Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/3927/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/1754/21 Справа № 175/3927/21 Суддя у 1-й інстанції - Васюченко О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м. Дніпро Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Андрієнко В.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП. Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП було закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 19 липня 2021 року о 08 год. 15 хв. за місцем свого мешкання, а саме буд. АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала. Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Андрієнко В.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить поновити строк апеляційного оскарження та скасувати постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2021 року, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Стосовно апеляційних вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам на підставі яких він дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та розглянув справу не в межах протоколу. Зазначає, що суд не звернув увагу на доводи сторони захисту. Посилається на те, що відповідно до Узагальненого науково консультативного висновку при ВАСУ під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, вина особи не встановлюється. Позиція учасників апеляційного перегляду. В судовому засіданні адвокат Андрієнко В.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити і скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження по справі закрити. Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила постанову суду першої інстанції залишити без змін. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши доповідь судді, учасників процесу перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Частиною 7 ст. 294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані вимоги Закону суддею першої інстанції в повному обсязі дотримані. Судове рішення про закриття справи щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП є законним, обґрунтованим та вмотивованим. Відповідно до диспозиції ч. 1 ст.173-2 КУпАП, яка ставиться ОСОБА_1 у провину, правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. З аналізу наведених вище норм Закону вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди. Незважаючи на доводи апеляційної скарги, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підтверджується належними та достатніми доказами, зібраними працівниками поліції у порядку ч. 2 ст. 251 КУпАП та доданими до справи. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №111099, 19 липня 2021 року о 08 год. 15 хв. за місцем свого мешкання, а саме буд. АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 насильство в сім`ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров`ю ОСОБА_2 . Протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення. Апеляційний суд звертає увагу на те, що раніше, а саме 31.05.2021 року відносно ОСОБА_1 був складений терміновий заборонний припис стосовно кривдника Серії АА № 197027, та як особі, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, роз`яснено положення статті 173-2 КУпАП про притягнення до відповідальності за невиконання термінового заборонного припису стосовно кривдника, зобов`язання повідомити про місце свого тимчасового перебування уповноважений підрозділ Національної поліції України за місцем учинення домашнього насильства. Неодноразово складались протоколи про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або такого, що готується за заявою ОСОБА_2 , а саме: від 29.05.2021 року, 02.06.2021 року, 19.06.2021 року, 20.06.2021 року, протокол допиту потерпілого від 18.06.2021 року та поясненнями учасників по справі. Твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Судом першої інстанції дано належну оцінку сукупності доказів, що узгоджуються між собою та підтверджують винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про невірну оцінку судом першої інстанції фактичних обставин справи не знайшли свого підтвердження, є власним баченням того, що сталося. Об`єктивних підстав ставити під сумнів висновки суду про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає. Посилання адвоката на узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому Адміністративному Суді України стосовно того, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків про притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст.38 КУпАП, вина особи не встановлюється, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вищезазначений висновок має виключно інформативний характер. Крім цього, зі змісту норм ст.ст. 38, 247 КУпАП слідує, що закриття провадження можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; закінчення встановленого законом строку, перебіг якого розпочинається з дня вчинення правопорушення (при триваючому правопорушенні з дня його виявлення). При цьому, в аспекті аналізу положень п. 7 ст. 247 КУпАП суд повинен встановити обставини вчинення адміністративного правопорушення, а також наявність вини особи у його вчиненні не дивлячись на сплив строку, встановленого ст.38 КУпАП, яка виключає можливість накладення стягнення, а ніяк не звільнення від відповідальності. З огляду на це поєднання закриття справи на підставі п.7 ст. 247 КУпАП з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення не є взаємовиключним рішенням. За цих обставин суд критично оцінює вищенаведені доводи апелянта, оскільки Узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому Адміністративному Суді України, не є правовою нормою закону, якою, згідно ст. 2 КУпАП керується суд, під час ухвалення рішення у справі про адміністративне правопорушення, а відтак не є обов`язковим для суду при ухваленні постанов у справах про адміністративні правопорушення. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Інші аргументи апеляційної скарги є формальними та такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Отже апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2021 року без змін. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Андрієнко В.А. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду Г.П. Слоквенко