LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4854495/5438/21

від 13.12.2021 ·

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2021 р.м.ОдесаСправа № 495/5438/21 Головуючий в 1 інстанції: Прийомова О.Ю. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Стас Л.В., суддів: Шевчук О.А., Турецької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), про визнання протиправною і скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач/скаржник) звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в якому просив: - визнати незаконною та скасувати постанову №000667 від 08 квітня 2021 року про накладання адміністративного стягнення за ст.82-6 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 85 грн.; - закрити провадження у адміністративній справі, відповідно п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 липня 2021 року позов ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано позивачу в установлений законом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання: - копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; - заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду (починаючи із 05 червня 2021 року по 13 липня 2021 року) та доказів поважності причин його пропуску; - власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. 20 серпня 2021 року на виконання вимог ухвали від 16 липня 2021 року, позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку звернення, вказавши, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки він отримав оскаржувану постанову лише 25 травня 2021 року, що підтверджується повідомленням. 06 вересня2021 року Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області прийняв ухвалу, якою визнав вказані підстави для поновлення строку неповажними та повернув позовну заяву ОСОБА_1 . Приймаючи вказане судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в ухвалі суду від 16 липня 2021 року зазначалось, що позивачу, з урахуванням отримання оскаржуваної постанови 25 травня 2021 року необхідно підтвердити поважність причин пропуску строку звернення до суду за період з 05 червня 2021 року по 13 липня 2021 року, однак позивач в своїй заяві не обґрунтував поважності причин пропуску вказаного строку, доказів його пропуску з поважних причин не надав, що свідчить про невиконання позивачем вимог ухвали суду від 16 липня 2021 року. За таких обставин, суд вважав, що наведені у заяві підстави щодо поважності причин пропуску такого строку не є поважними для поновлення позивачеві строку звернення до суду з даним позовом. Не погоджуючись з ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 вересня 2021 року, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказав про те, що позивач немає юридичної освіти, не знає особливостей законодавства, а тому вважав, що термін подання позовної заяви рахується з моменту винесення, а не отримання постанови про накладання адміністративного правопорушення, оскільки згідно зі ст.289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови та був зайнятий підготовкою інших процесів у судах, до яких його було втягнуто неправомірними діями інспекції. Таким чином, позивач впевнений в тому, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строків звернення до суду та залишаючи його позов без розгляду, не з`ясував, не дослідив та не надав правової оцінки вказаним обставинам та, відповідно, не навів у своєму рішенні будь-якого обґрунтування неприйняття доводів позивача. У зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, справа розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Приписами ч.1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. У відповідності до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Крім того, ч.3 вказаної статті КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За правилами ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Аналізуючи вищевикладені норми процесуального законодавства, колегія суддів зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Отже, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний десятиденний строк, який обчислюється з дня вручення постанови. При цьому, слід враховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в т.ч. можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого КАС України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів про поважність причин пропуску строку на звернення з даним позовом. Позивачем не наведено жодних обґрунтованих пояснень неможливості своєчасно подати позовну заяву, не зазначено обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду. При цьому, посилання скаржника на те, що позивач немає юридичної освіти, а тому не знає особливостей законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Отже, позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 286 КАС України, та не зазначено наявності поважних причин, які могли б бути підставою для його поновлення. Враховуючи викладене, колегія суддів вважаючи, що позивач будучи обізнаним про можливе порушення своїх прав чи інтересів, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, не надав. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). В питаннях, пов`язаних із застосуванням строків давності, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що "…строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень." Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим. Отже, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для визнання, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. Статтею 316 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст.308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), про визнання протиправною і скасування постанови про накладання адміністративного стягнення - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 13.12.2021 року. Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шевчук О.А.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»