Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/15038/20

Справа № 344/15038/20 Провадження № 22-ц/4808/1748/21 Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Бородовським С.О. 7 жовтня 2021 року в м. Івано-Франківську у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позоні вимоги мотивовано тим, що 18.10.2011 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» для надання банківських послуг. Позивачем надано відповідачу платіжні картки та встановлено можливість отримання грошових коштів в позику. Відповідач ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві. Заявою підтверджується той факт, що ОСОБА_1 була повістю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Відповідач використала надані грошові кошти, однак не виконала зобов`язання з їх повернення. У зв`язку з зазначеним порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів відповідач станом на 30.09.2020 року має заборгованість в сумі 12692,44 грн., з яких: 6991,50 грн. - заборгованість за тілом кредиту (за простроченим тілом кредиту); 2512,60 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 3188,34 грн. - нарахована пеня. З огляду на наведені обставини АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача в його користь заборгованість в сумі 12692,44 гривень та 2102 гривень судових витрат. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 7 жовтня 2021 року в задоволені позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Вважає дане рішення ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на строк дії картки. Так, 28.09.2014 року відповідач отримала картку № НОМЕР_1 , яка мала термін дії до 30.09.2018 року. Крім того, судом помилково зазначено, що останній платіж на користь позивача був здійснений більше ніж три роки до дня звернення позивача до суду з даним позовом. Вказує, що останній платіж проведено відповідачем самостійно через термінал самообслуговування 20.12.2018 року у сумі 300 грн. Таким чином з цієї дати перебіг позовної давності відповідно до ст. 264 ЦПК України починається заново. Банк же звернувся до суду з позовом у листопаді 2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Отже висновок суду про пропуск позивачем строку позовної давності є помилковим. Зазначає, що до матеріалів справи додані належні докази на підтвердження факту та розміру заборгованості, серед яких - детальний розрахунок заборгованості по кредиту та виписка про рух коштів по картковому рахунку. Просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду від 7 жовтня 2021 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Згідно частини першої статті 369 ЦПК України, частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 09.04.2010 року підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 12). 16.11.2011 року відповідачем також підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», згідно якої відповідач погодилася, що базова відсоткова ставка в місяць становитиме 2,5% (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів у році), розмір щомісячних платежів - 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості, термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. Також сторонами погоджено сплату пені за несвоєчасне погашення заборгованості, яка складається з пені 1 (базова процентна ставка за договором/30 - нараховується за кожен день прострочення кредиту) та пені 2 (1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць за наявності прострочення по кредиту або процентах 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. і більше) (а.с. 13). Відповідно до копії Довідки про видані картки ОСОБА_1 було картку № НОМЕР_2 терміном дії до 09/15 та картку НОМЕР_1 терміном дії до 09/18 (а.с. 10). Як вбачається з копії Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки відповідачу 16.11.2011 року було встановлено кредитний ліміт 300,00 грн., 25.07.2013 року - 4000,00 грн., 01.08.2013 року - 5000,00 грн., 06.10.2015 року - 4240,00 грн., 19.10.2015 року - 4080,00 грн., 24.01.2016 року - 3780,00 грн., 25.07.2018 року - 0,00 грн. (а.с. 11). В матеріалах справи наявний Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 14-38). Із виписки за договором станом на 05.10.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 користувалася встановленим кредитним лімітом, знімала готівку з картки та поповнювала її. Останнє поповнення картки готівкою у відділенні мало місце банку мало місце 20.12.2018 року (а.с. 47-52). Згідно з наданим банком розрахунком станом на 30.09.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 12692,44 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6991,50 грн. (в тому числі - 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 6991,50 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту), 0,00 - заборгованості за нарахованими відсотками, 00,00 грн. - заборгованості за простроченими відсотками, 2512,60 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 3188,34 грн. - нарахована пеня, 0,00 грн. - нарахована комісія (а.с. 4-9). Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з часу останньої операції відповідача щодо використання грошових коштів позивача та сплати ним заборгованості сплило більше 3 років. Позивачем доведено невиконання відповідачем її обов`язків за договірними зобов`язаннями з позики, однак є підстави для застосування спливу строку позовної давності. Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Як передбачено статтями 79, 80 ЦПК достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В силу вимог частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно приписів частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За статтею 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо розмір процентів договором не встановлений, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В силу статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, та пеню. Колегія суддів зазначає, що в момент підписання довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» ОСОБА_1 ознайомилась і погодилась з такими умовами надання кредиту та орієнтованою загальною вартістю кредиту, виходячи із обраних умов кредитування, що посвідчила своїм особистим підписом, і саме з цього часу - з 16 листопада 2011 року відбувся старт карткового рахунку, на її кредитну карту, було встановлено обумовлену суму кредитного ліміту, та вона отримала можливість розпоряджатися кредитними коштами (а.с. 13). Отже, АТ КБ «ПриватБанк» доведено факт ознайомлення відповідача з умовами кредитування безпосередньо перед отриманням нею у розпорядження кредитних коштів. У справі №382/327/18-ц (провадження №61-21994св19), Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 лютого 2020 року, застосовуючи правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, вказав на наявність правових підстав для стягнення з позичальника інших, окрім тіла кредиту, складових частин заборгованості, якщо, окрім анкети-заяви, пред`явлені до позичальника вимоги підтверджені довідкою про умови кредитування, підписаною позичальником, в якій зазначено розмір процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені, розмір та порядок внесення щомісячного платежу тощо. Таким чином наявні всі підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. В правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) зазначено, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора, як позивача, забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже в суду були наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 12692 грн. 44 коп., яка складається з наступного: 6991 грн. 50 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2512 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 3188 грн. 34 коп. - нарахована пеня. Що стосується посилання суду першої інстанції на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом, то слід зазначити наступне. Так, відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Розрахунком підтверджується, що 20.12.2018 року відповідач на погашення заборгованості за кредитом вніс кошти в сумі 300 грн. (а.с. 8). Банк з позовом до суду звернувся 09.11.2020 року, що не дає суду підстав застосувати позовну давність. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що банк звернувся з позовом до суду в межах строків позовної давності. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитни договором в сумі 12692 грн. 44 коп. заборгованості за кредитом за Кредитним договором б/н від 18.10.2011 року, яка складається з наступного: 6991 грн. 50 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2512 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 3188 грн. 34 коп. - нарахована пеня. Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також 2102,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 3153,00 грн. - за подання апеляційної скарги, а всього судового збору - 5255,00 грн. Частиною шостою статті 9 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами пункту другого частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 7 жовтня 2021 року скасувати, ухвалити нове. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) 12692 (дванадцять тисяч шістсот дев`яносто дві) грн. 44 коп. заборгованості за кредитом за Кредитним договором б/н від 18.10.2011 року, яка складається з наступного: 6991 грн. 50 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 2512 грн. 60 коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 3188 грн. 34 коп. - нарахована пеня. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: І.В. Бойчук В.А. Девляшевський Повний текст постанови складено 13 грудня 2021 року.