Постанова 4820 № 686/5863/13-ц

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/5863/13-ц Провадження № 22-ц/4820/1821/21 Категорія: ухвала ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І. секретар судового засідання Філіпчук О.В. за участю представника скаржника Войналовича О.М., державного виконавця першого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Цілімецької О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/5863/13-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2021 року (суддя Приступа Д.І.) у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця. Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: В червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність державного виконавця та просила суд визнати бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Цілімецької О.Б. у виконавчому провадженні №44127844 протиправною і зобов`язати цього державного виконавця давати доручення про купівлю та перерахування євро на відповідний валютний рахунок Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні №44127844. В обґрунтування скарги ОСОБА_1 посилається на те, що з часу відкриття виконавчого провадження і до її звернення із скаргою державним виконавцем вчиняється протиправна бездіяльність щодо неналежного виконання рішення суду від 22.05.2013. Так, на думку скаржниці, укладення і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству; суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при тому, що з огляду на положення ч.1 ст. 1046 ЦК України, а також ч.1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, що визначена договором позики, а не у всіх випадках та безумовно в національній валюті України. ОСОБА_1 посилається на постанову Верховного Суду у справі №761/12665/14 від 04.07.2018, за якою перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Скаржниця зазначає, що державним виконавцем в порушення норм ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» вчиняється протиправна бездіяльність, що виражається у ненаданні доручення про купівлю євро та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено. Не погоджуючись із цієї ухвалою суду, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, апелянтка зазначає, що враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду по справі № 373/2054/16-ц від 16.01.2019, суд першої інстанції мав право винести рішення про стягнення боргу в євро і таке рішення підлягало виконанню державною виконавчою службою. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. А перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення, про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц. Тобто, на думку скаржниці, державний виконавець в межах виконавчого провадження №44127844 має давати доручення про купівлю євро та перераховувати ці кошти з валютного рахунку державної виконавчої служби на рахунок стягувача, проте державний виконавець ухиляється від вказаних дій. Також, ОСОБА_1 посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що з огляду на положення ст.99 Конституції України, ст. 192, 524, 533 ЦК України єдиним законним платіжним засобом є гривня, оскільки не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах та неправильно розтлумачив норми зазначених статей. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги її скарги. Відзив від учасників справи не надходив. Представник скаржниці ОСОБА_1 ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав у ній наведених. Державний виконавець першого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Цілімецька О.Б. проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін. Скаржниця ОСОБА_1 та представник стягувача ТОВ «Галицька фінансова компанія» до суду не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем при здійснення виконавчого провадження №44127844 проводиться стягнення в національній валюті гривні, що відповідає нормам цивільного законодавства, крім того, стягувачем дії державного виконавця при здійсненні стягнення заборгованості не оскаржуються, а тому відсутні порушення норм законодавства державним виконавцем при здійснення розрахунку. Однак, судова колегія не погоджується із мотивами відмови суду першої інстанції у задоволенні скарги ОСОБА_1 . І доводи апеляційної скарги про безпідставність оскаржуваної ухвали є такими, що заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб`єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Однією із гарантій принципу законності виконавчого провадження є закріплення та гарантування права на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності виконавця (статті 74 Закону України "Про виконавче провадження"). Із принципом законності тісно пов`язаний принцип контролю за виконавчим провадженням. Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, а також можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця. За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Встановлено, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Хмельницькбудінвест» на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором №27/03/2007/978-К/531 від 27.03.2007 в сумі 25174,50 Євро (згідно офіційного курсу НБУ станом на 19.03.2013 еквівалентно 260 157,11 грн), а також судові витрати в сумі 2601,57 грн (а.с.6-8). 22 липня 2014 року державним виконавцем першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Чайковським О.В. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/2218/5863/13-ц, виданого 14.07.2014 Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення заборгованості в розмірі 262758,68 грн (а.с.9-11). З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року замінено стягувача з ПАТ КБ «Надра» на ТОВ «Галицька фінансова компанія» у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа № 686/5863/13-ц, виданого Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області на стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у справі за заявою ТОВ «Галицька фінансова компанія» про заміну стягувача у виконавчих провадженнях щодо виконання виконавчих листів № 686/5863/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 та ТОВ «Дубнобудсервіс» (Хмельницькбудінвест) на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором відмовлено. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 просила визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо не надання доручення про купівлю євро та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. Разом з тим, ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано доказів, які б підтверджували, що не вчинення державним виконавцем дій щодо наданням доручень про купівлю іноземної валюти порушуються її права як боржника. Так, надані скаржницею до суду першої інстанції розпорядження № 44127844 від 28.03.2018 та № 44127844 від 08.01.2019 про необхідність перерахування коштів, які надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №2/2218/5863/13-ц від 14.07.2014 про стягнення із ОСОБА_1 грошових коштів відповідно 1317,12 грн. на користь ПАТ КБ «Надра», 146,37 грн. виконавчого збору та 1706,29 грн. на користь ПАТ КБ «Надра», 189,58 грн. виконавчого збору не підтверджують бездіяльність чи протиправність дій державного виконавця при вчиненні виконавчих дій у виконавчому провадженні №44127844 (а.с. 13-14). Адже з цих розпоряджень прослідковується, що грошові кошти в сумі 1317,32 грн та 1706,29 грн були перераховані на користь стягувача ПАТ КБ «Надра». І відповідно до листа ПАТ КБ «Надра» вих. №12656 від 24.10.2019 (а.с.15) вбачається, що Банк зарахував ці суми в погашення боргу по виконавчому листі №2/2218/5863/13-ц від 14.07.2014, зазначивши, що станом на 24.10.2018 в рахунок погашення заборгованості по ВП 44127844 надійшло 2357,48 Євро та 2601,47 грн. Разом з тим, розпорядження від 08.02.2017 про необхідність перерахування коштів, які надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №2-45 від 04.07.2011 (а.с 12) не є доказом бездіяльності державного виконавця, адже це розпорядження стосується іншого боржника ОСОБА_3 та винесено в межах іншого виконавчого провадження. З огляду на вищенаведене, в задоволені скарги ОСОБА_1 в частині визнання бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Цілімецької О.Б. у виконавчому провадженні №44127844 протиправною слід відмовити з підстав недоведеності. Щодо вимог скарги про зобов`язання державного виконавця давати доручення про купівлю та перераховувати Євро на відповідний валютний рахунок Першого ВДВС у м. Хмельницькому Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у виконавчому провадженні №44127844 слід зазначити наступне. Згідно ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Враховуючи недоведеність скарги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність державного виконавця, тому відсутні підстави для задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця давати доручення про купівлю та перерахування Євро на відповідний валютний рахунок Першого ВДВС у м. Хмельницькому. Суд першої інстанції вищезазначене не врахував та безпідставно послався на положення ст.ст. 192, 524, 533 ЦК України. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 вересня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 грудня 2021 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай