Постанова 4875 № 917/318/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 року м. Харків Справа № 917/318/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. за участю секретаря судового засідання Дзюби А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-нет" (вх.№2935 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 у справі №917/318/21, ухвалені у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Паламарчуком В.В., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем", с.Шаровечка, Хмельницький район, Хмельницька область, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-нет", м. Кременчук, Полтавська область, про стягнення 1343449,72 грн ВСТАНОВИВ: 26.02.2021 ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "НПК "Хоум-нет" 1343449,72 грн заборгованості за договором підряду від 09.11.2016 №1607000478/6, з яких: 940314,54 грн - основного боргу, 28209,44 грн - неустойки, 132951,42 грн - 3% річних, 241974,32 грн - інфляційних збитків (т.1 а.с.1-42). Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 у справі №917/318/21 частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з ТОВ "НПК "Хоум-нет" на користь ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" 940314,54 грн - основного боргу за договором підряду від 09.11.2016 №1607000478/6, 132951,42 грн - 3% річних, 241974,32 грн - інфляційних збитків, 19728,60 грн - витрат по сплаті судового збору. Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 частково задоволено заяву позивача (вх. №8831 від 09.08.2021) про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з ТОВ "Науково-промислова компанія "Хоум-нет" на користь ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" 24475,06 грн витрат на правничу допомогу. Не погодившись з вказаними рішеннями місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 у справі №917/318/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-нет" (вх.№2935 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 у справі №917/318/21; призначено її до розгляду на 09 листопада 2021 року, про що повідомлено учасників справи в порядку статей 120, 268 ГПК України. 02.11.2021 до Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням системи відеоконференцзв`язку "Easycon" з використанням власних технічних засобів, яка задоволена ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.11.2021. 04.11.2021 до апеляційного господарського суду від ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" надійшов відзив на апеляційну скаргу (№12706), в якому представник позивача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "НПК "Хоум-нет", а рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 у справі 913/318/21 залишити без змін. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 у зв`язку із відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 09.11.2021 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представників сторін. Присутній в судовому засіданні представник апелянта надав пояснення щодо обставин справи з урахуванням доводів та вимог апеляційної скарги. Представник позивача заперечував проти доводів апелянта, зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні за апеляційною скаргою ТОВ "НПК "Хоум-нет" на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 та додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 у справі №917/318/21 до 07 грудня 2021 року до 16:00 години. Задоволено клопотання представника ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" про участь в судовому засіданні у справі №917/318/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon", з використанням власних технічних засобів. 25.11.2021 до апеляційного господарського суду від ТОВ "НПК "Хоум-нет" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням системи відеоконференцзв`язку "Easycon". Вказане клопотання задоволено ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.11.2021. 07.12.2021 до суду апеляційної інстанції від ТОВ "НПК "Хоум-нет" надійшли додаткові пояснення (вх. № 14215), в яких відповідач вказує на те, що строк оплати за договором підряду до моменту завершення всіх робіт замовником не наступив. Судове засідання Східного апеляційного господарського суду 07.12.2021 розпочалось в режимі відеоконференції за участю представника позивача, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване рішення залишити без змін. У судове засідання представник апелянта не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. Водночас, 07.12.2021 засобами електронного зв`язку до апеляційного господарського суду від представника ТОВ "НПК "Хоум-нет" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 14234) у зв`язку з поганим самопочуттям та відсутністю можливості взяти участь в судовому засіданні. Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, апеляційний господарський суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Частинами 11, 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності. Суд апеляційної інстанції зазначає, що явка представників учасників у судове засідання обов`язковою не визнавалась, усі доводи і вимоги учасники справи можуть викласти і подати суду письмово, тоді як у клопотанні про відкладення розгляду справи заявник не навів суду доводів, що унеможливлюють розглянути судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу за відсутності його представника. Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 цього Кодексу. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України). Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача. Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини. З матеріалів справи вбачається, що 09.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-нет" (далі замовник, ТОВ "НПК "Хоум-нет") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" (далі підрядник, ТОВ "Будмонтажтелекомсистем") укладений договір підряду № 1607000478/6, за умовами пункту 1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався на свій ризик та власними силами виконати в повному обсязі роботи по об`єкту "Ремонт кабельної лінії зв`язку системи управління та зв`язку магістрального газопроводу Союз та Кременчук Богородчани на ділянці НПП 1/5-В3 Задніпровська НПП 2/1 (Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередача) (код ЄЗС ДК 021:2015-45231000-5)" в повному обсязі 36500 м відповідно до чинних нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації, а замовник зобов`язався на умовах договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість (т.1, а.с. 8-10). Склад, обсяги та вартість робіт, що доручаються до виконання підрядником, визначені кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною договору (додаток №1) (п.1.3 договору). Відповідно до пункту 2.1 цього договору ціна договору становить 5277085,50 грн (з урахуванням ПДВ) в тому числі ПДВ - 879514,25 грн. Ціна договору не може бути збільшена, якщо інше не передбачено законодавством України. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.п. 2.2, 2.3 договору). Розділом 3 договору визначено умови виконання робіт. Відповідно до пункту 3.1 договору, в редакції додаткової угоди від 14.11.2017 №1, передбачені цим договором роботи підрядник виконує із матеріалів, що надаються замовником, та із своїх матеріалів, поставку яких, як і початок виконання робіт за цим договором здійснює після отримання від замовника дозволу на початок виконання робіт. Якість матеріалів, що використовуються підрядником при виконанні робіт, повинна відповідати державним стандартам, технічним умовам. Згідно з пунктами 3.3, 3.4 договору обсяг виконання робіт та вимоги щодо їх якості встановлюються згідно технічних вимог та якісних характеристик предмета закупівлі (додаток №3). Строк виконання робіт визначається додатками до цього договору. Підрядник зобов`язаний дотримуватись календарного плану графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору (додаток №2). Відповідно до пунктів 3.9-3.10, 3.14 договору обладнання, що поставляє підрядник, передається замовнику відповідно до первинних документів (накладних, актів прийому-передачі тощо) у повній справності і комплектності. Обладнання, придбане підрядником за свій кошт згідно договору та передане замовнику, оплачується замовником відповідно до пункту 2, пункту 5 договору, кошторису та на підставі первинних документів (накладних, актів прийому-передачі тощо). Передача в монтаж оприбуткованого замовником обладнання підряднику оформлюється актом передачі обладнання в монтаж. Після закінчення виконання робіт підрядник передає замовнику змонтоване обладнання шляхом оформлення акту здачі змонтованого обладнання. Пунктами 3.16, 3.17 договору передбачено, що замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором підряду, стає неможливим. При несвоєчасному, за вини підрядника, початку виконання робіт, їх відставанні від графіку замовник попереджає підрядника. Якщо в місячний строк не буде забезпечено суттєвих зрушень замовник може розірвати договір і вимагати відшкодування фактичних збитків. Згідно з пунктом 3.22 договору підрядник зобов`язаний завчасно і у письмовій формі інформувати замовника про можливе сповільнення або призупинення виконання робіт за незалежних від нього обставин. Замовник зобов`язаний виконати необхідні заходи для усунення цих обставин, в межах своєї компетенції. При виникненні обставин, що не залежать від підрядника і перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, він може ставити перед замовником питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою з обґрунтуванням обставин. Замовник здійснює контроль і технічний нагляд на відповідність якості, обсягам і ціни виконаних робіт технічній, проектній та кошторисній документації, діючим нормам і правилам. При виявленні відхилень замовник видає підряднику письмові розпорядження про їх усунення, а при серйозних порушеннях приймає рішення про призупинення виконання робіт (п. 3.24 договору). У розділі 4 договору передбачено порядок приймання виконаних робіт. Відповідно до пунктів 4.1-4.3 договору після одержання повідомлення підрядника про готовність до здачі виконаних робіт замовник зобов`язаний розпочати їх приймання протягом 3 (трьох) робочих днів. Здавання-приймання виконаного етапу робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі-приймання відповідного етапу викопаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3). Разом з актами здачі-приймання виконаних робіт підрядник зобов`язується за результатами виконаних робіт надати замовнику виконавчу документацію по об`єкту, виконану у відповідності до діючих нормативних документів. У разі виявлення в процесі виконання робіт недоліків (дефектів), допущених з вини підрядника, він у визначений замовником строк зобов`язаний усунути їх і повторно повідомити замовника про готовність до здачі виконаних робіт. Якщо виявлені недоліки (дефекти) не можуть бути усунені підрядником, замовник має право відмовитися від прийняття робіт, вимагати компенсації збитків та відновлення роботоздатності обладнання, де виконувалися роботи (п.п. 4.4, 4.5 договору). Порядок проведення розрахунків за виконання робіт визначений розділом 5 договору. Відповідно до пункту 5.1 договору протягом 10 календарних днів з дати підписання договору замовник сплачує підряднику авансовий платіж у розмірі 20% від ціни договору (з урахуванням ПДВ 20%). Розрахунки у розмірі до 75% від ціни договору (з урахуванням ПДВ 20%) з підрядником здійснюється замовником частково поетапно по факту виконаних робіт відповідно до графіку виконання робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних документів (актів приймання-передачі на поетапні роботи), а остаточний розрахунок у розмірі до 75% від ціни договору (з урахуванням ПДВ 20%) здійснюється замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3) (п. 5.2 договору). Остаточний розрахунок за виконані роботи по договору у розмірі 5% від суми відповідного акту буде здійснений замовником після закінчення всіх робіт, передбачених договором протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами акту введення об`єкта в експлуатацію (п. 5.3 договору). Відповідно до пункту 7.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків за цим договором відповідно до чинного законодавства. Згідно з пунктом 7.2 договору у разі затримки оплати вартості робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день затримки, але не більше 3% несплаченої суми. Цей договір набирає чинності з дати підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині виконання сторонами зобов`язань щодо розрахунків до їх повного виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 10.1 договору). Згідно додатку №2 до договору від 09.11.2016 № 1607000478/6 Календарний план-графік виконання робіт "Ремонт кабельної лінії зв`язку системи управління та зв`язку магістрального газопроводу Союз та Кременчук Богородчани на ділянці НПП 1/5-В3 Задніпровська НПП 2/1 (Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередача) (код ЄЗС ДК 021:2015-45231000-5)" термін виконання будівельних та монтажних робіт становить 16.11.2016-16.12.2016, а саме: прокладка захисної п/е трубки, з`єднання пропусків; влаштування переходів методом ГБН; задувка волоконно-оптичного кабелю; монтаж кабелю ОК, зварювання волокон, кінцевих пристроїв, виміри; установка по трасі стовпчиків, плит, колодців, КВП (т.3, а.с.9). Відповідно до додатку № 3 до договору від 09.11.2016 № 1607000478/6 Технічні вимоги та якісні характеристики предмета закупівлі "Ремонт кабельної лінії зв`язку системи управління та зв`язку магістрального газопроводу Союз та Кременчук Богородчани на ділянці НПП 1/5-В3 Задніпровська НПП 2/1 (Будівництво трубопроводів, ліній зв`язку та електропередача) (код ЄЗС ДК 021:2015-45231000-5)" виконання робіт планується відповідно до Програми всіх видів ремонтів за рахунок поточних витрат на 2016 рік та "Річного плану закупівлі товарів, робіт і послуг ПАТ "Укртрансгаз" на 2016 рік". Загальний опис робіт: розробити календарний план-графік виконання основних заходів і робіт; отримати дозволи на виконання будівельно-монтажних робіт від державних установ та експлуатуючих організацій; поставити обладнання і матеріали; виконати будівельно-монтажні роботи відповідно до погодженої проектної документації (т.3, а.с. 7-8). На підтвердження факту виконання позивачем робіт та прийняття їх відповідачем матеріали справи містять підписані сторонами такі документи: 1) акт №1/478 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року, відповідно до якого всього за актом виконано робіт на суму 1 163 293,20 грн, у тому числі зворотні суми: вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 51 607,20 грн (т.1, а.с.16-18); 2) акт №2/478 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року, відповідно до якого всього за актом виконано робіт на суму 1 033 998,53 грн, у тому числі зворотні суми: вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 7220,93 грн (т.1, а.с.19-21); 3) акт №4/478 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року, відповідно до якого всього за актом виконано робіт на суму 387 317,54 грн, у тому числі зворотні суми: вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 19526,23 грн (т.1, а.с.22-24); 4) акт №5/478 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року, відповідно до якого всього за актом виконано робіт на суму 1 326 844,97 грн, у тому числі зворотні суми: вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 85085,34 грн (т.1, а.с. 25-27). Також, в матеріалах справи наявні довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2017 року (форми КБ-3), яка складена 31.05.2017, згідно якої вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 1 163 293,20 грн, виключаються вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 51 607,20 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2017 року (форми КБ-3), згідно якої вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 1 033 998,53 грн, виключаються вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 7220,93 грн (т.3, а.с.11-12). За твердженням позивача, загалом виконано та прийнято робіт на суму 3748014,54 грн, що становить суму всіх вищезазначених актів приймання виконаних будівельних робіт за вирахуванням вартості матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ. Проте, станом на дату подання цієї позовної заяви відповідачем зобов`язання в частині оплати за виконані роботи виконано лише у розмірі 2807700,00 грн, що підтверджується наступними документами: платіжним дорученням від 11.11.2016 № 58 на суму 557700,00 грн; платіжним дорученням від 21.06.2017 № 318 на суму 300 000,00 грн; платіжним дорученням від 13.10.2017 № 84 на суму 600 000,00 грн; платіжним дорученням від 13.10.2017 № 85 на суму 600 000,00 грн; платіжним дорученням від 02.02.2018 № 6080 на суму 100 000, 00 грн; платіжним дорученням від 26.08.2020 № 9970 на суму 650 000, 00 грн (т.1, а.с. 28-33). До того ж, у платіжному дорученні від 11.11.2016 № 58 зазначено призначення платежу: передплата за виконання робіт по ремонту кабельної лінії згідно з договором від 09.11.2016 № 1607000478/6 (т.1, а.с. 28). Матеріали справи свідчать, що 26.01.2020 ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" звернулось до ТОВ "НПК "ХОУМ-НЕТ" з претензією щодо виконання умов договору підряду від 09.11.2016 № 1607000478/6, в якій позивач вимагав сплатити суму заборгованості за вказаним договором у розмірі 1590314,54 грн та нарахованої відповідно до пункту 7.2 договору пені у розмірі 47709,44 грн. Вказана претензія надіслана відповідачу, що підтверджується копією поштової накладної з відповідною квитанцією та описом вкладення до цінного листа (т.1, а.с. 15). Враховуючи, що станом на час подання позову відповідачем не проведена оплата за виконані роботи в повному обсязі, позивач - ТОВ "Будмонтажтелекомсистем", звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "НПК "ХОУМ-НЕТ" 1343449,72 грн заборгованості, з яких сума основного боргу 940 314,54 грн (3 748 014,54 грн - 2 807 700,00 грн), а також нараховані на підставі пункту 7.2 договору пеня у розмірі 28209,44 грн, на підставі статті 625 ЦК України 3% річних у розмірі 132951,42 грн та інфляційні втрати у розмірі 241974,32 грн (т.1, а.с. 1-7). Крім того, з прохальної частини позовної заяви вбачається, що ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" просило судові витрати на правову допомогу покласти на відповідача, зазначивши про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається із суми судового збору у розмірі 20151,75 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн. 03.08.2021 місцевим господарським судом ухвалено оскаржуване рішення про часткове задоволення позову (т.3, а.с. 189-196). Вказане рішення мотивоване тим, що позовні вимоги, щодо стягнення основного боргу в сумі 940314,54 грн є правомірними та підтверджуються належними доказами (договором підряду №1607000478/6, актом №5/478 за грудень 2017). Щодо 3% річних та інфляційних витрат суд першої інстанції за результатами перевірки методики розрахунку таких нарахувань дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині. За таких обставин, суд першої інстанції зазначив про те, що правова позиція ТОВ "НПК "Хоум-нет" не підтверджується належними та допустимими доказами, а докази позивача є більш вірогідними. Водночас, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 28209,44грн, оскільки вказаний розрахунок здійснений позивачем неправильно та для перевірки правильності суми необхідно зазначити період за який нараховується пеня. 11.08.2021 представник ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" адвокат Матковський М.В. звернувся до місцевого господарського суду із заявою щодо вирішення питання про розподіл судових витрат (в порядку статей 129, 244 ГПК України) (вх. 8831 від 11.08.2021), в якій просив стягнути з ТОВ "НПК "Хоум-нет" на користь ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 25000,00 грн (т.3, а.с. 174-179). На підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи надано наступні документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.12.2019, укладеного між ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Тріарії"; копію додатку до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.08.2021; копію акта приймання-передачі наданих послуг про надання правової допомоги від 06.08.2021 №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.12.2019; копію звіту (розрахунку) про надані послуги правової допомоги від 06.08.2021 (т.3, а.с. 174-184). 25.08.2021 місцевим господарським судом ухвалено додаткове рішення про часткове задоволення заяви позивача (вх. №8831 від 09.08.2021) про ухвалення додаткового рішення (т.3, а.с. 191-193). Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Відтак, враховуючи, що рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 позов задоволено частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 24475,06 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, не враховано недоведеність обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду відповідач посилається, зокрема, на те, що пунктом 5.2 договору сторонами передбачено строк оплати проміжних робіт за актами приймання-передачі робіт на поетапні роботи, а строк здійснення остаточного розрахунку за роботи, виконання яких зафіксовано в актах виконаних робіт, які оформлюються вже за формою КБ-2в, КБ-3 не встановлено. Тобто заявник вказує на різну правову природу актів на поетапні роботи та актів за формою КБ-2в, КБ-3 та ненастання строку по оплаті, в тому числі за актом від 28.12.2017 №5/478. Також, відповідач вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про зобов`язання замовника оплатити виконані роботи, якщо вартість цих робіт становить до 75% від ціни договору, оскільки за умовами договору підряду оплати і в розмірі 21%, і в розмірі 74% є належним виконанням умов оплати. Крім того, вказує на те, що на суму заявлених вимог за актами судом не враховано пункт 5.3 договору та не вирахувано 5% від кожного акту, а тому заявлена сума виконаних робіт має бути зменшена на 5% та становить 3560613,81. Вважає, що судом першої інстанції під час вирішення спору не з`ясовано обставини щодо недотримання позивачем графіку виконання робіт. Щодо прийняття додаткового рішення скаржник вважає, що судом порушено положення частини 3 статті 244 ГПК України, що позбавило відповідача можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката; не досліджено питання щодо складності справи, виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат. Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" до ТОВ "НПК "Хоум-Нет" про стягнення заборгованості, що виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем виконаних позивачем робіт за договором підряду від 09.11.2016 №1607000478/6. Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами. Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 631 ЦК України та частиною 7 статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною 1 статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином. Оскільки закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним, колегія суддів вважає, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору можливим є виконання відповідачем робіт за цим договором та їх прийняття позивачем (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17). З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору від 09.11.2016 № 1607000478/6, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, суд апеляційної інстанції зазначає, що даний договір є договором підряду, а отже, спірні правовідносини регламентуються, насамперед, положеннями § 1 глави 61 Цивільного кодексу України. Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч.4 ст. 837 ЦК України). Згідно зі статтею 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. У розумінні наведеної норми основним предметом договору будівельного підряду є результат будівельних робіт - завершений будівництвом об`єкт або закінчені будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації на замовлення замовника, а не процес виконання робіт чи діяльність підрядника на створення об`єкта та його здачу. (Така правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 12.08.2021 у справі 910/7914/20). Згідно з частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до сталої судової практики Верховного Суду договір, за умовами якого підрядник виконує роботи із своїх матеріалів, а також обладнання, поставку якого, як і початок виконання робіт за цим договором підрядник здійснює після отримання від замовника відповідного письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт, є змішаним та містить елементи договору поставки та договору будівельного підряду (постанови Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/6975/18, від 18.08.2021 у справі № 910/1798/20, від 26.01.2021 у справі № 910/15152/19, від 18.02.2020 у справі № 911/728/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 29.08.2019 у справі № 911/2454/18, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 18.06.2019 у справі № 910/6975/18, від 29.08.2021 у справі № 910/8298/20). Предмет договору будівельного підряду поєднує у собі елементи різних договорів. У даному випадку за укладеним між сторонами договором такими складовими є результат будівельних робіт та поставка обладнання, що безпосередньо випливає зі змісту договору. Так в пункті 1.1 договору передбачено, що основним зобов`язанням підрядника є виконання робіт. Водночас умовами договору (п.п. 3.1, 3.9 3.14 договору) також визначено інші обов`язки підрядника, які існують в межах основного зобов`язання, в тому числі обов`язок підрядника щодо забезпечення поставки обладнання, який пов`язаний з виконанням передбачених договором робіт, оскільки відповідне обладнання підлягає монтуванню і встановленню на об`єкті, тобто є необхідним саме для виконання таких робіт. Однак, 14.11.2017 додатковою угодою № 1 сторонами внесено зміни до пункту 3.1 договору підряду, якими, зокрема, виключено умову договору щодо зобов`язання підрядника в рамках виконання цього договору поставити обладнання. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідачем, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору, не було оплачено виконані ним роботи. Відтак, з урахуванням предмету спору у даній справи, дослідженню підлягає питання щодо дотримання замовником зобов`язань за договором підряду з оплати за виконані роботи в межах визначених договором строків. Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Статтею 844 Цивільного кодексу України, визначено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Статтею 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Відповідно до частини 1 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Частиною першою статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Статтею 882 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною четвертою статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати. Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц). Судова колегія зазначає, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду. Між сторонами виникли правовідносини з виконання підрядних робіт, за якими позивач зобов`язався виконати будівельні та ремонтно-монтажні роботи, а замовник зобов`язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх вартість. Виходячи з умов укладеного договору сторонами погоджено, що договірна ціна (вартість) робіт є твердою, визначена на підставі кошторисної документації; відповідно до пункту 2.1 договору становить 5277085,50 грн, у тому числі ПДВ 879514,25 грн. Порядок приймання виконаних робіт передбачено у розділі 4 договору, відповідно до якого здавання-приймання виконаного етапу робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком і оформлюється актом здачі-приймання відповідного етапу виконаних робіт (форма КБ-2в, КБ-3) (п.4.2 договору). Судова колегія зазначає, що порядок оплати робіт сторонами визначено у пунктах 5.1-5.3 договору, є таким: - протягом 10 календарних днів з дати підписання договору замовник сплачує підряднику авансовий платіж у розмірі 20% від ціни договору (з урахуванням ПДВ 20%) (п.5.1 договору). - розрахунки у розмірі до 75% від ціни договору (з урахуванням ПДВ 20%) з підрядником здійснюється замовником частково поетапно по факту виконаних робіт відповідно до графіку виконання робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами проміжних документів (актів приймання-передачі на поетапні роботи), а остаточний розрахунок у розмірі до 75% від ціни договору (з урахуванням ПДВ 20%) здійснюється замовником на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт (форма КБ-2В, КБ-3) (п. 5.2 договору). - остаточний розрахунок за виконані роботи по договору у розмірі 5% від суми відповідного акту буде здійснений замовником після закінчення всіх робіт, передбачених договором протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами акту введення об`єкта в експлуатацію (п. 5.3 договору). Тобто, зі змісту умов пунктів 5.1-5.3 договору слідує, що сторонами передбачено строки здійснення розрахунку на підставі проміжних актів здачі-приймання виконаних робіт та кінцевого акту здачі-приймання робіт. При цьому, колегія суддів зазначає, що договором передбачено складання актів приймання виконаного етапу робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних робіт за формою № КБ-3 для визначення вартості виконаних робіт та проведення розрахунків за виконані роботи за договором. Отже сторони у договірному порядку дійшли згоди щодо того, якими документами підтверджується склад, обсяг і вартість виконаних робіт, у тому числі відповідного етапу виконаних робіт, а саме про обов`язковість складення актів приймання виконаних робіт за формою № КБ-2в, № КБ-3 відповідно до положень. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Отже, сторони на свій розсуд погодили умови договору щодо оплати виконаного етапу робіт на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт за формою № КБ-2в, і зазначені умови є обов`язковими для виконання сторонами, з огляду на що вбачаються необґрунтованими доводи скаржника, що акт виконаних робіт за формою № КБ-2в не є достатньою підставою для оплати виконаних робіт. До того ж, за положеннями чинного законодавства позивач також не позбавлений можливості оформити стадію виконання договору підряду належним чином та надіслати відповідні документи відповідачеві. Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору відповідачем було сплачено авансовий платіж у розмірі 557700,00 грн, про що свідчить платіжне доручення від 11.11.2016 №

58. В свою чергу позивачем виконано роботи за договором на загальну суму 3748014,54 грн, за наслідками чого сторонами підписано акт від 31.05.2017 №1/478 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2017 року на суму 1 163 293,20 грн, у тому числі зворотні суми: вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 51 607,20 грн; акт №2/478 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2017 року на суму 1 033 998,53 грн, у тому числі зворотні суми: вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 7220,93 грн; акт №4/478 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2017 року на суму 387 317,54 грн, у тому числі зворотні суми: вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 19526,23 грн; акт №5/478 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року на суму 1 326 844,97 грн, у тому числі зворотні суми: вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 85085,34 грн. Також, в матеріалах справи наявні довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2017 року (форми КБ-3), яка складена 31.05.2017, згідно якої вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 1 163 293,20 грн, виключаються вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 51 607,20 грн; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2017 року (форми КБ-3), згідно якої вартість виконаних будівельних робіт з ПДВ - 1 033 998,53 грн, виключаються вартість матеріальних ресурсів поставки замовника з ПДВ 7220,93 грн. При цьому, акти виконаних будівельних робіт (за формою № КБ-2в) підписані сторонами без жодних зауважень та заперечень, тобто замовник, підписуючи вказані акти та скріплюючи їх печаткою, погодився з об`ємом та вартістю робіт, виконаних підрядником за договором підряду від 09.11.2016 № 1607000478/6. Отже, роботи прийняті відповідачем без зауважень, проте оплачені частково у розмірі 2807700,00 грн (з урахуванням сплаченого позивачем авансового платежу), у зв`язку з чим виникла заборгованість по оплаті частини виконаних робіт за актом від 28.12.2017 №5/478 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року у розмірі 940314,54 грн. Таким чином, враховуючи, що роботи позивачем виконанні на суму до 75% договору, зважаючи на те, що у відповідності до пункту 5.3 договору розрахунки за ці роботи повинні здійснюватися частково поетапно по факту виконаних робіт протягом 60 календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі на поетапні роботи, проте відповідачем такі роботи не оплачені в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про настання строку оплати за вказаними зобов`язаннями. Стосовно доводів апелянта про те, що обов`язок замовника з оплати товару ще не настав, колегія суддів зазначає наступне. Як зазначалось вище, реалізуючи свободу договору сторони на власний розсуд у пункті 5.2 договору погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється частково поетапно по факту виконаних робіт на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт протягом 60 календарних днів з дати їх підписання. Тобто, сторонами передбачено здійснення оплати за виконані роботи проміжними платежами. Таким чином, після двостороннього підписання кожного із зазначених вище актів приймання-передачі виконаних робіт (за формою №КБ-2в) та після спливу 60 календарних днів з дати їх підписання у відповідача виник обов`язок зі сплати відповідних будівельних робіт, про що вірно було зазначено судом першої інстанції. Крім того, колегія суддів зазначає, що станом на момент прийняття рішення у справі між сторонами не існувало спірних питань щодо обсягу виконаних робіт, зазначених в підписаних актах приймання виконаних будівельних робіт. Також, колегія суддів враховує те, що складення вищезазначених актів є двосторонньою дією, а отже виражає волю обох сторін. Із зазначених мотивів, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо ненастання строку оплати з огляду на те, що сторони погодили у договорі поетапне здійснення оплати виконаних робіт на підставі актів форми №КБ-2в протягом 60 календарних днів з моменту підписання актів, проте у строк, встановлений договором відповідач своїх зобов`язань в належний спосіб не виконав, оплату робіт здійснив лише частково, чим зумовив виникнення заборгованості перед позивачем. Наведене свідчить про порушення відповідачем умов договору в частині оплати виконаних позивачем робіт у строки, встановлені пунктом 5.2 договору. Відтак позовні вимоги в частині стягнення 940314,54 грн основного боргу обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що підлягають задоволенню. Водночас, судом апеляційної інстанції відхиляються посилання відповідача на пункт 5.3 договору як на підставу відмови у задоволенні позову, оскільки спір у справі стосується оплати робіт за договором на підставі актів передавання-приймання виконаних робіт, передбачених пунктом 5.2 договору, тобто за кожний етап виконаних робіт, а не передбаченого пунктом 5.3 договору остаточного розрахунку за цим договором. При цьому, посилання апелянта на порушення позивачем строків виконання будівельних робіт не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на те, що в даному випадку предметом спору є стягнення підрядником вартості виконаних підрядних робіт, строк оплати яких визначений умовами договору та залежить саме від дати підписання актів виконаних робіт, а не від погодженого сторонами календарного графіку виконання робіт. Водночас, стягнення замовником штрафних санкцій за недотримання строків проведення будівельно-монтажних робіт не є предметом даного спору, що виключає необхідність дослідження цих обставин. Отже, обставини, на які посилається скаржник, не змінюють викладених вище висновків щодо обов`язковості складення сторонами первинних документів форми № КБ-2в, № КБ-3 за виконання відповідного етапу робіт (п. 4.2 договору) та дотримання порядку поетапної оплати виконаних робіт, встановленого сторонами у договорі (п.5.2 договору). Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем виконання грошових зобов`язань в частині оплати виконаних будівельних робіт за договором підряду від 09.11.2016 №1607000478/6, зважаючи на суми боргу з урахуванням дат їх виникнення та строків оплати, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність нарахування позивачем 3% річних у сумі 132951,42 грн та інфляційних витрат у сумі 241974,32 грн. При цьому, до суду першої інстанції відповідачем не було надано будь-яких зауважень на розрахунок позивача. Доводи апеляційної скарги також не стосуються правильності розрахунків позивача та висновків місцевого господарського суду щодо їх обґрунтованості, а тому у відповідності до вимог статті 269 ГПК України судом апеляційної інстанції не переглядається. Отже, враховуючи підтвердження матеріалами справи факту виконання позивачем договірних зобов`язань за спірним договором в частині виконання будівельних робіт, настання строку їх оплати, зважаючи на несплату відповідачем вартості виконаних робіт, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача несплаченої суми боргу, а також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку із простроченням оплати. Відповідно до вимог частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно, рішення суду, з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, розглядається лише в оскаржуваній частині, а саме в частині задоволення позовних вимог. В інших частинах прийняте судове рішення не оскаржуються жодною із сторін. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення в зазначеній частині. Стосовно доводів апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення місцевого господарського суду про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, колегія суддів зазначає про наступне. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу. 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України). Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Так, позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано для долучення до матеріалів справи: ордер на представництво інтересів ВХ№1011698 від 05.05.2021 на надання позивачу правової допомоги адвокатом Матковським М.В.; копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.12.2019, укладеного між ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Тріарії"; копію додатку до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.08.2021; копію акта приймання-передачі наданих послуг про надання правової допомоги №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.08.2021; копію звіту (розрахунку) про надані послуги правової допомоги від 06.08.2021 (т.3, а.с. 174-184). Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Матковським М.В. професійної правничої допомоги позивачу у даній справі, виходячи з такого. Так, між ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" та Адвокатським об`єднанням "Юридична компанія "Тріарії" укладений договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.12.2019 №05.07/1, який по суті є договором комплексного юридичного обслуговування та яким передбачено повноваження адвокатського об`єднання представляти у встановленому порядку права та інтереси клієнта в усіх судових органах. Для надання правової допомоги клієнту адвокатське об`єднання призначає в тому числі адвоката Матковського Михайла Віталійовича (свідоцтво від 11.09.2012 №822) (п. 2.1.1, 2.3 договору). Відповідно до укладеного сторонами додатку від 06.08.2021 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2019 клієнт звернувся до адвокатського бюро для надання правової допомоги щодо захисту прав клієнта за договором підряду від 09.11.2016 №160700478/6, укладеного між клієнтом та ТОВ "НПК "Хоум-Нет" (пункт 1 додатку). Сторони погодили, що вартість послуг адвокатського бюро за надання правової допомоги згідно з пунктами 1, 2 цього додатку становить 1000,00 грн за 1 годину роботи адвокатського бюро; вартість послуг адвокатського бюро за надання правової допомоги згідно пункту 3 цього додатку становить 1500,00 грн за одне судове засідання, в якому адвокатське бюро представляло інтереси клієнта (п.п. 6, 7 додатку). Про результати наданої правової допомоги адвокатське об`єднання складає звіт (розрахунок) про надані послуги та акт приймання-передачі наданих послуг про надання правової допомоги за договором (п. 8 додатку). У звіті (розрахунку) про надані послуги правової допомоги від 06.08.2021 та акті приймання-передачі наданих послуг про надання правової допомоги № 1 за договором визначено витрачений адвокатом час на надання таких юридичних послуг та їх вартість: збирання та аналіз документів для формування правової позиції щодо захисту прав Клієнта за договором підряду від 09.11.2016 №1607000478/6, укладеного між клієнтом та ТОВ "НПК "Хоум-Нет" 1,5 години; вивчення судової практики в подібних правовідносинах щодо захисту прав клієнта за договором підряду від 09.11.2016 №1607000478/6 1,5 години; зустріч з клієнтом для узгодження правової позиції по справі 1 година; підготовка та подання на підставі зібраної, проаналізованої та вивченої нормативно-правової бази, доказів та судової практики позовної заяви до Господарського суду Полтавської області, надіслання документів сторонам 4 години; підготовка та подання на підставі зібраної, проаналізованої та вивченої нормативно-правової бази, доказів та судової практики відповіді на відзив до Господарського суду Полтавської області, надіслання документів сторонам по справі 3 години; підготовка та подання до Господарського суду Полтавської області заяви про надання оригіналів документів, надіслання документів сторонам по справі 1 година; підготовка та подання до Господарського суду Полтавської області заяв про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, надіслання документів сторонам по справі (5 шт.) 3 години; підготовка та подання до Господарського суду Полтавської області письмових пояснень щодо клопотань відповідача про проведення експертиз, аналіз судової практики, надіслання документів сторонам по справі 3 години; підготовка та подання до Господарського суду Полтавської області письмових пояснень щодо нарахованих штрафних санкцій та суми основного боргу, надіслання документів сторонам по справі 2,50 години; представництво інтересів клієнта в судовому засіданні у справі №917/318/21 в Господарському суді Полтавської області (дати засідань: 24.06.2021, 20.07.2021, 03.08.2021). В акті приймання-передачі наданих послуг про надання правової допомоги від 06.08.2021 № 1 до договору про надання правової допомоги зазначено, що Адвокатським об`єднанням надано клієнту правову допомогу в обсязі та переліку вказаному у звіті (розрахунку) про надані послуги, вартість наданих послуг складає 25000,00 грн, а клієнт підтвердив, що правова допомога надана в повному обсязі, належної якості, претензії та зауваження щодо об`єму та якості наданої правової допомоги відсутні. Вказаний акт містить детальний опис робіт (наданих послуг), їх виду, із зазначенням обсягу надання правничої допомоги, із урахуванням зазначено в звіті (розрахунку) про надані послуги опису робіт часу, затраченого на їх надання, вартості та порядку формування такої вартості. Дослідивши надані документи, суд апеляційної інстанції враховує, що покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу за надання консультацій клієнту на підставі проведеного аналізу наданих ним документів, що стосуються спору клієнта з ТОВ "НПК "Хоум-Нет" є правомірним, оскільки відповідні дії адвоката є початковим етапом правової допомоги та безпосередньо пов`язані з процедурою захисту інтересів клієнта. Так, консультація щодо можливості звернення до суду з позовом та вивчення документів, наданих клієнтом для подання позову та вивчення нормативно-правової бази є видами правничої допомоги наданої адвокатом клієнту в рамках розгляду справи (Такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.11.2019 у справі 9901/254/19). При цьому, у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, викладено правову позицію, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії. До того ж, суд апеляційної інстанції зазначає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, додатковій постанові Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/5229/19. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав. При цьому, відповідач не зазначає обґрунтованих доводів стосовно неспівмірності, нерозумності визначених сторонами у договорі про надання правової допомоги та акті прийому-здачі наданих послуг вартості послуг та понесених у зв`язку з цим витрат заявником. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19. Таким чином, відповідачем не доведено неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а тому колегія суддів відхиляє як необґрунтовані заперечення відповідача. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Дослідивши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає надані докази такими, що підтверджують витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн. Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу. Водночас, за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України). Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі №922/2685/19. Проаналізувавши надані позивачем (стягувачем) докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу на суму 25000,00 грн, суд вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатами роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що містяться у матеріалах судової справи. Враховуючи наведене, позивач (стягувач) згідно з вимогами статті 74 ГПК України довів обставини надання йому Адвокатським бюро "Тріарії" послуг професійної правничої допомоги при розгляді його позову в межах господарської справи № 917/318/21 у Господарському суді Полтавської області та обґрунтував заявлений остаточно до стягнення розмір цих послуг. Разом з тим, враховуючи доводи апеляційної скарги ТОВ "НПК "Хоум-Нет" щодо порушення судом першої інстанції норм частини восьмої статті 165, частини п`ятої статті 176, частини першої статті 178, статті 236 ГПК України з огляду на вирішення питання про порядок розподілу судових витрат без проведення судового засідання, суд зважає на таке. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення; у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Отже приписами статті 244 ГПК України унормовано, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Відповідно до частини другої статті 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (частина третя статті 221 ГПК України). У справі, що переглядається Господарський суд Полтавської області за результатом розгляду позову ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" до ТОВ "НПК "Хоум-Нет" ухвалив рішення по справі у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Натомість заява ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" (від 11.08.2021 вх. №8831) про покладення на ТОВ "НПК "Хоум-Нет" судових витрат на професійну правничу допомогу Господарським судом Полтавської області в порушення приписів частини третьої статті 244 ГПК України розглянута із ухваленням додаткового рішення від 25.08.2021, яке є об`єктом апеляційного оскарження, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. За таких умов відповідач (ТОВ "НПК "Хоум-Нет") був позбавлений можливості заявити у суді першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, про відсутність заперечень відповідача було зазначено судом у додатковому рішенні. З огляду на те, що заяву про ухвалення додаткового рішення розглянуто не в тому самому порядку, що й судове рішення, чим ТОВ "НПК "Хоум-Нет" можливості заявити клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та довести неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскаржуване додаткове рішення від 25.08.2021 є такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права (подібні висновки щодо застосування приписів частини третьої статті 244 ГПК України викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2019 у справі № 910/3984/18, від 04.07.2019 у справі № 910/10930/18, від 31.03.2021 у справі № 922/2341/20, від 30.06.2021 у справі № 90/2135/19, від 30.06.2021 у справі № 910/18652/20). Порушення Господарським судом Полтавської області норм процесуального права зумовлює скасування оскаржуваного додаткового судового рішення. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ТОВ "НПК "Хоум-Нет" під час розгляду апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "НПК "Хоум-Нет" на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 у справі № 917/318/21 не скористався своїм правом на надання своїх доводів і заперечень на заяву ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" (від 11.08.2021 вх. №8831) про покладення на ТОВ "НПК "Хоум-Нет" судових витрат на професійну правничу допомогу, в т.ч. клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи не надав. Колегія суддів зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.09.2021 у справі № 837/108/20. Таким чином, під час апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції додаткового рішення відповідачем не доведено неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За змістом частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 у справі №917/318/21, витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Отже, враховуючи вищевикладене, зважаючи на приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" (від 11.08.2021 вх. №8831) щодо вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та стягнення з ТОВ "НПК "Хоум-Нет" на користь ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" 24475,06 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вже було встановлено вище, оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 у справі №917/318/21 відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування в оскарженій частині. Водночас, доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення суду знайшли часткове підтвердження в матеріалах справи, є обґрунтованими, такими, що відповідають положенням процесуального права та засновані на дійсних обставинах справи, що має наслідком скасування додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 у справі №917/318/21, із прийняттям в цій частині нового рішення про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу (вх. №8831 від 11.08.2021). Керуючись ст.ст. 269, 270, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 275, пп. 1, 4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-нет" задовольнити частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.08.2021 у справі №917/318/21 залишити без змін. Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2021 у справі №917/318/21 скасувати. Прийняти нове рішення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальні "Будмонтажтелекомсистем" про ухвалення додаткового рішення (вх. №8831 від 11.08.2021) по справі № 917/318/21 - задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "Хоум-нет" (39600, Полтавська область, м. Кременчук, бульвар Пушкіна, 22, код ЄДРПОУ 36410686) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтажтелекомсистем" (31336, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Шаровечка, код ЄДРПОУ 35668634) 24475,06 грн витрат на правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовити. Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 10.12.2021. Головуючий суддя В.О. Фоміна Суддя Я.О. Білоусова Суддя О.О. Крестьянінов