Постанова 4851 № 520/10610/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2025 р. Справа № 520/10610/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М.) від 22.04.2025 року по справі № 520/10610/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач-1, ГУ ПФУ в Харківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-2, ГУ ПФУ в Донецькій області) в якому просить суд: скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області № ПС/053130011119 від 26.10.2023 р. про відмову в призначенні пенсії; зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до стажу для призначення пенсії за віком період здійснення ним підприємницької діяльності: з 01.01.1998 по 31.12.2003; зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області зарахувати до стажу для призначення пенсії за віком період здійснення ним підприємницької діяльності: з 01.01.1998 по 31.12.2003; зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 11.08.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 частково задоволено вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, ГУ ПФУ в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.10.2023 № 2000-0302-9/153690 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву від 26.10.2023 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що правомірно прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії від 26.10.2023 № ПС 053130011119, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач-2 та позивач по справі не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 26.10.2023 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області із заявою № 3938 за призначенням і перерахунком пенсії. До зазначеної заяви були додані документи, які підтверджують наявність страхового стажу позивача , необхідного для призначення пенсії за віком. Зокрема, ГУ ПФУ в Донецькій області разом із заявою ОСОБА_1 надав: - військовий квиток серія НОМЕР_1 від 05.07.1986 р. на 3 арк.; - диплом серія НОМЕР_2 , реєстраційний № 358 на 1 арк.; - виписку з ЄДРПОУ серія ААВ № 365591 на 1 арк.; - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 № 134757 на 1 арк.; - повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця від 26.03.2020 на 1 арк.; - свідоцтво платника єдиного податку серія Б № 559568 від 24.01.2012 р. на 1 арк.; - вкладиш до трудової книжки серія НОМЕР_3 , перший запис в якій, датований 25.08.1980. Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 27.10.2023 № 2000-0302-9/153690 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 . З рішення вбачається, що підставою для відмови в призначенні пенсії є відсутність необхідного страхового стажу (30 років), передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі «Закон»). Страховий стаж ОСОБА_1 становить 25 років 04 місяці 09 днів, а страховий стаж для визначення права на пенсію за віком, з урахуванням вимог абз.3 п.1 ч.1 ст.3-1 розділу XV «Закону» - 25 років 10 місяців 10 днів. Оскільки з вищезазначеного рішенням не можливо встановити які саме періоди трудової діяльності позивача були зараховані для обчислення його страхового стажу, адвокат Григоренка Д.А. звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з відповідним запитом. Відповідач 18.01.2024 надав лист № 2000-0202-8/180936 від 08.12.2023, в якому зазначено, що: «до страхового стажу зараховані періоди: 25.08.1980 27.08.1981, 01.09.1981 17.06.1986, 01.07.1986 03.07.1986, 08.07.1986 10.09.1987, 29.02.1988 14.06.1988, 15.06.1988 13.07.1988, 14.07.1988 28.08.1989, 29.08.1989 02.01.1990, 03.01.1990 01.07.1992, 02.07.1992 26.01.1993, 29.01.1993 14.05.1996, 01.01.2011 31.12.2016, 01.01.2017 31.12.2017, 01.01.2018 31.12.2019, 06.07.2020 28.02.2022». Позивач, не погодившись із вищевказаним, звернувся до суду з позовом в цій справі. Частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив про визнання протиправним рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.10.2023 № 2000-0302-9/153690 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву від 26.10.2023 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. У решті позовних вимог, суд першої інстанції вважає відмовити. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржується, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком. Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом № 1058-IV). Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою, при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України. Умови призначення пенсії визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до частин першої та четвертої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Згідно вимог ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Отже, для призначення пенсії за віком в контексті спірних правовідносин в 60 років необхідно виконання двох умов: - наявність страхового стажу з року з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; - досягнення пенсіонером 60 років на момент звернення; Дотримання цих умов є підставою для виникнення у пенсіонера права на пенсію за віком в контексті спірних правовідносин. 11.08.2023 позивачу виповнилося 60 років, тобто за умови наявності 30 років страхового стажу право на пенсію за віком виникло б у нього з цієї дати. Тож, суд зазначає, що відповідно до вищезазначених норм, саме переведення пенсіонера на інший вид пенсії здійснюється з моменту його звернення з такою заявою, а право на таке переведення може виникнути значно раніше. В той же час, для наявності у позивача права на перехід на пенсію за віком, він повинен мати 30 років страхового стажу. Слід зауважити, що під час призначення пенсії за віком додатковий стаж не враховується (абз. 9 ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV). Згідно матеріалів справи, відповідачем-1 обрахований страховий стаж позивача 25 років 04 місяці 09 днів. Хоча в рішенні № ПС 053130011119 від 26.10.2023 ГУ ПФУ в Харківській області і не зазначено, який саме період не був зарахований до страхового стажу, однак саме це і свідчить про його необґрунтованість, адже рішення суб`єкта владних повноважень повинне бути не лише законним, але й обґрунтованим. Періоди, які було зараховано під час ухвалення рішення № ПС 053130011119 від 26.10.2023, зазначено у відповіді-листі від 08.12.2023 № 2000-0202-8/180936 на запит представника позивача, а саме: 25.08.1980 27.08.1981, 01.09.1981 - 17.06.1986, 01.07.1986 - 03.07.1986, 08.07.1986 - 10.09.1987, 29.02.1988 - 14.06.1988, 15.06.1988 - 13.07.1988, 14.07.1988 - 28.08.1989, 29.08.1989 - 02.01.1990, 03.01.1990 - 01.07.1992, 02.07.1992 - 26.01.1993, 29.01.1993 - 14.05.1996, 01.01.2011- 31.12.2016, 01.01.2017 - 31.12.2017, 01.01.2018 - 31.12.2019, 06.07.2020 - 28.02.2022. Разом із тим, ГУ ПФУ в Харківській області не зараховано період здійснення позивачем підприємницької діяльності: з 01.01.1998 по 31.12.2003. Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів ведення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до п.4 Порядку № 637, періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Згідно з п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Як свідчать матеріали справи, згідно з виписки з ЄДРПОУ серія ААВ № 365591 від 19.01.2012 (а.с. 41-42) та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В01 № 134757 (а.с. 43) вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з 23.06.1997. Позивач мав статус фізичної особи-підприємця до 26.03.2020, що підтверджується повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця від 26.03.2020 (а.с. 44). Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 3-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (Розділ XV доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017) до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 за № 793 доповнено пункт 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 за № 637, новим абзацом, зокрема: періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 за №

637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 за № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції Постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 за № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності. З огляду на таке правове регулювання до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме: - до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків; - до 01 січня 1998 року підтверджується спеціальним торговим патентом, патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків; - з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків; - з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК). Згідно з абз. 4 пп. 2 п. 2.1 розділу ІІ «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005: «період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування». Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її. Згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Відповідачем-1 не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки наявності у позивача стажу для призначення пенсії за віком, а саме періоду здійснення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 31.12.2003. Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для з`ясування обставин наявності у позивача необхідного стажу для призначення пенсії. За таких обставин, пенсійним органом не здійснювалась перевірка, яка відноситься до його повноважень, на відповідність дотримання умов, передбачених чинними положеннями Закону для призначення позивачу пенсії за віком. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 27.10.2023 № 2000-0302-9/153690 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву від 26.10.2023 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» суд звернув увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу». У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що «…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…». Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 року по справі № 520/10610/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко В.В. Катунов