Постанова Київський апеляційний суд № 753/19527/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2021 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 753/19527/20 номер провадження №22-ц/824/14645/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , представник відповідача ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року /суддя Каліушко Ф.А./ у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_4 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, у якому позивачем заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 000 грн. щомісячно за минулий час, починаючи з 19 лютого 2014 року по день подання цього позову, а саме до 19 листопада 2020 року. Також позивач просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з цим позовом та до досягнення дитиною повноліття, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з цим позовом та до досягнення дитиною повноліття, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. /а.с. 118-119/ Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини за минулий час - відмовлено. /а.с. 120-122/ Не погоджуючись з вказаним рішеннями, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, задовольнивши позовні вимоги. На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано обставини справи, зокрема те, що незважаючи на рішення Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 2 000 грн. щомісячно, починаючи з 16.01.2014 року та до досягнення ним повноліття і те, що на виконання зазначеного рішення 19 лютого 2014 року видано виконавчий лист №758/5660/14, воно не може бути виконано. Наголошував, що виконавчий лист було відкликано з його виконання та передано відповідачу, взамін на відмову від батьківських прав. У видачі дубліката виконавчого листа їй відмовлено, водночас, відповідач у такий спосіб, незважаючи на намагання позивачки стягувати аліменти, уникає обов`язку утримувати дитину, що суперечать інтересам дитини та порушують норми сімейного права. ОСОБА_2 та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 22 червня 2013 року по 13 листопада 2015 року. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження, копія якого наявна в матеріалах справи. Дитина проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 2 000 грн. щомісячно, починаючи з 16.01.2014 року та до досягнення ним повноліття. На виконання зазначеного рішення 19 лютого 2014 року видано виконавчий лист №758/5660/14. Постановою державного виконавця від 12.12.2016 року заява про повернення виконавчого листа стягувачу була задоволена та, у подальшому, оригінал виконавчого листа було передано відповідачу. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення аліментів за минулий час, суд першої інстанції вірно керувався вимогами ст. 191 СК України про те, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. В обґрунтування позовних вимог про стягнення аліментів за минулий час позивач послалася на свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, вжиття позивачкою заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але неможливість їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. Водночас, як вже зазначалось, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 19 лютого 2014 року, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої дитини саме з 16 січня 2014 року. Як вказує представник позивачки, відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 28 лютого 2021 року по дублікату виконавчого листа, виданого Подільським районним судом м. Києва 21 лютого 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання сина у розмірі 2 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 16.01.2014 року та досягнення ним повноліття та розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 10.03.2020 року, проведеного державним виконавцем за період з 16.01.2014 року по 01.03.2020 року, розмір заборгованості ОСОБА_2 по сплаті аліментів становить 146 967,65 грн. Водночас, апеляційний суд вказує на те, що посилання на відсутність у позивачки виконавчого документа, виданого на виконання зазначеного рішення, судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги, оскільки він переданий відповідачу у добровільному порядку, що не заперечується позивачем. Виходячи з викладеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача на її користь аліментів за минулий період. Доводи апеляційної скарги про неможливість виконання рішення суду про стягнення аліментів, апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки позивач має право на стягнення аліментів за минулий час лише якщо раніше аліменти не стягувалися; позивач доведе, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, а відповідач ухилявся від надання утримання дитині. В даному випадку у позивача вже було наявне рішення суду про стягнення аліментів, наявна заборгованість саме за рішенням суду, виконавче провадження відкрито з лютого 2021 року, а підстави його невиконання не є предметом розгляду даної справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Головуючий: Судді: