Постанова Західний апеляційний господарський суд № 909/220/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" листопада 2021 р. Справа №909/220/20 м.Львів Західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого - судді МАТУЩАКА О. суддів ГРИЦІВ В. ЯКІМЕЦЬ Г. За участю секретаря судового засідання Гулик Н. За участю представників учасників у справі від: АТ «ПУМБ»: Бира І.М. (адвокат); ініціюючого кредитора: Кравченко Р.М. (адвокат) в режимі відеоконференції; розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорето Груп" №5 від 10.09.2021 (вх.ЗАГС №01-05/3157/21 від 14.09.2021) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2021 (повний текст - 31.08.2021, суддя Скапровська І.М.) у справі № 909/220/20 за заявою ХЮНДАЙ КОРПОРЕЙШН (HYUNDAI CORPORATION) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Суть спору. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Рона"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Новосельцева В.П. Ухвалою суду від 12.11.2020 визнано грошові вимоги конкурсного кредитора АТ «Перший Український Міжнародний Банк» у сумі 140 887 032,49 грн., з яких: I черга - 4204,00 грн; IV черга - 123 812 812, 53 грн; VI черга - 17 070 015, 96 грн. Вказані вимоги виникли на підставі кредитних договорів № 1.14-16 від 26.02.2014 та №1.12-02 від 20.01.2012, які підтверджені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.12.2018 у справі №909/676/18. Постановою суду від 18.02.2021 ТОВ "Компанія Рона" визнано банкрутом; відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Зоріна Романа Олександровича. Ухвалою суду від 16.09.2021 задоволено заяву арбітражного керуючого Зоріна Р.О. про відсторонення від виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Рона". Ухвалою суду від 30.09.2021 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого В`язовченка Анатолія Михайловича. 16.03.2021 ТОВ "Лорето Груп" звернулось до суду з заявою про визнання грошових вимог до ТОВ "Компанія Рона" у розмірі 1 000 000,00 грн. В обґрунтування заяви товариство вказало на те, що згідно умов укладеного договору застави майнових прав для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Компанія Рона" за кредитними договорами, 14.01.2021 АТ "ПУМБ" звернуло стягнення на предмет застави шляхом списання з депозитного рахунку ТОВ "Лорето Груп" коштів у розмірі 1 000 000, 00 грн у зв`язку із невиконанням боржником умов кредитних договорів. Ухвалою суду від 12.08.2021, зокрема, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Лорето Груп" у визнані вимог до боржника у розмірі 1 000 000,00 грн. Ухвалу суду першої інстанції мотивована тим, що кредитором не доведено, що вказана сума не була включена до грошових вимог АТ «ПУМБ», які визнано ухвалою суду від 12.11.2020. Крім цього суд вказав, що банк не мав права нараховувати відсотки за кредитними договорами боржнику. Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи. ТОВ "Лорето Груп" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким визнати заявлені грошові вимоги до боржника у сумі 1 000 000,00 грн. В апеляційній скарзі покликається на такі обставини: - після списання коштів 14.01.2021 у апелянта виникло право на зворотну вимогу (регрес) до боржника; - грошові вимоги АТ «ПУМБ» заявлені станом на 16.07.2020, а тому не могли включати в себе зазначені вимоги, які виникли 14.01.2021; - в матеріалах справи наявний лист АТ «ПУМБ», в якому банк повідомляє про те, що вказані кошти у розмірі 1 000 000, 00 грн не включено до складу грошових вимог конкурсного кредитора - АТ «ПУМБ»; - грошові вимоги виникли на підставі договору застави, відповідно до умов якого банк мав право звернути стягнення на предмет застави; - питання зарахування заборгованості на покриття відсотків за кредитними договорами не має відношення до грошових вимог боржника, оскільки не спростовує факту списання коштів із рахунку ТОВ "Лорето Груп", що стало підставою заявлених грошових вимог. Відзивів на апеляційну скаргу, а також інших додаткових заяв чи клопотань, в порядку ст. 207 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), учасниками у справі подано не було. Фактичні обставини справи та оцінка суду. Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ "Компанія Рона" та АТ "ПУМБ" укладено кредитний договір №1.14-16 від 26.02.2014 та додаткові угоди до нього № 1 від 04.07.2014, №2 від 09.07.2014, №3 від 16.07.2014, №4 від 19.07.2014, №5 від 09.01.2015, №6 від 21.04.2015, №7 від 27.04.2015, №8 від 30.04.2015, №9 від 11.06.2015, №10 від 16.07.2015, №11 від 24.07.2015, №12 від 11.08.2015 та №14 від 29.02.2016. 21.03.2018 між АТ "ПУМБ" та ТОВ "Лорето Груп" укладено договір застави майнових прав за депозитним договором № КНО-ІМПД-7591 від 21.03.2018, відповідно до умов якого ТОВ "Лорето Груп" передало в заставу АТ «ПУМБ» майнові права на грошові кошти з метою забезпечення виконання зобов`язання ТОВ "Компанія Рона", що випливають із кредитного договору № 1.14-16 від 26.02.2014 з усіма змінами та доповненнями до нього. Відповідно до умов договору застави предметом застави є майнові права на грошові кошти, що розміщені на депозитному рахунку в АТ «ПУМБ», загальною оціночною вартістю 1 000 000,00 грн (п. 2.2. договору застави). 13.01.2021 ТОВ "Лорето Груп" отримало від АТ «ПУМБ» повідомлення про звернення стягнення на предмет застави в порядку ст. 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів і реєстрацію обтяжень» № 1255-IV від 18.11.2003 (вих. № КНО-61.1.1/1 від 13.01.2021), відповідно до якого банк, керуючись ст. 23, 33 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ініціює позасудове звернення стягнення на предмет застави, у спосіб, передбачений п. 6.3.2. договору застави. Частина 1 ст. 589 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до підпункту (1) п. 6.1. договору застави у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов`язання АТ «ПУМБ» вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету застави переважно перед іншими кредиторами. Згідно п. 6.3.2. договору застави здійснюючи позасудове звернення стягнення та реалізацію майнових прав, що є предметом застави, банк вправі здійснити в порядку договірного списання переказ грошових коштів, розміщених на депозиті відповідно до депозитного договору, та нарахованих на нього процентів, на користь заставодержателя та направити зазначені грошові кошти на погашення основного зобов`язання та витрат, передбачених п. 1.3. договору застави. Заставодавець цим доручає заставодержателю здійснювати зазначене договірне списання грошових коштів з депозитного рахунку заставодавця №26107111112912 у банку, відкритого відповідно до депозитного договору, а також з поточного рахунку заставодавця №26005962492080 у банку та будь-якого іншого поточного рахунку заставодавця, на який можуть буди перераховані депозит та проценти на нього відповідно до депозитного договору. Порушення позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором є підставою для ініціювання банком процедури звернення стягнення на предмет застави. 14.01.2021 з депозитного рахунку ТОВ «Лорето Груп» відбулося списання грошових коштів у розмірі 1 000 000,00 грн, що були зараховані в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Компанія Рона» перед банком за кредитним договором № 1.14-16 від 26.02.2014. На підтвердження викладеного до матеріалів справи долучено копії наступних документів: повідомлення про звернення стягнення на предмет застави вих. № КНО-61.1.1/1 від 13.01.2021; вимоги про оплату вих. № 1 від 14.01.2021 з доказами направлення боржнику та ліквідатору боржнику; договору № КНО-ІМПД-7591 застави майнових прав за депозитним договором від 21.03.2018; виписки за 14.01.2021 з рахунку; бухгалтерської довідки № 1 від 14.01.2021; листа АТ "ПУМБ" до ТОВ "Лорето Груп" вих. № КНО-61.1.1/19 від 09.03.2021. Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції вважає правомірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання грошових вимог ТОВ "Лорето Груп" з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутство (КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Статтею 60 КУзПБ передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу. Разом з цим, згідно із ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі; пред`явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Статтею 41 КУзПБ визначено, що одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, тобто зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Як було зазначено вище, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія Рона" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Враховуючи зазначене, після введення мораторію, банк не мав права звертати стягнення на предмет договору застави, оскільки вказані дії свідчать про задоволення вимог окремого кредитора з порушенням конкурсної процедури погашення вимог кредиторів в порядку черговості. Суд апеляційної інстанції не спростовує факт списання коштів з депозитного рахунку ТОВ "Лорето Груп", однак зазначає, що вчинення неправомірних дій АТ «ПУМБ» щодо списання коштів не може покладати додаткових обтяжень на боржника у вигляді збільшення розміру визнаних грошових вимог. Враховуючи зазначене, доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують імперативних норм чинного законодавства про банкрутство, якими обґрунтована оскаржувана ухвала суду першої інстанції, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду про те, що заявлені грошові вимоги до боржника не підлягають визнанню. Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Отже, ухвала місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Судові витрати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом. Керуючись ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лорето Груп" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.2021 у справі №909/220/20 в частині відмови у визнанні грошових вимог ТОВ "Лорето Груп" без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області. Повний текст постанови підписано 07.12.2021. Головуючий суддя О. МАТУЩАК Судді В. ГРИЦІВ Г. ЯКІМЕЦЬ