Постанова 4812 № 488/3654/21

15.12.21 22-ц/812/2262/21 Справа №488/3654/21 Провадження № 22-ц/812/2262/21 Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М. П О С Т А Н О В А Іменем України 14 грудня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Яворської Ж.М., суддів: Темнікова В.І., Царюк Л.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2021 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Селищевою Л.І., дата складання повного тексту не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної ради України про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку,- В С Т А Н О В И В: 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Апарату Верховної ради України про зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсації за невикористану відпустку та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2021 року вказаний позов залишено без руху, а наступною ухвалою цього суду від 28 жовтня 2021 року його визнано неподаним і повернуто позивачу. Повертаючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначав, що ним не виконано вимоги ухвали суду від 07 жовтня 2021 року, а саме: не вказано повне найменування відповідача, відповідно до ЄДРПОУ. При цьому позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., тоді як ним заявлено дві вимоги немайнового характеру і у відповідно до ч.2 ст.4 та ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за кожну таку вимогу. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Мотивуючи доводи апеляційної скарги вказував, що предметом позову є визнання бездіяльності протиправною, а отже вказаний позов належить до позову немайнового характеру. Однак суд першої інстанції самостійно змінив предмет позову і зазначив, що у позовних вимогах вказано стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану відпустку, однак у позовних вимогах «стягнути» не має. Що ж стосується судового збору, то відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати звільняються від сплати судового збору. Компенсація за невикористану відпустку та зобов`язання нарахувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку є складовими заробітної плати і тому не підлягають оплаті судовим збором. Що ж стосується розрахунку компенсації за невикористану відпустку, то всі доводи щодо порядку обчислення періоду затримки розрахунку, визначення його розміру, та порядку виплати не є предметом розгляду даної справи і не підлягає оцінці судом, адже позивач у позовній заяві не визначав конкретного періоду суми до стягнення. Тобто відповідач має здійснити відповідні нарахування, провести їх виплату, а особа, якій здійснено такі виплати, у випадку незгоди із їх сумою не обмежена в реалізації захисту свого порушеного права в судовому порядку. Крім того, про можливість апарату Верховної Ради України бути відповідачем вказано у інших справах. Позивач був у трудових відносинах з Апаратом Верховної Ради України, який і видав довідку про порушення трудового законодавства стосовно нього. Позивач вважає, що позов відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для його повернення не було. За правилом п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно із ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За ч.1 ст.7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч.13 ст.7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 01 грудня 2021 року, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав. Постановляючи ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув визначені в ухвалі від 07 жовтня 2021 року недоліки. Однак із такими висновками суду повністю погодитися не можна. Статтею 175 ЦПК України визначені загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви. Відповідно до п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; Також ч.4 ст.175 ЦПК України передбачено, що якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. За вимогами ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно із положеннями ч.ч.1-3 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 5 ст. 185 ЦПК України). Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 04 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Апарату Верховної ради України в якому просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсації за невикористану відпустку та зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час весь час затримки по день фактичного розрахунку. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2021 року вказаний позов залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 175, 177 ЦПК України та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали, а саме: вказати повне найменування відповідача, відповідно до ЄДРПОУ, попередні (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи, та сплатити судовий збір. На виконання ухвали суду першої інстанції позивачем 25 жовтня 2021 року надано заяву про усунення недоліків, в якій він зазначає, що заявлені ним вимоги є немайновими. Більш того, компенсація за невикористану відпустку та зобов`язання нарахувати середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку є складовими заробітної плати, тому в силу вимог п.1 ч.1 п.5 Закону України « Про судовий збір» не підлягають оплаті. Також позивач надав квитанцію №62860 від 19 жовтня 2021 року на підтвердження сплати ним у цій справі судового збору у розмірі 908 грн та попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат. Наступною ухвалою цього ж суду від 28 жовтня 2021 року вказаний позов визнано неподаваним та повернутий позивачеві у зв`язку з тим, що зазначені судом першої інстанції недоліки в ухвалі від 07 жовтня 2021 року ним. Колегія судів не погоджується з таким висновком з огляду на таке. Так, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначав про необхідність вказати повне найменування відповідача, відповідно до ЄДРПОУ. В той же час, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем у позові зазначено повне найменування відповідача - юридичної особи, код ЄДРПОУ та адреса його місцезнаходження. А визнання позовної заяви неподаною з мотиву не вказання повного найменування відповідача, суперечить вимогам ст. 185 ЦПК України. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вірно виходив із того, що підстав для застосування положень п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» про звільнення позивача від сплати судового збору за вимогами щодо нарахування та виплати йому середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахункову немає. Разом з тим, суд в ухвалі від 07 жовтня 2021 року точну суму судового збору, за вимоги якого характеру (майнові чи немайнові) та їх кількість, необхідно сплатити на вказані банківські реквізити не визначив. На виконання ухвали суду позивачем сплачено 908 грн. судових витрат. Повертаючи позовну заяву, суд в оскаржуваній ухвалі посилався на несплату позивачем судовому збору у повному обсязі оскільки ним заявлено дві вимоги немайнового характеру. За змістом ч.2 ст. 185 ЦПК України якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). В пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2010 року зазначено, якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) залишається без руху. При цьому у відповідній ухвалі суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору. Із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху має бути зазначено точну суму судового збору, яку необхідно сплатити та правильний порядок сплати, тобто банківські реквізити, а відтак суд може постановити ухвалу про повернення позову у випадку, якщо така сума зазначена в ухвалі про залишення позову без руху, але у встановлений судом строк позивач її не сплатив (доплатив). Оскільки судом першої інстанції, всупереч цим приписам закону, в ухвалі від 07 жовтня 2021 року точну суму судового збору, яка підлягає сплаті позивачем, не визначено, то висновок суду про невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху не відповідає вимогам закону та спростовується матеріалами справи, оскільки позивачем було надано заяву на виконання ухвали від 07 жовтня 2021 року з поясненнями, які вважав достатніми для усунення зазначених в ній недоліків. За таких обставин, питання про повернення позовної заяви вирішено судом передчасно з порушенням норм процесуального права. Згідно з вимогами ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи наведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що відповідно до вимог статті 379 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті. Керуючись ст. ст. 367,374, 379, 381,382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Ж.М. Яворська Судді В.І. Темнікова Л.М. Царюк Повний текст постанови складено 15 грудня 2021 року.