Постанова 4820 № 686/6853/21

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 686/6853/21 Провадження № 22-ц/4820/1222/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 грудня 2021 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М., секретар судового засідання Чебан О.М., з участю представника Хмельницької обласної прокуратури Ленчика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2021 року, суддя Заворотна О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про стягнення збитків та моральної шкоди, встановив: В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Хмельницької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування збитків (упущеної вигоди) та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначив, що незаконними діями посадових осіб Хмельницької обласної прокуратури під час здійснення кримінального провадження в кримінальній справі №29/2253 щодо обвинувачення його у вчиненні злочинів, йому було заподіяно збитків у зв`язку з незаконним позбавленням особистого майна. Зокрема, слідчий, орган дізнання, прокурор зобов`язані були у відповідності з вимогами статті 53-1 КПК України 1960 року та статті 11 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства і суду» роз`яснити йому порядок відновлення порушених прав та вжити необхідних заходів по відшкодуванню шкоди, заподіяної заходами примусу та притягнення до відповідальності, що свідомо не було зроблено. Так, про накладення арешту на майно у відповідності з вимогами статті 85 і 126 КПК України 1960 року складається протокол, копія якого вручається особі, яка прийняла майно на збереження. Вказані особи несуть кримінальну відповідальність за розтрату майна, на яке накладено арешт. Прокуратурою Хмельницької області, яка проводила досудове слідство та провадження в кримінальних справах №29/2253 та №29/2652, при винесені постанови про накладення арешту на майно від 28.11.2002 року, вказані норми кримінально-процесуального закону в частині цінних паперів ВАТ «Хмельницький КХП» не було виконано, що в подальшому призвело до незаконного позбавлення прав приватної власності на них. Крім того, пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України №1744 від 22.09.1999 року «Про затвердження Порядку накладення арешту на цінні папери» передбачено, що виявлені під час опису іменні цінні папери у документарній формі та цінні папери на пред`явника в документарній формі, на які накладено арешт, підлягають обов`язковому вилученню та негайній передачі на зберігання до установ Національного банку. Також, параграфом 29 чинної Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання і передачі речових доказів з кримінальних справ, цінностей та іншого майна органами попереднього слідства, дізнання і судами від 12.02.1990 року №34/15 передбачено, що сертифікати і інші цінні папери, вилучені у громадян слідчо-судовими органами, до вступу вироку в законну силу (якщо вони не були речовими доказами і не належать до спеціального обстеження) зберігаються в органі, який провів їх вилучення, при умові забезпечення їх збереженості, або здаються на зберігання до установ Ощадного банку. Однак, через неправомірні дії та бездіяльність посадових осіб досудового слідства, вимоги, щодо правил зберігання та схоронності арештованих прокуратурою Хмельницької області належних позивачу простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький КХП» в кількості 1657056 штук виконано не було, що призвело до їхньої втрати та неможливості повернення у відповідності до кримінально-процесуального закону. За таких обставин, з урахуванням вимог ст.ст. 22, 1048, 1192 ЦК України, на думку позивача, у нього виникло право на відшкодування збитків, розрахованих в порядку нарахування процентів за встановленою обліковою ставкою Національного банку України в період з 01.05.2004 року по 06.06.2018 року (5100 днів) з урахуванням загальної вартості втрачених 1657056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький КХП», яка становила 1451411,89 грн. Розмір упущеної вигоди становитиме 5222080,50 грн. Така бездіяльність відповідача призвела до необхідності змінювати свій звичний уклад життя, докладати додаткових зусиль для відновлення свого права. З 2012 року він неодноразово звертався в правоохоронні органи, прокуратуру і суди, що забрало багато часу на оформлення, подачу звернень та отримання безрезультатних відмов, у зв`язку з чим йому було заподіяно також і моральну шкоду, розмір якої становить 300000 грн. Позивач просив суд визнати протиправними дії чи бездіяльність працівників Хмельницької обласної прокуратури, що здійснені під час розслідування кримінальних справ №№ 29/2253 та 29/2652 в частині вчинення процесуальних дій щодо накладеного арешту на акції ВАТ «Хмельницький КХП», правил зберігання та схоронності, їх неповернення, що здійснена поза компетенцією та всупереч вимогам законодавства та стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на свою користь завдані збитки в сумі 5222080,50 грн., які завдані внаслідок втрати неповернених арештованих 1657056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький КХП», які станом на 01.05.2004 року становили вартість у 1451411,89 грн. та моральну шкоду в сумі 300000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.05.2021 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з недоведеності позовних вимог та не встановлення обставин, які б вказували на заподіяння позивачу збитків та моральної шкоди з боку відповідачів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що судом було помилково застосовано практику суду касаційної інстанції, оскільки спірні правовідносини у справах не є подібними і становлять різний предмет та обставини. В той же час суд не врахував висновки, викладені у інших постановах касаційного суду щодо належного відповідача у справах про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовим особами, яким є держава. Судом також не правильно встановлено обставини справи, проведено оцінку доказів, які вказують на неправомірність дій відповідача, що спричинили йому майнову та моральну шкоду. У відзиві прокурор проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в оскаржуваному рішенні. В судове засідання апелянт повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином. Представник прокуратури в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав висновки суду першої інстанції. Заслухавши пояснення учасника справи, перевіривши матеріали справи апеляційний суд доходить висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що відповідно до постанови Верховного Суду у справі №686/26129/14-ц від 06.06.2018 року, якою залишено без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка, на користь позивача вартості неповернутих 1657056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів», в сумі 1451411,89 грн. При цьому, судом касаційної інстанції було встановлено, зокрема, що 28.08.2002 року порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами ВАТ «Хмельницький КХП», що спричинило тяжкі наслідки для держави та колективних інтересів. ОСОБА_1 був власником простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький КХП» в кількості 1657056 штук, загальна вартість яких становила 1451411,89 грн. 28.11.2002 року начальник слідчого відділу прокуратури Хмельницької області, з метою забезпечення заявленого в кримінальній справі цивільного позову, можливої конфіскації майна і відшкодування завданих збитків державі, яка є акціонером комбінату, наклав арешт на нерухоме і рухоме майно, в тому числі на цінні папери, які належали ОСОБА_1 . Всього було заблоковано 1657056 простих іменних акцій позивача номінальною вартістю 414262 грн. Протягом 2003-2004 років відносно ОСОБА_1 були винесені постанови про порушення кримінальних справ за окремими епізодами протиправних діянь за ознаками злочинів, передбачених ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Вироком Хмельницького міськрайонного суду від 03.11.2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на три роки та конфіскацією майна, крім житла. Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14.04.2011 року вирок Хмельницького міськрайонного суду від 03.11.2010 року скасовано, справу повернуто на новий розгляд до того ж суду в іншому складі зі стадії попереднього розгляду. Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 11.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27.09.2011 року, кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 та інших направлено прокурору Хмельницької області для організації проведення додаткового розслідування. 17.07.2012 року та 23.08.2012 року слідчий в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області виніс постанови про закриття кримінальних справ щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину та за недоведеністю його участі у вчиненні злочину. Постановами слідчого в особливо важливих справах прокуратури Хмельницької області від 19.07.2012 року та від 27.08.2012 року знято арешт з майна ОСОБА_1 , в тому числі з цінних паперів. За повідомленням прокуратури Хмельницької області від 21.11.2014 року, ОСОБА_1 було відмовлено у винесенні постанови про встановлення розміру відшкодування шкоди та спростування поширеної у пресі інформації відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». В той же час, ОСОБА_1 надав згоду ВАТ «Хмельницький КХП» на викуп належних йому акцій. Однак, у зв`язку з тим, що іменні цінні папери, належні позивачу, були обмежені в обігу шляхом їх блокування реєстроутримувачем на особовому рахунку власника, що полягало в забороні їх відчуження на підставі постанови про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно від 28.11.2002 року, ВАТ «Хмельницький КХП» у листі від 03.08.2004 року зазначило, що товариство може викупити акції у ОСОБА_1 за умови відсутності обмежень на їх відчуження. Розпорядженням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 07.12.2004 року, № 236-с, скасовано реєстрацію випуску акцій ВАТ «Хмельницький КХП», свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ВАТ «Хмельницький КХП» анульовано. Судовим рішенням визнано незаконність 10-річного кримінального переслідування у кримінальній справі № 29/2253 та встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 28.11.2002 року по 23.08.2012 року, тобто 115 місяців і стягнуто за рахунок державного бюджету на користь позивача моральну шкоду в розмірі 150000 грн. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.06.2012 року проведена державна реєстрація припинення юридичної особи ТОВ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» за рішенням засновників, без правонаступництва (номер запису - 16731110011000272). У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди , відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, зокрема, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону № 266/94-ВР (стаття 1 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення. Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода. Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР). Статтею 11 Закону № 266/94-ВР встановлено, що у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор або суд зобов`язані роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/29895/18 від 08.10.2019 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди у вигляді вартості неотриманих дивідендів. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Посилання апелянта на необґрунтоване застосування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) є безпідставним. Як вбачається зі змісту вказаної постанови, Верховним Судом зроблено висновок у справі за позовом ПАТ «Банк «Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Форум» до осіб про відшкодування збитків за кредитним договором. При цьому суд касаційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток». Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Презумпція вини особи має бути спростована тільки за умови, якщо буде встановлено, що саме внаслідок дій або бездіяльності конкретної особи завдано збитків. Тому тільки за цієї умови відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. З урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин справи, посилання суду на вказану правову позицію Верховного Суду слід визнати обґрунтованою, оскільки касаційним судом надано тлумачення щодо правильного застосування судами України положень ст. 22 ЦК України, яка стосується загальних питань відшкодування збитків і не пов`язана з конкретними обставинами справи. При цьому судом було правильно встановлено, що позивачу відшкодовано вартість неповернутих 1657056 штук простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» в сумі 1451411,89 грн. В той же час доказів на підтвердження наявності збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок дій (бездіяльності) працівників прокуратури справа не містить. Слід визнати також безпідставним посилання позивача на можливість нарахування розміру збитків за аналогією закону, на підставі ст. 1048 ЦК України, на рівні облікової ставки Національного Банку України, оскільки вказана норма не регулює спірних правовідносин, які склалися між сторонами, регламентуючи стягнення процентів за невиконання договірних зобов`язань. Посилання апелянта на ту обставину, що належним відповідачем у даній справі, з урахуванням предмету спору, є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи та орган Державної казначейської служби України, судом першої інстанції в спірному рішенні не спростовувалося і таке твердження ОСОБА_1 жодним чином не впливає на правильність висновків суду першої інстанції. Вирішуючи позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди суд, з урахуванням вимог ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, провівши дослідження доказів у відповідності з вимогами ст.ст. 76-81, 89 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності у справі об`єктивних даних на підтвердження обставин щодо заподіяння позивачу моральної шкоди діями (бездіяльністю) посадових осіб прокуратури. Слід також зауважити, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 24.09.2014 року яке залишено без змін судом касаційної інстанції, з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 стягнуто 150000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій органів дізнання та слідства у вищезазначеному кримінальному провадженні. Доказів того, що саме у зв`язку із втратою можливості реалізувати своє право власності на іменні акції внаслідок здійснення кримінального провадження відповідачу ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, справа не містить. При цьому, суд правильно вказав на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Не спростовують висновків суду першої інстанції також й інші доводи апеляційної скарги. Рішення суду ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи, є законним та обґрунтованим, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 грудня 2021 року. Судді: Р.С. Гринчук Л.М. Грох А.М. Костенко