Постанова 4851 № 440/9570/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 р.Справа № 440/9570/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, м. Полтава по справі № 440/9570/21 за позовом ОСОБА_1 до Першої Полтавської державної нотаріальної контори про припинення обтяження нерухомого майна, ВСТАНОВИВ: 19 серпня 2021 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першої Полтавської державної нотаріальної контори про припинення обтяження, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 42481087 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано Першою Полтавською державною нотаріальною конторою, Полтавський міський нотаріальний округ від 17.03.2005 за реєстраційним номером обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 1772383 щодо майна ОСОБА_1 . Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року у відкритті провадження відмовлено. Роз`яснено заявникові, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати відповідну ухвалу та направити справу для розгляду до суду першої інстанції, наполягаючи на тому, що цей спір підсудний саме суду адміністративної юрисдикції, зазначаючи про порушення, які були допущені державним реєстратором при прийнятті спірного рішення. При цьому, апелянт оскаржуючи вищевказану ухвалу суду першої інстанції, зазначає, що суд не прийняв до уваги, що він оскаржував дії нотаріуса Першої Полтавської державної нотаріальної контори, як суб`єкта наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо юрисдикції цього спору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Колегія суддів, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що предметом позову у даній справі є припинення обтяження, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №42481087 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстровано Першою Полтавською державною нотаріальною конторою, Полтавський міський нотаріальний округ від 17.03.2005 за реєстраційним номером обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 1772383. Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі пов`язаний із питанням про припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, а адміністративний суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо набуття, зміни або припинення обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна. Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за вказаним позов, виходячи з наступного. Так, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У пункті 1 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. При цьому, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії органу влади чи місцевого самоврядування. Таким чином, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію-визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом спору в цій справі є оскарження вчинення відповідачем реєстраційних дій стосовно нерухомого майна, яке належить позивачеві на праві власності. У позовній заяві позивачем зазначено, що він є співвласником спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі частки 1/6. Одночасно з реєстрацією права спільної часткової власності, на квартиру було перенесено відомості із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а саме обтяження № 1772383 від 17.03.2005, про яке позивач дізнався з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14.06.2021. Окрім того, позивач посилається, що спірне обтяження було внесене 17.03.2005 року на підставі рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 09.02.1999, проте вказаний суд на підставі заяви ОСОБА_1 повідомив, що ним не виносилось постанови від 09.02.1999 року про накладення арешту на майно позивача. З огляду на наведене, щодо доводів апелянта про те, що публічно-правова природа спору виявляється в тому, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора як суб`єкта, наділеного законом владними управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію обтяження прав, і внаслідок невиконання ним обов`язку щодо перевірки поданих для цього документів та наявності у особи, яка звернулася за державною реєстрацією припинення обтяження, колегія суддів зазначає, що такі обставини підлягають перевірці судом при розгляді цієї справи. Між тим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не встановлено підстави спірного обтяження, не перевірено чи дійсно Першою Полтавською державною нотаріальною конторою здійснено обтяження № 1772383 від 17.03.2005 р. на підставі постанови, виданої 09.02.1999 р. Решетилівським районним судом Полтавської області, не з`ясовано суб`єктний склад спірних правовідносин, в тому числі не встановлено особу, щодо якої встановлене обтяження, не вчинено дій щодо витребування доказів на підтвердження вказаних обставин. Водночас, колегія суддів зазначає, що якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2021 року по справі № 826/8592/16. Окрім того, колегія суддів зазначає, що у постанові від 28.11.2018 у справі №490/5986/17-ц Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок, за яким при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження його дій критерієм розмежування юрисдикційності спору є предмет оскарження. Зокрема, якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви з підстав протиправності відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, то такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Водночас, якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором. Таким чином, суд першої інстанції не прийняв до уваги необхідність перевірки фактів щодо того, чи спірні правовідносини виникли між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, чи стосується спір речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб. При цьому, колегія суддів зазначає, що поза встановленням вказаних даних визначення юрисдикції є передчасним. Отже, приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції не встановив обставини, що мають значення для визначення юрисдикції вказаної справи та прийшов до передчасних висновків, що вказана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для встановлення юрисдикції даного спору, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Відповідно ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляду до суду першої інстанції із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 по справі №440/9570/21 скасувати. Справу № 440/9570/21 за позовом ОСОБА_1 до Першої Полтавської державної нотаріальної контори про припинення обтяження нерухомого майна направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 10.12.2021 року