Постанова 4850 № 360/2588/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року справа №360/2588/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Геращенка І.В., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 р. у справі № 360/2588/21 (головуючий І інстанції Т.І. Чернявська) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач, ГУПФУ), в якому просив: - визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо не здійснення перерахунку розміру нарахованої ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням всього стажу роботи, вказаного відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 та незарахування до страхового стажу періодів роботи з 01 серпня 1985 року по 22 жовтня 1985 року, з 04 серпня 1987 року по 14 жовтня 1988 року, з 17 жовтня 1988 року по 31 грудня 1997 року; - зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області здійснити перерахунок розміру нарахованої ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з врахуванням всього стажу роботи, вказаного відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 22 жовтня 1985 року, з 04 серпня 1987 року по 14 жовтня 1988 року, з 17 жовтня 1988 року по 31 грудня 1997 року, з моменту призначення пенсії за віком, а саме з 04 вересня 2019 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: визнав протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, які полягають у неправильному обчисленні страхового стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою від 04 вересня 2019 року, зареєстрованою за № 2240; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести ОСОБА_1 перерахунок страхового стажу, зарахувавши до стажу періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 22 жовтня 1985 року та з 04 серпня 1987 року по 14 жовтня 1988 року на Ворошиловградському пивзаводі на посадах начальника механічного цеху та заступника головного інженера пивоб`єднання та з 17 жовтня 1988 року по 31 грудня 1997 року у Ворошиловградському хлібокомбінаті № 4, який в подальшому перейменовано у Луганський хлібокомбінат № 4 філія Відкритого акціонерного товариства Коровай, на посадах майстра з обслуговування обладнання, головного механіка, головного інженера та директора, та здійснити з 18 листопада 2020 року перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням фактично сплачених сум; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що спірні періоди роботи не зараховані за записами у трудовій книжці, через відсутність на титульному листі трудової книжки печатки, що передбачено пунктом 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58, та не наданням у відповідності до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (далі Порядок № 637) уточнюючої довідки або інших документів передбачених визначеним порядком. Також, апелянт зазначає, що позивач з заявою про перерахунок звернувся не 18.11.2021, а 04.02.2021. Апелянт посилається на дискреційні повноваження щодо прийняття рішення про перерахунок пенсії. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області з заявою від 04 вересня 2019 року, зареєстрованою за № 2240, про призначення пенсії за віком, додавши до заяви зазначені в розписці-повідомленні документи (арк. спр. 60 зв.-61). В розписці-повідомленні до заяви від 04 вересня 2019 року про призначення пенсії наявний запис про те, що до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи та запропоновано у строк до 03 грудня 2019 року надати опитування свідків за період роботи до 01 січня 1998 року (арк. спр. 60 зв.-61). Заявою від 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 підтвердив, що йому доведено до відома, що періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 22 жовтня 1985 року, з 04 серпня 1987 року по 14 жовтня 1988 року та з 17 жовтня 1988 року по 31 грудня 1997 року не будуть зараховані до загального стажу роботи у зв`язку з тим, що на титульному аркуші трудової книжки відсутня печатка, до надання уточнюючої довідки (арк. спр. 70 зв.). Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області від 09 вересня 2019 року № 121130001090 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 04 вересня 2019 року довічно (арк. спр. 56). Згідно з інформацією, що міститься в ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, стаж ОСОБА_1 (для розрахунку права на пенсію за віком) складає 27 років 02 місяці 25 днів. У межах спірних правовідносин до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 22 жовтня 1985 року та з 04 серпня 1987 року по 14 жовтня 1988 року на Ворошиловградському пивзаводі на посадах начальника механічного цеху та заступника головного інженера та з 17 жовтня 1988 року по 31 грудня 1997 року у Ворошиловградському хлібокомбінаті № 4, який в подальшому перейменовано у Луганський хлібокомбінат № 4 філія Відкритого акціонерного товариства Коровай, на посадах майстра з обслуговування обладнання, головного механіка, головного інженера та директора (арк. спр. 57, 57 зв.). 04 лютого 2021 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі відомостей трудової книжки та всіх відомостей, зазначених у ній (арк. спр. 18). Листом від 19 лютого 2021 року № 1211-02-8/1668 Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії через відсутність печатки на титульному аркуші трудової книжки позивача (арк. спр. 19-21). Відповідно до записів у трудовій книжці від 01 серпня 1985 року серії НОМЕР_1 (арк. спр. 22-33, 65-69), у межах спірних правовідносин ОСОБА_1 у період: з 01 серпня 1985 року по 22 жовтня 1985 року та з 04 серпня 1987 року по 14 жовтня 1988 року працював на Ворошиловградському пивзаводі на посадах начальника механічного цеху та заступника головного інженера пивоб`єднання, що складає 1 рік 05 місяців 03 дні; з 17 жовтня 1988 року по 31 грудня 1997 року у Ворошиловградському хлібокомбінаті № 4, який в подальшому перейменовано у Луганський хлібокомбінат № 4 філія Відкритого акціонерного товариства Коровай, на посадах майстра з обслуговування обладнання, головного механіка, головного інженера та директора, що складає 9 років 02 місяці 15 днів. Сукупно за періоди з 01 серпня 1985 року по 22 жовтня 1985 року, з 04 серпня 1987 року по 14 жовтня 1988 року та з 17 жовтня 1988 року по 31 грудня 1997 року позивачу не зараховано страховий стаж 10 років 07 місяців 18 днів. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 04 вересня 2019 року, зареєстрованою за № 2240, протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача, отже наявні підстави для зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок страхового стажу при призначенні пенсії за віком за заявою від 04 вересня 2019 року, зареєстрованою за № 2240. Зважаючи на те, що при призначенні пенсії позивача повідомлено про незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці та абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушеного права, перерахунок призначеної пенсії за віком має бути проведений позивачу з 18 листопада 2020 року (в межах шестимісячного строку), оскільки до суду з цим позовом позивач звернувся 18 травня 2021 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) в редакції на час виникнення спірних правовідносин. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. За положенням ч. 1 статті 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. Відповідно до пункту 4 ч. 1, ч.2 статті 115 Закону № 1058, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок; Пенсії для осіб, визначених цією статтею, до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV). Згідно з абзацом 9 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац 1 частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV). Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини (абзац 4 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV). Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV). Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Пунктом а частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Частиною 1 статті 44 Закону №1058 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). За положенням п.3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Відповідно до пункту 23 Порядку, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Відповідно до пункту 24 Порядку, для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Отже, зазначеним Порядком передбачено у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтвердження трудового стажу можливо іншими належним чином засвідченими документами. Матеріли справи свідчать, що записи трудової книжки позивача містять всі необхідні відомості щодо спірних періодів щодо призначення, переведення та звільнення за спірний період. Отже, трудова книжка позивача містить записи про роботу позивача у спірні періоди, що дає право на зарахування його до страхового стажу, та призначення пенсії. Рішення відповідача мотивоване тим, що на титульному листі трудової книжки, у порушення пункту 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58, відсутня печатка. На дату видачі дублікату трудової книжки позивача (дата заповнення 01.08.1985, що відповідає даті першого запису), порядок ведення трудових книжок був врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 із змінами, яка діяла до 29.07.1993 (далі Інструкція №162). Згідно з пунктом 2.10 - 2.11 Інструкції №162, відомості про працівника записуються першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка. Аналіз вказаних положень свідчить, що зазначеними положеннями встановлено обов`язок особи, відповідальної за видачу трудових книжок, ставити на першій сторінці (титульний лист) трудової книжки підпис та печатку підприємства де вперше заповнювалася трудова книжка. При цьому, відповідно п. 2.1 Інструкції №162, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17). Отже, посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на те, що на титульному листі трудової книжки відсутня печатка, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів. Крім того, відповідач посилається на невідповідність трудової книжки Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, яка на час заповнення дублікату трудової книжки позивача не діяла. Тобто, трудова книжка позивача містить всі належні записи про роботу, що дають право на зарахування всього спірного періоду роботи. Таки чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують роботу позивача. Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо). Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей. Отже, вищезазначене свідчить, що відповідачем при призначенні пенсії неправомірно обчислено стаж роботи позивача без врахування всього страхового стажу роботи. Суд не приймає посилання апелянта на положення п. 20 Порядку № 637, оскільки вони стосуються права на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, та зарахування періодів роботи до пільгового періоду. Щодо посилання апелянта на дискреційні повноваження щодо прийняття рішення про перерахунок пенсії, суд зазначає наступне. Правовідносини виникли у зв`язку з не зарахуванням при призначенні пенсії спірного стажу роботи позивача. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.02.2018 року у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 року у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 року у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 року у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 року у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 року справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційними повноваженнями є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Однак, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Стосовно дати перерахунку пенсії, суд зазначає наступне. Суд першої інстанції дійшов до висновку щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача провести позивачу перерахунок страхового стажу при призначенні пенсії за віком за заявою від 04 вересня 2019 року, зареєстрованою за № 2240. Проте, зважаючи на те, що при призначенні пенсії позивача повідомлено про незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці та абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення до суду за захистом порушеного права, перерахунок призначеної пенсії за віком має бути проведений позивачу з 18 листопада 2020 року (в межах шестимісячного строку), оскільки до суду з цим позовом позивач звернувся 18 травня 2021 року. Апеляційний суд зазначає, що згідно із частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За положенням ч. 3 ст. 122 КАС України, при цьому, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно зі статтею 87 Закону № 1788-ХІІ нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Отже, буквальне тлумачення наведених норм права дає підстави вважати, що ці норми стосуються вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ. Верховний Суд України, зокрема у постанові від 10 грудня 2013 року (справа № 21-329а13), дійшов висновку, що положення статті 87 Закону № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, проте не виплачених з вини ПФУ. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема, стаття 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу. Отже, вказаними нормами встановлений шестимісячний строк звернення до суду з позовом у вказаних правовідносинах. Колегія суддів зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, розглядаючи у касаційному порядку справу №240/12017/19, зазначила, що загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. Зокрема, як засвідчує зміст статей 42, 44, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду України за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії. Аналогічне правило закріплене й у пункті 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Пунктом 4.9 вищевказаного Порядку також передбачено, що у разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії. Вирішуючи ж питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами ПФУ, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу ПФУ відповіді на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок. Отже, в цьому випадку початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку. При цьому, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19). У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 наголошено й на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого процесуальним законом у спорах цієї категорії, а саме: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів; 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку тощо. У справі, що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом у зв`язку із тим, що пенсійний орган не врахував при призначенні пенсії спірний період роботи у зв`язку з чим невірно розрахував розмір пенсії та неправомірно не виплатив належні позивачу суми. Отже, правовідносини виникли у зв`язку з не зарахуванням при призначенні пенсії спірного стажу роботи позивача, що зумовило зміну розміру пенсії. Отже, враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом свідчить, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць Також, позивач звертався у лютому 2021 року до відповідача із заявами про перерахунок пенсії із зарахуванням спірних періодів роботи, проте відповідач листом від 19.02.2021 відмовив у перерахунку пенсії. Матеріали справи свідчать, що при призначенні пенсії позивача повідомлено про не зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу на підставі записів у трудовій книжці, отже позивач був обізнаний ще у 2019 році про не зарахування спірних періодів роботи до стажу. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Колегія суддів зазначає, що пропущений строк звернення до суду з позовом може бути поновлений за наявністю поважних причин, проте позивач не зазначив об`єктивно непереборних обставин, які б не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що позбавили позивача можливості звернутися до адміністративного суду з даним позовом у встановлений процесуальним законодавством строк. Отже, зазначені обставини не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Тобто, позивач пропустив строк звернення до суду з причин, які не є поважними. Таким чином, оскільки позивач, знав про обставини та порядок розрахунку його пенсії у 2019 році, він повинен був дізнатися про порушення свого права ще в 2019 році при отриманні пенсії, проте, звернувся до суду тільки в 2021 році. Поважність пропуску звернення до суду позивачем не доведено. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно застосував положення частини другої статті 122 КАС України, та визначив дату з якої необхідно провести перерахунок призначеної пенсії за віком з 18 листопада 2020 року. Проте, суд зазначає наступне. Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. За частиною 2 ст.123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Суд зазначає, що застосування ч. 1 ст. 123 КАС України вимагає у разі виявлення факту пропуску строку залишити позов без руху. За приписами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Суд зазначає, що застосування ч. 3 ст. 123 КАС України вимагає дотримання одночасно двох умов: виявлення факту пропуску строку після відкриття провадження у справі, та відсутність клопотання позивача про поновлення такого строку або неповажність причин для поновлення строку, вказаних у клопотанні. Матеріали справи свідчать, що позивач не звертався клопотанням про поновлення строку, суд першої інстанції в порушення статті 123 КАС України позовну заяву не залишав без руху та не надав позивачу можливість звернутись з відповідним клопотанням. Крім того, в порушення вимог ч.2 та ч.3 ст.123 КАС України, судом першої інстанції не прийнято рішення про повернення або залишення без розгляду позовної заяви в частині вимог поданих з пропуском строку. Зазначене свідчить про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права. Відповідно до пунктів 1,4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги , скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення. Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області задовольнити частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 р. у справі № 360/2588/21 скасувати. Прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, які полягають у неправильному обчисленні страхового стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою від 04 вересня 2019 року, зареєстрованою за № 2240. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести ОСОБА_1 перерахунок страхового стажу, зарахувавши до стажу періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 22 жовтня 1985 року та з 04 серпня 1987 року по 14 жовтня 1988 року на Ворошиловградському пивзаводі на посадах начальника механічного цеху та заступника головного інженера пивоб`єднання та з 17 жовтня 1988 року по 31 грудня 1997 року у Ворошиловградському хлібокомбінаті № 4, який в подальшому перейменовано у Луганський хлібокомбінат № 4 філія Відкритого акціонерного товариства Коровай, на посадах майстра з обслуговування обладнання, головного механіка, головного інженера та директора, та здійснити з 18 листопада 2020 року перерахунок і виплату пенсії за віком з урахуванням фактично сплачених сум. Залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині визнання протиправними дії та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок розміру нарахованої ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з врахуванням всього стажу роботи, вказаного відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01 серпня 1985 року по 22 жовтня 1985 року, з 04 серпня 1987 року по 14 жовтня 1988 року, з 17 жовтня 1988 року по 31 грудня 1997 року, за період з 04 вересня 2019 року до 17 листопада 2020 року у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 13 грудня 2021 року. Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв Судді: А.А. Блохін І.В. Геращенко