Постанова 4821 № 711/186/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року м. Черкаси Справа № 711/186/21 Провадження № 22-ц/821/1918/21 Категорія: 301030500 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Василенко Л.І., Єльцова В.О. за участю секретаря: Захарченко А.Д. учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 представник позивачів: адвокат Тимчук Олександр Вікторович відповідач: ОСОБА_3 представник відповідача: адвокат Чакалов Роміс Костянтинович розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Тимчука Олександра Вікторовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2021 року (ухвалене у приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Позарецької С.М., повний текст рішення складено 25 серпня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, - в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог 04 січня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, посилаючись в обґрунтування заявленого позову на те, що відповідно до заповіту ОСОБА_4 , який посвідчено Другою Черкаською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_3 на праві сумісної власності належить частка квартири АДРЕСА_1 . Власниками даної квартири є також колишня дружина померлого ОСОБА_1 та дочка померлого ОСОБА_2 , які набули право власності на квартиру в результаті її приватизації в 90х роках минулого століття. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 16 липня 1997 року, виданого виконавчим комітетом Придніпровської райради народних депутатів, частки в даній квартирі між співвласниками не розділені. За твердженнями ОСОБА_2 , 24 жовтня 2020 року, намагаючись встановити порядок користування квартирою, достеменно знаючи, що в даній квартирі проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розуміючи, що у квартирі знаходяться речі та матеріальні цінності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , самовільно, шляхом зламу замків на вхідних дверях в квартиру, пройшла до помешкання, де проживають позивачі, знаючи, що вони є тимчасово відсутніми, перебувають за кордоном, захопила і облаштувала квартиру для її передання в оренду громадянам, які ведуть аморальний та антисоціальний спосіб життя. Крім того,зазначають позивачі, ОСОБА_5 відмовляється надавати їм будь-які пояснення, веде себе агресивно, спілкується з сусідами в явно хуліганській манері, нецензурно виражається. Як стало відомо позивачам, з квартири зникли всі електроприлади, одяг померлого, одяг позивачів, парфуми, продукти харчування, залишилися лише меблі. Відповідачка ОСОБА_5 забирає квитанції на оплату комунальних послуг та не сплачує їх, крім того, замінила замки на вхідних дверях квартири з метою перешкоджання іншим співвласникам реалізувати свої права як власників, тобто право розпоряджатися та користуватися вказаною квартирою. В зв`язку з чим, з метою захисту своїх порушених прав, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Придніпровського районного суду м. Черкаси із даним позовом та просили постановити судове рішення, яким усунути перешкоди у користуванні квартирою, а саме здійснити вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідача. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6500 грн. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що оскільки жодних належних, допустимих та переконливих доказів того, що відповідачка ОСОБА_5 чинить позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1 будь-які перешкоди у користуванні жилим приміщенням, співвласниками певних часток якої є позивачі, суду не надано, тому у задоволенні позову слід відмовити, оскільки він є необгрунтованим та не доведеним. Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 підтверджено факт надання їй правничої допомоги адвокатом Чакаловим А.К. та надано належні докази їх оплати, а тому їх слід покласти на позивачів в рівних частинах. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 28 вересня 2021 року, представник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокат Тимчук О.В., вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просив рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Аргументи учасників справи Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги, що відповідачкою чинились перешкоди позивачам не в жовтні 2020 року, а у вересні 2020 року. Крім того, зазначено в апеляційній скарзі, суд не дав оцінки тому факту, що дії ОСОБА_5 полягають в самовільному проникненні до помешкання, де проживають позивачі, захопленні та облаштуванні квартири для передання її в оренду. Крім того, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, судом першої інстанції при стягненні з позивачів витрат на правову допомогу, які понесла ОСОБА_5 , не надано повної оцінки доказам, які надані останньою та її адвокатом на обґрунтування реальної вартості наданих адвокатом послуг, яка є значно завищеною. Відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Черкаського апеляційного суду 09 листопада 2021 року, ОСОБА_3 , посилаючись на те, що доводи, наведені представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокатом Тимчуком О.В. в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, суперечать наявним по справі доказам, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалене Придніпровським районним судом м. Черкаси рішення від 11 серпня 2021 року - залишити без змін. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн. Фактичні обставини справи Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 , виданого органом приватизації Придніпровського райвиконкому 03 листопада 1997 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 (а.с. 6) Відповідно до свідоцтва про одруження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_6 одружилась 07.05.1998р. із ОСОБА_7 і змінила прізвище на ОСОБА_2 (актовий запис №521). (а.с. 86) ОСОБА_3 набула право власності на частку квартири, яка належала ОСОБА_4 на праві власності, в порядку спадкування за заповітом. Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга, подана адвокатом Тимчук О.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. При вирішенні спору по суті важливе значення має встановлення наявності у особи, яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Відповідно до положень статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т.ч. припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Відповідно до частин 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності об`єктивних перешкод у користуванні власником своєю власністю. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачами не доведено порушення їх права на вільне користування належної їм на праві приватної власності частини квартири, і що саме дії відповідачки ОСОБА_3 є перешкодою в цьому , а відтак відсутні правові підстави для задоволення позову. За загальним правилом власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, разом з тим, вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Апеляційний суд встановив, що позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надано ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в обгрунтування заявлених ними позовних вимог, як не було і доведено позивачами, що відповідачка ОСОБА_3 самочинно зайняла частину належної їм квартири АДРЕСА_1 та чинить перешкоди у користуванні нею, а також того, що дії відповідачки порушують права та законні інтереси позивачів. Посилання в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення та фактично зводяться до переоцінки доказів, незгоди скаржників з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були пред метом судового дослідження. Таким чином, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 -адвоката Тимчука О.В. про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є нічим не обґрунтованими. Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду та оцінки суду, правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. З огляду на предмет спору та встановлені судом факти, перевіривши доводи апеляційної скарги адвоката Тимчука О.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно їх дослідив, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Враховуючи викладене та конкретні обставини справи,прийнявши до уваги, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до положень процесуального закону правових підстав для скасування або зміни рішення не має, а тому апеляційну скаргу, подану адвокатом Тимчук О.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, поряд з іншими належать витрати на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, суд залишає таку заяву без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Таким чином, наданню послуг правничого характеру адвокатом передує укладення з клієнтом відповідного договору, а оцінку і віднесення наданих адвокатом послуг до витрат на правничу допомогу суд здійснює на підставі Акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги. У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Як вбачається з наявних матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвоката Тимчука О.В., представник ОСОБА_3 - адвокат Чакалов А.К. просив, зокрема, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені нею за надання правничої допомоги адвокатом. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ОСОБА_3 - адвокатом Чакаловим А.К. на адресу Черкаського апеляційного суду було надано фактичні судові витрати з детальним описом та розрахунком. Також, до апеляційного суду надано документи, що підтверджують розмір судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом. З матеріалів справи вбачається, що 03 листопада 2021 року між ОСОБА_3 та АО «Юридична компанія «Лойєрз бразерс» укладено договір № 03/11/21 про надання правничої допомоги та додаткової угоди № 1 до договору № 03/11/21 від 03 листопада 2021 року. Відповідно до рахунку-фактури від 08 листопада 2021 року квитанції 0.0.2332406306.1 від 09 листопада 2021 року, ОСОБА_3 у зв`язку з розглядом справи № 711/186/21 у суді апеляційної інстанції, понесла судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. За таких обставин, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів, враховуючи доведеність ОСОБА_3 посилань про надання їй адвокатських послуг, обґрунтованість та доведеність їх розміру, вважає за можливе стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати за надання правничої допомоги адвокатом, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000,00 грн., тобто по 3000,00 грн. з кожної. Керуючись ст.ст. 137, 141, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - адвокатом Тимчуком Олександром Вікторовичем - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення - залишити без змін. Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 )на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати за надання правничої допомоги адвокатом в розмірі 6000,00 грн., тобто по 3000,00 грн. з кожної позивачки. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко В.О. Єльцов /повний текст постанови суду виготовлений 06 грудня 2021 року/