Постанова 4824 № 754/17141/15-ц

справа № 754/17141/15-ц головуючий у суді І інстанції Панченко О.М. провадження № 22-ц/824/15011/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 01 грудня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Сушко Л.П., за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва», про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення до квартири, - в с т а н о в и в : У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , у якому просив суд: зобов`язати відповідача ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі йому ключів від спірної квартири; вселити ОСОБА_2 до квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстрований у вказаній квартирі з 26 липня 1990 року. Окрім позивача, у квартирі зареєстровані члени його сім`ї та відповідач, яка є його сестрою, разом із своєю родиною. Квартира у 1985 році була надана їх покійним батькам. Після смерті батька у вересні 2015 року відповідач одноособово вирішила, що вся квартира має належати їй та членам її родини. Позивач неодноразово намагався потрапити до квартири, проте відповідач, змінивши замки на вхідних дверях, чинить йому перешкоди у користуванні квартирою та не впускає його до неї, що змусило його звернутися з цим позовом до суду. Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Усунено перешкоди у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення ОСОБА_2 до житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з наданих доказів вбачається, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні квартирою, чим порушує охоронювані законом права останнього. Отже, позивач має право вимагати від відповідача усунути перешкоди у вільному володінні та користуванні майном. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 . Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а саме не встановлено: коли позивач одружився та перестав бути членом родини ОСОБА_3 , створивши власну родину; яку кімнату у спірній квартирі займала родина позивача з чотирьох осіб, чи знаходяться речі позивача у квартирі; площа спірної квартири та площа кімнат, загальна площа та житлова, чи може заселитися позивач до квартири відповідно до норм та приписів ЖК Української PCP; місце проживання позивача; час зміни відповідачем замків у спірній квартирі; судом не здійснено огляд ключів від спірної квартири; не здійснено виклик та допит свідків, які б підтвердили, здійснення відповідачем перешкод позивачу у вселенні; не встановлено, що позивач був квартиронаймачем на момент звернення з позовом до суду; не встановлено, коли та з яких причин позивач припинив проживати у спірній квартирі, а також мав намір вселитися до неї. Одночасно в апеляційній скарзі відповідачем заявлені: клопотання про виклик свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 для підтвердження не проживання позивача з моменту складення першого акта про відсутність за місцем реєстрації; клопотання про доручення до матеріалів цивільної справи письмових доказів: копії актів від 01 листопада 2000 року, від 03 січня 2001 року, від 30 липня 2015 року, 10 листопада 2015 року, копії свідоцтв про смерть ОСОБА_8 , ОСОБА_3 . Клопотання про виклик указаних свідків мотивоване апелянтом тим, що свідки можуть підтвердити факт не проживання позивача у спірній квартирі з моменту складання першого акта про відсутність за місцем реєстрації. Колегія апеляційного суду, встановивши, що предметом позову у цій справі є вселення позивача, що не потребує доведення поважності причин та обставин його не проживання у квартирі, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення указаного клопотання. Щодо клопотання апелянта про доручення доказів, то апеляційний суд враховує, що відповідно до частин 2, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до частин 2, 8 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України). Отже, єдиний винятковий випадок, коли є можливим прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом строку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, у цьому випадку на відповідача. Відповідачем клопотання про поновлення строку для подачі доказів не заявлене, а також не наведені об`єктивні обставини, які унеможливлювали своєчасну подачу таких доказів до суду першої інстанції, у зв`язку з чим зазначені відповідачем докази підлягають залишенню без розгляду на підставі частини 2 статті 126 ЦПК України. Позивач скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, де заперечив проти її доводів та просив оскаржуване рішення суду залишити без змін. Відзив на апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Деснянського районного суду від 16 серпня 2019 року у справі № 754/2293/16-ц відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_9 такими, що втратили право користування спірною квартирою. Станом на 26 вересня 2019 року указане рішення не оскаржувалося та набрало законної сили. У межах справи № 754/2293/16-ц, вже допитано свідків, клопотання про допит яких заявлене апелянтом. Указаним рішенням встановлено, що надані ОСОБА_1 акти про не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_9 у спірній квартирі складені починаючи з 2016 року, тобто вже після подачі позову до суду про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою та вселення в неї. Позивач, як квартиронаймач, має право проживати у спірній квартирі разом із членами своєї родини (а.с. 240-248 т. 1). Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дійшла висновку про таке. З матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 1985 року Виконавчим комітетом Подольської районної Ради народних депутатів міста Києва виданий ордер № 11623 серія Б ОСОБА_3 на право зайняття трьох кімнат загальною площею 41,69 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 (а.с. 7). Ордер, виданий ОСОБА_3 на склад сім`ї із чотирьох осіб, до якої входить і ОСОБА_2 ,на право зайняття трьох кімнат у квартирі АДРЕСА_1 є чинним, не оскаржений та не визнаний недійсним. ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою КК «Центр комунального сервісу» 09 грудня 2015 року (а.с. 6). Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_14 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 55-57). Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що надані ОСОБА_1 акти про не проживання відповідачів у спірній квартирі, які складалися починаючи з 2016 року, складалися вже після подання позову до суду про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою та вселення в неї. Будь-яких доказів на підтвердження того, що до 2015 року за відповідачами не визнавалося право користування спірною квартирою та які б свідчили і спростовували доводи відповідачів і їхнього представника, що саме з 2015 року відповідачам чиняться перешкоди в користуванні спірною квартирою, позивач зі своїм представником суду не надали і судом таких доказів не здобуто. Вчинення перешкод у користуванні спірною квартирою з 2015 року підтверджується доказами, які позивачем і його представником не спростовані. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року та набрало законної сили 24 грудня 2019 року, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень. Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи викладене, встановлені рішенням у справі № 754/2293/16-ц обставини щодо наявності у ОСОБА_2 права користування спірною квартирою мають преюдиціальне значення для вирішення цієї справи. Отже, колегія апеляційного суду встановила, що позивач ОСОБА_2 має право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ордеру № 11623 і таке право ним не втрачене, що підтверджується рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року, яке набрало законної сили. Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення (частина 1 статті 64 ЖК Української РСР). Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Позивач звернувся до відповідача 04 листопада 2015 року з вимогою усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою (а.с. 8,9). За результатом звернення ОСОБА_2 до Деснянського УП ГУНП у місті Києві проведена перевірка та складений висновок від 20 листопада 2015 року. У Висновку зазначено, що до Деснянського управління поліції ГУ Національної поліції у місті Києві, із заявою звернувся громадянин ОСОБА_2 1969 року народження, щодо протиправних дій з боку мешканців квартири АДРЕСА_1 . Опитана громадянка ОСОБА_1 1972 року народження, пояснила, що на даний час вирішується питання щодо визначення права власності на вказане майно, її брат не проживав у вказаній квартирі протягом останніх двадцяти років (а.с. 10). Також, позивач звернувся до начальника ЖЕД-307 з заявою про те, що не може потрапити у спірну квартиру, квартиронаймач ОСОБА_1 змінила на вхідних дверях замки і добровільно не допускає заявника у квартиру (а.с. 34). Комісією ЖЕД-307 складений акт 18 лютого 2016 року, затверджений начальником ЖЕД-307, де зазначено, що 18 лютого 2016 року 12-00 комісія разом з родиною ОСОБА_2 (дружина та донька) та їх адвокатом Васильєвим Є.А. вийшли за вказаною адресою, двері квартири відчинила громадянка ОСОБА_1 з чоловіком. На пропозицію ОСОБА_2 та його адвоката впустити його з родиною до квартири громадянка ОСОБА_1 відмовилась (а.с. 35). У зв`язку з цим, було викликано черговий наряд поліції та інспектором УПП у місті Києві - Ткач В.С. було складено рапорт та висновок по рапорту інспектора УПП у місті Києві - Ткач В.С. (а.с. 36-38). У своїх письмових поясненнях позивач зазначив, що відповідач, змінивши замки на всіх дверях, вчиняє йому перешкоди у користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-якого іншого житла, окрім указаної квартири позивач не має. Він неодноразово звертався до відповідача із письмовими листами з вимогами про усунення перешкод у користуванні квартири, які були нею проігноровані. Отже, колегія апеляційного суду встановила, що позивач, як особа, яка була вселена у спірну квартиру на законних підставах, та має право користування житловим приміщенням, обґрунтовано звернувся до суду з позовними вимогами про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом його вселення, а обставини щодо вчинення йому перешкод доведені належними та допустимими доказами. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються колегією суддів у зв`язку з їх необґрунтованістю. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, ­- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного тексту постанови 06 грудня 2021 року. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко Л.П. Сушко