Постанова 4804 № 234/15695/17

Єдиний унікальний номер 234/15695/17 Номер провадження 22-ц/804/2873/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 грудня 2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Мірути О.А, Халаджи О.В., за участю: секретаря судового засідання Цимбала Д.А., представника позивача адвокат Коваль Л.Л., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Борозенцева С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 234/15695/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором з апеля-ційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 вересня 2019 року (суддя першої інстанції Лутай А.М.),- В С Т А Н О В И В : У жовтні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - АТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредит-ним договором у розмірі 261 056,45 доларів США та 1 833 534 грн. 63 коп. Вимоги мотивовані тим, що 27 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (найменування якого з 17 червня 2009 року відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № Д002/СК-485.07.1, згідно умов якого Банк відкриває позичальнику кредит на загальну суму 300 000 доларів США терміном по 27 грудня 2017 року включно, процентна ставка за кредитом становить -14,5% річних до 17 вересня 2008 року, 15% річних - з 18 вересня 2008 року. В забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_2 27 грудня 2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого ОСОБА_3 пе-редала в іпотеку будівлю готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі. Позичальник умови кредитного договору систематично порушував, несвоєчасно викону-вав зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів (повернення кредитних коштів, сплати про-центів за користування кредитом), що призвело до виникнення заборгованості та звернення Банку до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, за яким 10 серпня 2012 року апеляційним судом Донецької області ухвалено рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилався на те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке бо-ржником не виконано, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не поз-бавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України. ОСОБА_1 і надалі не виконує зобов`язання за кредитним договором, на підставі чого по-зивач просив стягнути з відповідача заборгованість, яка у останнього виникла перед Банком у розмірі 261 056,45 доларів США та 1 833 534 грн. 63 коп., яка складається з: - нарахованих процентів по кредиту за період з 02 квітня 2011 року по 03 жовтня 2017 року - 261 056,45 доларів США; - трьох процентів річних від суми прострочених процентів за кредитом за період з 02 квіт-ня 2011 року по 03 жовтня 2017 року - 1 103 884 грн. 51коп.; - трьох процентів річних від суми простроченої основної заборгованості за кредитом за пе-ріод з 02 квітня 2011 року по 03 жовтня 2017 року - 729 650 грн. 11 коп. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 вересня 2019 року позо-вні вимоги АТ «Родовід Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Родовід Банк» суму трьох процентів річних від простроченої основної заборгованості за кредитним договором № Д002/СК- 485.07.1 від 27 гру-дня 2007 року у розмірі 460 333 грн. 04 коп. та на користь держави судовий збір у розмірі 6 910 грн. 43 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посила-ється на порушення судом першої інстанції норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позо-вних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що при задоволенні позову суд виходив з правової позиції, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та передбачає, якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгова-ності чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором вказа-на в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України і посилання на яку не є корект-ним. Апеляційний суд Донецької області рішенням від 10 серпня 2012 року у справі № 22 ц-0590/6989/12 в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Родовід Банк» за кредитним дого-вором № Д002/СК-485.07.1 від 27 грудня 2007 року у розмірі 357 337,70 доларів США та 2 844 408 грн., що станом на 01 квітня 2011 року становить грошову суму у розмірі 5 688 816,09 грн., звернув стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 та які були передані в іпотеку AT «Родовід Банк» за договором іпотеки № Д002/СК-485/1.07.01 від 27 грудня 2007 ро-ку, а саме: будівлю готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2 413,20 м2, з початковою ціною для її подальшої реалізації 6 565 000 грн. та земельну ділянку, загальною площею 0,5185 га, кадаст-ровий номер 1414100000:01:0131, з початковою ціною для її подальшої реалізації 637 820 грн., визначив спосіб реалізації - шляхом продажу на прилюдних торгах. Тобто цим рішенням позов-ні вимоги повністю задовольнялися і обов`язок виконання рішення суду покладений на креди-тора, оскільки відповідач не мав законної можливості виконати рішення суду. З невідомих при-чин позивач рішення суду не виконав та не задовольнив свої вимоги. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного суду, суд першої інстанції не врахував, що у справі № 310/11534/13-ц були інші обставини, а саме, борг за кредитним до-говором залишився після продажу іпотечного майна, тобто зобов`язання відповідача перед по-зивачем не були виконані. У цій справі, де він є відповідачем, при належному виконанні позивачем рішення апеля-ційного суду Донецької області борг мав бути повністю погашеним. Тобто, він, як відповідач зробив все для того, щоб розрахуватися з позивачем за кредитним договором - передав Банку будинок готелю «Турист» та земельну ділянку, вартість яких значно перевищує його заборгова-ність. Частина 1 ст. 614 ЦК України передбачає що особа, яка порушила зобов`язання, несе від-повідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено дого-вором або законом. Стягуючи з нього на користь позивача суму три відсотки річних за простро-чення основної заборгованості за кредитним договором, суд повинен був встановити його вину у невиконанні зобов`язань за договором, але суд це не зробив. Він вважає, що його вина в непогашенні заборгованості відсутня. Крім того, вважає, що судом необґрунтовано не застосована позовна давність. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору відповідач зобов`язався повернути одержаний кредит не пізніше 27 грудня 2017 року. Апеляційний суд Донецької області рішенням від 10 серпня 2012 року задовольнив позов-ні вимоги позивача про дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що змінило строк виконання зобов`язання за кредитним договором та зумовило перебіг позовної давності. На час звернення позивача до суду з цим позовом пройшло 5 років. 10 лютого 2021 року постановою Донецького апеляційного суду частково задоволена апе-ляційна скарга відповідача ОСОБА_1 . Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 вересня 2019 року в час-тині задоволених позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про стягнення з ОСОБА_1 трьох процентів річних від простроченої основної заборгованості за кредитним договором у сумі 460 333 грн. 04 коп. та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 6 910 грн. 43 коп. скасовано, в цій частині ухвалено нове рішення. Відмовлено Публічному акціонерному товариству «Родовід Банк» у задоволенні позов-них вимог до ОСОБА_1 про стягнення трьох процентів річних у сумі 460 333 грн. 04 коп. за прострочення основної заборгованості за кредитним договором за період з 03 жовтня 2014 року по 03 жовтня 2017 року. В іншій частині рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 вересня 2019 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 2 вересня 2021 року частково задоволена касаційна ска-рга Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк». Постанова Донецького апеляційного суду від 10 лютого 2020 року скасована в частині вирішення позовної вимоги АТ «Родовід Банк» про стягнення трьох процентів річних від суми простроченої основної заборгованості за кредитом, справу в цій частині передано на новий розгляд. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за на-явними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник адво-кат Борозенцев С.В. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник позивача ПАТ «Родовід Банк» адвокат Коваль Л.Л. проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенст-ва права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга від-повідача не підлягає задоволенню. Відповідно ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судове рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Таким чином, рішення суду першої інстанції переглядається в частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних від суми простроченої основної заборгованості за кредитом за період з 02 квітня 2011 року до 03 жовтня 2017 року у розмірі 729 650 грн. 11 коп. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27 грудня 2007 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № Д002/СК-485.07.1, згідно якого останній отримав кредит на споживчі цілі в сумі 300 000 доларів США строком (терміном) по 27 грудня 2017 року включно. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору процентна ставка за кредитом становила 14,5% річних до 17 вересня 2008 року, а з 18 вересня 2008 року - 15% річних. Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору для забезпечення зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, пені за не-своєчасну сплату процентів, штрафу, а також відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов цього Договору є іпотека будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2 413,20 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки загальною площею 0,5185 га, яка розташована у АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 3.3 Кредитного договору при непогашенні заборгованості перед Банком у строк, передбачений п. 1.1 цього Договору, Банк звертає стягнення на передану в іпотеку нерухомість. При недостатності суми, вирученої від продажу переданої в іпотеку нерухомості, для повного задоволення вимог Банку він має право одержати суму, якої недостатньо для повного задоволення вимог, за рахунок іншого майна Позичальника відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору відповідач зобов`язався погашати кредит рівни-ми частками в сумі 2500 доларів США щомісячно, в строк (термін) до 10 числа кожного місяця, починаючи з січня місяця 2008 року. Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору у разі недотримання Позичальником умов цього Договору банк має право вимагати його дострокового припинення, повернення одержаної суми кредиту, сплати нарахованих за ним процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки № Д002/СК-485/1.07.01 від 27 грудня 2007 року. 27 грудня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за Креди-тним договором № Д002/СК-485.07.1 між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 укладено Дого-вір іпотеки № Д002/СК-485/1.07.01, відповідно до якого ОСОБА_3 , як Іпотекодавець та май-новий поручитель позичальника ОСОБА_1 , передала Банку в іпотеку будівлю готелю «Ту-рист», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,5185 га, кадастровий номер 1414100000:01:007:0131, яка розташована у АДРЕСА_1 . 17 червня 2009 року відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» наймену-вання Відкритого акціонерного товариства «Родовід Банк» було змінено на Публічне акціонер-не товариство «Родовід Банк», що підтверджується копією Статуту Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк», погодженого НБУ 04 травня 2012 року. У зв`язку з порушенням відповідачем ОСОБА_1 умов Кредитного договору рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2012 року у справі № 22ц-0590/6989/12 в ра-хунок погашення заборгованості перед АТ «Родовід Банк» за кредитним договором № Д002/СК-485.07.1 від 27 грудня 2007 року у розмірі 357 337,70 доларів США та 2 844 408 грн., що станом на 01 квітня 2011 року становить грошову суму у розмірі 5 688 816 грн. 09 коп., зокрема: - заборгованість за кредитом 269 762,79 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 01 квітня 2011 року становить 2 147 311 грн. 81 коп.; - заборгованість по сплаті процентів 87 574,91 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 01 квітня 2011 року становить 697 096 грн. 28 коп.; - пеня, нарахована згідно умов кредитного договору в межах річного строку - 2 844 408 грн., що включає пеню за кредитом та пеню за процентами, звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 , а саме будівлю готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 2 413,20 м2, та земельну ділянку загальною площею 0,5185 га, кадастровий номер 1414100000:01:0131, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , яке передане в іпотеку AT «Родовід Банк» відповідно до умов до-говору іпотеки № Д002/СК-485/1.07.01 від 27 грудня 2007 року. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного ре-єстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформо-ваної 16 квітня 2019 року за № 163708700, будівля готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельна ділянка з када-стровим номером: 1414100000:01:007:0131, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , передані в Іпотеку AT «Родовід банк», на теперішній час належать ОСОБА_3 . Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних від суми простроченої основної заборгованості за кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що від-повідно до ст. 625 ЦК України позивач має право вимагати від відповідача сплатити йому трьох процентів річних від простроченої суми, але в межах строку позовної давності, про застосування якого в судовому засіданні заявив представник відповідача. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит не пізніше 27 грудня 2017 року. Проте звернення позивача 06 травня 2011 року до суду з позовом про дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки змінило строк виконання зобов`язання за кредитним договором, що зумовило перебіг позовної давності. Виходячи з наведеного, суд ухвали стягнути з відповідача на користь позивача три проценти річних від суми простроченої основної заборгованості за Кредитним договором № Д002/СК-485.07.1 від 27 грудня 2007 року в межах строку позовної давності, а саме, за період з 03 жовтня 2014 року по 03 жовтня 2017 року у сумі 460 333,04 грн. (17 270,30 доларів США х 26,654606 (курс долара) (а.с. 245 - 248 т. 1). Вказане судове рішення позивачем не оскаржувалося. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду, а також підстави оскарження судового рішення апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Доводом апеляційної скарги є та обставина, що судовим рішенням апеляційного суду До-нецької області від 10 серпня 2012 року у справі № 22 ц-0590/6989/12 в рахунок погашення за-боргованості по цьому кредитному договору було звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 та яке було передано в іпотеку AT «Родовід Банк» за договором іпотеки № Д002/СК-485/1.07.01 від 27 грудня 2007 року. Вказаним судовим рішенням визначено спосіб реалізації іпотечного майна: шляхом продажу на прилюдних торгах, та встановлено початкову ціну для його реалізації - будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 2 413,20 м2 у розмірі 6 565 000 грн., земельної ділянки загальною площею 0,5185 га, кадастровий номер 1414100000:01:0131, у розмірі 637 820 грн. ОСОБА_1 вважає, що він, як відповідач, зробив все для того, щоб розрахуватися з пози-вачем за кредитним договором - передав Банку будинок готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та земельну ділянку, загальна вартість яких значно перевищує його заборгованість, а тому не може нести відповіда-льності за неналежне виконання позивачем вказаного рішення апеляційного суду Донецької області. Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у справі №753/17748/15-ц звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України. Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова устано-ва (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплати-ти проценти. За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кілько-сті, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (ч. 1 ст. 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 ЦК України). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згі-дно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встанов-леній іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої ви-моги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпоте-кодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у по-зовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним на-лежним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі №3-71гс14, згідно якої задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно чи за ная-вності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійно-го стягнення за основним зобов`язанням. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком по-двійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про відсутність його вини в непогашенні забор-гованості за кредитним договором, оскільки саме позивач мав вжити заходи для реалізації іпо-течного майна, на яке було звернуто стягнення. Проте така позиція відповідача не ґрунтується на законі, оскільки із вищенаведеного вбача-ється, що саме на позичальника покладено зобов`язання повернути кредит у строк та в порядку, що встановлені договором, а звернення стягнення на забезпечувальне майно, при наявності за-боргованості, не звільняє його від цього зобов`язання. Іншим доводом апеляційної скарги є незастосування судом до спірної ситуації строків по-зовної давності. Своїм рішенням від 10 серпня 2012 року апеляційний суд Донецької області задовольнив позовні вимоги позивача про дострокове стягнення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що змінило строк виконання зобов`язання за кредитним догово-ром та зумовило перебіг строку позовної давності. На час звернення позивача з цим позовом до суду пройшло п`ять років, у судовому засіданні представник відповідача робив заяву про засто-сування строку позовної давності, проте, вважає, що у своєму рішенні суд не надав ніякої оцін-ки цій заяві. Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з по-рушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодуван-ня збитків. Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможли-вість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму по-зики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо дого-вором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зо-бов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановле-ного індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом вказаної правової норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідаль-ності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захис-ту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а та-кож обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно правової позиції, викладеною Верховним Судом у справі №910/9544/19), аналіз по-ложень статей 625, 1212 ЦК України у сукупності з положеннями глави 19 "Позовна давність" розділу V "Строки та терміни. Позовна давність" книги першої "Загальні положення" цього Ко-дексу про позовну давність дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей), передбачених в ч. 2 ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність три-валістю у три роки (ст. 257 цього Кодексу), сплив якої у разі заявлення стороною у спорі про її застосування є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України). Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову. Звертаючись з позов до суду, позивач надав розрахунок трьох процентів річних від суми простроченої основної заборгованості за кредитом, відповідно до якого залишок простроченої суми основної заборгованості за кредитом станом на 03 жовтня 2017 року визначив у розмірі 237 500 доларів США(а.с.26, т.1). Рішенням апеляційного суду Донецької області від 10 серпня 2012 року у справі № 22ц-0590/6989/12 в рахунок погашення заборгованості перед АТ «Родовід Банк» за кредитним дого-вором № Д002/СК-485.07.1 від 27 грудня 2007 року була визначена заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 01 квітня 2011 року по тілу кредиту у розмірі 269 762,79 доларів США. Звертаючись з вимогами про стягнення трьох процентів річних від простроченої заборгова-ності у розмірі 237 500 доларів США, позивач скористався своїм правом визначити розмір сво-го майнового права, що підлягає захисту. Судом першої інстанції з урахуванням заяви сторони відповідача про застосування строку позовної давності ці вимоги були задоволені частково із розрахунку 17 270,30 доларів США, яке позивачем не оскаржено. З урахуванням наведеного апеляційний суд не вбачає підстав для перегляду судового рі-шення в цій частині. На думку колегії суддів судове рішення, що переглядається в апеляційному порядку, є дос-татньо мотивованим, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу, дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, та вирішив спір в межах заявлених позов-них вимог і на підставі наявних доказів. Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін. Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної ін-станції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розгля-дом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до частин 1, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстан-ції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповід-но змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги позивача без задоволення, а рішення суду без змін, витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 10 357 грн. 50 коп. відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 вересня 2019 року зали-шити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року. Судді