Постанова 4857 № 500/3455/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/3455/21 пров. № А/857/19274/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- суддя в 1-й інстанції Баранюк А.З. час ухвалення рішення 26.08.2021 року, 12:35 год., місце ухвалення рішення м.Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 27.08.2021 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо невиключення з картки особового рахунку платника ОСОБА_1 відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 та виключити запис про наявність суми боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 18276,72 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС у Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що враховуючи рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року по справі 500/1030/19 ГУ ДПС у Тернопільській області скасовано вимогу, про що повідомлено Тернопільський міський відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Однак, скасування вимоги не є підставою для скасування боргу чи приведення інтегрованої картки у відповідність. Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження причинового зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про час і місце апеляційного розгляду справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не визнана судом обов`язковою і можливо розглянути справу на підставі наявних матеріалів про права і взаємовідносини сторін, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності в порядку письмового провадження. При цьому, колегія суддів відхиляє клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки участь представника позивача в інших судових засіданнях не позбавляє позивача взяти участь в судовому засіданні суду апеляційної інстанції особисто або через іншого представника. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при оскарженні платником податків і зборів індивідуального акта, яким контролюючим органом здійснено нарахування такому платнику відповідних податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску, свідчить про наявність у платника матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та зобов`язань платника податків і зборів. Колегія суддів погоджується з такими обґрунтуваннями рішення суду першої інстанції, проте вважає помилковою позицію суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної школи, з огляду на таке. Головним управлінням ДФС у Тернопільській області сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54, згідно з якою за ОСОБА_2 рахується сума боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 18276,72 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду у справі 500/1030/19 від 26.09.2019 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19 квітня 2021 року про виключення боргу в сумі 18276,72 грн із облікових даних, однак листом Головного управління ДПС у Тернопільській області від 29 квітня 2021 року № 6679/6/19-00-24-04/ НОМЕР_1 йому було відмовлено, оскільки скасування вимоги не є підставою для скасування боргу та виключення боргу з облікових даних платника. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Під податковим боргом розуміється сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Під грошовим зобов`язанням платника податків, згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до п.п.14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено, що застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок. Згідно із ч. 5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.09.2019 року у справі 500/1030/19 встановлено, що в період нарахування податковим органом позивачу єдиного соціального внеску відповідно до вимоги від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн, позивач був мобілізований до лав Збройних Силах України, де з 17.07.2015 року проходив військову службу за контрактом. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач звільнений від нарахування та сплати єдиного соціального внеску, а тому визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області від 06 лютого 2019 року № Ф-5746-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18276,72 грн. Відповідно до підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, до функцій контролюючого органу зокрема входить забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів. Пунктом 63.11 статті 63 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних. Пунктом 63.12 статті 63 Податкового кодексу України, інформація, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних. З 10.06.2016 набув чинності Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі Апеляційне та судове оскарження підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи. З 05.04.2021 діє Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, який містить аналогічні положення. Колегія суддів зазначає, що виходячи з аналізу наведених правових норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при оскарженні платником податків і зборів індивідуального акта, яким контролюючим органом здійснено нарахування такому платнику відповідних податків і зборів, в тому числі і єдиного внеску, свідчить про наявність у платника матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та зобов`язань платника податків і зборів. Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.02.2018 у справі №816/2042/16 (№К/9901/3492/17), які є обов`язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України. Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в картці особового рахунку платника позивача шляхом виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. Вирішуючи питання позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Колегія суддів зазначає, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження причинного зв`язку між бездіяльністю відповідача та завданням моральної шкоди (у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо). При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправною бездіяльності відповідача стосується виключно меж застосування податкового законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Позивачем не доведено факту заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача про стягнення з Головного управління ДПС у Тернопільській області моральної шкоди слід відмовити. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог в частині вимог позивача про стягнення моральної шкоди. В решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 308,315,317,320,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 500/3455/21 в частині стягнення з Головного управління ДПС у Тернопільській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення моральної шкоди відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року.