Постанова Київський апеляційний суд № 761/25151/21

Справа № 761/25151/21 Головуючий 1 інстанція- Аббасова Н.В. Провадження № 33/824/4469/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 07 грудня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі судді Савченка С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 14 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень,- в с т а н о в и в: Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1726 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника енергослужби Київської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення України і будучи посадовою особою юридичної особи публічного права згідно п.п.«а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», був зобов`язаний подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік шляхом заповнення електронної форми відповідного документу на веб-сайті Реєстру до 1 квітня 2021 року. Проте ОСОБА_1 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік лише 12 квітня 2021 року о 10:31, за відсутності доказів поважності причин несвоєчасного подання декларації. Своїми діями щодо порушення строку подання щорічної декларації ОСОБА_1 порушив ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адміністративне правопорушення пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.1726 КУпАП. На постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на незаконність та необгрунтованість постанови. Скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не є посадовою особою юридичної особи публічного права, оскільки обіймає посаду начальника енергослужби Київської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, яка відповідно до п.6.9 ст.6 Статут Концерну не відноситься до переліку посадових осіб Концерну. А подана ним щорічна - 2 - декларація 12 квітня 2021 року є добровільно поданою. Окрім того, наказом Київської філії Концерну від 09 вересня 2021 року скасовано із 25 лютого 2021 року п.п.2 та 3 наказу Київської філії Концерну від 25 лютого 2021 року, що судом не враховано. Суд не звернув уваги, що протокол про адміністративне правопорушення складено неповноважною особою. Зокрема, згідно Положення про Департамент стратегчних розслідувань Національної поліії України від 23 жовтня 2019 року працівники Департаменту не мають права складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення корупційного законодавства та направляти їх до суду, як і не мають права проводити перевірки дотримання антикорупційного законодавстваю. Таким органом є НАЗК, яке наділене правами проводити перевірки відповіднодо положень ст.12 Заону України «Про запобігання корупції» та Порядку проведення перевірок від 11 серпня 2016 року. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Босий Ю.М. апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримали, просили задоволити та скасувати постанову суду як незаконну. Вислухавши аргументи і доводи ОСОБА_1 та його захисника, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову без змін з таких підстав. Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`ктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП). Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам. Частина 1 ст.1726 КУпАПпередбачає адміністративну відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, зокрема за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: наявність у особи спеціального статусу, а саме - особи, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подання відповідної декларації з порушенням встановлених законом строків, а також відсутність поважних причин несвоєчасного подання декларації. Згідно підпункту «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у п.1 ч.1 цієї статті. За положеннями ч.1 ст.45 вказаного Закону особи, зазначені у п.1, п.п.«а» і «в» п.2, п.5 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до ч.1 ст.651 цьогоЗакону зa вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, - 3 - притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника енергослужби Київської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення України і будучи посадовою особою юридичної особи публічного права подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 рік лише 12 квітня 2021 року о 10:31. Доказів поважності причин несвоєчасного подання щорічної декларації до суду не подав. За таких обставин суд прийшов до правильного висновку про порушення ОСОБА_1 вимог фінансового контролю, зокрема несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а відтак у його діях містяться ознаки правопорушення, передбаченогоч.1 ст.1726 КУпАП. Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 ту вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1726 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим. Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться: - у протоколі про адміністративне правопорушення № 332 від 07 липня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника енергослужби Київської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, будучи посадовою особою юридичної особи публічного права та, згідно п.п.«а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія цього Закону, у порушення ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно, без поважних причин, тобто після встановленого періоду (щорічно до 1 квітня), а саме: 12 квітня 2021 о 10:31 подав на офіційний веб - сайт НАЗК щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.1726 КУпАП. - письмовими поясненнями ОСОБА_1 , який пояснив, що він як суб`єкт декларування ознайомлений з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», однак декларацію за 20202 рік подано ним лише 12 квітня 2021 року несвочасно через неналежне приділення уваги вимогам Закону; - наказом № 36/вк від 06 липня 2001 року про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника енергослужби Київської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення; - наказом № 7 від 25 лютого 2021 Київської філії Концерну, яким встановлено, що до суб`єктів декларування, які зобов`язані подавати декларацію відноситься, зокрема, начальник енергослужби. З вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис на звороті наказу. Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у - 4 - передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року. До протоколу про адміністративне правопорушення додані належно оформлені матеріали. Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 , якому у встановленому законом порядку роз`яснено його права, передбачені ст.268 КупАП і який вказав у протоколі про свою незгоду із складанням у відношенні нього протоколу. Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1726 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, грунтується на наявних у провадженні доказах. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не є посадовою особою юридичної особи публічного права, оскільки обіймає посаду начальника енергослужби Київської філії Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, яка відповідно до п.6.9 ст.6 Статут Концерну не відноситься до переліку посадових осіб Концерну, а подана ним щорічна декларація 12 квітня 2021 року є добровільно поданою, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані з таих міркувань. Відповідно до п.18 роз`яснення Національного агентства з питань запобігання корупції щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані) від 03 лютого 2021 року визначено, що під посадовими особами юридичних осіб публічного права, насамперед комунальних та державних установ і підприємств слід розуміти осіб, які мають повноваження здійснювати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції. При вирішенні питання належності осіб до посадових осіб юридичних осіб публічного права (відповідно до п.п.«а» п.2 ч.1 ст.З Закону) першочергово виникає питання розмежування статусу юридичних осіб публічного та приватного права (якщо статут, інший правовстановлюючий документ юридичної особи не містить чіткого визначення такого статусу). Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права (ст. 81 ЦК України). Держава, територіальні громади можуть створювати юридичні особи як публічного, так і приватного права (ст. ст. 167, 169 ЦК України). З урахуванням положень ЦК України, ГК України, інших законів України можна сформулювати найбільш суттєві ознаки юридичної особи публічного права: 1). створення на підставі: - розпорядчого акта Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (абз. 3 ч. 2 ст. 81 ЦК України); - у випадках, встановлених законом, - установчого документа (абз. 2 ч. З ст. 81 ЦК України); 2). визначення правового статусу ЦК України або окремим законом України; 3). метою та основним видом діяльності юридичної особи є реалізація публічних функцій держави чи територіальної громади, які покладені на них Конституцією та законом України; - 5 - 4). допоміжний характер підприємницької діяльності до її основної діяльності. Юридичній особі публічного права не обов`язково мають бути притаманні усі зазначені ознаки. Відповідно до Статуту Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України у редакції наказу Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 26 листопада 2020 року, Концерн є державним господарським об`єднанням підприємств, створений наказом Державного комітету України по зв`язку від 04 жовтня 1991 року № 102, заснованим на державній власності, а відтак Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення є юридичною особою публічного права. Відповідно до пункту 6.9. Статуту Генеральний директор Концерну, інші члени Правління (Дирекції), головний бухгалтер, директори філій та їх заступники (у разі наявності), керівник уповноваженого підрозділу (особа) з питань запобігання корупції є посадавими особами Концерну. Водночас згідно п.18 вказаних роз`яснень НАЗК при визначенні того, чи є працівник юридичної особи публічного права посадовою особою, враховується обсяг та характер здійснюваних ним функцій. Тому навіть у разі невизначення працівника посадовою особою у статутних чи інших внутрішніх документах підприємства він може бути посадовою особою і бути суб`єктом декларування в розумінні Закону (з огляду на здійснювані ним адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції). Зміст адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій (обов`язків) наведений у п.17 цих роз`яснень. Отже, для з`ясування питання, чи належить та або інша юридична особа (об`єднання юридичних осіб) до юридичних осіб публічного чи приватного права, необхідно аналізувати всю сукупність нормативно - правових актів та правовстановлюючих документів, які визначають правовий статус безпосередньо цієї юридичної особи (об`єднання). Під посадовими особами юридичних осіб публічного права, насамперед комунальних та державних установ і підприємств, слід розуміти, які повноваження мають особи на здійснення організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій. У разі визначення посадових осіб на державних підприємствах слід брати до уваги положення ч. 3 ст. 65 ГК України. Так, посадовими особами підприємства є керівник, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємств. Визначальним при цьому є обсяг повноважень відповідного працівника. При визначенні того, чи є працівник юридичної особи публічного права посадовою особою, враховується обсяг та характер здійснюваних ним функцій. Тому навіть у разі не визначення працівника посадовою особою у статутних чи інших внутрішніх документах підприємства він може бути посадовою особою і бути суб`єктом декларування в розумінні Закону № 1700-VІІ (з огляду на здійснювані ним адміністративно - господарські та організаційно - розпорядчі функції). Так, адміністративно - господарські функції (обов`язки) - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Організаційно - розпорядчі функції (обов`язки) - це обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Наказом № 7 від 25 лютого 2021 року Київської філії Концерну встановлено, що до суб`єктів декларування, які зобов`язані подавати декларацію відноситься, зокрема, начальник енергослужби. Із вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений, про що - 6 - свідчить його підпис на звороті наказу. Крім того, відповідно до п. 2.1 Посадової інструкції начальника енергослужби, затвердженої Директором Концерну Київської філії Концерну РРТ 04 вересня 2017 року, начальник енергослужби здійснює керівництво всіма працівниками енергослужби, виробничою і господарською діяльністю енергослужби. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 , як начальник енергослужби наділений повноваженнями на здійснення організаційно - розпорядчих функцій, є посадовою особою юридичної особи публічного права, на яку поширюється дія Закону України «Про запобгання корупції», у тому числі обмеження та зобов`язання, передбачені цим законом. Вказані вище обставини спростовують доводи ОСОБА_1 та його захисника про те, що він не є посадовою особою юридичної особи публічного права та не має обов`язку подавати декларацію у визначений законом строк. Це ж стосується посилань захисника на п.6.9 ст.6 Статут Концерну, який не відносить до переліку посадових осіб Концерну посаду начальника енергослужби, як і посилань на скасування наказом Київської філії Концерну від 09 вересня 2021 року наказу від 25 лютого 201 року, які не спростовують висновків суду першої інстанції. Відхиляючи дані доводи апеляційний суд звертає увагу, що займана ОСОБА_1 посада належить до посадових осіб з урахуванням обсягу та характеру здійснюваних ним організаційно-розпорядчих та господарських функцій, а не тому, що його посада віднесене чи не віднесена Статутом до посадових осіб. Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення складено неповноважною особою, оскільки згідно Положення про Департамент стратегчних розслідувань Національної поліії України від 23 жовтня 2019 року працівники Департаменту не мають права складати адміністративні протоколи про виявлені факти порушення корупційного законодавства та направляти їх до суду, як і не мають права проводити перевірки дотримання антикорупційного законодавства, не грунтуються на законі. По-перше, відповідно до п.1 ст.255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення протоколи мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) за ч.1 ст.1726 КУПАП, а відтак протокол складений оперуповноваженим в ОВС 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в м.Києві Департаменту стратегчних розслідувань Національної поліії України у межах компетенції. По-друге, Положення про Департамент стратегчних розслідувань Національної поліії України від 23 жовтня 2019 року не містить заборони працівникам Департаменту щодо складання адміністративних протоколів про виявлені факти порушення корупційного законодавства та направлення їх до суду, як і не містить заборони проведення перевірок дотримання антикорупційного законодавства, на що вказує апелянт. По-третє, завданнями Департаменту стратегічних розслідувань згідно Положення є протидія корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції`вжиття заходів з метою припинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних із корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України. В тому числі Департамент має право отримувати від державних та інших органів інформацію, документи та матеріли, необхідні для виконання пкладених на них функцій. Наведене у сукупності спростовує такі доводи. Посилання у скарзі на те, що відповідно до положень ст.12 Закону України «Про запобігання корупції» єдиним органом, який має право проводити перевірки є НАЗК згідно Порядку проведення перевірок від 11 серпня 2016 року не грунтуються на законі. Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» спеціально - 7 - уповноваженими суб`єктами у сфері протидії корупції є органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції. Згідно ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань серед іншого виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Отже, з урахуванням наевдених вище вимог закону уповноважені працівники поліції мають право проводити перевірку з питань протидії корупції, а намагання апелянта звузити їх функції лише до складання протоколу про адміністративне правопорушення за наслідками перевірки іншим органом безпідставні та не грунутються на вимогах закону. При цьому апеляційний суд звертає увагу, що Порядок проведення перевірок НАЗК від 11 серпня 2016 року врегульовує виключно проведення перевірок службовцями НАЗК і не стосується органів поліції. Вирішуючи апеляційну скаргу, апеляційний суд відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинизастосовує при розгляді даної справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свободкожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.1726 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів. Всі вказані докази одержані законнним шляхом. Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в її діях ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ч.1 ст.1726 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт. - 8 - Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1726 КУпАП, з наведенням обгрунтованої мотивації прийнятого рішення. Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850грн. відповідає обставинам справи тавимогам ст.ст.23, 33 КУпАП. Враховуючи наведене, постанова Шевченківського районного суду м.Києва від 14 вересня 2021 року є законною та обгрунтованою, і підстав для її скасування або зміни не вбачається. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 14 вересня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1726 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень в дохіддержави - залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду С.І.Савченко