Постанова 4808 № 344/15058/20

Справа № 344/15058/20 Провадження № 22-ц/4808/640/21 Головуючий у 1 інстанції Тринчук В. В. Суддя-доповідач Томин ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючої Томин О.О. суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Тринчуком В.В. 26 лютого 2021 року в м. Івано-Франківську у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримала кредит в АТ КБ «ПриватБанк» шляхом підписання Анкети-заяви б/н від 26.10.2007. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку, складає між нею та банком договір. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. У подальшому кредитний ліміт збільшився до 5800 грн. Однак ОСОБА_1 не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов договору, що відображається у розрахунку заборгованості. У зв`язку з порушеннями зобов`язань за Кредитним договором у неї станом на 23.09.2020 року наявна заборгованість у загальному розмірі 14520,93 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 12296,84 грн. (в тому числі 0.00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 12296,84 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту), 0.00 заборгованість за нарахованими відсотками, 2 224,09 грн. заборгованість за простроченими відсотками та 0.00 грн. заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, нарахованої пені, нарахованої комісії. З огляду на викладене просило стягнути з відповідача на користь АТ КБ ПриватБанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 14520,93 грн. Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за Кредитним договором №б/н від 26.10.2015 року в розмірі 12296,84 грн. непогашеного тіла кредиту, а також 2102 грн. судового збору. В решті вимог позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Вважає рішення в оскаржуваній частині незаконним та необґрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що в анкеті-заяві позичальника зазначена базова відсоткова ставка 3% на місяць, вказано тип та валюту картки, порядок погашення заборгованості та номер кредитної картки. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ ПриватБанк, які були їй надані для ознайомлення в письмовій формі. Також апелянт вказує, що відповідно до умов договору у виписці по рахунку проінформував відповідача про зміну відсотків за кредитом. Відповідач, у свою чергу, не зверталась до банку із письмовими заявами про розірвання кредитного договору та продовжувала здійснювати зняття та погашення коштів, а отже, погодилась з новими тарифами та погодилась з їх зміною. Встановивши, що банк надав позичальнику кредит, а відповідач його не повернув, суд не мав підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, оскільки це призводить до нехтування принципами платності кредитного договору та наносить істотну шкоду усім споживачам банківських послуг, банку та у цілому порушує стабільність функціонування фінансового сектору держави. Просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення процентів скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги банку в цій частині. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки судове рішення оскаржується в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, то відповідно до положень частини першої статті 367 ЦПК України законність судового рішення, ухваленого у іншій частині, апеляційний суд не перевіряє. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 26.10.2007 року підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ ПриватБанк, з встановленим кредитним лімітом у розмірі 500 грн. на картку. У вказаній Анкеті-заяві також визначено базову відсоткову ставку за кредитом у розмірі 3% на місяць на залишок заборгованості. (а.с. 17). В матеріалах справи наявний також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 18-23). Відповідно до Довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 отримала кредитні картки № НОМЕР_1 терміном дії до 10/15, № НОМЕР_2 терміном дії до 08/19, № НОМЕР_3 терміном дії до 05/23 (а.с. 16). З Довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки ОСОБА_1 вбачається, що 26.10.2007 року на ній було встановлено кредитний ліміт у розмірі 500 грн., який з 26.10.2007 до 31.01.2017 зріс до 6700 грн., а 22 липня 2018 року його зменшено та встановлено 0,00 грн. (а.с. 15). З Виписки по картках відповідача вбачається, що вона користувалася кредитними коштами шляхом зняття їх з кредитної карти, здійснювала платежі, а також поповнювала картку (а.с. 37-47). Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за Договором б/н від 26.10.2007 року станом на 23.09.2020 року заборгованість відповідача становить 14520,93 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 12296,84 грн., в тому числі 0,00 грн. заборгованості за поточним тілом кредиту та 12296,84 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, 0,00 заборгованості за нарахованими відсотками, 2224,09 грн заборгованості за простроченими відсотками та 0,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн. нарахованої пені, 0,00 грн. нарахованої комісії (а.с. 14). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника від 26.10.2007 року не зазначена базова процентна ставка, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. За таких обставин суд прийшов до переконання, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді базову процентну ставку. Однак погодитися з такими висновками апеляційний суд не може з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту стягнути таку його складову, як прострочені відсотки за користування кредитом, та долучив до позовної заяви анкету-заяву ОСОБА_1 від 26.10.2007, яка містить її підпис, та в якій зазначено про сплату 3% щомісяця на суму залишку заборгованості. Обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення прострочених відсотків, у тому право збільшення відсоткової ставки, крім самого розрахунку кредитної заборгованості та анкети-заяви, банк посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору. Так, витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи наявна підписана відповідачем анкета-заява від 26.10.2007 року у якій зазначена базова процентна ставка за користування кредитними коштами (а.с. 17). Проте у наданому АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості проценти за користування кредитом визначено за різними ставками (а.с. 14). Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України 11 жовтня 2017 року по справі №6-1374цс17 у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. У апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк вказує, що виконало умови договору з повідомлення відповідача про зміну відсотків по кредиту, а відповідач у свою чергу до банку із письмовою заявою про розірвання кредитного договору не звертався, продовжував робити зняття та погашення коштів, таким чином прийняв нові Тарифи та погодився із їх зміною. Доказів повідомлення боржника про підвищення розміру процентної ставки позивачем не надано. За таких обставин, доводи апелянта щодо того, що він належним чином повідомив відповідача про зміну розміру відсоткової ставки, колегія суддів відхиляє. Ураховуючи викладене, оскільки сторонами було погоджено процентну ставку 3% на місяць, а у розрахунку банку проценти за користування кредитом визначено за різними ставками, то суду слід визначити й стягнути заборгованість за процентами відповідно до положень закону та підписаної відповідачем заяви. Підписавши вказану заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов`язання. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 534/1072/18-ц. Таким чином заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитним коштами підлягає стягненню лише за первісною відсотковою ставкою, визначеною в заяві позичальника, а саме 3% на місяць на суму залишку заборгованості, що становить 1254,97 грн. Згідно ч.ч. 1, 13 ЦКП України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками та стягнення судового збору підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» прострочених відсотків в розмірі 1254,97 грн. та судового збору в сумі 1961,71 грн. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню також судовий збір в розмірі 1779,12 грн. за подання апеляційної скарги. Частиною шостою ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами. Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ. За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 26 лютого 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченими відсотками та стягнення судового збору скасувати, ухвалити нове судове рішення в цій частині. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) 1254 (одну тисячу двісті п`ятдесят чотири) грн. 97 коп. заборгованості за простроченими відсотками. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) 1961 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят одну) грн. 71 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (ЄДРПОУ: 14360570, адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001) 1779 (одну тисячу сімсот сімдесят дев`ять) грн. 12 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча: О.О. Томин Судді: Г.П. Мелінишин О.В. Пнівчук Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.