Постанова Київський апеляційний суд № 2608/13823/12

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2021 року м. Київ Справа №2608/13823/12 Провадження № 22-ц/824/11767/2021 Резолютивна частина постанови оголошена 01 грудня 2021 року Повний текст постанови складено 03 грудня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Журавльова Д.Д. учасники справи: скаржник ОСОБА_1 заінтересована особа Святошинський відділ державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва, постановлену у складі судді Шум Л.М. 10 червня 2021 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського Андрія Миколайовича, по виконавчому провадженні №3954423, - В С Т А Н О В И В : 24.05.2021 року заявник звернувся до Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою до начальника відділу Василевського Андрія Миколайовича Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), по виконавчому провадженні №39544236. Вимоги скарги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є власником частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку він хоче подарувати дочці, але не може, оскільки його нерухоме майно знаходиться під арештом, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про обтяження 2783268 (спеціальний розділ) щодо накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 . На запит адвоката Лазнюк Є.В. Святошинський районний відділу державної виконавчої служби у м. Києві надав Лист від 11.02.2021 р. вих. № 11551 в якому зазначено, що з 28.08.2013 р. на примусовому виконанні у віддалі перебував виконавчий лист № 2/759/597/13 від 09.08.2013 Святошинського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк» Демарк» боргу, 24.06.2014 р. державним виконавцем Кириленко А.В. керуючись п. 9, ст. 47 (в старій редакції) Закону України «Про виконавче провадження», було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Зазначена стаття не передбачає зняття арешту з майна боржника, а надання ґрунтовної інформації (копій документів) за виконавчим провадженням та проведення перевірки виконавчого провадження начальником відділу, на дії або бездіяльність державного виконавця які перебували на виконанні у 2014 року, не вбачається за можливе у зв`язку з закінченням строку, визначеного п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 №2274/5 (зі змінами), для зберігання останніх. На письмову вимогу ОСОБА_2 зняти арешт з його майна, Святошинським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві за підписом начальника відділу Василевського А.М., було надано відповідь (Лист вих. 37727 від 20.04.2021 р.), що підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника визначені ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Ураховуючи вищевикладене, наразі підстави для зняття арешту з майна (коштів) відсутні. Лист вих. 37727 від 20.04.2021 р. було отримано представником ОСОБА_1 12.05.2021 р. Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати протиправним дії начальника відділу Василевського А.М. які полягають у не скасуванні (не знятті) арешту (заборони відчуження) з майна ОСОБА_1 . Усунути відповідні порушення прав ОСОБА_1 шляхом зобов`язання Святошинський РВДВС у м. Києві здійснити усі дії та вжити заходів для зняття (скасування) арешту з майна ОСОБА_1 та заборону його відчуження, накладеного згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03.10.2013, вилучення (скасування) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру запису про обтяження 2783268 (заборона відчуження об`єктів нерухомого майна, арешту майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рамках виконавчого провадження 39544236. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського Андрія Миколайовича, які полягають у не скасуванні (не знятті) арешту з майна ОСОБА_1 . Зобов`язано Святошинський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) усунути відповідні порушення прав ОСОБА_1 , зняти (скасувати) арешт з майна ОСОБА_1 , вилучити (скасувати) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру запис про обтяження 2783268 (спеціальний розділ), арешт нерухомого майна ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження 39544236. Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Святошинським відділом державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суд першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги в повному обсязі. Зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначена стаття є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документу не є підставо для закінчення виконавчого провадження. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документу стягувачу. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Лазнюк Є.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією бо бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно із ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Виходячи зі змісту ст. 451 ЦПК України скарга підлягає задоволенню лише при встановленні, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця прийняті або вчинені не у відповідності до вимог закону, поза межами повноважень суб`єкта оскарження і права чи свободи заявника були порушені. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилаючись ст.ст. 319, 321 ЦК України та Конституцію України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги. Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Встановлено, що згідно листа Святошинського РВДВС у м. Києві від 11 лютого 2021 року вих. № 11551, з 28 серпня 2013 року на примусовому виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 2/759/597/13 Святошинського районного суду м. Києва виданий 09 серпня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк» Демарк» боргу. 24 червня 2014 року державним виконавцем Кириленко А.В. керуючись п. 9 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. (а.с. 107). При цьому, постановою старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві накладено арешт на все майно, що належить боржнику. (а.с.95) Відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення. Відповідно до п. 2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно ч.5 даної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону. Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» ( 3319-17 ) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV, при цьому стягувач має право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N606-XIV повернення виконавчого документа не є підставою для закінчення виконавчого провадження. Отже зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Зазначених вимог закону суд першої інстанції не врахував, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , чим порушив норми матеріального права. Крім того, відповідно до ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Отже, учасниками справи за скаргою на дії державного виконавця є стягувач, боржника і державний виконавець або інша посадова особа органу державної виконавчої служби чи приватний виконавець. Разом з тим, скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця розглядалася без повідомлення стягувача та за його відсутність, що є порушенням норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Святошинського відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити. Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника відділу Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Василевського Андрія Миколайовича, по виконавчому провадженні №3954423, відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна