої договором, позивач звернувся з цим позовом до суду. Ухвалюючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 88 980,41 грн за оренду нежитлового приміщення станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 88 980,41 заборгованості підлягає задоволенню. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне. З положень з ч.ч. 1-3 ст. 11 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За визначенням статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна": - оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; - рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. "Один спір - один процес" (див. постанову Великої Палати Верховного Суд від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19); - орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк; - потенційний орендар - фізична або юридична особа, яка виявила бажання взяти майно в оренду у спосіб, визначений цим Законом; - уповноважений орган управління - орган, до сфери управління якого належить балансоутримувач. Частиною 1 статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Частиною 11 вказаної статті Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі якщо об`єкт не було передано в оренду за результатами аукціону, проведеного згідно з частиною десятою цього Закону, протягом п`яти робочих днів з дати формування протоколу про визнання аукціону таким, що не відбувся, публікується оголошення про проведення аукціону та здійснюється проведення аукціону відповідно до статті 13 цього Закону. Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як було зазначено вище, укладаючи Договір сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15-го числа поточного місяця оренди. Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Таким чином, оскільки, станом на час ухвалення оскаржуваного рішення, судом першої інстанції встановлений факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 88 980,41 грн за оренду нежитлового приміщення, тобто розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, судова колегія констатує, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 88 980,41 грн заборгованості. Водночас, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції надав оцінку обставинам щодо визнання поважними причинами пропущення позовної давності, про що зазначив позивач у позовній заяві, та дійшов висновку, що позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості у цій справі вважається продовженою та не сплила на момент звернення позивачем із позовною заявою до суду, а тому підстави для застосування позовної давності до позовних вимог позивача відсутні. Варто звернути увагу, що відповідач в апеляційній скарзі не заперечує та не спростовує встановлені судом першої інстанції обставини справи щодо укладення, виконання та дії Договору оренди комунального майна територіальної громади м. Нікополя № 7 від 13.01.2022 р., а також щодо існування у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 88 980,41 грн. Так само не заперечує апелянт і встановлені судом обставини щодо відсутності підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин. Судова колегія зауважує, що предметом апеляційного оскарження та апеляційного перегляду є обставини прийняття судом першої інстанції позовної заяви до розгляду за наявності підстав для залишення позову без розгляду, як про те стверджує апелянт, та ухвала про виправлення описки у судовому рішенні, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Як вже було зазначено вище, Комунальне підприємство "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" суми боргу, що виникла у зв`язку неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди комунального майна територіальної громади м. Нікополя № 7 від 13.01.2022 в частині оплати за користування майном. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Як стверджує відповідач, позовна заява Комунального підприємства "Міська житлово-технічна інспекція" Нікопольської міської була подана без додержання вимог, викладених у статті 162 ГПК України, а господарський суд не надав цьому належної оцінки та не перевірив додержання позивачем вимог процесуальних норм, що призвело до порушення прав відповідача на належний розгляд справи і ухвалення справедливого рішення. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Відповідач вказує на те, що при поданні позовної заяви позивач зазначив неправильні дані відповідача, а саме: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та відомості про наявність або відсутність електронного кабінету. Однак, судова колегія зауважує, що відповідач не наводить обґрунтувань які саме права відповідача порушені у зв`язку із зазначеними недоліками позовної заяви, як ці недоліки вплинули на належний розгляд справи і ухвалення справедливого рішення. Так, з матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення повідомлення відповідача про розгляд цієї справи судом першої інстанції було направлено на адресу останнього ухвалу суду від 24.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням про її вручення, яка містить позначку "Судова повістка". 02.10.2025, на адресу Господарського суду Дніпропетровської області повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0610282141518 з якого вбачається, що вказану ухвалу суду отримано 30.09.2025. Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінет - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з положеннями пунктом 3 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Таким чином, судова колегія констатує, що відповідач був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд цієї справи, відповідачу була надана можливість взяти участь у розгляді цієї справи шляхом надання суду відзиву на позовну заяву та інших заперечень проти доводів позивача, що не заперечується відповідачем. Рішення суду першої інстанції у цій справі було надіслано на поштову адресу відповідача та одержано останнім, тобто відповідач був належним чином повідомлений судом про ухвалене рішення, що надало можливість відповідачу ознайомитися з його змістом та оскаржити це рішення до суду апеляційної інстанції, що також не заперечується відповідачем. Отже жодні процесуальні права відповідача при розгляді судом цієї справи порушені не були. Судова колегія відзначає, що в позовній заяві та рішенні суду першої інстанції правильно вказані найменування відповідача та адреса його місцезнаходження, з матеріалів справи чітко зрозуміло, про яку саме юридичну особу йдеться, адже прослідковується зв`язок з договором, на підставі якого виник спір у цій справі. Окрім цього, як вже зауважено вище, відповідач не заперечує та не спростовує встановлені судом першої інстанції обставини справи щодо укладення, виконання та дії Договору оренди комунального майна територіальної громади м. Нікополя № 7 від 13.01.2022 р., а також щодо існування у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 88 980,41 грн. За таких обставин, судова колегія вважає, що, оскаржуючи рішення суду першої інстанції з суто процедурних підстав, не заперечуючи при цьому встановлені судом обставини справи та викладені судом висновки, відповідач використовує своє право на апеляційне оскарження не для відновлення порушеного права відповідача і ухвалення справедливого рішення, а намагається уникнути виконання законного та обґрунтованого судового рішення. При цьому судова колегія зауважує, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). Згідно з частинами 1, 7 статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку. Отже, судова колегія вважає, що задовольнивши апеляційну скаргу, скасувавши виключно з формальних підстав цілком справедливе рішення суду першої інстанції та залишивши позовну заяву без розгляду, як того просить апелянт, суд апеляційної інстанції припустився би надмірного формалізму, чим порушив би право позивача на доступ до правосуддя. Водночас, судова колегія звертає увагу, що виконавчий документ у цій справі ще не виданий. Натомість ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. у цій справі заяву позивача задоволено та виправлено описку, допущену в другому абзаці резолютивній частині рішення щодо коду ЄДРПОУ відповідача, викладено цей абзац із вказанням правильного коду ЄДРПОУ відповідача. Вказана ухвала суду першої інстанції також є предметом апеляційного оскарження, з приводу чого судова колегія зазначає таке. Відповідно до частин першої, другої статті 243 ГПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Отже законом передбачені випадки, коли недоліки рішення суду можуть бути усунені тим самим судом, що його ухвалив. Описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Арифметична помилка - це неточність у розмірі присудженого, неправильність арифметичних розрахунків. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто, виникли в процесі виготовлення тексту рішення). Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо, при цьому, не зачіпається суть судового рішення. Наведений висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.01.2021 р. у справі № 905/2135/19. Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, в контексті змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. у цій справі, суд першої інстанції фактично здійснив виправлення описки, що ускладнювала виконання рішення, при цьому не змінивши суть судового рішення. Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні цього питання суд першої інстанції не порушив норми процесуального права, зокрема, приписи статей 240 та 243 ГПК України, фактично не змінив рішення після його проголошення, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2025 р. у цій справі підлягає залишенню без змін. З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувані рішення та ухвала відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. та ухвали від 10.12.2025 р. у цій справі відсутні. Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 6 056,00 грн слід покласти на позивача. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. та ухвалу від 10.12.2025 р. у справі № 904/5255/25 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2025 р. та ухвалу від 10.12.2025 р. у справі № 904/5255/25 - залишити без змін. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРВІТ-2014". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя В.Ф. Мороз Суддя Ю.Б. Парусніков