LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824372/4385/20

від 25.11.2021 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2021 року місто Київ єдиний унікальний номер справи: 372/4385/20 номер провадження: 22-ц/824/12257/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І. за участю секретаря - Орел П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Пількевича Євгенія Альбертовича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року у складі судді Кравченка М.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, про зменшення розміру аліментів, В С Т А Н О В И В: У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, про зменшення розміру аліментів. Позовна заява мотивована тим, що з 2014 року по 2018 рік ОСОБА_2 проживав з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Позивач вказував, що від спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначав, що після припинення шлюбних відносин дитина проживає з відповідачкою, але перебуває на його утриманні. Вказував, що турбуючись про майбутнє своєї дочки, він 16 квітня 2019 року подарував їй квартиру АДРЕСА_1 . При укладенні вказаного договору відповідачка вказала, що будь-яких майнових вимог до нього щодо сплати аліментів вона не має. Зазначав, що через декілька місяців з дня укладення договору дарування, відповідачка почала створювати йому перешкоди у спілкуванні з дитиною. У зв`язку з цим, він звернувся до органу опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області та 04 лютого 2020 року розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області № 31 було встановлено йому спосіб його участі у вихованні дитини, а саме, спілкування з дитиною три рази на тиждень. Цим же розпорядженням було попереджено відповідачку про не створення позивачу перешкод у спілкуванні з дитиною. Проте, відповідачка у порушення вимог даного розпорядження продовжила створювати позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим він знову звернувся до органу опіки та піклування та 27 липня 2020 року розпорядженням голови Обухівської районної державної адміністрації Київської області №279 було надано позивачу дозвіл на проведення спільного відпочинку та на оздоровлення з дочкою. Вказував, що на початку грудня 2020 року він отримав судовий наказ Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року у справі № 372/3226/20, яким стягнуто з нього на користь відповідачки аліменти на утримання їхньої дочки у розмірі 1/4 частини його доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначав, під час видачі судового наказу відповідачка не повідомила суду про те, що він подарував дочці квартиру, утримує це мано та сплачує кошти дитині, а тому вважав, що наявні підстави для зменшення розміру аліментів. З урахуванням наведеного, ОСОБА_2 просив зменшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, починаючи з 15 грудня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Зменшено розмір аліментів, визначений судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року у цивільній справі № 372/3226/20, а саме, стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від всіх видів доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з дня набрання рішенням чинності до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Пількевич Є.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 , як під час звернення до суду з указаним позовом, так і під час розгляду справи у суді, не надав доказів на підтвердження факту зміни (погіршення) свого матеріального становища, а також доказів на підтвердження зміни його сімейного стану, погіршення або поліпшення свого здоров`я або здоров`я відповідачки. Тому вважає, що у суду першої інстанції не було передбачених ст.192 СК України підстав для зменшення стягуваних із позивача аліментів, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що він бере безпосередню участь в утриманні дитини, її забезпеченні та оздоровленні. Вказує, що він подарував неповнолітній дитині своє житло, чим погіршив власні житлові умови та покращив житлово-побутові умови проживання дитини. Тому вважає, що суд правильно зменшив розмір аліментів, який визначений судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року, до 1/6 частини від всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у період з 2014 року по 2018 рік ОСОБА_2 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 . Від спільного проживання у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04 червня 2015 року (а.с.9). Установлено, що після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами, їх дитина проживала з ОСОБА_1 16 квітня 2019 року позивач ОСОБА_2 подарував своїй дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування, який посвідчений державним нотаріусом Української міської ради Антонченко О.В. та зареєстрований в реєстрі за №454 (а.с.10). 18 листопада 2020 року Обухівський районний суд Київської області видав судовий наказ у справі №372/3226/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23 вересня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових витрат. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач бере безпосередню участь в утриманні дитини, забезпеченні її, оздоровленні та забезпеченні житлом, подарував неповнолітній дитині своє житло на підставі договору дарування квартири від 16 квітня 2019 року, чим погіршив власні житлові умови та покращив житлово-побутові умови проживання дитини. Тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів, визначеного судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року, до 1/6 частини від всіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав. У ч.1 ст.3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до ч.2 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до ч.3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною 1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13. Звертаючись до суду з даним позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що 16 квітня 2019 року він подарував дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартиру АДРЕСА_1 , продовжує утримувати це майно та сплачує кошти дитині. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану, як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 та 2 ст.77 ЦПК України). Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Частиною 1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_2 не надав суду доказів того, що після видачі Обухівським районним судом Київської області судового наказу від 18 листопада 2020 року у справі №372/3226/20, змінилося (погіршилося) його матеріальне становища як платника аліментів або змінився його сімейний стан чи стан здоров`я або здоров`я відповідачки чи дитини. Та обставина, що 16 квітня 2019 року ОСОБА_2 подарував своїй дочці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належну йому на праві власності квартиру, не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на підставі судового наказу від 18 листопада 2020 року, оскільки правовий аналіз ст.192 СК України вказує на те, що розмір аліментів може бути зменшено за рішенням суду за позовом платника аліментів, лише у випадку зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я платника аліментів, що мало місце після прийняття судового рішення про стягнення таких аліментів. Посилання позивача на те, що відповідачка створювала йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим він звертався до органу опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вказані обставини не мають правового значення для вирішення питання про зміну розміру аліментів на підставі ст.192 СК України. У даному випадку визначений судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 18 листопада 2020 року у справі №372/3226/20 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без доведення погіршення майнового становища ОСОБА_2 , не буде спрямовано на належне забезпечення дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суперечитиме її інтересам. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20) та від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21). Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст.263, 264 ЦПК України, вказаних вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та фактичних обставин справи належним чином на врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_2 з наведених вище підстав. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1 261 грн 20 коп., що підтверджується квитанцією № 73091 від 15 липня 2021 року (а.с.101). Оскільки колегія суддів скасовує рішення та ухвалює нове рішення про відмову в позові, то понесені ОСОБА_1 витрати підлягають стягненню з позивача на її користь. Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пількевича Євгенія Альбертовича - задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації Київської області, про зменшення розміру аліментів - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 261 грн 20 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»