Постанова Дніпровський апеляційний суд № 203/2149/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1827/21 Справа № 203/2149/21 Суддя у 1-й інстанції - Підберезний Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 грудня 2021 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Запорізької митниці Держмитслужби на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкуУкраїни, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 22 КУпАП звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, обмежившись усним зауваженням, провадження закрити, предмети правопорушення товари, вилучені відповідно до протоколу порушення митних правил №0167/11000/21 від 31 березня 2021 року, конфісковано, за участю: представника митниці (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2 , особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ВСТАНОВИВ: Згідно постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року громадянка України ОСОБА_1 31 березня 2021 року об 11 год. 45 хв. в зоні митного контролю залу «приліт» міжнародного аеропорту м. Запоріжжя під час здійснення митного контролю та оформлення пасажирів і багажу, що прибули рейсом № 5274 «Шарм-Ель-Шейх - Запоріжжя», формою для проходження митного контролю самостійно обрала проходження через спрощену зону митного контролю «зелений коридор», яким передбачено відсутність у громадян товарів, переміщення яких через митний кордон України обмежено або заборонено. Після перетину громадянкою «зеленої смуги» під час проведення митного огляду встановлено, що у дорожній валізі серед особистих речей знаходився лікарський засіб «1,2,3» у кількості 16 блістерів по 10 пігулок в кожному, загалом 160 пігулок, які містять прекурсор «псевдоефедрин» у сумарній вазі 4,8 грам, який віднесений до списку 1 таблиці IV постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №

770. Довідка медичного закладу на лікарські засоби відсутня. Відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України та свідчить про факти, що мають юридичне значення. Вказані предмети вилучені та зберігаються на складі митниці, а їх загальна вартість складає 1512 гривень. Так, на думку Дніпровської митниці ОСОБА_1 порушила порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, тобто перемістила через митний кордон України, обравши форму проходження «зелений коридор», товари переміщення яких через митний кордон України обмежене, чим вчинив порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України. В апеляційній скарзі представник митниці просить скасувати постанову та постановити нову, якою визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді накладення штрафу у розмірі 1 700 грн. з конфіскацією предметів правопорушення товарів, вилучених відповідно до протоколу порушення митних правил №0167/11000/21 від 31 березня 2021 року. Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги вказує на те, що у п.17 постанові Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року №8 вказано, що при застосуванні вимог ст. 22 КУпАП суд має враховувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення. Звертає увагу, що у ОСОБА_1 вилучено лікарський засіб у кількості 160 пігулок з вмістом псевдоефедрину 4,8 гр, що відповідно до постанови КМУ від 10 жовтня 2007 року №1203 є великим розміром. Вказує, що застосування лише додаткового стягнення без основного не допускається, крім випадку, передбаченого ч. 3 ст. 467 МК України. Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення. Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону. Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Відповідно до вимог ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вищевказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані не повністю. Відповідно до ст. 280 КУпАП суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В якості обґрунтування постанови суддя першої інстанції виходив із того, що дійсно громадянка України ОСОБА_1 допустила порушення вимог ст. 366 МК України, порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю і з цього приводу у суду були достатні підстави для визнання її винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України. Разом з цим, на підставі ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Суд першої інстанції врахував характер скоєного, обстановку вчинення правопорушення, особу ОСОБА_1 , яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась, відсутність суспільно небезпечних наслідків правопорушення, а також конкретні обставини справи, що свідчать про те, що дії ОСОБА_1 не представляють реальної суспільної небезпечності - дійшов до висновку, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення є малозначним відповідно до ст. 22 КУпАП, що свідчить про можливість звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 471 МК України, з обмеженням усним зауваженням. При цьому суд зазначив, що усне зауваження є достатнім для виправлення та належної поведінки ОСОБА_1 в подальшому, а також співмірним скоєному нею правопорушенню. Разом з тим, суд першої інстанції при постановленні рішення по справі допустився помилки, а саме закриваючи провадження по справі в порушення вимог закону застосував до ОСОБА_1 додаткове адміністративне стягнення у вигляді конфіскації товару, який був вилучений згідно протоколу про порушення митних правил № 0167/11000/21. Апеляційним судом встановлено, що предметом переміщення через митний кордон України ОСОБА_1 були лікарський засіб іноземного виробництва «1,2,3» у кількості 16 блістерів по 10 пігулок в кожному, загалом 160 пігулок, які містять прекурсор «псевдоефедрин» у сумарній вазі 4,8 грам, який віднесений до списку 1 таблиці IV постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року №

770. Приписами ст. 471 МК України передбачено безальтернативне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із застосуванням обов`язкового додаткового виду стягнення у виді конфіскації товарів, якщо безпосередніми предметами правопорушення є товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України. Тобто застосування додаткового стягнення за санкцією ст. 471 МК України без основного законодавство України не передбачає. Відповідно до ч. 3 ст. 462 МК України за одне і те саме порушення митних правил може накладатися тільки основне або основне і додаткове адміністративні стягнення. Якщо статтею, якою встановлюється адміністративна відповідальність за порушення митних правил, передбачається основне і додаткове адміністративні стягнення, застосування лише додаткового адміністративного стягнення без основного не допускається, крім випадку, передбаченого частиною третьою статті 467 цього Кодексу. Згідно до ч. 1 ст. 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються митними органами або судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення. Строк накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. З аналізу зазначених норм вбачається, що не можна застосовувати лише додаткове адміністративне стягнення, якщо санкція статті, за якою встановлюється адміністративна відповідальність, передбачає основне і додаткове адміністративне стягнення. Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, при цьому одночасно конфісковуючи предмети правопорушення товари, вилучені відповідно до протоколу порушення митних правил №0167/11000/21 від 31 березня 2021 року, допустився істотних порушень вимог закону. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 294 КУпАП має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Матеріалами справи підтверджується та під час апеляційного перегляду не оскаржується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Що стосується вирішення питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Крім того, пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 03 червня 2005 року Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» визначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до положень МК, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Тому суддя вправі вирішувати питання про можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП. При цьому слід враховувати не лише вартість, а й кількість предметів правопорушення, а також мету, мотив і спосіб його вчинення. Додатком до постанови Кабінету Міністрів України №1203 від 10 жовтня 2007 року затверджено гранично допустиму кількість наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що містяться у препаратах, відповідно до якого допустима кількість псевдоефедрину складає для неподільних або дозволених лікарських форм 25 мл максимальний вміст на одиницю дози. Відповідно до таблиці №3 Великі та особливо великі розміри прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу наказу МОЗ України №188 від 01 серпня 2000 року великими розмірами псевдоефедрину є вага від 0,0006 до 0,006 кг. Як слідує з матеріалів справи у ОСОБА_1 був вилучений лікарський засіб іноземного виробництва «1,2,3» у кількості 16 блістерів по 10 пігулок в кожному, загалом 160 пігулок, які містять прекурсор «псевдоефедрин» у сумарній вазі 4,8 грам, тобто ОСОБА_1 перемістила через митний кордон України вказаний лікарський засіб, що містить псевдоефедрин у великих розмірах, що не може розцінюватись судом як малозначність. При накладенні на ОСОБА_1 стягнення суд апеляційної інстанції враховує усі обставини справи, ступінь тяжкості та характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника та вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових правопорушень з урахуванням безальтернативності стягнення, визначеного ст. 471 МК України, накласти на останню стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 грн. з конфіскацією предметів правопорушення товарів, вилучених відповідно до протоколу порушення митних правил №0167/11000/21 від 31 березня 2021 року. При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права. У справі «Денісова і Моісєєва проти Росії» ( рішення від 14 червня 2011 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) та у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». На переконання апеляційного суду вказане стягнення відповідає тяжкості правопорушення, вимогам ст. 23 КУпАП та сприятиме вихованню ОСОБА_1 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством тощо. Крім того, статтею 40-1 КУпАП встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладання адміністративного стягнення підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи викладене апеляційна скарга представника митниці підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду скасуванню з винесенням нової постанови судом апеляційної інстанції. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника Дніпровської митниці Держмитслужби задовольнити. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 скасувати. Винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 грн. з конфіскацією предметів правопорушення товарів, вилучених відповідно до протоколу порушення митних правил №0167/11000/21 від 31 березня 2021 року. Стягнути з ОСОБА_1 у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір 454,00 гривень судового збору. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду С.І. Крот