Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/10003/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/10003/20Головуючий у 1-й інстанції Сташків Н.М. Провадження № 22-ц/817/983/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М., з участю секретаря - Романська К.М. сторін: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/10003/20 за апеляційними скаргами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року (ухвалене суддею Сташків Н.М., повний текст якого складено 12 липня 2021 року) в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання батька, В С Т А Н О В И В: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання батька. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він є пенсіонером, перебуває на диспансерному обліку у зв`язку із наявністю ряду захворювань: гіпертонічної хвороби другого ступеня; хронічного гастродуоденіту в стадії ремісії; хронічного гепатиту в стадії ремісії; остеоартрозу обох колінних суглобів. Наявність цих захворювань зумовлює необхідність у постійному лікуванні, яке позивач сам забезпечити не може, оскільки лікування цих захворювань є дороговартісним. Окрім цього, отримуючи пенсію за віком у розмірі 2000.05 грн. він не може забезпечити себе ні продуктами харчування, ні оплатити комунальні послуги, витрати на проїзд та інші витрати, необхідні для нормального існування. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є його дочками, мають відмінний стан здоров`я, постійне місце працевлаштування, стабільний дохід та низку майна, яке перебуває у їх власності. Однак, незважаючи на свій обов`язок піклуватися про непрацездатного батька, йому не допомагають. У зв`язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідачів аліменти на своє утримання в розмірі по 4000 грн. з кожного, щомісячно, починаючи з 16 червня 2020 року, довічно. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання батька в розмірі 200 грн., щомісячно, починаючи з 17 червня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання батька в розмірі 400 грн., щомісячно, починаючи з 17 червня 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1 та відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мотивована тим, що позивач не потребує матеріальної допомоги, оскільки отримує пенсію, має у власності земельні ділянки та автомобіль. Звертають увагу на те, що позивачем не надано, та в судовому засіданні не встановлено обґрунтованого розрахунку щомісячних витрат ні на проживання, ні на придбання ліків. В записах медичної картки відсутні будь-які призначення лікарських препаратів та періодичність їх вживання. Позивач ОСОБА_1 зареєстрований, а також разом із своєю цивільною дружиною фактично проживають у належному відповідачу ОСОБА_3 житловому будинку по АДРЕСА_1 . Таким чином, надавши позивачу та його новій сім`ї власний будинок для постійного проживання ОСОБА_3 змушена ще й сплачувати аліменти на його утримання. Крім того, при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати можливість одержання утримання й від дружини. У зв`язку з викладеним просять рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 мотивована тим, що він є пенсіонером з 2009 року, непрацездатною особою із рядом хронічних хвороб, які потребують постійного прийому ліків, проходження регулярних медичних оглядів. Крім того, будинок, у якому він проживає, раніше належав йому та в квітні 2016 року він його подарував відповідачці ОСОБА_3 . Однак, підписуючи даний договір, він був переконаний, що між сторонами укладався договір довічного утримання. Звертає увагу на те, що його місячний дохід становить лише 2500 грн. Вважає, що сума аліментів у розмірі 8000 грн. є цілком обґрунтованою, враховуючи зростання цін на продукти харчування, медикаменти, проїзд до медичного закладу, одягу та необхідних предметів побутового вжитку. У зв`язку з викладеним просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Відзиви на апеляційні скарги від сторін по справі до суду не надходив. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сампара Н.М. свою апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній. Проти апеляційної скарги відповідачів заперечили. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свою апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній. Проти апеляційної скарги позивача заперечили. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дітьми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується інформацією Тернопільського міськрайонного відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Південно-західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) №1566/24.16.1-07.4 від 21 липня 2020 року та копією свідоцтва про народження ОСОБА_10 , серії НОМЕР_1 (т.1 а.с.207). Як убачається із пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є пенсіонером з 26 лютого 2009 року (т.1 а.с.5). Відповідно до довідки № 1165/03 від 19 листопада 2018 року, виданої Тернопільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком у сумі 2000.05 грн. (т.1 а.с.6). Відповідно до довідки про доходи № 8591 6855 2253 1275 від 05 березня 2021 року розмір пенсії ОСОБА_1 з січня по квітень 2020 року становив 2330.93 грн., з квітня по червень 2020 року - 2560.31 грн., з липня по листопад 2020 року - 2571.41 грн., у грудні 2020 року - 2579.96 грн., з січня по лютий 2021 року - 2665.35 грн. (т.1 а.с.205). З копії індивідуальної картки амбулаторного хворого № 2497 вбачається, що ОСОБА_1 має ряд захворювань: гіпертонічну хворобу ІІ стадії, другого ступеня; гастродуоденіт; гепатит; остеоартроз обох колінних суглобів (т.1 а.с.219-223). Згідно з квитанціями №26.05.0028, №30.04.0041, № 20.02.0019, № 18.01.0052, № 18.04.0004 за 2020 рік ОСОБА_1 здійснював оплату комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір нарахувань у січні 2020 року становив 2716.20 грн., у лютому 2020 року - 2543.97 грн., у квітні 2020 року - 1599.86 грн., у травні 2020 року - 1023.01 грн. (т.1 а.с.167-169). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №246447926 від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 має у власності земельні ділянки площею 3.1211 га в с.Чернелів-Руський Тернопільського району для ведення товарного сільськогосподарсього виробництва та 0.33 га, 0.2091 га, 0.36 га в с.Жовтневому Тернопільського району для ведення особисто селянського господарства (т.1 а.с.184-187). Згідно з полісом № АК/7106559 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_1 на період з 30 серпня 2017 року до 29 серпня 2018 року застрахував транспортний засіб «ЗАЗ Sens», 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 (т.2 а.с.6). Відповідач ОСОБА_3 має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_5 та НОМЕР_6 . Батьком дітей у зазначених свідоцтвах записаний ОСОБА_13 (т.1 а.с.66-67). Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 червня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 (т.1 а.с.69). Відповідно до медичного висновку № 68 від 24 березня 2020 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дитиною-інвалідом (т.1 а.с.68). З довідки №117 від 29 липня 2020 року, виданої Тернопільською комунальною міською лікарнею №2, вбачається, що ОСОБА_3 у червні 2020 року отримала заробітну плату у розмірі 3900.79 грн., у липні 2020 року - 4919.31 грн. (т.1 а.с.70). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 214906951 від 03 липня 2020 року ОСОБА_3 має у власності квартиру АДРЕСА_2 , житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку за цією ж адресою площею 0.1465 га, земельні ділянки площею 0.1333 га, 0.25 га, 0.204 га в с.Жовтневому Тернопільського району, 1/2 частину земельної ділянки площею 0.6 га в с.Чернелів-Руський Тернопільського району, квартиру АДРЕСА_3 (т.1 а.с.28-35). У належному ОСОБА_3 житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживає позивач ОСОБА_1 . З наданих відповідачами квитанцій з оплати комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 за лютий, квітень, липень, серпень, вересень 2017 року, березень та липень 2018 року, а також березень 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 нараховувались субсидії на оплату комунальних послуг. Також відповідач ОСОБА_3 надала довіреності, видані ОСОБА_1 05 липня 2013 року, згідно з якими він уповноважив ОСОБА_3 провести реєстрацію права власності на належні йому земельні ділянки, а також квитанції про оплату послуг, пов`язаних із проведенням такої реєстрації (т.1 а.с.126, 128, 134). У липні 2018 року ОСОБА_3 зверталась до Прокуратури Тернопільської області із заявою про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_14 (т.1 а.с.123). Відповідач ОСОБА_4 має одну неповнолітню дитину - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 (т.2 а.с.3). Розмір заробітної плати ОСОБА_4 з вересня 2019 року по серпень 2020 року відповідно до довідки про заробітну плату становив 85472.79 грн. (т.2 а.с.5) Згдіно висновку КТ від 18 серпня 2020 року вбачається, що у ОСОБА_4 наявні зміни поперекового відділу хребта (т.1 а.с.105). З 09 вересня до 19 вересня 2020 року ОСОБА_4 перебувала на лікарняному з приводу загального захворювання, що підтверджується листком непрацездатності АДШ № 074515 (т.2 а.с.4). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 214907507 від 03 липня 2020 року ОСОБА_4 має у власності земельні ділянки площею 0.0543 га, 0.2545 в с.Ступки Тернопільського району, житловий будинок загальною площею 41.2 кв.м. по АДРЕСА_4 , 1/2 частину земельної ділянки площею 0.6 га в с.Чернелів-Руський Тернопільського району, квартиру АДРЕСА_5 (т.1 а.с.23-27). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Правовідносини, пов`язані з обов`язком повнолітніх дочки, сина утримувати батьків врегульовані Главою 17 Розділу ІІІ СК України (статті 202, 203 СК України). Зазначені норми права не передбачають врахування прожиткового мінімуму, встановленого законом, як обов`язкової умови для стягнення аліментів. Згідно з частиною першою статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов`язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов`язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба у матеріальній допомозі. Зі змісту положень ч.3 ст.75 СК України непрацездатним вважається той з батьків, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом 1, 2 чи 3 групи. Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків. Непрацездатними є особи, визнані установленим законом порядком інвалідами, що встановлюється медико-соціальними експертними комісіями МСЕК. Критерієм призначення аліментів є те, що отримувані батьками пенсія, інший дохід не забезпечують їхніх потреб на харчування, лікування, на придбання одягу, ліків. Непрацездатним вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи. Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Тлумачення статті 202 СК України свідчить, що обов`язок повнолітніх дітей з утримання своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: 1) походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (зокрема, усиновлення); 2) непрацездатність матері, батька; 3) потреба матері, батька у матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей з утримання батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї із вказаних умов. Обов`язок повнолітніх дітей не пов`язується з їх працездатністю і можливістю надавати батькам матеріальну допомогу. При встановленні, чи батьки потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність у матеріальній допомозі. При цьому, отримання матір`ю чи батьком доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що батько (мати) не потребують матеріальної допомоги. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати КЦС у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 212/1055/18-ц. Згідно з п.21 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст.202 СК України), не є абсолютним. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилався на те, що отримуючи пенсію за віком, він не може забезпечити себе продуктами харчування, оплатити комунальні послуги, витрати на проїзд та інші витрати, необхідні для нормального існування. В судовому засіданні, колегія суддів встановила, що 02 квітня 2012 року між ОСОБА_1 та СФГ «Кітик» укладено договір оренди земельної ділянки площею 3.1211 га строком на 15 років, згідно якого орендна плата на рік становить 2.5 тонн пшениці. Фактично позивачу в якості орендної плати виплачують 6000 грн. та додатково дають муку. Позивач ОСОБА_1 використовує земельні ділянки площею 0.33 га, 0.2091 га, 0.36 га. для ведення городництва та вирощування овочів і фруктів. Вказані ділянки позивач обробляє самостійно. На праві приватної власності ОСОБА_1 належить транспортний засіб «ЗАЗ Sens», 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 . В 2017-2019 роках ОСОБА_1 нараховувались субсидії на оплату комунальних послуг. Позивач зазначив, що на даний час із заявами про надання йому субсидій на оплату комунальних послуг до відповідних органів не звертався, однак такого права не позбавлений. У позивача ОСОБА_1 є син ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до якого вимоги щодо утримання батька не заявляються. Наведені обставини визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню у відповідності до ст.82 ЦПК України. З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером за віком з 26 лютого 2009 року та розмір його пенсії складає в середньому 2500 грн. Копією медичної картки позивача підтверджено наявність у позивача ряду захворювань, які перебувають в стадії ремісії. При цьому на підтвердження факту придбання ліків, ОСОБА_1 надав фіскальні чеки без лікарських призначень. Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 отримує додатковий дохід від надання в оренду земельної ділянки. Окрім того, матеріали справи містять дані про те, що ОСОБА_1 отримував субсидію для компенсації витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Судом на підставі матеріалів справи не встановлено, що ОСОБА_1 важко хворіє, у зв`язку з чим потребує значних витрат на лікування. Крім того, позивач ОСОБА_17 безоплатно проживає в будинку за адресою по АДРЕСА_1 , який належить відповідачці ОСОБА_3 . Також Апеляційний суд вважає голослівними та не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1 про те, що підписуючи в квітні 2016 року договір дарування житлового будинку він вважав, що укладає договір довічного утримання. Доводи відповідачів про те, що позивач зареєстрований, а також разом із своєю цивільною дружиною ОСОБА_14 фактично проживають у належному відповідачу ОСОБА_3 житловому будинку, а тому при визначенні розміру аліментів необхідно враховувати можливість одержання утримання й від дружини, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана обставина не підтверджена належними та допустимими доказами. Враховуючи встановлені фактичні обставини та вказані положення закону, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх часткового задоволення, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_17 , хоча і є непрацезданим, однак, не є особою, яка потребує матеріальної допомоги, а тому у відповідачів відсутній визначений ст.202 СК України обов"язок з утримання позивача. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким у задоволенні позовної заяви слід відмовити. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2021 року - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання батька - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови - 06 грудня 2021 року. Головуючий Судді