Постанова 4854 № 2-а-2774/11

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 березня 2020 р.м. ОдесаСправа № 2-а-2774/11 Головуючий в 1 інстанції: Чернявська Я.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Єщенка О.В. суддів Димерлія О.О. Танасогло Т.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2012 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 . Суд визнав неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці пенсії з урахуванням ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» за період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року. Зобов`язав Управління провести нарахування та перерахунок ОСОБА_1 пенсії на підставах ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з понаднормативного стажу 15 років та виплатити позивачці суму недоотриманої нию пенсії за період з 01 січня 2011 року по 22 лютого 2011 року. Зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року. В задоволені іншої частини позовних вимог суд відмовив. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2012 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Корабельному районі м. Миколаєва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в період з 01 січня 2011 року по 22 липня 2011 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року по справі №2-а/1414/18/12 (2а-2744/2011) скасовано, залишено в силі постанову Корабельного районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2012 року. 12.12.2019 року ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про виправлення очевидних описок і помилок у постанові Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 лютого 2012 року. В обґрунтування заяви зазначено, що у постанові Корабельного районного суду міста Миколаєва від 03 лютого 2012 року помилково застосовано норми статей Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та неправильно визначено термін дії порядку підвищення пенсії. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2019 року відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про виправлення описок в постанові Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.02.2012 року, справа № 2-а/1414/18/12. Відмовляючи у прийнятті до розгляду вказаної заяви, судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_1 вже зверталась із аналогічною заявою та судовим рішенням, яке набрало чинності і не скасоване, відмовлено у її задоволенні. Отже, питання про виправлення описки є вирішеним. У зв`язку із чим, з огляду на приписи ч. 6 ст. 7 КАС України, судом першої інстанції застосовано до розгляду даної заяви аналогію закону, а саме ст. 170 КАС України, та визначено, що по даній справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав винесено ухвалу суду про відмову у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 про виправлення описок в судовому рішенні і ці обставини є підставою для відмови у прийнятті заяви по цій справі. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом норм процесуального права, неповному з`ясуванні обставин справи, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання по заяві про виправлення описки. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області посилається на необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 253 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Аналіз наведеної норми адміністративного процесуального законодавства показав, що підставою для внесення виправлень у судове рішення є допущення в ньому описки та арифметичних помилок. При цьому, за змістом положень ст. 253 КАС України виправлення описок або помилок у судовому рішенні має відбуватись таким чином, щоб ці виправлення не змінювали суті основного рішення. Наявність описок або помилок може мати своє відображення у неправильному написанні слів, зокрема, прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Водночас, апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Отже, аналогія закону або аналогія права застосовується, коли є прогалина в праві, а саме відсутність конкретної правової норми щодо регламентації відповідних суспільних відносин. Зокрема, при застосуванні приписів ч. 6 ст. 7 КАС України в частині аналогії закону суд користується нормою закону, яка регулює схожі суспільні відносини та може бути застосована до відносин, які потребують регулювання за умов існування прогалини в праві. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ст. 253 КАС України не врегульовано питання щодо порядку вирішення заяви про виправлення описки у судовому рішенні у випадку повторного звернення із аналогічними вимогами після їх попереднього розгляду судом. Натомість, колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. Таким чином, за змістом вказаної статті КАС України подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин вважається зловживанням процесуальними правами учасника по справі. Встановлення таких обставин є наслідком повернення відповідної заяви чи клопотання особі, яка їх подала, у тому числі, застосування до такого учасника відповідних заходів, визначених цим Кодексом. Отже, наведене свідчить про врегулювання адміністративним процесуальним законодавством питання щодо вирішення заяв чи клопотань учасника по справі у разі повторного їх подання з одних і тих же підстав та обставин. Вказане свідчить про помилковість висновку суду першої інстанції в частині застосування до спірного питання приписів ст. 170 КАС України та не вирішення судом першої інстанції заяви позивача у встановленому адміністративним процесуальним законодавством порядку. З огляду на викладене, оскільки висновок суду першої інстанції про відмову у прийнятті заяви не ґрунтується на правильному застосуванні норм адміністративного процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню із направленням справи на продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п. 4 ч. 1 ст. 320, ст.ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 16 грудня 2019 року скасувати. Справу направити до Корабельного районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: О.О. Димерлій Т.М. Танасогло